Перейти до вмісту

Українсько-російська війна

Матеріал з Хабадпедії

Українсько-російська війна (або російське вторгнення в Україну; у Росії називається: спеціальна військова операція в Україні) — воєнний конфлікт між Росією (за сприяння Білорусі) і Україною, який спалахнув 23 адара I 5782 (24 лютого 2022), коли російські сили та їхні союзники напали на Україну і вторглися на її територію з півночі, зі сходу і з півдня. Паралельно з наземним наступом Чорноморський флот установив блокаду українських портів. Хоча оцінки кількості постраждалих у війні дуже сильно розходяться, війна стала найсмертоноснішою на землі Європи від часів Другої світової війни, перевершивши за кількістю загиблих Боснійську війну.

Перебіг бойових дій

5782 року почалося наземне вторгнення російської армії, і воно велося чотирма основними наступальними зусиллями: на півночі України російські сили просувалися від кордону Білорусі на південь, на схід і на захід від річки Дніпро, з метою оточити столицю, Київ, і, можливо, навіть захопити її. На північному сході України росіяни наступали в південно-західному напрямку, прагнучи оволодіти Харківською та Сумською областями і вийти до Дніпра в районі Кременчука. На південному сході України сили проросійських сепаратистів наступали з територій Донецької народної республіки та Луганської народної республіки на захід, з метою захопити території, що залишалися під контролем України в Донецькій і Луганській областях. На півдні України російські сили атакували Херсонську область з Кримського півострова, з метою відрізати Україну від моря і створити сухопутний коридор під російським контролем до Кримського півострова.

Паралельно з наземним вторгненням росіяни за допомогою літаків і ракет великої дальності атакували десятки цілей у глибині території України з метою знищити військово-повітряні сили та систему протиповітряної оборони України і паралізувати систему командування та управління української армії. Українські військово-повітряні сили зазнали тяжкого удару, але російська повітряна атака не досягла своїх головних цілей.[потрібне уточнення] Крім того, було проведено масштабну російську кібератаку на українські комп'ютерні мережі. Незадовго до 7:00 президент України Володимир Зеленський оголосив воєнний стан на всій території країни і розрив дипломатичних відносин з Росією.

Наступи росіян

На початку нісана 5782 (квітень–травень 2022) російська армія протягом кількох днів відступила майже з усіх територій, які захопила на північному сході України, у Київській, Чернігівській і Сумській областях. Російське командування почало заново розгортати сили, виведені з цих областей, маючи намір зосередити наступальні зусилля на південному сході України і завершити оволодіння всім районом Донбасу. Однак, хоча в середині квітня українські та російські джерела оголосили про початок «другого етапу» кампанії, або «битви за Донбас», фактично російського наступу широкого масштабу в цьому районі не було. Росіяни продовжували проводити низку обмежених атак, головним чином на півночі Донбасу, і темп їхнього просування залишався вкрай повільним, тоді як українці проводили контратаки головним чином у районі міста Харків. Головним російським досягненням протягом квітня стало захоплення майже всього міста Маріуполь після тяжких боїв. Паралельно з наземною кампанією росіяни продовжували атакувати, головним чином крилатими ракетами, велику кількість цілей у глибині території України, з метою вразити життєво важливу військову та цивільну інфраструктуру і постачання військового спорядження із Заходу та відрізати зону бойових дій на південному сході України від заходу країни.

Закон про повернення

Війна призвела до історичного рекорду репатріації неєвреїв до Ізраїлю, і до країни прибули близько 50 тисяч неєвреїв. Ідеться про найбільшу неєврейську репатріацію в історії Держави Ізраїль.

Загиблі солдати-євреї

• Владислав Шейн, 21-річний молодий єврей із міста Дніпро в Україні, загинув під час добровільної служби в лавах армії України в її війні з росіянами.

• Матітьягу Асман — виріс у єврейському дитячому будинку, був усиновлений равом Моше Асманом. Був призваний до армії України, загинув у 5784 році (2023/2024)[1].

Хабад на війні

Евакуація і повернення

Рав Асман отримує почесну грамоту за допомогу під час російсько-української війни

У перші дні війни багато шлухім разом із наближеними, а також дитячі будинки залишили місце свого шліхуту через побоювання за своє життя з огляду на просування росіян і через страх перед цілковитим хаосом.

Однак у міру того як минала небезпека, частина з них, і передусім головні шлухім, повернулися до своїх домівок і до своїх громад.

Навіть на піку величезного тиску і великої невизначеності кілька шлухім у країні не залишили свого посту, і серед них: рав Шмуель Камінецький, шаліах і головний рабин Дніпропетровська, рав Моше-Реувен Асман, а також шаліах рав Меїр Стамблер.

У перші два місяці війни шлухім разом з іншими єврейськими та ізраїльськими структурами й організаціями займалися вивезенням євреїв із прифронтових міст углиб країни, і багато з них перебралися до таборів біженців, створених у країнах довкола України, а частина навіть здійснила алію до Святої Землі.

Діяльність рава Асмана

Однією з центральних постатей на початку війни став рав Моше-Реувен Асман, рабин України. В один із перших днів війни він підійшов до арон кодеш і вийняв звідти сувої Тори, які переніс у безпечне місце, волаючи при цьому великим і гірким голосінням. Як і інші шлухім, рав Асман також присвятив багато часу наданню гуманітарної допомоги євреям, зокрема під час пекельного вогню[2].

Удар по школі в Києві

У місяці сівані 5783 (травень–червень 2023) по Києву було випущено понад 50 ракет. У єврейській громаді Києва тривали гарячкові приготування, щоб відсвяткувати свято Шавуот у центрі єврейської громади міста. Внаслідок тяжких бомбардувань міста іранськими безпілотниками багато євреїв міста не змогли відсвяткувати свято як належить, і тисячі з них були змушені провести свято в укриттях і захищених приміщеннях замість того, щоб прийти до синагоги.

У місяці тішрей 5785 року (жовтень–листопад 2024) безпілотник влучив у школу Хабаду в Києві, і було завдано шкоди[3].

Особливі акції

  • 120 пар тфілін було роздано шлухім Ребе в Україні, які повернулися з з'їзду шлухім [потрібне уточнення] до країни, і їх роздали членам їхніх громад.
  • Унаслідок погіршення становища ув'язнених в Україні, яке принесла з собою війна, шлухім Ребе в Україні створили спільно з владою особливий підрозділ, який допомагатиме єврейським ув'язненим у країні і працюватиме з ними.
  • На українському майдані Незалежності, «площі Майдан», у центрі Києва було надруковано книгу «Танія» до свята Шавуот 5783 (26 травня 2023).

Шлухім в Україні, 5785

Більшість шлухім не повернулися відтоді, як утекли з України. І до кожного великого міста повернувся головний шаліах, а в частині з них до нього приєдналися ще окремі шлухім.

Значна частина навчальних закладів в Україні, а так само школи Хабаду частково закриті або працюють у неповному режимі.

Синагоги працюють згідно з вказівками армії та влади України, і частина тих, хто молився, хто відвідував синагоги до війни, залишили місто свого проживання або Україну.

Діяльність ведеться всупереч усім викликам і труднощам, під обстрілами і головним чином ударами безпілотників, що їх запускають здалеку по містах України, більшість з яких перехоплюють, але іноді бувають руйнування і постраждалі.

А ось шлухім, які зараз діють в Україні:

Додаткова література

  • Рік війни, і кінця не видно на обрії, тижневик «Бейт Мошіах» випуск 1349, сторінки 18–23, 5783
  • Ісраель Шохет Що змінилося? випуск 1955
  • Ті, що тікають, рятуючи життя, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1302, с. 28–35: рав Шломо Вільгельм розповідає про порятунок євреїв Житомира і дитячого будинку, шлухім України розповідають про рятувальні поїздки на початку російсько-української війни
  • Кожен єврей — шаліах, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2134 сторінка 130 (5786) (огляд діяльності євреїв в Україні як «посланців світла» в період війни Росії та України)

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Він обрав бути хабадником до останньої миті, інтерв'ю з равом Моше Асманом про його прийомного сина, який загинув у російсько-українській війні, Менді Дікштейн, тижневик «Бейт Мошіах» 1433
  2. ^ Приблизно через місяць синагога зазнала прямого влучання під час російського бомбардування і була пошкоджена
  3. ^ Тижневик «Бейт Мошіах» 1433, с. 58

Повідомити про помилку на цій сторінці