Хасидизм Пшеворськ

Пшеворський хасидизм (на ідиші: Пшеворськ) — хасидська течія, що походить від рабі Моше-Іцхака Гевірцмана з Пшеворська, нащадка рабі Елімелеха з Лиженська. Він був зятем рабі Іссахара-Дова га-Когена Гланца, нащадка святого рава рабі Леві-Іцхака з Бердичева.
Р. Іцикл
Рабі Моше-Іцхак народився в свого батька, р. Нафталі-Елімелеха, який був племінником рабі Єхезкеля-Шраги із Сіняви, 12 тевета 5642 року (3 січня 1882) (у день відходу рабі Моше з Пшеворська, автора книжки «Ор пней Моше»). У 5646 році (1885/1886) за велінням рава із Сіняви переїхав жити до міста Сінява.
У юності навчався в єшиві міста Тарнів, під керівництвом гаона р. Моше Аптера, автора книжки «Імрей йошер», куди його послав дядько, рабі Єхезкель-Шрага із Сіняви.
Після одруження переїхав жити до міста Пшеворськ у Польщі, і відтоді його називали адмором з Пшеворська. Після Голокосту, у 5709 році (1948/1949), переїхав жити до Парижа, а в адарі 5717 року (1956/1957) переїхав жити постійно до Антверпена. До місця його перебування стікалися багато хасидів. Він приїхав якось відвідати Ребе і навіть увійшов на єхідут[1]. Між ним і Ребе панували стосунки надзвичайної пошани, і розповідають, що в ту годину, коли він відійшов у інший світ у Йом Кіпур 5737 року (4 жовтня 1976) в Антверпені, — саме в ту годину — Ребе плакав посеред молитви.
Місце спочинку р. Іцикла — у країні Голландія, і над його святою могилою звели огель.
У р. Іцикла було п'ятеро дітей (одним з його дітей був р. Йосеф-Хаїм), але четверо з них разом з його дружиною ребецн були вбиті під час Голокосту. Єдиною вцілілою його донькою була ребецн Алте-Біна, яка вийшла заміж за р. Яакова Лейзера. Після відходу р. Іцикла його місце посів його зять, святий праведник рабі Яаков Лейзер, як адмор з Пшеворська.
Р. Яаков Лейзер
Рабі Яаков — або, як його називали, р. Янкеле — народився 6 тевета 5666 року (3 січня 1906) у свого батька, святого рава рабі Давида-Іцхака Лейзера. У 5690 році (1929/1930) заручився з ребецн Алте-Біною, донькою рабі Моше-Іцхака Гевірцмана з Пшеворська, і лише через п'ять років після цього одружився. У 5691—5696 роках (1930–1936) був рабином Ясліськ, а потім перебував на утриманні в свого тестя; під час Другої світової війни його відправили до Сибіру, після війни повернувся до Польщі, де оселився у Вроцлаві і був там рабином і відповідав на численні галахічні питання, що постали тоді одразу після війни. Через пів року оселився в Кракові разом зі своїм тестем до Хануки 5709 року (27 грудня 1948), коли вони переїхали до Парижа, а звідти переїхали 20 адара I 5717 року (21 лютого 1957) до Антверпена.
Р. Янкеле був відомий своєю пошаною до Ребе і навіть приїжджав відвідати Ребе й отримати благословення з його святих уст.
Р. Меїр Барбер розповів р. Єгуді-Еліезеру Штрасману, одному з пшеворських хасидів, що якось він відвідав Антверпен і увійшов до р. Янкеле й отримав від нього часник як сгулу і благословення (так само чинив і його тесть, р. Іцикл, роздаючи часник як сгулу). Через тиждень після цього р. Меїр поїхав з Європи до себе додому в Австралію і дорогою проїжджав через Нью-Йорк. Р. Меїр увійшов до Ребе на єхідут і подав Ребе підйон нефеш з грошима підйону, а також кілька шматочків часнику з того, що отримав від р. Янкеле, і сказав Ребе, що «часник — від Ребе з Пшеворська, що в Антверпені». Після цього секретар Ребе розповів р. Меїру, що Ребе був дуже задоволений тим, що той дав йому часник р. Янкеле[2].
Р. Янкеле відійшов у інший світ 27 хешвана 5759 року (16 листопада 1998) і був похований у святому огелі свого тестя в Голландії.
Рав Лейбіш Лейзер
Місце р. Янкеле посідає його син, гаон-праведник рабі Ар'є-Лейбіш Лейзер як «адмор з Пшеворська» в Антверпені. Коли він жив у Сполучених Штатах, кілька разів брав участь у фарбрейнгенах Ребе. Рав підтримує дружні стосунки з Хабадом, і останніми роками його відвідав хозер Ребе рабі Йоель Каган під час свого перебування в Антверпені і передав книжки «Хасидут мевоерет» на маамарим Алтер Ребе в його святих книжках «Тора ор» і «Лікутей Тора».
Коли один юнак запитав його, чи йти[потрібне уточнення] до Хабаду, він відповів, що його дід рабі Іцикл висловився: «Вчення Любавицького Ребе — це вчення істини»[3].
Зовнішні посилання
| Хабад і великі мудреці Ізраїлю |
|---|
| Хабад та його гілки |
| Хасидизм Хабад-Любавич • Старосільський хасидизм • Розкол хасидизму Хабад (5626) • Хабад-Копись • Хабад-Ляди • Хабад-Ніжин • Овруцький хасидизм |
| Двори Росії, Литви та України |
| Боян • Брацлав • Тальне • Слонім • Сквира • Пінськ-Карлін • Чорнобиль • Карлін • Черкаси • Ротмістрівка • Ружин • Чортків • Сколе • Садгора |
| Двори Галичини |
| Бобов • Цанз • Махнівка • Пшеворськ • Белз • Надвірна • Бичина • Кречніф • Зутшка |
| Двори Польщі та Волині |
| Амшинов • Гур • Звягель • Лелов • Стропков • Радзинь • Бяла • Пшисуха • Ожарів |
| Двори Угорщини та Румунії |
| Вижниця • Сатмар • Спинка • Ерлау • Папа |
| Двори Землі Ізраїлю та Марокко |
| Шомрей Емуним • Ашлаг • Абухацира |
Примітки
- ^ Зміст єхідуту надруковано в книжці «Бейт Пшеворськ» (Антверпен, 5780. Частина 3, с. 137-138)
- ^ «Бейт Пшеворськ», Єгуда-Еліезер Штрасман, частина 1, Антверпен 5780, с. 34.
- ^ Збірка історій зі слів рава Хананії-Йосефа Айзенбаха, тшура з весільного свята родин Блінов-Музикант, с. 184.