Ефраїм Моль
| Ефраїм Моль | |
|---|---|
Хасид Хабаду, що пережив Голокост | |
| Основна інформація | |
| Відомий як | Фреді |
| Дата народження | 6 адара II 5698 (1938) |
| Дата смерті | 30 нісана 5783 (2023) |
| Країна | Ізраїль |
| Місце проживання | квартал Гар-Ноф в Єрусалимі |
| Рід діяльності | сойфер стам, лектор — свідок Голокосту |
| Сім'я | |
| Батько | Реувен-Йоель (Юлік) Моль |
| Мати | Бела Моль |
| Дружина | Рахель |
| Діти | Йоель Моль, Білга Ліпшиць, Бітія Моль, Авігаїль Гур |
Рав Ефраїм (Фреді) Моль (6 адара II 5698, 1938 – 30 нісана 5783, 2023) — хасид Хабаду, який пережив Голокост, один із найстаріших членів громади Хабаду в Єрусалимі.
Біографія
Народився 6 адара II 5698 (9 березня 1938) у передмісті Брюсселя в Бельгії, єдиним сином у батьків Реувена-Йоеля (Юліка) і Бели Моль, у сім'ї, що емігрувала з Варшави після Першої світової війни.
Після приходу нацистів до влади й окупації Бельгії його батьки наприкінці 5702 року (1941/1942) спробували втекти з Бельгії через Швейцарію, але колаборант видав їх гестапо у французькому містечку на кордоні зі Швейцарією, і в той час як його батьків було відправлено до табору знищення, його було віддано до монастиря, а через кілька тижнів переведено до єврейського сирітського притулку в Парижі.
Потім він перейшов до прийомної сім'ї на прізвище Вейль, а потім, коли німці намагалися вийти на його слід і схопити його, його сховали в квартирі в передмісті Парижа, де знайома сім'ї, неєврейка, піклувалася про всі його потреби до закінчення війни та звільнення містечка від німців улітку 5704 року (1943/1944).
Його прийомні батьки не дотримувалися Тори й заповідей і відправили його вчитися до загальноосвітньої французької системи, у якій він ріс і виховувався до 18 років, коли зіткнувся з питанням про те, що означає бути євреєм, і почав ним цікавитися внаслідок Синайської кампанії, відгомін якої дійшов до Франції.
У 5717 році (1956/1957) уперше відвідав Землю Ізраїлю і під глибоким враженням від візиту побажав піти служити в ЦАХАЛ, але прийомні батьки рішуче цьому опиралися, і він був призваний до французької армії й брав участь в Алжирській війні.
У 5720 році (1959/1960) демобілізувався з французької армії, репатріювався до Землі Ізраїлю й оселився в релігійному кібуці «Сде-Еліягу», де й одружився зі своєю дружиною Рахелью; одночасно з роботою в господарстві кібуца він щодня присвячував багато годин вивченню юдаїзму й заповненню прогалин.
Потім був призваний до ЦАХАЛу і служив сапером у бойових резервних частинах, і під час служби познайомився з равом Іцхаком Ядгаром, який заразив його хасидським запалом і привів до того, що він зв'язав себе з Ребе і сам став хасидом Хабаду.
У 5726 році (1965/1966) залишив кібуц із дружиною і двома дочками й переїхав жити до Єрусалима.
Спочатку працював садівником і посадив більшу частину дерев у парку Сакер. Потім був службовцем у міністерстві фінансів, а після цього працював на заводі, що виробляє двигуни для бойових літаків. Одночасно продовжував служити в бойових резервних частинах ЦАХАЛу і протягом багатьох років брав участь у Шестиденній війні, Війні Судного дня[1] і Першій Ліванській війні.
Вийшовши на пенсію, пройшов навчання на софера стам і почав писати тфілін та мезузи, а одночасно з 5771 року (2010/2011) став двічі на тиждень відвідувати музей «Яд ва-Шем», читаючи лекції та даючи свідчення про час Голокосту перед групами відвідувачів. Свої лекції він використовує для того, щоб накладати тфілін і спонукати до дотримання Тори й заповідей. Крім того, його запрошують виступати на базах ЦАХАЛу, у школах та інших місцях[2].
Жив у кварталі Гар-Ноф в Єрусалимі.
У 5783 році (2022/2023) був обраний відкрити разом із прем'єр-міністром паном Біньяміном Нетаньягу серію офіційних церемоній, присвячених Дню пам'яті Голокосту[3], і під час попередньої зустрічі в канцелярії прем'єр-міністра знепритомнів, а менш ніж через тиждень помер 30 нісана 5783 (21 квітня 2023).
Родина
- Його син, р. Йоель Моль — електрик, хасид Хабаду, волонтер у підрозділі з боротьби із сільськогосподарською злочинністю МАГАВ, Мате-Єгуда.
- Його дочка, Білга Ліпшиц.
- Його дочка, Бітія Моль.
- Його дочка, Авігаїль Гур.
Зовнішні посилання
- Історія рава Ефраїма Моля, тижневик «Бейт Мошіах»

- «Моя сім'я освітлює Ган Еден моїх батьків», інтерв'ю сайту «Кікар га-Шабат», День пам'яті Голокосту 5779
- «Помста маленького хлопчика», у випуску «Олам га-хасидут»

Примітки
- ^ Під час Війни Судного дня надійшло «гаряче попередження» про газову атаку, яку планували єгиптяни, і він отримав прямий наказ зголити бороду. У листі-відповіді на його запитання Ребе ясно вказав, що газової атаки не буде, і його історія стала відомою.
- ^ Р. Ефраїм говорив трьома мовами, і тому його можливості як людини, що пережила Голокост, давати свідчення й розповідати перед різноманітнішою аудиторією були ширшими.
- ^ «Мій зовнішній вигляд скаже все», повідомлення на сайті COL.
Код особи: № 1717602000