Заслуга праотців
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
| ||
| Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять. | |
Згадування заслуги праотців є дією, що допомагає людині здобути милість і прихильність, навіть коли сама по собі вона цього не гідна.
Головною «заслугою праотців» народу Ізраїлю є святі праотці[1] Аврагам Іцхак і Яаков. Коли ми звертаємося до Святого, благословенний Він, і просимо, щоб навіть якщо ми самі по собі не гідні милості й милосердя, ми просимо, щоб Він учинив із нами понад вимоги закону завдяки нашому родоводу – тому, що ми нащадки праотців, які віддали свою душу за освячення Імені Всевишнього.
У джерелах
Ще до Виходу з Єгипту, коли Святий, благословенний Він, відкривається Моше Рабейну в кущі, Він обіцяє йому, що щоразу, коли сини Ізраїлю згадають заслугу праотців, Він їм відповість[2].
І справді, уже під час розділення Червоного моря синам Ізраїлю допомогла заслуга праотців[3], і так само під час гріха золотого тельця Моше Рабейну згадав заслугу праотців і цим скасував обвинувачення проти синів Ізраїлю[4], і так само в інших місцях у Писанні Святий, благословенний Він, дає схожі обіцянки, наприклад: «І згадаю Я Мій завіт з Яаковом, і також Мій завіт з Іцхаком, і також Мій завіт з Аврагамом згадаю»[5].
(Мудреці зауважують, що вираз «заслуга праотців» охоплює також заслугу чотирьох праматерів[6]).
Це було настільки важливо в мудреців, що коли усунули раббана Гамліеля з його посади насі, не хотіли призначати рабі Аківу, оскільки він був сином герів і не мав заслуги праотців[7].
Хоча мудреці наводили різні думки[8], що заслуга праотців вичерпалася, рабі Аха вважає, що вона існує вічно[9].
Мудреці розповідають нам у Мішні, що порядок служіння дня в Храмі починався з того, що когени питали, «чи освітився весь схід аж до Хеврона»[10]; вони не просто вдовольнялися технічною перевіркою, чи вже освітило сонце і чи почався день, а дбали про те, щоб згадати при цьому Хеврон, де поховані святі праотці в Печері Махпела[11].
Так само в порядку громадського посту, який встановлювали для громади внаслідок посухи, клали попіл від спалення на тейву, щоб згадати заслугу Аврагама, який сказав «і я прах і попіл», і заслугу Іцхака, чий попіл зібраний на жертовнику[12].
Подібно до цього і ми маємо звичай згадувати саме на початку молитви[13], починаючи з порядку жертвоприношень, що відкривається розповіддю про самопожертву Аврагама в главі про зв'язування Іцхака, яку кажуть одразу після ранкових благословень[14], а також на початку найголовнішої молитви, молитви Шмоне есре, у якій ми відкриваємо перше благословення згадуванням святих праотців[15].
У книзі Зогар наводиться, що три види в сурмлінні в шофар на Рош га-Шана слугують для того, щоб згадати заслугу трьох праотців, Аврагама, Іцхака і Яакова[16].
Мудреці перелічують 5 речей, які привели до визволення з Єгипту і які будуть також тими, що приведуть до прийдешнього визволення, серед них і питання «заслуги праотців»[17].
Заперечення заслуги праотців
Мішна в трактаті «Едуйот»[18] розповідає про сина таная Акав'ї бен Магалалеля, який просив у батька перед його відходом з життя: «Доручи мене своїм товаришам», але той відмовився, кажучи: «Твої діла наблизять тебе і твої діла віддалять тебе».
Водночас наше прохання до Святого, благословенний Він, не в тому, щоб Він дав нам із милості задарма, без того щоб ми щось зробили, а лише як приєднання, щоб заслуга наших святих праотців приєдналася до зусиль людини, її діл і її служіння, і завдяки всьому цьому разом вона удостоїться милосердя.
У вченні хасидизму
Ребе пояснює, що причина того, що згадують усіх трьох праотців, у тому, що в Аврагама та Іцхака є й інші нащадки, окрім синів Ізраїлю, і щоб заслуга допомогла саме синам Ізраїлю, це досягається тим, що згадують і приєднують трьох праотців разом, включно з Яаковом, у якого ложе було досконалим і всі нащадки якого є євреями[19].
Щодо причини суперечки амораїв про те, чи вичерпалася заслуга праотців чи ні, роз'яснюється, що справді, у тому вигляді, як праотці перебувають у світі Ацилут, заслуга праотців вичерпується, оскільки це світло, що притягується в посудину, і воно обмежене мірою посудин, але заслуга праотців, як вони у своєму корені в ХаГаТ Атік Йоміна, — світло, яке вище за вбрання в посудини, не обмежене, і тому з цього боку заслуга праотців не вичерпується[20].
Ребе кілька разів пов'язував[21] згадування заслуги праотців зі звичаєм хасидів згадувати наших Ребе, провідників поколінь, щоб пробудити для себе заслугу, і особливо на виході Шабату, коли прийнято згадувати Бааль-Шем-Това.
Ребе згадував і роз'яснював причину того, що на титульному аркуші книги «Танія» з'являється вірш «Святим Ізраїлю возрадуються» як позначення числа року, і навіть коли робили додаткові видання, намагалися використовувати саме цей вірш, бо в ньому є пам'ять про заслугу праотців: у слові «Ізраїль», що натякає на Бааль-Шем-Това, і в літерах ב' ד' у слові «бе-Кадош», що натякають на Магіда з Межиріча[22].
У листку «Га-Кріа ве-га-Кдуша» з'являлася рубрика «Зікарон зхут авот», у якій з'являлися дати, пов'язані з подіями життя наших Ребе, провідників поколінь, та їхніх нащадків.
Ребе кілька разів указував на Шлу[23]. Він написав, що є користь у згадуванні наших святих учителів вимовлянням їхніх імен саме вустами, і на цій підставі хасиди мають звичай згадувати імена наших Ребе, провідників поколінь, щоб пробудити заслугу батьків[24].
Див. також
Примітки
- ^ Як вислів мудреців: «Праотцями називають лише трьох».
- ^ Рамбан на вірш (Шмот 3, 15): «І це пам'ять Моя з роду в рід» — повернеться до Б-га Аврагама, Б-га Іцхака і Б-га Яакова, бо не навіки забуде завіт праотців, і всі покоління, коли згадають Б-га Аврагама, Іцхака і Яакова, почує Б-г і відповість їм.
- ^ Зогар, тижнева глава «Бешалах», аркуш 69.
- ^ Шмот 32, 13: «Згадай Аврагама, Іцхака та Ізраїля, рабів Твоїх, яким Ти клявся Собою».
- ^ Ваїкра 26.
- ^ «Сіфра», Бехукотай, розділ 8, де виводять це зі слів «І згадаю ет Мій завіт з Яаковом», і так само в Іцхака й Аврагама, що слово «ет» є надлишковим виразом, який охоплює також праматерів.
- ^ Брахот 27, б.
- ^ Шабат 55, а.
- ^ Ваїкра раба 36, 6: Сказав р. Аха: заслуга праотців існує вічно, вічно згадують і кажуть: «Бо Б-г милосердний Г-сподь Б-г твій не покине тебе і не знищить тебе і не забуде завіту батьків твоїх. І див. у Раші, Шмот 33, 19 (з трактату «Рош га-Шана», аркуш 17), що Святий, благословенний Він, дарував Моше Рабейну 13 атрибутів милосердя, щоб і після того, як вичерпається заслуга праотців, – було чим пробудити милосердя Святого, благословенний Він.
- ^ Йома 3, 1. Тамід 3, 2.
- ^ Див. у коментарі рабейну Овадьї з Бартенури там: «І щоб згадати заслугу праотців, згадують Хеврон:».
- ^ Мідраш раба, Берешит 49, 23.
- ^ Сіха Ребе Раяца в ніч другого дня Рош га-Шана 5709 (4 жовтня 1948), що заслуга праотців є передмовою і початком служіння.
- ^ «Шулхан арух га-Рав», «Орах хаїм», частина 1, закони ранкового пробудження, пункт 1. А в «Магадура кама», розділ 11, написано ще одну причину. І див. «Ігрот кодеш», том 3, с. 263. І сіху Шабату тижневої глави «Бешалах» 5723, у якій він роз'яснює відмінності між формулюваннями в «Магадура кама» і в «Магадура батра».
- ^ «І пам'ятає милості праотців і приводить визволителя до синів їхніх синів заради Імені Свого з любов'ю».
- ^ Зогар, частина 3, 99, б. Роз'яснено й розтлумачено в сіхі Шабату тижневої глави «Ніцавім» 5718.
- ^ Єрусалимський Талмуд, Тааніт, розділ 1, галаха 1. Мідраш раба, Дварім, паршія 2, 14 (23). Згадано також у «Сефер га-маамарім — Ідиш» лашон га-кодеш, с. 212 (хешван 5704 (жовтень–листопад 1943)).
- ^ Розділ 5, мішна 7.
- ^ «Лікутей сіхот», частина 32, сіха 1 до тижневої глави «Бехукотай».
- ^ «Торат хаїм» Мітлер Ребе, Берешит, частина 2, Толдот 151, 3.
- ^ Див., наприклад, сіху Шабату Берешит 5721.
- ^ Сіха 19 кислева 5714 (26 листопада 1953).
- ^ Шла, у своїй передмові «Баїт ахарон» (13а), у примітці. І див. також книгу «Сіфтей єшенім» р. Шабтая Мешорера Баса, у передмові.
- ^ Див., наприклад, сіху Шабату тижневої глави «Бешалах» 5713.