Ефраїм
Ефраїм був другим сином Йосефа-праведника, що народився від його матері Оснат, і він батько коліна Ефраїма.
Народження та ім'я
Народився в землі Єгипетській у роки, що передували семи голодним рокам, описаним у тижневій главі «Мікец», після народження Менаше, його брата-первістка. У розповіді про його народження в Торі наводиться пояснення того, чому Йосеф назвав його Ефраїмом:
І назвав Йосеф .. а ім'я другого назвав Ефраїм, бо зробив мене Б-г плідним у землі страждання мого.
— Берешит, розділ 41, вірші 51-52
Коментатори роз'яснюють це так, що Йосеф зробив собі знаки в найменуванні своїх синів, щоб не забув тепер, у пору благополуччя, тяжкі дні, які в нього були, і так додасть у подяці Всевишньому. Як ім'я Ефраїм, яке виражає, що сама бідність спричинила його велич[1]. Ще тлумачили, що Йосеф назвав свого сина Ефраїмом на честь самоскасування праотців Аврагама та Іцхака, про яких сказано «ефер»: в Аврагама сказано «а я порох і попіл», в Іцхака — як попіл на жертовнику. Обидва в значенні Ефраїм, у множині. Тому названі й сини Ізраїлю на ім'я Ефраїма, як сказано «син дорогий Мені Ефраїм»[2]. У «Ялкут Шимоні» написано, що народження його було в місяці адар або місяці іяр.
Благословення Яакова
Через сімнадцять років після того, як праотець Яаков і його сини приєдналися до Йосефа в Єгипті, і Яаков уже досяг старості, Йосеф привів до Яакова двох своїх синів, щоб вони отримали його благословення. Яаков у своєму благословенні підкреслив чесноту Менаше та Ефраїма, сказавши:
А тепер два твої сини, що народилися в тебе в землі єгипетській до мого приходу до тебе в Єгипет, — мої вони; Ефраїм і Менаше, як Реувен і Шимон, будуть моїми
— Берешит, розділ 48, вірш 5
Яаков у своєму благословенні поставив Ефраїма, молодшого, перед Менаше, первістком:
Ангел, що визволяє мене від усякого зла, хай благословить цих юнаків, і хай буде наречене на них ім'я моє та ім'я батьків моїх, Аврагама та Іцхака, і хай розмножаться вони у великому числі посеред землі: І побачив Йосеф, що батько його поклав праву руку свою на голову Ефраїма, — і було це недобре в його очах; і підтримав він руку батька свого, щоб перекласти її з голови Ефраїма на голову Менаше: І сказав Йосеф батькові своєму: не так, батьку мій, бо цей — первісток, поклади праву руку твою на його голову: Але відмовився батько його й сказав: знаю, сину мій, знаю — і він стане народом, і він буде великим; проте молодший брат його буде більшим за нього, а потомство його буде безліччю народів: І благословив він їх того дня, кажучи: тобою благословлятиме Ізраїль, кажучи: хай зробить тебе Б-г подібним до Ефраїма й Менаше; і поставив він Ефраїма попереду Менаше
— Берешит, розділ 48, вірш 16
У вченні хасидизму
В ученні хасидуту роз'яснюється[3], що імена Менаше та Ефраїма виражають два протилежні почуття в серці Йосефа, які виникли в нього внаслідок спуску до Єгипту.
Ім'я «Менаше» було дано у зв'язку з тим, що «Б-г дав мені забути всі мої страждання й увесь дім батька мого». Це ім'я виражає скорботу Йосефа через те, що його було віддалено від його природного життєвого середовища в домі батька, і його старання не забути місце, звідки він прийшов, зберегти минуле й не піддаватися впливові єгипетського оточення.
З іншого боку, ім'я «Ефраїм», дане у зв'язку з тим, що «Б-г зробив мене плідним у землі мого страждання», виражає вдячність Йосефа Всевишньому за користь, що виросла в нього саме завдяки вигнанню. Ефраїм виражає погляд Йосефа вперед: мало того що він не піддається поганому впливові оточення, а навпаки, і в Єгипті він розширюється, росте й впливає на своє оточення.
Йосеф бачив головне в Менаше, первістку, і в тому, що виражає його ім'я, — у постійній пам'яті про «дім батька» і під час перебування в Єгипті. Однак Яаков бачив головне в другому підході, вираженому в імені Ефраїма, — у перетворенні вигнання й темряви на світло, і тому він вважав чесноту Ефраїма вищою за чесноту Менаше.
Ці підходи присутні й у кожного єврея, що перебуває у вигнанні. Насамперед єврей повинен відчувати біль вигнання й віддаленість від нашого Небесного Батька й невпинно просити й вимагати свого повернення до «дому батька» — до повного Визволення.
З іншого боку, він повинен знати й пам'ятати, що мета вигнання — «Б-г зробив мене плідним у землі мого страждання»: освітити темряву вигнання Торою та її заповідями і саме з темних речей вигнання зробити велике світло за допомогою Тори й заповідей, і в цьому — справжня мета всього вигнання.
Див. також
Зовнішні посилання
- Менаше та Ефраїм — два підходи в служінні у вигнанні Оброблена сіха Ребе, на сайті Бейт Хабаду
- Не лише пам'ятати — а й робити Оброблена сіха Ребе, з книжки «Шулхан Шабат»
- Менаше та Ефраїм — хто більший? Сіха Ребе, представлена равом Елі Вольфом
- З джерела: Менаше та Ефраїм з листка «Сіхат га-шавуа» 1723
- Рав Сенді Вільшанський, Шліхут життя чи спогади про минуле?

| Коліна — сини праотця Яакова | ||
|---|---|---|
| Сини Леї | Реувен • Шимон • Леві • Єгуда • Іссахар • Звулун • Діна (дочка) | |
| Сини Рахелі | Йосеф (Менаше і Ефраїм) • Біньямін | |
| Сини Білги | Дан • Нафталі | |
| Сини Зілпи | Гад • Ашер | |
| Див. також: Праотці та праматері | ||
Примітки
- ^ Мальбім, Берешит 41, 52.
- ^ «Даат зкеним» 41, 52.
- ^ «Лікутей сіхот», том 15, Ваєхі 2.