Перейти до вмісту

Аврагам Дунін

Матеріал з Хабадпедії
Рав Аврагам Дунін
шаліах Ребе в мошаві Мейтав
Основна інформація
Дата народження7 хешвана 5698 (12 жовтня 1937)
Місце народженняХайфа
Дата смерті22 тевета 5771 (29 грудня 2010)
Місце смертіЄрусалим
Місце проживанняМейтав
Місце діяльностіМейтав
Рід діяльностішаліах, учитель, директор школи, машгіах кашруту, машпіа
Освітаєшива «Атерет Ісраель», єшива «Поневеж», єшива «Томхей Тмімім» у Лоді
Посадашаліах Ребе в мошаві Мейтав, директор школи «Мережі» в мошаві Брош, директор школи в Таанаху, машпіа єшиви «Томхей Тмімім» у Крайоті, габай 770
Інші посадиГабай 770
УчителіРебе
Сім'я
БатькоТанхум Дунін
МатиФейга-Рейзл
ДружинаРахель, дочка Ашера Сасонкіна
ДітиСара, Сіма, Хана
Брати й сестриРеувен Дунін
Родовід

Рав Аврагам Дунін (7 хешвана 5698 (12 жовтня 1937) — 22 тевета 5771 (29 грудня 2010)) був полум'яним хасидом Ребе і шаліахом Ребе в мошаві Мейтав у районі Таанах.

Біографія

Народився в ніч на 7 хешвана 5698 року (12 жовтня 1937) у Хайфі, у рава Танхума Дуніна, який був шостим поколінням у хасидизмі Хабаду та учнем рава Ар'є Левіна, і у Фейги-Рейзл.

Попри хабадське коріння і те, що його прадід, р. Аврагам Данін, був із хасидів Ребе Рашаба, з роками хабадський зв'язок родини з хасидутом послабився.

Його батько р. Танхум навчався замолоду в литовській єшиві в рава Ар'є Левіна; попри те що він був хасидом Хабаду, виховання в домі було в литовській атмосфері, і він навіть віддав своїх дітей на литовське виховання.

Після того як р. Аврагам закінчив навчання у відомій литовській талмуд-торі в Хайфі, він перейшов (5714 року (1953/1954)) навчатися до малої єшиви «Атерет Ісраель», а після того як закінчив навчання в малій єшиві, пішов навчатися до великої литовської єшиви в Бней-Браку — єшиви «Понєвеж». Тоді ж потоваришував із равом Еліягу Ландау і почав трохи наближатися до хасидизму Хабаду.

Те, що спричинило в ньому внутрішню переміну, — це явне особисте чудо Ребе, яке йому довелося пережити у зв'язку з ускладненням вагітності його старшої сестри. Його зв'язок із хасидизмом Хабаду зміцнів, коли після одного з уроків мусару, в яких він брав участь разом зі своїм другом Еліягу Ландау, друг зажадав від нього більше вкладати у вивчення хасидуту і розповів йому про урок хасидуту, який проводиться підпільно і призначений для учнів литовської єшиви.

Урок вів р. Лейб Залманов, і юнаки вчили спершу «Кунтрес у-маайан» Ребе Рашаба, а надалі на уроці — книгу «Танія».

Його душа тягнулася до вивчення хасидуту, і друг запропонував йому вчити ще один урок хасидуту (на додачу до уроку з равом Залмановим) разом зі своїм батьком, тодішнім рабином Бней-Брака, равом Яаковом Ландау. Паралельно з щотижневими уроками учні уроку брали участь у сезонних фарбрейнгенах, які час від часу відбувалися з р. Рафаелем-Нахманом Каганом, і слова, які той говорив на фарбрейнгені, справили на нього незабутнє враження.

ההתקשרות לרבי

Після того як він уже глибоко ввійшов у світ хасидуту, він написав листа Ребе, в якому повідомив, що він із роду хабадських хасидів, і про своє вивчення хасидуту, і попросив його благословення. Ребе заохотив його на новому шляху, яким він ішов, і вказав йому налагодити зв'язок із рабинами Хабаду.

Минуло кілька місяців, і він перейшов навчатися до єшиви «Томхей Тмімім» у Лоді. Спершу він відсахнувся від тяжкого матеріального становища, що панувало там, але після того як написав Ребе й отримав його благословення та заохочення, перейшов навчатися там постійно.

Коли він закінчив період навчання в єшиві, керівництво єшиви хотіло включити його до складу магідей шіур єшиви з огляду на його здібності; він написав про це Ребе, і у відповіді Ребе вказав йому займатися саме посадою, пов'язаною зі школами «мережі „Огалей Йосеф-Іцхак“».

Поїздка до Ребе

Напередодні свята Песах 5720 року (11 квітня 1960) уперше поїхав до Ребе разом зі своїм товаришем по навчанню равом Аврагамом-Іцхаком Сасонкіним[1], попри всі труднощі, що стояли на їхньому шляху, і попри великі грошові витрати, з якими була пов'язана поїздка в ті дні. Тим, хто поручився за їхнє повернення, щоб вони отримали дозвіл на виїзд від армії, був пан Йона Кесе, уродженець міста Катеринослав, який був особистим другом родини Ребе і обіймав тоді посаду секретаря центру партії МАПАЙ.

Увійшов на єхідут уперше незадовго до Лаг ба-Омеру, а після цього — перед своїм днем народження, на початку місяця хешван 5721 року (жовтень–листопад 1960). Під час єхідуту він подав Ребе записку, в якій було написано, що його день народження припадає на 6 хешвана. Ребе взяв записку до рук і, дійшовши до дати дня народження, прочитав уголос: «6-те, 7-ме», і з цього ставлення Ребе він ясно зрозумів, що в розрахунок дати його дня народження вкралася помилка, — і це підтвердила його мати після того, як він повернувся до Країни.

Попри те що термін їхнього перебування сплив, обидва отримали від Ребе дозвіл залишитися ще на деякий час, але по спливанні ще деякого часу Ребе вказав їм повернутися до Країни, щоб не зачиняти двері перед іншими юнаками.

На зворотному шляху до Країни він плив кораблем, і Ребе поклав на нього і на кожного з тих, хто був із ним у поїздці, завдання затриматися на проміжній зупинці в іншій країні й поширювати в ній хасидут. Ті, хто був із ним, — це рав Дов Тейхман, який зупинився в Італії, і рав Аврагам-Іцхак Сасонкін, який зупинився в Англії, а він зупинився в Брюнуа у Франції.

Рав Дунін у період, коли був директором школи (5727)

Приєднання до «Мережі» і весілля

Коли він повернувся після перебування в Ребе, то повернувся навчатися до єшиви на пів року, доки одного дня до єшиви не приїхав рав Залман Абельський і не спробував набрати вчителів для «мережі „Огалей Йосеф-Іцхак“». Слідом за ясною відповіддю, яку він отримав від Ребе, звернувся до рава Давида Ханзіна і приєднався до роботи в «Мережі» у школі в Кір'ят-Гаті.

10 сівана 5722 року (12 червня 1962) одружився з Рахель, дочкою р. Ашера Сасанки та онукою Нахума-Шмар'ягу Сасонкіна, рабина хабадської громади в Єрусалимі. Весілля відбулося на подвір'ї школи, і навіть уранці того самого дня р. Аврагам навчав своїх учнів. Першого року після одруження він і далі працював у школі для хлопчиків у Кір'ят-Гаті, а його дружина викладала в першому класі школи для дівчаток, а потім, слідом за проханням рава Давида Ханзіна і вказівкою Ребе, молоде подружжя разом із р. Моше Слонімом перейшло до школи «Мережі» в районі Таанахім на півночі Країни.

За кілька років р. Аврагама було покликано керувати школою «Мережі» в мошаві Брош у Негеві, і він керував нею протягом шести років із самовідданістю, тоді як його дружина залишалася в Авіталі й продовжувала свою роботу вчителькою в школі. Лише через шість років він повернувся до Таанаху, а його місце в керівництві школою в мошаві Брош посів р. Ішваам Сегаль.

Вони жили в поселенні «Мейтав», і після того як рік працював учителем у 8-му класі, був призначений директором школи й керував нею твердою рукою протягом чотирьох років. По спливанні чотирьох років він завершив свою посаду директора і продовжив працювати вчителем у школі.

Рав Дунін (перший ліворуч) на фарбрейнгені в 770 (5768)

Кипуча діяльність

У ті роки кількість хабадських хасидів на всій півночі була вкрай невеликою, і нечисленні хасиди, що жили в цьому районі, мали діяти по всьому району загалом. Молоді пари, що зосередилися довкола школи в Таанаху, виїжджали на «Ерев Хабад» і на «мівцоїм» по всьому північному району.

Ще до того як Ребе виступив із «мівцо „Хінух“», рав Дунін і його дружина зрозуміли, що Ребе хоче, щоб вони діяли з малими дітьми мошаву, і виступили з мівцо «Явне ве-хахамея», під час якого учні заучували 12 віршів, накопичували бали, повторювали слова Тори й отримували солодощі та заохочувальні призи. Ребе отримав велике задоволення від цих дій, і на одному з єхідутів, на які входило подружжя Дунін, Ребе натякнув їм, що бажає отримати фотоальбом цієї благословенної діяльності.

Поряд зі своїми численними заняттями з поширення юдаїзму він дбав і про матеріальну допомогу євреям, що жили поблизу від нього, і щочетверга виходив на ринок в Афулі й збирав із власників ятків пожертви — товар, що в них залишився, — для нужденних родин.

Коли в Цфаті було засновано старшу школу «Бейт Хана», р. Аврагам зголосився приїжджати щотижня, щоб вести щотижневий гурток для учениць старшої школи, причому довгий шлях він долав на попутних машинах і багато годин ішов пішки.

Після того як вийшов на пенсію, заснував свою приватну організацію випускників, у якій зібрав адреси й телефонні номери своїх учнів і підтримував із ними зв'язок протягом усього року — у домашніх візитах і телефонних розмовах. Вершиною цієї діяльності був час перед святом Пурим, коли він розсилав тисячі мішлоах манот своїм численним учням, розсіяним по всій Країні.

В останні роки був машгіахом молочного заводу «Тнува» в «Тель-Йосефі» від імені рава Вітмана, а у вільний час діяв серед працівників, зміцнюючи юдаїзм і поширюючи джерела хасидуту. Також деякий час був загальним машпіа в єшиві «Томхей Тмімім Любавич» Крайот і приїжджав кілька разів на тиждень і передавав тмімім хасидську поведінку. І це — без жодного прохання про винагороду. Також і в інший період займався з відстаючими в талмуд-торі Хабаду Мігдаль-га-Емека.

Відхід з життя

У Йом Кіпур 5771 року (18 вересня 2010) почувався погано, а коли в місяці хешван відвідував своїх зятів на півдні Країни, відчув сильну слабкість і був доставлений на обстеження до лікарні «Сорока» в Беер-Шеві, і на знімках КТ у його тілі виявилася проклята хвороба.

Протягом пів року рав Дунін мовчки зносив свої болі й страждання і залишався при ясній свідомості до останнього свого дня. У вівторок 21 тевета він перебував у великій слабкості і не міг накласти тфілін.

Пополудні в нього зібралися троє його зятів, хай живуть вони, і він раптом попросив новий таліт катан. О четвертій пополудні троє його зятів допомогли йому накласти тфілін, на його прохання, і він прочитав «Шма, Ісраель». Кілька хвилин потому — у час сутінків — він знепритомнів, а невдовзі після цього повернув свою душу Творцеві[2] і був похований на кладовищі на Оливковій горі в Єрусалимі.

Рав Дунін готує брошуру

«Ель га-маайан»

5731 року (1970/1971) почав займатися підготовкою щотижневого листка, що збирав сіхот Ребе на тижневу главу і називався «Ель га-маайан».

Ініціатива почалася як технічна допомога його молодшій сестрі Сарі Ейбрагамс, яка навчалася тоді в старшій школі «Бейт Яаков» і мала здавати щотижневий матеріал із тижневої глави та попросила його допомогти в підготовці матеріалу і його редагуванні. Через тривалий час у нього накопичився відредагований змістовний матеріал, а коли було засновано відділення «Мережі» в школі в Ноф-га-Галілі під керівництвом р. Іцке Ганзбурга, р. Іцке вирішив випускати у світ кольоровий щотижневий листок (річ украй рідкісна в ті дні), а в ньому — актуальну думку із сіхот Ребе у зв'язку з тижневою главою.

На початку його видання листок призначався для синагог, де його вивішували на дошці оголошень, і виходив він раз на місяць. Після того як р. Іцке зліг і змушений був залишити свою посаду директора школи, він шукав відповідальну людину, яка візьме на себе продовження видання випуску, і рав Дунін узяв це на себе разом зі своїм зятем (чоловіком сестри), письменником Іцхаком Марковичем із Бней-Брака.

Одразу, щойно взяв на себе цю відповідальність, він збільшив частоту виходу випуску у світ і навіть розширив сторінки випуску до чотирьох щотижневих шпальт, у яких, окрім думок із сіхот Ребе, з'являлися хасидські вислови, кросворд, пов'язаний зі змістом глави, та запитання й відповіді, що пробуджують інтерес, призначені для того, щоб збудити цікавість читачів.

Тоді ще не було винайдено факсимільного апарата, і задля підготовки випуску рав Дунін їздив щотижня до Бней-Брака, де працював цілу ніч разом із зятем (чоловіком сестри) над написанням листка, і одразу по завершенні написання вирушав у зворотну дорогу до Таанаха, куди прибував у ранні ранкові години й починав готуватися до ранкової молитви Шахарит і до звичного розпорядку свого дня — уроку зі своїм класом і візитів додому в мошаві Мейтав. Коли було потрібно, приймав тонізувальні пігулки, щоб не заснути на своєму посту.

Листок поширювався Бейт Хабадом в Афулі і навіть розсилався прямою поштовою розсилкою тисячам передплатників по всій Країні.

Після кількох років видання накопичилося багато випусків, які разом становили великий і вельми цінний матеріал. Рав Дунін зібрав усі відредаговані сіхот, опубліковані у випуску за минулий час, надрукував їх книжкою і надіслав один примірник до секретаріату Ребе, раву Ходакову. Того разу він не удостоївся отримати відповідь від Ребе, але коли за кілька років приїхав із візитом до Ребе й увійшов на єхідут, Ребе говорив із ним про велику важливість поширення джерел, і тоді він зрозумів, що Ребе має на увазі видання книжки.

Коли повернувся до Країни, почав із подвоєною енергією займатися виданням книжки й назвав її «Мін га-маайан». Попит на книжку був надзвичайно великий, і вона швидко зникла з ринку. Друге видання теж було «розхапане» за короткий час, і так само сталося з рештою видань, що вийшли після цього.

Родина

Його брати

Його тесть

Доньки

Його наближені

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Згодом рав Дунін одружився з Рахель Сасонкіною, двоюрідною сестрою Аврагама-Іцхака Сасонкіна, і вони стали родичами.
  2. ^ Напередодні, наприкінці 20 тевета, один із його зятів написав прохання про благословення до Ребе через «Ігрот кодеш», і у відповідь отримав лист у томі 16, с. 212: «Мені було приємно отримати звістку про те, що урок вивчають постійно й послідовно і в тих самих темах, у яких навчалися за життя її чоловіка, рава, мир праху його, — хай буде різниця між живими і т. д. І ж це найбільша перевага у вдоволенні, яке приносять душі покійного, коли продовжують у тих самих чотирьох ліктях у буквальному сенсі й у чотирьох духовних ліктях, тобто родина загалом і домочадці зокрема, — у тому самому напрямі, що спричиняє піднесення душі у світі істини».
Аврагам Дунін згадується ще в 30 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1457286003

Повідомити про помилку на цій сторінці