Заповідь халіци
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
| ||
| Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті | |
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
| ||
| Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять. | |
| Заповідь халіци (основні джерела) | |
|---|---|
| Легенда | Книга Дварім |
| Мішна | Трактат «Євамот» |
| Вавилонський Талмуд | Трактат «Євамот» |
| Єрусалимський Талмуд | Трактат «Євамот» |
| Книги підрахунку заповідей | Рамбам, «Сефер га-міцвот», «Галахот гдолот», заповідь-повеління. «Смаг». «Сефер єреїм», «Сефер га-хінух», «Поель цедек», |
Халіца — галахічна церемонія в законах йібуму, яка проводиться, якщо брат єврея, що залишив вдову без дітей, не бажає або не може взяти цю жінку в левіратний шлюб. У такому разі жінка залишається «зв'язаною» з ним, і їй заборонено виходити заміж за іншого, доки не буде здійснено халіцу. Порядок халіци проводиться перед десятьма старійшинами в бейт-діні і звільняє брата від обов'язку йібуму.
Після халіци жінці дозволено вийти заміж за будь-якого чоловіка, крім когена, який їй заборонений через постанову мудреців. Слід зазначити, що коли в жінки, яка потребує йібуму, народився син від іншого чоловіка, цей син не вважається мамзером. Хоча ця заповідь від початку не забороняє діверові одружитися з іншою, однак у наші дні херем Рабейну Гершома дозволяє «шомерет ябам» (= жінці, зв'язаній із дівером, яка «очікує» йібуму або халіци) відмовитися від халіци й тим самим зробити дівера агуном. Якщо шомерет вирішить так учинити, дівер не буде зобов'язаний виплачувати їй утримання.
Бували повідомлення про рідкісні випадки, коли брати відмовлялися взяти в левіратний шлюб вдову свого брата або їх не вдавалося розшукати. Постанова Головного рабинату[1] приписує бейт-діну зобов'язати дівера, що відмовляється, після трьох місяців очікування виплачувати утримання своїй невістці.
Проведення церемонії
Текст Писання
|
|---|
|
«Якщо ж не захоче чоловік узяти невістку свою, то нехай піде невістка його до воріт, до старійшин, і скаже: „Відмовляється дівер мій відновити ім'я братові своєму в Ізраїлі, не хоче одружитися зі мною“. І покличуть його старійшини міста його, і поговорять із ним, і стане він, і скаже: „Не хочу я взяти її“. І підійде невістка його до нього на очах у старійшин, і зніме черевик його з ноги його, і плюне перед обличчям його, і виголосить, і скаже: „Так чинять із чоловіком, який не будує дому брата свого“. І буде наречено йому ім'я в Ізраїлі: дім роззутого». |
| Книга Дварім, глава 25, вірш 5 |
Церемонія халіци здійснюється, коли дівер взуває особливу сандалію, призначену для цієї церемонії, яка проводиться перед трьома даянами. Жінка знімає з нього сандалію, плює перед ним (= на підлогу перед ним) і виголошує перед ним: «Так чинять із чоловіком, який не будує дому брата свого»., і закінчує: «І буде наречено йому ім'я в Ізраїлі: дім роззутого». А даяни відповідають, виголошуючи тричі: «Роззутий, роззутий, роззутий».
Після халіци даяни кажуть: «Нехай буде воля, щоб дочки Ізраїлю не доходили ні до халіци, ні до йібуму». Фактично головна частина церемонії — зняття сандалії: якщо його не було здійснено, халіцу необхідно повторити заново, але якщо жінка не прочитала віршів або не плюнула перед дівером, халіца дійсна постфактум.
Труднощі, що виникають через обов'язок халіци
Можливі проблеми
Навіть якщо в день смерті бездітного чоловіка в нього народився брат, цей брат зобов'язаний здійснити з жінкою йібум або халіцу. У результаті жінка може залишитися агуною на тринадцять років, доки брат не досягне віку заповідей, без жодного розв'язання її скрутного становища, оскільки неповнолітній (той, кому не виповнилося 13 років) не може здійснити халіцу. Ще більша трудність виникає у випадку, коли є єдиний брат, який є душевнохворим або не вважається дієздатним для здійснення халіци.
Ще одна проблема, не менш тяжка, виникла через безліч випадків віровідступництва серед євреїв. Якщо брат чоловіка — вихрест, мало шансів, що він погодиться брати участь у єврейській релігійній церемонії халіци, і жінці загрожує залишитися агуною до кінця своїх днів.
Інша, рідкісна проблема виникає у випадках із німою, яка за галахою не може прийняти халіцу (вона не має можливості вимовити свою частину в порядку халіци). Єдине розв'язання її скрутного становища, якщо вона бажає вийти зі стану агуни, — здійснення первісного йібуму: співжиття з нею дівера, а потім розлучення з ним.
Можливі рішення
Тому були деякі, передусім рав Хаїм Лауер, які хотіли встановити, щоб у місцях, де, вочевидь, не буде можливості отримати халіцу, жінці давалася можливість вийти заміж без хупи й кідушин як пілегеш, і все це з побоювання, що через надмірну тяжкість випробування вони зійдуть зі шляху. Проти цієї ідеї різко виступили багато хто, і її було відкинуто з порога як із галахічного, так і з морального боку, передусім равом Хаїмом-Озером Гродзенським[2].
Іншу пропозицію, що дає часткове рішення, висунув рав Аврагам-Агарон Юдлевич. Його нововведення полягало в тому, що дівер може призначити посланця (бажано за плату) для виконання заповіді халіци. Хоча, здавалося б, вона подібна до всіх інших заповідей, що виконуються самим тілом людини, таких як тфілін і молитва, для яких не можна призначити посланця (написано: «і зніме черевик його з ноги його»), проте він дійшов висновку, що щодо йібуму застосовне правило «рука працівника — як рука господаря». Відлуння його великого нововведення сколихнуло рабинський світ, і проти нього повстали противники з усіх боків, найпомітнішими з яких були рав Хаїм-Озер Гродзенський[3], рав Йосеф Розін і рав Іссер-Залман Мельцер. Через деякий час рав Юдлевич випустив свою книгу «Ав бе-хохма», переважна частина якої присвячена цьому нововведенню. У книзі він підкріплює свою постанову численними доказами й навіть різко висловлюється про деяких зі своїх опонентів[4]. Розповідали, що на схилі літ він відмовився від своєї постанови[5].
Про іншу висловлену можливість — здійснити співжиття й одразу розлучитися — рав Єхіель-Яаков Вайнберг писав: «І справа стосується порятунку життя молодої жінки, і був дурний рабин, який запропонував здійснити йібум і розлучитися після співжиття. Мені довелося боротися проти цієї брудної ідеї. „Швут Яаков“ і „Хатам софер“ і навіть гаон рав Хаїм-Озер Гродзенський, благословенної пам'яті, дають цю пораду, але в наші дні це жахлива річ, здатна викликати бурю»[6].
У «Шулхан арух», у примітках Рами, наводиться рідкісне й далекосяжне галахічне рішення, покликане дозволити братам вихрестів знайти собі пару без побоювання, що їхня вдова стане агуною після їхньої смерті. Чоловік може заявити під час кідушин жінки, що він посвячує її собі лише за умови, що від його брата не вимагатиметься йібум. Якщо зрештою такий йібум буде потрібен, кідушин анулюються заднім числом, і жінка стане незаміжньою. Особливість цього закону привернула до нього увагу галахічних авторитетів, які намагалися використати його, щоб полегшити становище агуни з інших причин.
У випадках, коли чоловік усвідомлює проблему, яка може виникнути з його смертю, він може перед смертю дати розлучення своїй дружині, щоб їй не знадобилися йібум або халіца.
Примітки
- ^ Від 21 тевета 5704 (17 січня 1944).
- ^ Див. докладно «Шеелот у-тшувот Ахіезер», частина 3, розділ 23, а також у листі рава Хаїма Лауера
- ^ Див. «Ігрот рабі Хаїм-Озер», розділ 397
- ^ Див. книгу, там само, с. 43
- ^ У біографії рава Юдлевича «Єшурун» 2, 5757
- ^ Твори гаона рабі Єхіеля-Яакова Вайнберга, частина 1, розділ 40