Вимова
Вимова — це назва способу вимовляння літер і огласовки у святій мові.
Є кілька поширених видів вимови. Серед них: ашкеназька вимова, сефардська, єменська, хасидська і сучасна.
Відмінності між вимовами
Нині ми не знаємо, з якою з вимов було дано Тору Ізраїлю, і навіть яка вимова була за часів Гмари[1]. Проте робилися спроби простежити найближчу вимову.
Вимова, яку в дослідженнях вважають найближчою, — єменська вимова, оскільки є такі, що стверджують, що громада там не пройшла через багато вигнань, і тому на неї мало вплинули вимови народів світу. Крім того, на практиці в єменській вимові набагато більше відмінностей між голосними.
| Порівняння вимов у святій мові | |||
| Ашкеназька вимова | Сефардська вимова | Єменська вимова | |
| Голосні | Шева | П'ять | Шість |
| Фарингальні приголосні | Не існували | Частково | Існували |
| Африкати | Не існували | Частково | Існували |
| Подвійна вимова בג"ד כפ"ת | בכפ"ת(ג) | בכ"פ(ג) | בג"ד כפ"ת |
| Шва на | Не існувало | Голосний e | За наступним приголосним |
| Дагеш хазак | Не існувало | Існувало | Існувало |
| Наголос | Мілельний | Граматичний | Граматичний |
Вимова в Хабаді
Поширена в хасидів Хабаду вимова — ашкеназька. У листі від 5707 року (1946/1947) Ребе пише, що вимова в закладах «Бейт Рівка» — ашкеназька[2].
Проте коли почалася діяльність Хабаду в Землі Ізраїлю, стали використовувати й сучасну вимову. У листі від 5714 року (1953/1954) Ребе пояснює, що це викликано вимогами часу, оскільки багато хто з народу розуміє лише цю вимову, і немає часу чекати, доки вони вивчать належну вимову[3].
На запитання, чи можна повторювати хасидут у сефардській вимові, Ребе відповів ствердно[4].
Зміна вимови
Хоча в Хабаді поширена ашкеназька вимова, Ребе пише: «Хоча нусах Хабаду найкращий — це не стосується питання вимови»[5]. Тобто хоча сідур Алтер Ребе — найкращий сідур за своєю граматичною точністю, це не означає, що є перевага у вимови, прийнятої в громаді Хабаду. Ребе пише, що з галахічного погляду немає переваги жодній із вимов, і кожен має чинити за звичаєм своїх батьків[6]. Проте дуже важливо стежити, щоб уся молитва була в одній вимові[7].
Разом із тим, з одного приводу Ребе написав батькові, чия донька звикла до ашкеназької вимови, а коли пішла до дитячого садка, де розмовляють івритом, звикла до сефардської вимови, — що треба дотримуватися прийнятого в богобоязливих колах у тому самому місці, і до цього стосуються «суворості місця», і тому хай він з'ясує звичай харедим у своєму місці[8].
Коли хасидський машпіа написав Ребе, що хоче змінити вимову на ашкеназьку, щоб бути живим прикладом для учнів, Ребе це відхилив[9].
Зовнішні посилання
- Дивовижне свідчення: чому Ребе змінив свою польську вимову в молитві — на хабадську вимову?, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- Яка вимова правильна? Ашкеназька чи сефардська?
- Навчання івритом і в сефардській вимові, у рубриці «Ніцоцей Ребе», тижневик «Гіткашрут», тижнева глава «Кі тіса» 5782, сторінка 12
| Мови | |
|---|---|
|
Примітки
- ^ Див., наприклад, Меїрі трактат Брахот 15, б. Що можливо, за часів Гмари вимова פּ і פ була однаковою.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 2, лист 266.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 8, лист 2249.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 10, лист 2969.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 20, лист 7462.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 20, лист 7462.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 20, лист 7677.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 15, лист 5515.
- ^ «Лікут маанот кодеш» 5748, пункт 52.