Филистимляни

Пліштім — народ, згадуваний у Танаху.
У вченні хасидуту це ім'я слугує позначенням кліпи, суть якої — розширення у справах розпусти і насмішництва, як значення слова «пелешет» у святій мові — відкриття й розширення.
Історія
Народ пліштім — з нащадків Хама, сина Ноаха, як розповідається в Торі[1]: «І сини Хама: Куш і Міцраїм.. А Міцраїм породив..Патрусім і Каслухім, звідки вийшли пліштім». Тлумачі Писання розходяться в питанні їхнього походження: на думку Раші, пліштім були мамзерами, оскільки Патрусім і Каслухім обмінювалися дружинами одні з одними. Це тлумачення ґрунтується на тлумаченні мудреців у «Мідраш раба»[2]. Рамбан, на відміну від Раші, стверджує, що простий зміст вірша в тому, що вони були частиною народу Каслухім, а їхнє ім'я походить від місця їхнього проживання в містах Пелешет.
Місце проживання пліштім було в околицях місця проживання глав роду синів Хама[3]. І це в районі південно-східного Середземномор'я, між землею Єгипетською і землею Кнаан.[потрібне уточнення] Їхня столиця — місто Герар[4]. Щодо міста Беер-Шева тлумачі розходяться, чи було воно частиною їхньої землі. Рамбан стверджує, що так, проте інші не погоджуються з ним[5].
Упродовж багатьох років праотці Аврагам та Іцхак жили в землі пліштім. Під час перебування там вони страждали від численних конфліктів, які кілька разів приводили до угод і переговорів. Аврагам, наш праотець, жив у землі пліштім двадцять шість років[6], з віку 99 до 125[7]. Під час його перебування там його дружину Сару було викрадено для їхнього царя Авімелеха. Її повернули лише після попередження Всевишнього та Його покарання. Під час його перебування там пліштім відібрали в нього його криниці. Зрештою Аврагам і Авімелех поклялися й уклали між собою союз миру. І попри це після його смерті пліштім засипали його криниці. На думку Рамбана, згідно з якою місто Беер-Шева було частиною землі Пелешет, також наказ про Акедат Іцхак було дано під час його перебування в землі Пелешет.[[[חב"דפדיה:ביבליוגרפיה|потрібне джерело: є обговорення цього в Рамбана (здається, на думку Раші, це було в Хевроні]]] Після смерті Аврагама у 2123 році[8] його син Іцхак жив у землі пліштім, і він теж, як його батько, страждав від утисків. Спочатку у зв'язку з його дружиною Рівкою, доки не знадобилося попередження від Авімелеха мешканцям міста. Потім через заздрість до його великого успіху його вигнали з міста, і він оселився в долині Герар, біля міста. Проте й там він страждав від суперечок із пастухами міста через свої криниці.
Мудреці[2] кажуть, що за своєю природою вони були богатирями і називалися пліштім, бо були «богатирями відкритими й уславленими»[9] Також сказали мудреці[10]: «Пліштім були насмішниками». Тлумачі обговорюють, чи були вони за своєю природою розбещенішими в заборонених зв'язках, ніж мешканці Кнаану, через що Аврагам, прийшовши в їхні межі, побоювався більше, ніж під час перебування в землі Кнаан.
Їхня суть згідно з хасидутом
Про якість насмішництва, яка була в них, пояснюється в хасидуті[11], що їхнє ім'я походить від слова «пелешет», як щось відкрите з усіх боків, як «наскрізний провулок»[12] і як наскрізний отвір, що проникає наскрізь. І це тому, що суть насмішництва — радість, яка походить від розкриття душі та її надмірного розсіяння.
Живлення кліпи пліштім — від сходження й поширення хеседу святості все нижче й нижче, так що вони дістають можливість отримувати від нього живлення. «Бо одне навпроти іншого зробив Б-г»[13], бо як у святості є якість хесед, так у якостях кліпи є якість хесед кліпи. Також і в служінні людини є обидві ці речі: якість любові й радості в прилепленні до Всевишнього з розкритістю й надзвичайним розширенням (і цей ступінь — аспект пліштім у святості[14]). І так само є ця якість, якою вона є в кліпі, — розпуста й насмішництво, що виявляється також у «розширенні рота свого за бажанням, щоб говорити те, чого хоче його серце, і це радість розпусти, і немає впину його духові». І з розгалуження якостей, якими вони є у святості (як у світах, так і в окремій людині), розгалузяться з цього якості хеседу та насмішництва кліпи.
Тому розповідається в Торі[15], що пліштім відібрали й засипали криниці Аврагама, нашого праотця, оскільки якість Аврагама — це якість хесед святості. І вони у своїй протидії цій якості засипали його криниці, що вказують на виливання хеседу у світі. Проте їхня сила — лише проти якості хесед святості, але не проти якості Іцхака, нашого праотця, — якості гвура (суть якої в служінні людини — трепет перед Всевишнім), тому Іцхак знову викопав криниці свого батька Аврагама.
Причина того, що вони не в змозі протистояти якості Іцхака, — з двох підстав:
- Оскільки якість трепету, на відміну від любові, не в поширенні, тому вона не протилежна якості насмішництва, яка в поширенні. І якість насмішництва не має можливості отримувати від неї живлення[16][17].
- Оскільки якість любові й радості до Б-жественності приходить «відчутним» чином, так що люблячий відчуває своє існування — «є той, хто любить», і в ньому бракує відчуття бітуля, і це корінь надання місця живленню. Тому при пробудженні якості трепету й прийняття ярма, яке є «початком служіння, його головним і його коренем»[18], суть якого — бітуль і відсутність відчуття себе, це усуває живлення, яке кліпа отримує від якості любові.
Це також натякнуто в розповіді Тори про Вихід з Єгипту, що шлях синів Ізраїлю був через пустелю: «І не повів їх Б-г дорогою землі пліштім, бо близька вона, бо сказав Б-г: щоб не розкаявся народ, побачивши війну, і не повернувся до Єгипту»[19] Вихід з Єгипту — це вихід душі з внутрішнього вигнання[20]. І про це сказано, що не такий шлях — прийти одразу до великої радості (пліштім у святості), через побоювання, що під час війни він упаде в насмішництво (пліштім у кліпі) і повернеться до Єгипту. Але треба спочатку йти «дорогою пустелі Ям Суф», суть якої в служінні людини — прийняття ярма Царства Небес у виконанні заповідей, і тоді є охорона для радості, щоб не впасти під час війни[14].
Корінь їхнього живлення
Ідолопоклонство пліштім — Дагон[21], названий за рибою. Оскільки кліпа пліштім коріниться в кліпі Єгипту, тому, як ідол Єгипту — чудовисько[22], так їхній ідол — риба. А корінь їхнього живлення від душ Ізраїлю в їхній час був у душі Шимшона-богатиря, який з коліна Дан, уподібненого до змія: «Буде Дан змієм»[23][24].
Додаткова література
Див. також
Примітки
- ^ Берешит 10, 6-14.
- ^ 1 2 Слова рабі Аби в «Берешит раба» 37, 5.
- ^ Рамбан, Берешит 10, 13.
- ^ Рамбан, Берешит 21, 33.
- ^ Сфорно, Берешит 21, 33.
- ^ Берешит 21, 34. «Берешит раба» 54, 8.
- ^ Згідно з поясненням Раші там, від імені «Седер олам».
- ^ «Седер га-дорот», том 1, с. 42.
- ^ Пояснення «Матнот кегуна» і «Ец Йосеф» там.
- ^ Трактат Авода зара, 19а.
- ^ «Тора ор», початок глави «Толдот», «Торат хаїм», Берешит 143, 3 та інші.
- ^ Мішна, Ерувін, кінець розділу 9.
- ^ Когелет 7, 14. І див. «Танія», розділ 6.
- ^ 1 2 «Тора ор», «Бешалах» 61, г.
- ^ Берешит 21, 25. 26, 15.
- ^ «Сефер га-маамарім 5670», с. 104 (старе видання, с. 75).
- ^ «Лікутей Тора» — Дварім, 5а.
- ^ «Танія», розділ 41.
- ^ Шмот 13, 17.
- ^ Див. також «Кетер Шем Тов», сторінка 110-б.
- ^ Шмуель I 5, 2.
- ^ Що фараона названо: «велике чудовисько, що лежить посеред рік своїх» (Єхезкель 29, 3).
- ^ «Ваехі» 49, 17
- ^ «Ор Тора», сторінка 77.