Еліягу-Лейб Рівкін
| Еліягу-Лейб Рівкін | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | Елі |
| Дата народження | 21 хешвана 5686 (8 листопада 1925) |
| Дата смерті | 17 кислева 5743 (3 грудня 1982) |
| Місце поховання | кладовище на Оливковій горі |
| Країна | Литва, Англія, Свята Земля |
| Місце проживання | Кфар-Хабад |
| Рід діяльності | знавець нігунів, вихователь |
| Учителі | Менахем-Цві Рівкін (дід), Шломо-Хаїм Кесельман (машпіа) |
| Сім'я | |
| Батько | Іцхак Рівкін |
| Дід (по батькові) | Менахем-Цві Рівкін |
| Мати | Фрейда |
| Дружина | Естер Рівкін |
| Діти | Хана, дружина р. Хаїм-Нохум-Йонатан Лур'є |
| Родовід | |
Р. Еліягу-Лейб (Елі) Рівкін (21 хешвана 5686 (8 листопада 1925) — 17 кислева 5743 (3 грудня 1982)), головешка, врятована з вогню, з містечка Свенцяни, був знавцем нігунів у Кфар-Хабаді.
Біографія
Р. Еліягу-Лейб народився 21 хешвана 5686 (8 листопада 1925) у свого батька, рава Іцхака Рівкіна, з нащадків р. Шломо з Чашників, у містечку Траби поблизу Свенцян у Литві. Коли йому було 12 років, його послали навчатися до свого діда, рава Менахема-Цві Рівкіна, голови рабинського суду в Манчестері в Англії, і завдяки цьому він був єдиним, хто вцілів з усіх членів його родини, що загинули під час Голокосту в холь га-моед Сукот 5702 разом з іншими мешканцями містечка, і крім нього не залишилося нікого.
У місяці іяр 5702 (квітень–травень 1942) Ребе Раяц написав листа його дідові, раву Менахему-Цві Рівкіну: «Хай допоможе Всевишній, благословенний Він, щоб його онук пан Елі-Лейб, хай живе він, старанно навчався і поводився у трепеті перед Небесами, і був богобоязливим, хасидом і знавцем Тори»[1]
Через кілька років, у 5708 році (1947/1948), р. Бенціон Шемтов написав листа Ребе Раяцу про р. Еліягу-Лейба, і Ребе відповів у листі: «.. Мені було втішно прочитати все, що він пише про чесноти онука нашого друга рава Рамаца Рівкіна з Манчестера, що він обдарований і знаходить прихильність в очах людей, і особливо що наші друзі анаш — хай живуть вони — люблять і цінують його, і з радістю я прочитав його листа до мене, і ось я пишу йому з близькістю душ, з натхненням, і благословляю його на добре влаштування, і прошу його ввійти в роботу у справах виховання, і напевно він виконає моє прохання»[2].
24 іяра 5709 (23 травня 1949) р. Еліягу піднявся до Святої Землі, оселився в Кфар-Хабаді і почав займатися царинею виховання. 3 нісана 5710 (21 березня 1950) він узяв за дружину свою дружину Естер.
У 5715 році (1954/1955) він придбав кілька саджанців етрогів у єврея з Кфар-Хасидім, який приїхав до Кфар-Хабада запропонувати свій товар. Дерева він посадив у дворі свого дому і щороку, з 5719 року (1958/1959), посилав добірний етрог Ребе до свята Сукот. У пізніші роки стали посилати й інші власники садів у селищі, і виїжджала організована делегація від імені ради Кфар-Хабада, причому етроги пакувалися у вишукану коробку виробництва ремісничого училища.
У 5727 році (1966/1967) р. Еліягу поїхав до Ребе на місяць свят і попросив у Ребе етрог, над яким той промовляв благословення, щоб посадити його в Країні. Ребе відгукнувся на його прохання, і на «єхідуті» Ребе дав йому етрог, яким користувався протягом свята.
Коли він прибув до Країни, він узяв двох свідків, рава Мордехая-Шмуеля Ашкеназі і рава Моше Слоніма, і в присутності обох розрізав етрог на чотири частини й посадив у землю саду. Решту дерев, посаджених раніше, він засушив. Етроги цієї плантації відомі сьогодні як «етроги Лурія».
Знавець нігунів
Він був відомим знавцем нігунів, і, окрім нігунів, які склав сам, зберігав у своїй пам'яті безліч хабадських нігунів, сотні нігунів він чув від свого діда. Він отримав за традицією своєї родини багато нігунів з містечка Кобліц у Білорусі.
В Ахарон шель Песах 5742 (15 квітня 1982) р. Еліягу Рівкіну наснився сон, у якому він сидить на фарбрейнгені з равом Шломо-Хаїмом Кесельманом, і р. Шломо-Хаїм звертається до нього зі словами: Елі, заг а нігун [= Еліягу, почни нігун]. Еліягу Рівкін почав співати незнайомий нігун. Прокинувшись від сну, він пам'ятав нігун. І назвав його «Дер машпіа» за назвою сну зі своїм машпіа.
Рав Іцхак Гінзбург, який був з ним у дружніх стосунках, привів свого учня р. Даніеля Шаліта, щоб той записав нігуни нотами зі слів р. Еліягу. Розповідає р. Даніель: «Я намагався знайти спосіб перенести на папір тонкощі, які від нього виливалися. . Рав Гінзбург заохочував його згадувати ще і ще нігуни. Завжди р. Елі згадував не один нігун, а групи нігунів. Ще три, а після того, як їх було записано, — ще шість. І ще чотири. І одного разу, після п'ятдесяти нігунів, він сказав: «Досить. Більше немає». А потім наступного дня його на смерть збила машина».
Рав Гінзбург видав брошуру, в якій близько п'ятдесяти нігунів, записаних зі слів р. Еліягу, а також випустив їх на касетах.
Музиканти Надав Бахар і Аарон Цур обробили кілька нігунів за нотами, записаними р. Даніелем Шалітом, на диску під назвою «Хабадські нігуни з містечка Кобліц».
Відхід з життя
Загинув у тяжкій дорожній аварії в Кфар-Хабаді на шляху до синагоги «Центральна», у п'ятницю 17 кислева 5743 (3 грудня 1982).
Похований на кладовищі Оливкової гори, і на його надгробку викарбувано: «Згадую пісню мою вночі, з серцем моїм розмовляю, і досліджує дух мій (Тегілім 77, 7) Тут похована людина цілісна і пряма, скромна і улюблена людьми, залишок славного хасидського роду, рав-хасид, ветеран і хасид, богобоязлива людина, що веде справи чесно, і т. д., р. Еліягу-Лейб Рівкін, благословенної пам'яті, син р. Іцхака, хай помститься Всевишній за його кров, сина рава гаона, рава-хасида Менахема-Цві, благословенної пам'яті, голови рабинського суду Манчестера, з любавицьких хасидів, що чудово грав і створював нігуни-зміроти, з шанованих мешканців Кфар-Хабада від дня його заснування, відійшов в інший світ у 6-й день, переддень святого Шабату, 17 кислева 5743 (3 грудня 1982), на пам'ять душі його матері Фрейди, його братів Шалома-Бера, Хаїма-Товії, Натана, його сестер Песі, Гіти, хай помститься Всевишній за їхню кров, хай буде душа його зав'язана у вузлі життя».
Родина
Його дружина, пані Естер Рівкін — померла 26 нісана 5755 (26 квітня 1995).
- Його дочка, Хана, дружина р. Нохума Лур'є, Кфар-Хабад.
Нігуни, яких він навчив
- Нігун «Тка бе-шофар»
- «Га-Машпіа»
- Сходження душі в тіло
- «Не ході ти»
- Нігун «Адон олам»
- Нігун «Ці азой»
- Старовинний нігун
- Довгий нігун р. Гілеля з Паричів
- «Дер овед» р. Гілеля з Паричів
- Нігун «Бі-ймей Мордехай ве-Естер»
- Нігун «Леха доді» з Ломжі
- Нігун «Еліягу га-Наві»
- Нігун 328
- Нігун 329
- Нігун 340
- Нігун «Й-а рібон олам»
- Нігун «Моде ані»
- «Кі каров»
Додаткова література
- Тижневик «Кфар-Хабад», випуск 80, 14 тевета 5743 (30 грудня 1982).
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ «Ігрот кодеш», том 6, с. 338
- ^ «Ігрот кодеш», том 14, с. 433
Код особи: № 1625784800