Перейти до вмісту

Взуття

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено.

Взуття — це одяг для п'яти людини, і завдання одягу взуття – захищати нижню частину ноги, адже, коли людина ходить по землі, нижня частина ноги — це те, що опускається вниз і стикається з порохом, і деревами, і камінням, і взуття, яке є дуже грубим одягом, захищає людину, щоб вона не постраждала від колючок і терну.

Взуття вТорі тагалахі

Які гарні стопи твої у взутті, дочко знатного

Мудреці тлумачать[1] «Які гарні стопи Ізраїлю в той час, коли вони підіймаються на свято, дочко знатного — дочко праотця Аврагама, який названий знатним тощо».

У випадку, коли необхідно виконати заповідь халіци, жінка знімає взуття з чоловіка і плює на підлогу перед ним.

Йом Кіпур\жалоба

У Йом Кіпур (а також 9 ава і тому, хто в жалобі, хай врятує нас Милосердний) заборонено носити шкіряне взуття.

Щоб купити взуття

Завжди хай продасть людина балки свого дому й купить взуття для своїх ніг

— Шабат, 129а

На перший погляд незрозуміло: який зв'язок між балками його дому і взуттям, що потрібні саме вони? – Балки його дому вищі за його голову, а взуття нижче навіть за п'яти його ніг, і якщо так, який зв'язок між ними, і більше того, краще продати балки свого дому, що вищі за його голову, заради взуття, яке нижче навіть за п'яти його ніг?

І пояснення цього:

Голова – це посудина для розуму, а балки його дому, що вищі за голову, – тобто він усвідомлює своїм розумом, що є щось вище за нього. І подібно до слів Гемари, що покриття голови — сгула для богобоязливості, адже одяг, який надягають на голову, вказує, що є щось вище за його голову.

Однак є різниця між одягом на голові й балками його дому:

Одяг – співмірний з мірою органа, у який він вдягнений — нога, рука тощо, тоді як балки його дому не співмірні з мірами людини.

І в цьому перевага балок його дому порівняно з одягом на голові: покриття голови – хоча воно сгула для богобоязливості, оскільки людина відчуває Б-жественність, яка вища за неї, однак це щось співмірне з рівнем її осягнення, а коли Святий, благословенний Він, співмірний з її головою, – це не так, як належить. І тому має бути поняття балок його дому – щоб людина відчувала, що Б-жественність зовсім не обмежена рівнем осягнення.

Але з іншого боку, це не має бути макіф, що зовсім до неї не стосується, а саме «балки його дому», тобто людина має відчувати, що «Гаває» – Був, Є і Буде водночас, вище за обмеження, – це «наш Б-г», наша сила і наша життєвість.

І мовою каббали та хасидуту це поняття макіфу єхіди, а простими словами це віра в те, що Святий, благословенний Він, не лише «мемале коль алмін», а Він і «совев коль алмін», і «Кула камей ке-ла хашів», і разом із тим «з волі Своєї Він чинить із воїнством небесним», що Він керує всім світом, хоча Він святий і відокремлений від світів.

А щоб було поняття «балок його дому», необхідне попереднє «взуття для його ніг» (тому «завжди хай продасть людина балки свого дому й купить взуття для своїх ніг»), адже коли в неї бракує поняття «взуття», то й «балки його дому» нічого не дають; саме після того, як вона досягає від себе відсторонення від земних справ, чим забезпечує також цілісність своїх нижчих сил («взуття для його ніг»), – тоді в неї може бути осягнення аспекту Б-жественності, що вищий за рамки світів, у вигляді «балок його дому», яке проникне в її сили й дії і вплине на них, як балки його дому в матеріальному, що служать укриттям від зливи й від дощу.

Початок має бути – не з піднесених речей у «роби добро», осягнення аспекту «совев коль алмін» тощо, а – з «уникай зла», щоб у неї не було зв'язку із земними справами. І подібно до виховання дитини: з нею не починають вивчати глибокі поняття про єдність Гаває, а початок навчання — з «Тору заповідав нам тощо», промовляння благословення, «Кріят Шма» і подібного. І так само щодня: початок служіння — не в «Кріят Шма», роздумах про єдність Гаває, а в промовлянні «Моде ані», що є простою річчю, у якій немає навіть згадки святих Імен, і лише після цього доходять до «Кріят Шма», суть якої — роздуми про «Ехад», про те, що 7 небозводів, і земля, і 4 сторони світу скасовані перед Ор Ейн Соф, Володарем світу.

У гафтарі Ахарон шель Песах сказано про чудеса, які будуть із приходом нашого праведного Мошіаха:

І знищить Г-сподь язик моря єгипетського, і змахне рукою Своєю над рікою в сильному вітрі Своєму, і розіб'є її на сім потоків, і проведе у взутті.

— Єшаягу 11, 15

Те, що вірш каже «і проведе у взутті» (а це на додаток до того, що написано «через ріку перейдуть ногами», просто «ногами», а тут роз'яснено й поняття «взуття»), це одна з тих речей, у яких майбутнє Визволення порівнюється з Виходом з Єгипту (як вчать із написаного «як у дні виходу твого з землі єгипетської явлю йому чудеса») – адже це подібне до написаного про Вихід з Єгипту «взуття ваше на ногах ваших» [2].

Хоча в прийдешньому майбутньому не буде потреби в захисті від шкідливих речей, як сказано «не чинитимуть зла й не губитимуть тощо», проте буде порядок «і проведе у взутті».

Пояснення 1

Оскільки в прийдешньому майбутньому буде справедливий суд і справедлива нагорода, і нагорода буде відповідно до характеру служіння, а оскільки служіння під час вигнання має бути за допомогою одягів, аж до найнижчого одягу, а це поняття взуття, тому й отримання нагороди буде таким, що візьмуть і взуття, яке брало участь у служінні.

І пояснення в тому, що все служіння має бути саме внизу, оскільки Святий, благословенний Він, побажав, щоб у Нього, благословенного, була оселя в нижніх світах. А оскільки внизу є небажані речі, колючки й терен, які чинять зло й гублять, тому необхідні охорона й захист за допомогою одягів на тілі, аж до одягу взуття на нозі.

І тим паче це випливає з того, що ми знаходимо поняття одягів у Святого, благословенний Він, за допомогою яких Він сходить униз, у нижні світи, як сказано «і всі одяги Мої Я заплямував», і тим паче й тим паче щодо людини внизу, «ви називаєтеся людиною», у якої має бути поняття одягів для сходження вниз.

І його сенс у служінні:

Усе служіння виконання Тори і заповідей не може здійснюватися лише Б-жественною душею, а саме через її вдягнення у тваринну душу і в матеріальне тіло. Однак унаслідок вдягнення Б-жественної душі в тіло у вигляді зв'язку та єднання, аж до того, що вона зазнає впливу того, що відбувається з тілом, неможливо, щоб до неї не пристало щось небажане – щонайменше певна матеріалізація щодо дозволених речей, – тож доведеться його змити.

А щоб не пристало багато – порада для цього — роздуми над поняттям «Ти обрав нас з-поміж усіх народів» у вигляді «взяти собі народ із середовища народу», тобто що навіть коли сини Ізраїлю перебувають у такому становищі й стані, що між ними та іншими народами є певне співвідношення і схожість, обирає їх Святий, благословенний Він, і бере їх із середовища народів, і тому їхня поведінка має бути у вигляді відокремлення від усіх народів, як сказано «і будемо відрізнені, я і народ Твій, від усякого народу, що на лиці землі», саме «від усякого народу», навіть від праведників народів світу.

І це виражається в тому, що заняття матеріальним — через відокремлення і перегородку, у чому й полягає суть одягу взуття на нозі:

Нога – стосується відсвіту душі, який зійшов униз, як відомо, що основна частина душі залишається нагорі, а те, що притягується вниз, — це аспект ноги.

А одяг на нозі — це взуття – найнижча частина, що стикається із землею (матеріальністю), – яка перебуває нижче за решту одягів тіла.

І з цього зрозуміло також щодо нагороди за служіння:

Оскільки створення оселі в нижніх світах здійснюється саме через тваринну душу і тіло, основна нагорода має бути душі саме в тілі.

І так само, оскільки служіння внизу здійснюється саме через одяг взуття, має бути участь взуття і в нагороді.

І тому сказано в обітницях Геули «і проведе у взутті» (хоча тоді не буде потреби в одязі взуття для охорони й захисту) – адже в силу повноти Геули необхідно, щоб у нагороді була й участь «взуття», через яке саме здійснюється перевага служіння в душі, яка сама по собі не досягла б цього[3].

Пояснення 2

Крім дії «взуття» — захищати ногу того, хто носить взуття, від нехороших речей, які є на місці ходьби, ми знаходимо також дію взуття в протилежному вигляді – як роз'яснюється в друшім хасидуту[4] щодо ангелів, які походять з аспекту «взуття Шхіни»: через надзвичайну піднесеність розкриття Шхіни неможливим було б виникнення ангелів, і тому необхідний одяг взуття, «взуття Шхіни», суть якого – приховувати й утаювати розкриття світла тощо.

І з цього зрозуміло, що є й така дія взуття, через яку земля зможе прийняти духовний вплив того, хто носить взуття, адже через його надзвичайну піднесеність у граничній духовності земля не може прийняти його інакше як саме через одяг взуття. І як відомо[5] в поясненні прохання «Рце ве-гахаліцейну» – щоб було поняття зняття взуття, і світло притягувалося б не через одяг взуття.

І з цього можна пояснити поняття «і проведе у взутті» – що це вказує на велич переваги синів Ізраїлю в прийдешньому майбутньому: навіть їхня нога буде на вищому духовному рівні, ніж дно ріки, у якій станеться чудо («і змахне рукою Своєю тощо, і розіб'є її тощо»), настільки, що їхня хода буде у вигляді «і проведе у взутті», щоб не скасувалося існування ріки через велич переваги ноги синів Ізраїлю!

«Маасейну ве-аводатейну»

Заповіді, що залежать від ноги

Усі розкриття прийдешнього майбутнього залежать «від наших діянь і нашого служіння весь час тривання вигнання», і якщо так, то щоб удостоїтися нагороди, за якої навіть у «нозі» буде розкриття, неспівмірне зі звичайним рівнем (тому буде потреба в «і проведе у взутті»), служіння має бути подібним до цього – через заповіді, що залежать від ноги, у ходьбі, бігу й стрибку (як роз'яснюється в «Лікутей Тора» про «перестрибує через гори»), що залежить від стану ноги.

І в цьому також особлива любов у всьому понятті свята, яке називається «регель», а тим паче й тим паче свята Песах, адже «Песах» — від слова «стрибок», а стрибок здійснюється ногою, і саме нога веде голову, і тому тоді є особлива любов до служіння, пов'язаного з ногою, особливо коли воно здійснюється із зусиллям, через віддаленість місця тощо. І як каже Хіда, що від кожного кроку заради заповіді створюється добрий ангел, і з цього зрозуміло, що ходьбою на більшу відстань додаються заступники й добрі ангели.

І це пов'язано зі звичаєм ходити на «ходу», щоб радувати євреїв у дні свят, і особливо в Шві'ї та Ахарон шель Песах, коли є поняття того, що земля просить, щоб надягли взуття, аби вона змогла прийняти світло святості.

І коли йдуть радувати євреїв, радість має бути помітна не лише в рисах обличчя, а й у нижній частині тіла, аж до п'яти ноги, на яку надягають взуття[6].

Служіння, пов'язане із взуттям

Оскільки всі речі, пов'язані з приходом Мошіаха, залежать від наших діянь і нашого служіння весь час тривання вигнання, зрозуміло, що так і щодо поняття «і проведе у взутті», яке залежить від служіння, пов'язаного з поняттям взуття, – мірою за міру [7].

Перегородка між землею і людиною

П'ята ноги — найнижчий орган у матеріальному. А оскільки всі матеріальні речі походять від їхньої суті в духовному, і особливо в людині, адже оскільки її суть — дати формі взяти гору над матерією, то в неї, безсумнівно, речі матерії залежать від речей форми, – зрозуміло, що п'ята ноги — найнижче і в духовному.

І як відомо, основна життєвість — у голові, а в тілі життєвості менше, а в нозі життєвості найменше, аж до того, що в п'яті життєвість зовсім не в розкритті, тому вона називається «ангелом смерті, що в людині».

І в цьому також причина того, що ходьба по землі здійснюється через п'яту, яка перебуває поблизу землі: земля — це аспект неживого (загалом стихія праху). І щоб могло бути з'єднання людини, розряду тих, хто говорить, із землею, яка з аспекту неживого, — а вони гранично далекі одне від одного, – має бути «посередник» між ними, і це «п'ята», аспект неживого в людині: оскільки щодо самої людини вона неживе, тому може бути поблизу землі, аспекту буквально неживого.

Але й п'ята ноги потребує одягу взуття:

Хоча п'ята ноги — аспект неживого в людині, і через неї людина ходить по землі, аспекту буквально неживого, – проте має бути перегородка між п'ятою ноги і землею.

Вищі органи й сили людини – від початку не мають зв'язку із землею; новизна в тому, що навіть аспект неживого в людині, який уже має зв'язок із землею, – має бути щось, що відокремлює його від землі.

І суть цього:

Душа – висічена з-під Престолу слави, і навіть вище. А після того як Святий, благословенний Він, спустив її в цей світ, щоб вдягнутися в матеріальне тіло, то для того, щоб був зв'язок душі з тілом, потребують землі – «земля, з якої виходить хліб», який «підкріплює серце людини», і через нього душа з'єднується з тілом. Але хоча треба займатися земними справами, у момент дії має бути «взуття» – щось, що відокремлює людину від землі, тобто щоб вона була відсторонена від земних справ, роблячи їх без сердечної прив'язаності. Тобто навіть під час самої торгівлі вона має бути відсторонена від земних справ.

І подібно до взуття: навіть п'ята, яка перебуває поблизу землі, відсторонена від землі, тобто навіть тоді, коли людина займається земними справами, – це без сердечної прив'язаності, а лише з необхідності. І як висловилися наші мудреці, благословенної пам'яті: «Можна було б подумати, що вона сидітиме без діла, — тому сказано „яке ти робитимеш“»: сама по собі вона сиділа б, не займаючись роботою в матеріальних справах, але вона «змушена за Словом» виконати веління «в усьому, що ти робитимеш»[2].

У хасидуті

Суть взуття

У хасидуті роз'яснюється перевага взуття.

Взуття – одяг для людини (а не сама людина), і в цьому самому – це одяг для нижньої частини людини, яка поділяється загалом на голову, тіло й ногу, і відповідно до цього є одяги голови, одяги тіла й одяги ноги, аж до взуття, яке є одягом для найнижчої частини ноги – п'яти; тобто серед самих одягів це найнижчий одяг, адже важливість одягу відповідає значущості органа, у який він вдягнений, тож важливість одягів голови не порівнянна з важливістю одягів ноги, і особливо одягу нижньої частини ноги.

І завдання одягу взуття – захищати нижню частину ноги, адже, коли людина ходить по землі, нижня частина ноги стикається з порохом, і деревами, і камінням, тож необхідно захищати її, щоб вона не постраждала від колючок і терну чи подібного, і захист — через взуття, яке є найгрубішим одягом [не як одяг голови (або тіла), для якого краще, щоб він був тонким одягом (адже якщо це буде грубий одяг, він може заважати голові, тож вона не зможе діяти як слід, але взуття, щоб захищати ноги як слід, має бути грубим одягом, саме зі шкіри («а все, що не зі шкіри, не називається взуттям», як ми знаходимо в законах Йом Кіпуру)], і діє в найнижчому й найвіддаленішому від людини місці[7].

У служінні людини

Його сенс у духовному і в служінні людини – у тому, що коли треба перейти зі світу Ацилут (світу єдності, де є лише Святий, благословенний Він, і Тора, і заповіді) у становище і стан «звідти розділяється», у світи БЕА, аж до нижнього цього світу, де місце служіння — у занятті мирськими справами так, щоб «усі справи твої були заради Небес» і «на всіх шляхах твоїх пізнавай Його», – необхідна особлива обережність, щоб мирські справи не призвели в ній до матеріалізації. І це досягається через одяг взуття.

А повнота служіння – коли очищують усі мирські речі, включно і зі взуттям, найнижчим одягом, щоб і воно піднеслося, адже з того, що єврей має від нього користь, доводиться, що в ньому є іскра святості [і більше того — це дуже піднесена іскра святості, як доводиться тим, що в ньому є сила захищати людину від небажаних речей, а причина цього в матеріальному — у тому, що так і в духовному], і тому треба його піднести.

І в цьому також новизна «які гарні стопи твої у взутті», сказаного про паломників:

Суть паломництва – «хай з'явиться кожен чоловік твій перед лице Владики, Г-спода», і «як прийшов бути баченим, так прийшов бачити», що є поняттям бачення Б-жественності у вигляді «око в око побачать».

І акцент у цьому — на понятті регель – алія ле-регель:

Нога – пов'язана з поняттям ходьби, аж до того, що це умова в законі про паломництво: обов'язок у цьому лежить лише на тому, хто може ходити своїми ногами, тобто він не стоїть на місці, а ходить.

А поняття ходьби стосується саме низу, цього світу, – адже духовна річ не залежить від обмеження місця, і відповідно до неї не стосується поняття ходьби [і подібно до того, що сказано в «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», що не можна сказати про високу й глибоку мудрість, що неможливо обмацати її руками через глибину поняття, оскільки чуття дотику стосується і застосовне лише до матеріальної дії, яку схоплюють руками]. І тому потрібне взуття – одяг для ноги, щоб захищати її, коли вона ходить по землі, щоб вона не постраждала.

А мета – спричинити піднесення і в нозі, аж до одягу ноги:

Оскільки «з усього, що створив Святий, благословенний Він, у Своєму світі, Він не створив жодної речі марно», треба очистити всі мирські речі й піднести їх на вищий щабель, аж до їхньої граничної повноти, – як відомо, що повнота неживого — піднестися в рослинному, повнота рослинного — піднестися у тваринному, а повнота тваринного — піднестися в тому, хто говорить,

А повнота того, хто говорить, – з'єднатися з Творцем, і це здійснюється в синів Ізраїлю через Тору, завдяки якій вони стають єдиними зі Святим, благословенний Він.

І в цьому суть паломництва – щоб бачення Б-жественності, яке, на перший погляд, стосується головним чином ока («око в око побачать»), проникло й у ногу, аж до того, щоб спричинило піднесення і в одязі ноги – у взутті, яке теж включається й підноситься в паломництві, і в цьому суть «які гарні стопи твої у взутті».

І це також те, що сказано про майбутнє Визволення: «і проведе у взутті» – що навіть «взуття», найнижчий одяг, підніметься разом із синами Ізраїлю, коли «через ріку перейдуть ногами»[7].

Урок із цього

Єврей може думати, що для нього досить, щоб справи голови – де перебувають розум і думка тощо – були як належить. І більше того: він готовий виправити й справи тіла. А якщо від нього вимагатимуть більше, – тоді він виправить і доповнить і справи ноги, аж до речей, пов'язаних із п'ятою ноги; але навіщо треба палати («кохн зіх») у служінні, пов'язаному зі взуттям?

Зрозуміло, що речі, які стають кров'ю і плоттю, як його плоть, треба піднести й узяти з собою; але взуття, завдання якого — захищати від колючок і терну, – навіщо брати його з собою, і яке йому діло, якщо взуття залишиться з колючками й терном, а він піде зустрічати нашого праведного Мошіаха без взуття?!

Але річ у тім – що всі речі, які належать єврею, навіть найнижчі речі, аж до одягу ноги, який пов'язаний із колючками й терном, єврей має взяти з собою для зустрічі нашого праведного Мошіаха[7].

Розповідь, пов'язана із взуттям

Взуття в Ган Едені

Після закінчення Сімхат Тора ангели здивувалися, знайшовши в Ган Едені взуття, і їм сказали, що це від танців синів Ізраїлю.

І треба зрозуміти: у чому наголос саме на взутті – адже, на перший погляд, зміст розповіді був би доречним і якби знайшли, наприклад, капелюх, адже й тоді можна було б запитати: як капелюх потрапляє в Ган Еден?

Але річ у тім – що капелюх, одяг голови, має принаймні зв'язок із духовним, оскільки його суть — притягувати богобоязливість тощо, і так само щодо одягів тіла, які мають зв'язок із духовним; але одяги ноги, взуття, уся суть яких — захищати від колючок і терну тощо, тож вони не стосуються духовних речей, – на перший погляд, не мають зв'язку з Ган Еденом, оскільки Ган Еден — місце, яке не терпить зла, як сказано «не перебуватиме в Тебе зло», тому після гріха Адам га-Рішон не міг залишитися в Ган Едені, і відповідно також речам, завдання яких — захищати від зла, не місце в Ган Едені.

І в цьому новизна того, що знайшли в Ган Едені взуття, – повнота служіння в тому, щоб очистити й найнижчі речі, як одяги ноги, щоб і вони піднеслися в Ган Еден[7].

Взуття, яке забули

Коли Алтер Ребе тікав від Наполеона, – ставлячись до нього як до ненависника Ізраїлю, – він велів своїм домашнім узяти з собою всі речі дому й нічого не залишати, через що могла б бути будь-яка зачіпка і влада в Наполеона, який був також великим чаклуном, і коли віз Алтер Ребе досяг краю міста, увесь дім згорів. І справді, щойно Наполеон прибув до міста, він велів шукати, чи не залишилося щось із речей Алтер Ребе.

А після того як обоз Алтер Ребе вже виїхав із міста, згадали, що забули вдома «пантофель» (їдиш), і Алтер Ребе послав посланця, щоб той повернувся й забрав його звідти!

І треба уточнити в цій розповіді (оскільки її розповів мій святійший тесть, адмор, безсумнівно, кожна деталь точна) – адже, на перший погляд, досить розповісти, що забули вдома певну річ, і яке значення має підкреслити, що це був саме «пантофель» (їдиш)?

І пояснення цього – новизна в тому, що навіть річ, яка не стосується ні голови, ні тіла і навіть не самої ноги, а лише одяг для захисту нижньої частини ноги, тож, на перший погляд, яка зачіпка може бути через неї, – навіть така річ має стосунок до Алтер Ребе, і тому він послав повернутися й узяти її[7].

Відомі шевці

  • Ханох — Ханох був шевцем і здійснював їхудім на кожному стібку[8].
  • (Йосеф — Йосеф, тлумач снів, «потер» — літери «тофер»[9].)
  • Рабі Йоханан га-Сандлар.

Додаткова література

Див. також

Примітки

  1. ^ Сука, 49б. І вказане там.
  2. ^ 1 2 Шабат тижневої глави «Тазріа» 5725, «Торат Менахем», с. 204 і далі. І вказане там.
  3. ^ Ахарон шель Песах 5722 (26 квітня 1962), «Торат Менахем», с. 346.
  4. ^ Див. Гемшех «Ве-каха» 5637, розд. 110 і далі («Сефер га-маамарім 5637», ч. 2, с. 663 і далі). І див. також Гемшех «Ве-гехерім» 5631 наприкінці («Сефер га-маамарім 5631», ч. 1, с. 363).
  5. ^ Див. «Сефер га-міцвот» Цемах Цедека, заповідь обрізання, початок розд. 5 («Дерех міцвотеха», 7, кінець сторони б). Гемшех 5672, ч. 2, с. 1043. І вказане там.
  6. ^ Ахарон шель Песах 5729 (10 квітня 1969), «Торат Менахем», с. 117 і далі.
  7. ^ 1 2 3 4 5 6 Ахарон шель Песах 5733 (24 квітня 1973), «Торат Менахем», с. 96 і далі. І вказане там.
  8. ^ «Асара маамарот» (Рамаа з Фано), маамар «Ем коль хай», ч. 3, розділ 22. Та ін. Див. пояснення в «Лікутей Тора», маамар, що починається словами «Ма яфу», Пісня пісень, 44а.
  9. ^ «Тора ор», Мікец.

Повідомити про помилку на цій сторінці