Гакгель у провідника покоління
Цю статтю слід спростити: статтю сформульовано в торанічній манері та надто високою мовою, і її важко зрозуміти широкій публіці.
| ||
| Цю статтю слід спростити: статтю сформульовано в торанічній манері та надто високою мовою, і її важко зрозуміти широкій публіці. | |
Стаття без джерел
| ||
| Стаття без джерел | |

Присутність у рік Гакгель у провідника покоління набуває особливого значення під час вигнання, коли Храм зруйновано і ми не можемо піднятися й виконати «зібрання Гакгель» у дворі Храму на виході першого дня свята Сукот, — і тому виконання цієї заповіді нами набуває подвійної сили в духовному плані, і головним чином — через самозречення перед царем покоління, тобто провідником покоління.
Приходять до Царя
Оскільки обов'язковою умовою виконання заповіді є самозречення перед царем, як відомо, що весь народ має чути слова Тори саме з уст царя, бо «страх перед ним буде на тобі», — лише цар здатний навести страх і пробудити в серці єврея трепет, якого вимагає Святий, благословенний Він, — хасиди ретельно дотримуються звичаю приходити в рік «Гакгель» до провідника покоління, щоб отримати сили, необхідні для того, щоб «боятися Всевишнього завжди, у всі дні».
У рік Гакгель тисячі хасидів зі своїми родинами стікаються до «Бейт хаєйну» 770, дому Ребе, особливо в місяць тішрей, — більше, ніж у будь-який «звичайний» рік.
Хасидське почуття
У багатьох святих сіхот Ребе згадував звичай хасидів приходити саме в рік Гакгель з усіма домочадцями і хвалив хасидське почуття приїжджати на місяць тішрей цього року, і особливо тих, хто залишився й після місяця тішрей. А з іншого боку, дивувався тим, у кому не засвітилося хасидське почуття приїхати в рік Гакгель до Ребе і хто залишився у своїй «норі», вважаючи, що це царський палац.
Виголошення маамару хасидуту
Ребе кілька разів зазначав, що виголошення ним маамару хасидуту в рік Гакгель так, що «Шхіна говорить його устами», — це «частування», яким частують гостей, що прийшли до царя в рік Гакгель, і цим цар пробуджує народ «боятися Всевишнього», і в цю годину даються сили від царя народу, щоб втілювати заповідь Гакгель у душі людини протягом усього року й після нього, оскільки під час слухання маамару це «ніби чуєш його з уст Всемогутнього» — подібно до зібрання Гакгель, яке було в той час, коли Храм існував[1].
Сімхат Тора в 770
У Сімхат Тора 5748 року (1987/1988) Ребе особливим чином висловився про перевагу свята в 770 цього року, згадавши звичай Ізраїлю в минулих поколіннях обходити приватні будинки, говорити «лехаїм», куштувати «мезонот», співати й танцювати в радості. І хоча в нашому поколінні цього не видно, додає Адмор шліта, попри все це видно, що це явище є і сьогодні в дещо іншій формі, коли замість того щоб ходити по приватних будинках, усі приходять — «чоловіки, жінки й діти» — в одне місце, святе місце — до синагоги і бейт мідрашу, і особливо в нашому випадку — до синагоги й бейт мідрашу його святості, мого вчителя і тестя, Адмора, провідника нашого покоління, і всі разом радіють радістю Тори, у дусі «Гакгель» у найбуквальнішому сенсі.
Див. також
Зовнішні посилання
- «Гакгель із Царем», документальний фільм про тішрей у рік Гакгель із Ребе, створений «Гітахадут га-хасидім» і сайтом «Хабад Інфо»

Примітки
- ^ Сіха ночі переддня Рош га-Шана 5741 (10 вересня 1980).