Перейти до вмісту

Портал:Любавичі/Адмори Хабаду і Любавичів

Матеріал з Хабадпедії

Період Алтер Ребе

Алтер Ребе — засновник хасидизму Хабад.

Центр руху хасидизму Хабад перемістився до містечка Любавичі на початку другого покоління, наприкінці 5573 року (1813). У першому поколінні центр руху перебував у містечках Ліозно (5543 — 5561; 1783 — 1801) і Ляди (5561 — 5572; 1801 — 1812), сусідніх із Любавичами.

Однак уже Алтер Ребе — перебував у юності в Любавичах, де вивчав Тору з уст святого рава рабі Іссахара-Бера з Любавичів.

Під час франко-російської війни Алтер Ребе був, як відомо, на російському боці фронту — бо дбав про духовне, а не про матеріальне.

Після війни й перемоги Росії імператор звернувся до сина Алтер Ребе, рабі Дов-Бера, якому в майбутньому судилося стати другим Адмором хасидизму Хабад, і на знак вдячності за його велику допомогу у війні[1] і відправлення лазутчика на французький бік, приніс йому мапу всієї своєї округи й сказав йому: візьми містечко Любавичі, що в моїй окрузі

Мапа двору наших Ребе. Малюнок: Єхіель Опнер

Період Мітлер Ребе

Мітлер Ребе оселився в Любавичах одразу на початку днів свого проводу, у понеділок, 18 елула 5573 року (1813)

Це було одразу після війни з Наполеоном, коли його батько, Алтер Ребе, засновник хасидизму Хабад — рабі Шнеур-Залман, покинув Ляди, аж поки 24 тевета 5573 (27 грудня 1812) його душа не відійшла в селі П'єна.

Улітку його син і наступник Мітлер Ребе повернувся до Білорусі й оселився в містечку Любавичі

У донесенні слідчого Корбицького, написаному до суду в 5586 році (1825), повідомляється, що спочатку він купив дерев'яний будинок у власника маєтку пана Кройєра, а потім у дворі — велику дерев'яну синагогу. Будівництво почалося в 5574 році (1814) і тривало рік або два.

Довжина синагоги — 10 сажнів (близько 21 метра), а ширина — 6 сажнів (близько 13 метрів). При вході до синагоги є коридор, відкритий в обидва боки. Посеред синагоги стоїть біма зі столом для читання Тори.

Далі він перелічує кількість сувоїв Тори (написаних писарем із Яновичів), світильників (замовлених із Петербурга), підсвічників, завіс і скатертин.

Зібрання книг, у якому 611 книг, стоїть у його домі в чотирьох шафах. Книги призначені для видачі жителям містечка.

У той час у Любавичах жило сто десять родин. Будинки він збудував на тій самій ділянці, де його батько, Алтер Ребе, навчався в рава Іссахара-Бера.

На відміну від повідомлення згаданого дослідника, Ребе Раяц пише у своїх записах, що розмір синагоги, яку збудував Мітлер Ребе, був 60x40 аршинів (близько 42 на 28 метрів).

Щойно Мітлер Ребе оселився в Любавичах, до Любавичів почали стікатися анаш з усієї країни.

Коли кількість гостей, що приїжджали до Любавичів, дуже зросла, наш Ребе був змушений установити особливі правила, що обмежували дозвіл на ці поїздки.

Крім того, Мітлер Ребе сам їздив із Любавичів до містечок, де жили анаш, щоб повторювати перед ними хасидут і приймати їх на єхідут.

Надгробки Ребе Цемах Цедека і Ребе Магараша після Голокосту. «Огель», що був навколо, зруйнували місцеві неєвреї

Період Ребе Цемах Цедека

Ребе Цемах Цедек разом зі своїм дядьком і тестем Мітлер Ребе оселився в Любавичах наприкінці 5573 — на початку 5574 року (1813). Після відходу з життя свого дядька й тестя Мітлер Ребе, у 5588 році (1827), він прийняв провід Хабаду.

Майже сорок років він здійснював свій провід у Любавичах, будучи наріжним каменем, до якого всі звертаються в будь-який час.

Крім того, Адмор мав звичай щороку їздити відвідувати анаш у містечках, щороку в іншій місцевості, щоб виголошувати перед ними хасидут і приймати їх на єхідут.

Так було принаймні в перші десять років його проводу. Із «Решимат маамарей хасидут Ребе Цемах Цедека» («Кегот», 5754) ми дізналися, що до 5597 року (1837) він відвідав понад тридцять містечок.

В «Ігрот кодеш» Ребе Раяца розповідається, що в цей період наш Ребе заснував єшиву в Любавичах і ще в кількох містечках.

Протягом років у Любавичах було кілька пожеж, однак головна й найвідоміша з них — пожежа, що сталася в 5611 році (1850/1851), у якій згорів дім нашого Ребе разом з усім двором і великою частиною його книг і святих рукописів. Потім увесь двір і будинки було збудовано заново, просторіше.

До пожежі він мав невелику квартиру в кутку двору (північно-західному), а поруч із нею (зі східного боку) — синагогу. Після пожежі він розширив свій дім — також на ділянку, де раніше була синагога. Він також купив ще одну ділянку землі всередині двору (зі східного боку) і збудував на ній дуже велику синагогу.

У своєму домі (на місці, де раніше була синагога) він відвів дві великі кімнати для молитви, у яких протягом року молився міньян. А велику синагогу було відведено для молитви й повторення хасидуту в той час, коли приїжджало багато гостей, щоб побути й послухати хасидут від нашого Ребе в Любавичах.

Його новий дім був великим і просторим, розміром 30X30 аршинів (близько 21X21 метра). А після невеликого проміжку було збудовано синагогу, на новій ділянці, купленій у дворі.

Дім нашого Ребе був повний книжкових шаф. Стіни кімнати єхідуту і сусідньої з нею кімнати було вкрито шафами, повними й переповненими книгами та рукописами.

Частина книг і рукописів згоріла в згаданій великій пожежі.

Щойно вони оселилися в Любавичах, там збудували і мікву.

Потім збудували мікву на березі річки, недалеко від двору наших Ребе.

Рабином містечка Любавичі в період Ребе Цемах Цедека: з 5592 року (1832) і далі був рав Іссахар-Бер га-Леві Гурвіц, а після нього — рав Аврагам, син р. Авігдора га-Когена.

Ребе Цемах Цедек був першим з Адморів Хабаду, хто перебував у Любавичах до свого останнього дня — 13 нісана 5626 (1866), і там місце його спочинку.

У своєму заповіті він написав, щоб над його могилою не будували споруди ні з цегли, ні з дерева. Однак насправді побоювалися, що необрізані стануть розкопувати могилу в пошуках золота, яке, можливо, було в ній заховане, і тому змушені були збудувати огель із високих стін навколо його могили, без даху. А потім додали й збудували ще одну кімнату з південного боку огелю, щоб вона служила бейт-мідрашем поруч із його могилою.

Двір наших Ребе, провідників поколінь

Період Ребе Магараша

Ребе Магараш жив усі свої дні в Любавичах і там само пішов зі світу.

Улітку 5628 року (1868), коли знову згорів увесь двір і будинки в ньому й знадобилося будувати будинки заново, виникла проблема:

Ребе Цемах Цедек написав у своєму заповіті, щоб його сини не жили в його домі, а там було б місце талмуд-тори для маленьких дітей або бейт-мідраш. Тепер, коли дім згорів, Ребе Магараш сумнівався, чи може він збудувати свій дім на місці дому свого батька, адже, можливо, заповіт був лише про те, щоб вони не жили в його домі, поки він існує.

Він написав про це запитання й відповідь («Ігрот кодеш» Ребе Магараша, лист 41), але на практиці збудував на цьому місці в 5632 році (1872) Великий зал (Любавичі), розміром із дім, який там був, — 30X30 аршинів (21X21 метр). Стеля Великого залу була вища, ніж в інших будівель, із великими й високими вікнами з трьох його боків.

У південно-східному куті залу була друга кімната, а поруч із нею — вхід, умивальник і стіна для розвішування верхнього одягу.

Отже, Ребе Магараш хотів збудувати свій житловий будинок на місці, де його батько, Ребе Цемах Цедек, збудував синагогу, тобто зі східного боку. Але і в цьому він мав питання: чи дозволено будувати житловий будинок на місці, де раніше було збудовано бейт-мідраш.

І про це він теж написав запитання й відповідь, і там розповідає, що на практиці в цій синагозі (збудованій приблизно в 5619 році (1858/1859)) молилися лише в Рош га-Шана і Йом Кіпур, а також після відходу зі світу молилися в ній у Рош га-Шана і Йом Кіпур 5627 року (1866), тоді як у Йом Кіпур 5628 року (1867) був сильний холод і в ній не молилися, а вона служила лише бейт-мідрашем у літні дні. А влітку 5628 року (1868) вона згоріла.

Фактично Адмор Магараш купив тоді додаткову ділянку в продовження двору на східний бік і там збудував свій дім; а на місці синагоги збудував Малий зал (Любавичі), сполучений із його квартирою. У східній стіні Малого залу був прохід із нього до кімнати єхідуту. У цьому Малому залі була також друга кімната («Хабадніце», для тих, хто довго молиться на самоті), а над нею — жіноча галерея.

Між двома будинками була брама, що виходила на сусідню вулицю Шилеве — на північ від двору.

Коли наш Ребе будував Малий зал як місце для молитви, він поставив умову, що зможе розпоряджатися ним на свій розсуд у будь-який час, коли захоче. Тому під час весілля його сина рабі Шнеур-Залмана-Агарона, що відбулося на початку 5634 року (1873), весільну трапезу одруження влаштували в цьому Малому залі.

У записах Ребе Раяца розповідається, що за роки свого проводу Адмор Магараш збудував також інші квартири в дворі: квартиру для свого сина Рази (у північно-східному куті свого дому), для своєї дочки ребецн Двойри-Леї Гінзбург (дочка Ребе Магараша) (у південно-західному куті; яка згодом стала квартирою Ребе Раяца) і квартиру для Ребе Рашаба (посередині південного боку двору).

На схід від цієї квартири була ще одна брама до двору, а поруч із нею криниця з водою і сад.

Рабином містечка Любавичі в період Адмора Магараша був рав Аврагам, син р. Йосефа, Зелігсон.

Ребе Магараш пішов із життя в Любавичах 13 тішрея 5643 року (1882), і там місце його спочинку, в огелі, який збудували для його батька Ребе Цемах Цедека.

Період Ребе Рашаба

Улітку 5657 року (1897) Ребе Рашаб заснував єшиву «Томхей Тмімім». Спочатку учні навчалися в кількох місцях у дворі, однак у 5661 році (1901) кількість учнів зросла, і тоді заняття почалися у Великому залі.

У 5662 році (1902) у дворі збудували кухню та їдальню для учнів єшиви.

Протягом найближчих років у східній частині двору було збудовано два цегляні будинки, у яких містилися також навчальний зал для учнів шіурім, їдальня, призначена для свята Песах, і чайний куточок для учнів єшиви.

Тоді ж Ребе Рашаб почав будувати і мікву в східній частині двору; однак цьому були величезні перешкоди, і було вирішено відремонтувати мікву на її колишньому місці.

Єшива «Томхей Тмімім» у Любавичах існувала понад двадцять років, від кінця 5657 року (1897) до 5678 року (1918).

Рабином містечка Любавичі в період Ребе Рашаба був рав Давид Якобсон.

Під час Першої світової війни, на початку 5676 року (1915), коли німецька армія наблизилася до району Любавичів, Ребе Рашаб вирішив покинути Любавичі. І справді, 16 хешвана 5676 (24 жовтня 1915) родина дому Ребе сіла в карету й покинула Любавичі. У дорозі Ребе Рашаб сказав своєму синові, Ребе Раяцу, що Мітлер Ребе оселився в Любавичах у місяці мархешван, а тепер — через сто два роки, у місяці мархешван 5676 (жовтень–листопад 1915), вони покидають Любавичі, і пояснив йому дивовижне пояснення значення числа 102 — кількості років, протягом яких центр хасидизму Хабад перебував у містечку Любавичі.

Родина Ребе була в дорозі кілька тижнів. Свій день народження, 20 хешвана, Ребе Рашаб відсвяткував у місті Орел, а потім оселилися в Ростові-на-Дону.

Після від'їзду Ребе і його домашніх із Любавичів єшива «Томхей Тмімім» продовжувала навчатися там ще два з половиною роки. Останні учні залишили містечко Любавичі, прямуючи до єшиви в Кременчуці, наприкінці літа 5678 року (1918).

Перед від'їздом останньої групи учнів єшиви з Любавичів упорядкували всі речі, що залишилися, щоб роздати їх і заховати, наскільки можливо. Глибоко викопали в підвалі дому Ребе й заховали там речі. Після від'їзду останніх місцеві неєвреї зруйнували «Огель», і його було відбудовано лише в 5726 році (1965/1966).

Унаслідок відходу Ребе Рашаба та єшиви «Томхей Тмімім» із містечка жителі пережили тяжкий економічний занепад, оскільки більшість жителів заробляли на життя заїжджими дворами й подібними заняттями, що залежали від численних відвідувачів, які приїжджали до містечка. Комуністична влада, що панувала в той час, додала до економічних труднощів, і більшість євреїв містечка виїхали до великих міст.

Ребе Раяц і Любавичі

Ребе Раяц народився 12 тамуза 5640 (1880) у Любавичах.

Улітку 5653 року (1893) у вищезгаданому Великому залі відбулася його бар-міцва, а наприкінці 5657 року (1897) у вищезгаданому Великому залі відбулося його весілля.

Потім було відкрито єшиву «Томхей Тмімім», і його було призначено директором єшиви.

Після його весілля в домі його батька, Ребе Рашаба, прибудували ще одну кімнату для його квартири, а потім він переїхав жити до сусіднього будинку, у південно-західному куті двору (будинок, збудований спочатку для пані Двойри-Леї Гінзбург — дочки Ребе Магараша).

У передній частині будинку (зверненій до двору) містилися дві контори єшиви. А в задній частині (зверненій до вулиці Шеєр, яку називали «Ді калте гас») була його квартира.

Після від'їзду останніх учнів єшиви з Любавичів, наприкінці 5678 року (1918), у дворі оселилася міська управа. Великий зал перетворили на міський театр. Дім Ребе Рашаба — на суд. Кімнати Ребе Магараша — на міський виконавчий комітет. Кімнати Ребе Раяца — на міську канцелярію. Кам'яний будинок — на міську школу.

На початку місяця нісан 5681 року (1921), після завершення першого року від відходу зі світу Ребе Рашаба, усі будинки у дворі наших Ребе згоріли за півгодини, а все, що було в підвалах, було розграбовано й розбито іновірцями.

У той час кілька людей з анаш ще жили в Любавичах, і вони перенесли синагогу до кам'яного будинку. Будівлю мікви теж було зруйновано, і на початку 5682 року (1921) Ребе Раяц надіслав їм грошову суму на ремонт мікви.

Напередодні рош ходешу елула того самого року (5682) Ребе Раяц поїхав до Любавичів, щоб помолитися біля святих Огелів. Перебуваючи там, він повторив маамар хасидуту в синагозі, що містилася в кам'яному будинку.

Це був єдиний раз, коли він відвідав Любавичі після прийняття проводу.

Улітку 5701 року (1941) німці захопили містечко, 3 хешвана 5702 (4 листопада) вони вбили всіх 483 євреїв, які в ньому були.

У той час, коли було зруйновано двір, було зруйновано й Огель. Зруйновано було і бейт-мідраш, що прилягав до Огелю, а іновірці вкрали стіни огорожі. У 5684 році (1924) Ребе Раяц намагався відремонтувати Огель, однак загальне становище з роками дедалі погіршувалося.

Перша можливість, яка з'явилася в декого з анаш приїхати до Любавичів, була в 5726 році (1965/1966). Для цього рав Давид Гуревич поїхав із далекого Самарканда до Любавичів і відновив там зруйновані надгробки Ребе Цемах Цедека і Ребе Магараша.

Огель відбудували в 5749 році (1988/1989) рав Давид Нахшон і р. Аві Тауб. Відтоді анаш часто їздять до Любавичів, відвідують двір наших Ребе й припадають до могил наших Ребе.

  1. ^ Росія подбала для Алтер Ребе про роту солдатів, яка супроводжувала б його

Повідомити про помилку на цій сторінці