Перейти до вмісту

Смак

Матеріал з Хабадпедії

Смак — назва смаку матеріальної речі; смак відчувається в роті людини. Смак властивий лише людині, в якої відчувається пожадання тіла; джерело смаку — в кліпат нога[1].

У хасидуті

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Смак визначається в хасидуті як пожадання, що належить до кліпат нога. Смак — це те, що краще не відчувати й не виокремлювати.

У «Танії» написано[2], що якщо людина їсть їжу через її добрий смак і щоб задовольнити пожадання свого тіла, то навіть якщо вона їсть дозволену їжу, їжа йде прямо до трьох нечистих кліпот, і це цілковито так, ніби вона їла трефне й падло[3]. Але коли людина їсть їжу, щоб підтримати життя своєї душі і щоб бути спроможною служити Всевишньому, а не щоб наситити пожадання свого тіла і тваринної душі, тоді їжа досягає святості і включається у Святого, благословенного Він.

У наших Ребе

Відомо, що наші Ребе, провідники поколінь, не мали відчуття смаку їжі, і вони їли лише для того, щоб підтримати життя свого тіла, а не, борони Б-же, щоб наситити пожадання тіла. Крім того, вони взагалі не мали смаку в їжі й зовсім не відчували смаку поданої їм їжі; у зв'язку з цим є багато історій про наших Ребе, з яких видно, що вони не мали смаку в їжі.

Коли рабі Шломо з Карліна гостював у Алтер Ребе і трапезував у нього, усі домашні Алтер Ребе посолили страву, не узгодивши цього одне з одним. Під час трапези Алтер Ребе їв цю страву, а рабі Шломо з Карліна покуштував трохи страви й відсунув її вбік. Алтер Ребе запитав рабі Шломо про його вчинок і отримав у відповідь зустрічне запитання про його власний вчинок; у відповідь Алтер Ребе сказав: «Відтоді як я прибув до Межиріча, я не відчуваю смаку в їжі». Ребе виніс із цієї історії настанову і роз'яснив, що кожен єврей здатен не відчувати смаку в їжі, коли він занурений у служіння Всевишньому в дусі «На всіх шляхах твоїх пізнавай Його»[4].

Ще одна історія з Алтер Ребе[5] у зв'язку зі смаком їжі сталася, коли він навчався в парі з р. Аврагамом га-Малахом; вони вивчали глибоку тему хасидуту, і Алтер Ребе майже дійшов до виходу душі. Відчувши це, Алтер Ребе швидко пішов на кухню і з'їв бейгл з маслом; коли р. Аврагам га-Малах запитав його про цей вчинок, Алтер Ребе відповів йому, що зробив це, щоб повернути свою душу в тіло, і зробив це через смак від їжі масла, завдяки чому повернув свою душу в своє матеріальне тіло.

Також Ребе не мав відчуття смаку їжі. Розповідають, що в Шабати Ребе мав звичай класти багато солі на рибу, так що риби майже не було видно. А також коли Ребе їв суп, він лише постукував ложкою по тарілці, щоб здавалося, ніби він їсть, а насправді він зовсім не їв[6].

Із цього видно просту річ: наші Ребе, провідники поколінь, не мали жодних проявів пожадання тіла, і серед них — смаку в матеріальній їжі.


Примітки

  1. ^ Див. у «Танії» в десятках місць про суть їжі
  2. ^ «Танія», глава 27, та в інших місцях.
  3. ^ Див. у першоджерелі.
  4. ^ «Лікутей сіхот», т. 10, с. 106.
  5. ^ Див. «Лікутей сіхот», т. 27, с. 273.
  6. ^ За свідченням юнаків, які удостоїлися їсти з Ребе.

Повідомити про помилку на цій сторінці