«Кетер Арам-Цова»

«Кетер Арам Цова» — так називають найдавніший і найточніший із рукописів Танаху тиверіадської масори, що збереглися в нас.
Книгу було написано в Тверії близько 1100 років тому, і впродовж років вона мандрувала різними місцями, доки не потрапила до Сирії, до рук громади «Арам Цова» в Халебі, і саме вони дали їй назву «Кетер Арам Цова».
Книга в більшій своїй частині пережила погроми, пожежі та спроби пограбування і була таємно вивезена до Ерец-Ісраель, і сьогодні вона зберігається в архіві Національної бібліотеки в Єрусалимі, і її було оголошено ЮНЕСКО об'єктом всесвітньої культурної спадщини.
Прийнятий переказ свідчить, що ця книга — та книга, яку вивірив бен Ашер у Тверії приблизно 4690 року і на яку спирався Рамбам у своїх постановах у «Яд га-хазака».
Історія
Ця книга зберігалася в цілості, доки не зникла, коли під час погромів, що спалахнули в Халебі в Сирії слідом за проголошенням створення Держави Ізраїль 5708 року (1947/1948), неєвреї спалили синагогу, в якій вона зберігалася, разом із 40 сувоями Тори, що були в ній.
Згодом з'ясувалося, що під час погромів єврей на ім'я Ашер Багдаді із самопожертвою зумів проникнути до синагоги і винести з неї Кетер (частково згорілий) до дому рава Саліма Заафрані (рабина Великої синагоги та голови єшиви «Дегель Тора»). Побоюючись, що араби шукатимуть Кетер і пошкодять його, рав Салім і рав Моше Тавіль зібрали напівзгорілі пергаменти, сховали їх у глечик і оголосили, що Кетер згорів повністю[1]
Усім було ясно, що якщо Кетер залишиться в Халебі, його майбутнє в небезпеці. Через кілька місяців репатріанти з Халеба повідомили пана Іцхака Бен-Цві, що Кетер ще існує, і останній почав діяти, щоб привезти його до Країни, за сприяння Рішон ле-Ціона рава Бен-Ціона-Меїра-Хая Узіеля, але справа наштовхнулася на численні труднощі. Лише приблизно через десять років (1958) книгу було таємно вивезено до Країни 1958 Мордехаєм Бен-Езрою (який був іранським підданим, висланим із Сирії. Він сховав книгу в пральній машині і поклав зверху мішок насіння, цибулю й одяг), і він передав її Шломо-Залману Шрагаї (голові Єрусалимського муніципалітету). Шломо-Залман тримав книгу в себе лише одну ніч і наступного дня передав її пану Іцхаку Бен-Цві.
Відсутні частини Кетера
Не весь «Кетер» уцілів: лише 294 аркуші з 491 первісного аркуша, які в ньому були, потрапили до Ізраїлю. Чотири з п'яти книг Тори відсутні майже повністю, а п'ята книга – книга Дварим – починається лише з розділу 28. Також п'ять останніх книг збірки – Когелет, Ейха, Естер, Даніель і Езра – зникли.
Частини Тори, що збереглися:
- Берешит 26, 34 до 27, 30
- Дварим 28, 17 до кінця Тори
Відсутні частини в Пророках і Писаннях:
- Бракує в книзі Мелахім II: 14, 21 до 18, 13
- Бракує в книзі Ірміягу: 29, 9 до 31, 35; а також у розділі 32 бракує віршів 2-4, 9-11, 21-24
- У Дванадцяти пророках: бракує Амос 8, 13 до Міха 5, 1; Цфанья 3, 20 до Зхарья 9, 17
- У Тегілім: бракує псалмів 15, 1 до 25, 1
- У Пісні пісень: бракує 3, 11 до кінця сувою
- Сувої Когелет, Ейха, Естер — відсутні
- Даніель, Езра і Нехемья — відсутні
Загалом у частинах, що збереглися, залишилося близько 65 відсотків усього Танаху.
Немає ясних відомостей про те, як зникли відсутні частини.
5742 року (1981/1982) жінка з Брукліна передала Національній бібліотеці аркуш із Діврей га-ямім, а 5767 року (2006/2007) було передано фрагмент із книги Шмот, який раніше слугував амулетом єврею з Халеба, що вірив, ніби завдяки йому врятувався від погромів у місті.
Крім відсутніх частин, Кетер постраждав і в інший спосіб, і 5746 року (1985/1986) почалися роботи з консервації та реставрації, що тривали шість років.
У хасидуті Хабаду
Щодо ставлення Ребе до «Кетер Арам Цова» рав Йосеф-Іцхак Опен свідчив, що одного разу Ребе відповів комусь на єхідуті, що в Танаху «Корен» [а також у Танаху «Бройєр»] рішення ухвалюються згідно з масорою «Кетер Арам Цова», яка є сефардською масорою, і в цьому немає рішення згідно з ашкеназькою масорою, а з іншого боку, Хумаш «Тора тміма» (а також «Га-Емек давар») передає масору точно «за звичаєм нашої країни», і тому Ребе користувався ним, і тому на нього спиралися багато хто з анаш[2].
Текст «Кетер Арам Цова» відрізняється від прийнятого в нас тексту[3] у багатьох місцях, і в Мегілат Естер (Сувої Естер) Ребе Магараша трапляються десять відмінностей у неповному чи повному написанні щодо нього (значна частина з них — відмінності, що трапляються і в інших версіях сувою і не є унікальними для сувою, написаного Ребе Магарашем[4]). Слід зазначити, що в другому сувої, написаному Ребе Магарашем[5], є кілька відмінностей від першого сувою, і він (другий) майже повністю відповідає тексту «Мінхат шай»[3].
Ребе цілковито відкидав друкування Танаху, основний текст якого спирався б на «Кетер Арам Цова»[6].
Утім, у «Кетер Арам Цова», точність якого засвідчив Рамбам, ми знаходимо великий доказ звичаю наших Ребе, провідників поколінь, писати слово «דכא» через алеф, а не «דכה» через гей, згідно з первісною ашкеназькою масорою, і втім у «Кетер Арам Цова» перед нами немає вірша «לא יבוא פצוע דכא», однак у книзі Тегілім, де написано «תשב אנוש עד דכא», Кетер вказує там «масору» (тобто інші місця в Танаху, де трапляється певний вираз) на Дварим 23 «פצוע דכא».
Див. також
Примітки
- ^ Ісраель-Яаков Гутфарб, у «Келіль тіферет», Єрусалим: «Кагаль Тіферет Єрушалаїм», ав 5780 (липень–серпень 2020), с. 165 і далі.
- ^ «Іткашрут», випуск 746, примітка 15.
- ^ 1 2 Який є ашкеназьким текстом, як його вивірив і відкоригував автор «Мінхат шай». Автор (Єдідья-Шломо-Рафаель Норці) жив і діяв у Мантуї в середині XVIII століття і присвятив своє життя дослідженню та вивіренню ашкеназького тексту Тори. Цей текст було прийнято як авторитетний у всьому єврейському світі, і саме на нього сьогодні всі спираються під час написання сувоїв Тори.
- ^ І це текст «Мінхат шай», Бердичів, Ємен за равом Рацабі, єменський текст у Національній бібліотеці та сефардський текст за сувоєм Магарама Забаро, що дійшов до нас у цілості.
- ^ Який перебуває сьогодні в дочок Гадаси Карлебах у Брукліні.
- ^ Лист Ребе пану Шазару від днів Пурима 5724 (27 лютого 1964).