Перейти до вмісту

Ашер Сасанка

Матеріал з Хабадпедії
Рав Ашер Сасанка
Основна інформація
Дата народження5668[1]
Місце народженняДніпропетровськ, Україна
Дата смерті5 хешвана 5748 (28 жовтня 1987)
Місце смертіНью-Йорк
Місце похованнякладовище Монтефіоре
Місце проживанняСамарканд, Єрусалим, Франція, Краун-Гайтс
Місце діяльностіРосія, Нью-Йорк
НалежністьХасид Хабаду
Освіта«Томхей Тмімім»
Посадашамаш синагоги «770»
Інші посадиШамаш синагоги 770
УчителіРебе Рашаб, Ребе Раяц і Ребе
Сім'я
БатькоНахум-Шмар'я Сасонкін
МатиФейгл
ДружинаСара (першим шлюбом), Фрейда-Меня, дочка р. Ефраїма-Шмуеля Левіна (другим шлюбом)
ДітиЙосеф-Іцхак Сасанка, Рахель та інші
Брати й сестриМоше Сасонкін, Хаїм Сасонкін
Родовід

Рав Ашер Сасонкін (Сасанка) (на прізвисько Ашер Батумер; 5668[1] – 5 хешвана 5748 (28 жовтня 1987)) був хасидом Хабаду, якого схопила й заслала радянська влада за звинуваченням у поширенні юдаїзму. Після звільнення з Росії, переїхавши жити до Сполучених Штатів, в останні свої роки служив шамашем у синагозі в 770.

Біографія

Рав Ашер Сасанка за навчанням із равом Мендлом Футерфасом у 770

Народився в місті Дніпропетровську в Україні в 5668 році (1907/1908)[1] у батька, хасида рава Нахума-Шмар'ї Сасонкіна, і Фейгл.

Між 5684 (1923/1924) і 5691 роками (1930/1931) навчався в різних філіях єшив «Томхей Тмімім».

Після того як у нього і його першої дружини, Сари, народилося троє дітей, його дружина захворіла на тиф і померла від своєї хвороби. Його донька Рахель росла в домі свого діда, рава Нахума-Шмар'ї Сасонкіна. Другим шлюбом одружився зі своєю дружиною Фрейдою-Менею, донькою рава р. Ефраїма-Шмуеля Левіна з Липовиць. У пари народилися хлопчик і дівчинка. Після того як р. Ашера схопив КДБ і заслав до Сибіру, його дружина пішла по покупки й залишила дітей удома, а повернувшись, виявила, що діти загинули в пожежі, яка спалахнула через гру із сірниками. Приблизно через півтора року після його звільнення з ув'язнення в них народився син Йосеф-Іцхак.

У Росії

Р. Ашер дотримувався Тори і заповідей у Росії із самопожертвою. Його було ув'язнено й заслано до Сибіру, але й там він продовжував дотримуватися Тори і заповідей із самопожертвою, доки начальство не зрозуміло, що не варто примушувати його працювати в Шабат і свята, щоб не стати посміховиськом і ганьбою[2]. Частину років жив із сім'єю в Самарканді.

3 хешвана 5724 (21 жовтня 1963) його родичка[3] була на єхідуті в Ребе і просила благословення на звільнення р. Ашера і членів його сім'ї, які просять дозволу на виїзд уже три роки й отримують відмову. Ребе відповів: «Гадаю я, що вони отримають дозвіл на виїзд незабаром, оскільки зараз пом'якшують у справі дозволів на виїзд. Згадаю про нього знову на святій могилі». Ребе навіть прямо висловився про р. Ашера: «Він виїде незабаром».

І справді, того ж року р. Ашер і його сім'я виїхали з Росії і прибули до Святої Землі, де він оселився в Єрусалимі поруч зі своїм батьком, равом Нахумом-Шмар'єю. Ще до свого приїзду він повідомив Ребе. Ребе відгукнувся, що нагорода його буде «ле-фум цаара агра»[4].

У Святій Землі

На прохання Ребе, щоб він побув із сім'єю кілька років, він прожив кілька років у Єрусалимі (з батьком і сім'єю), а потім у Франції (з дружиною Фрейдою і сином). Його батько, рав Нахум-Шмар'я, жив у Шикун га-Рабаним, за десять хвилин ходьби від Шикун Хабад. По суботах він приходив молитися до синагоги Шикун Хабад, хоча його батько молився в синагозі «Бааль га-Танія» в Меа-Шеарім. Р. Ашер, як людина, що віддала душу за дотримання Тори і заповідей у Росії, не міг бачити, як люди там живуть собі спокійно, а крім того, спілкування між ним і ними не було вдалим, оскільки вони не говорили однією мовою. Але все ж усі із задоволенням слухали й бачили хасидський образ. Через кілька років він поїхав до Нью-Йорка, де оселився поблизу двору Ребе в кварталі Краун-Гайтс.

На першому єхідуті, який він мав у Ребе в тішреї 5725 року (1964/1965), він вручив Ребе пачку сигар із Росії, і Ребе подякував йому й сказав: «Узагалі-то я не курю», але все ж узяв одну сигару з пачки й вказав йому роздати решту сигарет у залі внизу[5].

На Сукот 5725 (21 вересня 1964)[6] відбувся перший фарбрейнген після виїзду з Росії в суці рава Ісраеля Духмана. У фарбрейнгені брали участь товариші всім серцем і душею, р. Ашер і р. Мендл Футерфас[7]. З усієї округи приїхали взяти участь у цьому особливому фарбрейнгені. Р. Ашер, за своїм святим звичаєм, вимагав від учасників фарбрейнгену вивчати щотижня «Лікутей Тора» тижневої глави і молитися неквапливо. І навіть додав, що відчуває розчарування, бо очікував, що кожен тамім у Святій Землі знає всю «Танію» напам'ять. Р. Мендл дорікнув йому, щоб він перестав перебувати в меланхолії, і уподібнив це до історії про те, як одна людина скаржилася, що весь час відчуває неприємний запах, доки їй не відкрили, що в неї під носом прилипла грязюка. Р. Ашер негайно відгукнувся власною історією і уподібнив це до того, як мандрівники, що збилися з дороги, раптом знаходять дороговказ, який показує шлях: хоч би який вигляд він мав, вони підуть за ним, бо він каже правду. Фарбрейнген тривав годинами, і старші хасиди його не забули[8].

У 5726 році (1965/1966) зайшов на єхідут до Ребе, під час якого він представив Ребе запитання до коментаря «Тіферет Ісраель» і сказав, що якщо Ребе не заглядає в «Тіферет Ісраель», то він зачитає Ребе його слова з книги. Ребе взяв книгу й розглянув запитання, а потім сказав, що «в минулому були хасиди, які не заглядали в „Тіферет Ісраель“», і запитав р. Ашера, чи заглядає той у книгу, зазначивши: «я в неї заглядаю, бо це добрий і зручний коментар». Р. Ашер відповів, що якщо Ребе заглядає в книгу, то й він у неї заглядатиме[9].

Поголос каже[10], що після його прибуття до 770 Ребе дуже наблизив його й говорив із ним з великою приязню. Він входив до тієї групи хасидів, з якими Ребе розмовляв безпосередньо, як із друзями. Р. Ашер попросив Ребе ставитися до нього як до хасида нарівні з усіма. Ребе прийняв це, і наближення припинилися.

Після прибуття до 770 він попросив у габаїв дозволу бути «шамашем» 770. Габаї, щоправда, рішуче відмовили[10] через приниження його честі, але, побачивши, наскільки це для нього важливо, залишили його в спокої, і відтоді він став шамашем 770.

Багатьом пам'ятне благословення на запалювання свічок у свято Ханука, яке він промовляв щороку перед Ребе. Воно не було переплетене з канторськими руладами тощо, але було сповнене великого хвилювання, яке хвилювало кожного, хто його чув[11].

Рав Ашер Сасанка помер 5 хешвана 5748 (28 жовтня 1987) і був похований на кладовищі Монтефіоре.

Родина

Його дружина (другим шлюбом), Фрейда-Меня, — померла 14 нісана 5758 (10 квітня 1998).

Його брати:

Сини

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ 1 2 3 Так згідно з карткою, яку заповнили для нього для «Сефер га-хасидім». За словами його дочки Рахель Дунін, помер у віці 76 років[потрібне джерело], і якщо так, то народився в 5671–5672 роках (1910–1912). Друга думка (71-72), вочевидь, краще узгоджується з урахуванням співвідношення з віком його батька — див. статтю рав Нахум-Шмар'я Сасонкін.
  2. ^ Вогонь у снігу: ханукія, що горіла в сибірському трудовому таборі
  3. ^ Пані Рахель Замір
  4. ^ Лист Ребе «Ігрот кодеш» 5724.
  5. ^ Див. Ставлення Ребе до куріння
  6. ^ Рік події орієнтовний (за зв'язком років).
  7. ^ Були дні
  8. ^ «Хасидський фарбрейнген для дітей», частина 1, сторінка 203 і далі.
  9. ^ З приватного запису одного з тмімім зими 5726 року (1965/1966), опубліковано в «Гіткашрут», випуск 1444, стор. 10.
  10. ^ 1 2 Від імені рава Шимона-Бен-Ціона Айзенбаха, одного зі шлухім Ребе в Ейлаті.
  11. ^ Див. Рав Сасонкін запалює ханукію в Ребе
Згадується також у статті «Гаругей малхут — Сасонкін Ашер».
Ашер Сасанка згадується ще в 19 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1777686800

Повідомити про помилку на цій сторінці