Смак
Смак — назва смаку матеріальної речі; смак відчувається в роті людини. Смак властивий лише людині, в якої відчувається пожадання тіла; джерело смаку — в кліпат нога[1].
У хасидуті
Смак визначається в хасидуті як пожадання, що належить до кліпат нога. Смак — це те, що краще не відчувати й не виокремлювати.
У «Танії» написано[2], що якщо людина їсть їжу через її добрий смак і щоб задовольнити пожадання свого тіла, то навіть якщо вона їсть дозволену їжу, їжа йде прямо до трьох нечистих кліпот, і це цілковито так, ніби вона їла трефне й падло[3]. Але коли людина їсть їжу, щоб підтримати життя своєї душі і щоб бути спроможною служити Всевишньому, а не щоб наситити пожадання свого тіла і тваринної душі, тоді їжа досягає святості і включається у Святого, благословенного Він.
У наших Ребе
Відомо, що наші Ребе, провідники поколінь, не мали відчуття смаку їжі, і вони їли лише для того, щоб підтримати життя свого тіла, а не, борони Б-же, щоб наситити пожадання тіла. Крім того, вони взагалі не мали смаку в їжі й зовсім не відчували смаку поданої їм їжі; у зв'язку з цим є багато історій про наших Ребе, з яких видно, що вони не мали смаку в їжі.
Коли рабі Шломо з Карліна гостював у Алтер Ребе і трапезував у нього, усі домашні Алтер Ребе посолили страву, не узгодивши цього одне з одним. Під час трапези Алтер Ребе їв цю страву, а рабі Шломо з Карліна покуштував трохи страви й відсунув її вбік. Алтер Ребе запитав рабі Шломо про його вчинок і отримав у відповідь зустрічне запитання про його власний вчинок; у відповідь Алтер Ребе сказав: «Відтоді як я прибув до Межиріча, я не відчуваю смаку в їжі». Ребе виніс із цієї історії настанову і роз'яснив, що кожен єврей здатен не відчувати смаку в їжі, коли він занурений у служіння Всевишньому в дусі «На всіх шляхах твоїх пізнавай Його»[4].
Ще одна історія з Алтер Ребе[5] у зв'язку зі смаком їжі сталася, коли він навчався в парі з р. Аврагамом га-Малахом; вони вивчали глибоку тему хасидуту, і Алтер Ребе майже дійшов до виходу душі. Відчувши це, Алтер Ребе швидко пішов на кухню і з'їв бейгл з маслом; коли р. Аврагам га-Малах запитав його про цей вчинок, Алтер Ребе відповів йому, що зробив це, щоб повернути свою душу в тіло, і зробив це через смак від їжі масла, завдяки чому повернув свою душу в своє матеріальне тіло.
Також Ребе не мав відчуття смаку їжі. Розповідають, що в Шабати Ребе мав звичай класти багато солі на рибу, так що риби майже не було видно. А також коли Ребе їв суп, він лише постукував ложкою по тарілці, щоб здавалося, ніби він їсть, а насправді він зовсім не їв[6].
Із цього видно просту річ: наші Ребе, провідники поколінь, не мали жодних проявів пожадання тіла, і серед них — смаку в матеріальній їжі.
| Людина | ||
|---|---|---|
| Найменування | Адам · Іш · Гевер · Енош | |
| Органи | Мозок · Обличчя · Око · Ніс · Вухо · Рот · Зуби · Волосся · Борода · Стегна · Потилиця · Плоть · Сухожилля · Кістки · Шкіра · Серце · Печінка · Нога · Нігті · Органи тіла людини (шаблон) | |
| Почуття | Зір · Слух · Нюх · Смак · Дотик | |
| Частини душі | Нефеш · Руах · Нешама · Хая · Єхіда · Див. також: Суть душі | |
| Душі | Добре начало · Лихе начало · Б-жественна душа · Тваринна душа · Розумна душа | |
| Додаткові відомості | Вища Людина · Лик людини · Сходження душі в тіло · Не людина · Малий світ | |
| Види душ | Сім'я людини · Сім'я тварини | |
Примітки
- ^ Див. у «Танії» в десятках місць про суть їжі
- ^ «Танія», глава 27, та в інших місцях.
- ^ Див. у першоджерелі.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 10, с. 106.
- ^ Див. «Лікутей сіхот», т. 27, с. 273.
- ^ За свідченням юнаків, які удостоїлися їсти з Ребе.