Перейти до вмісту

Іссахар

Матеріал з Хабадпедії
Іссахар
Сім'я
БатькоПраотець Яаков
МатиПраматір Лея
ДітиТола, Пува, Йов, Шимрон
Брати й сестриШимон, Леві, Йосеф-праведник (по батькові), Біньямін (по батькові), Діна, Ашер (по батькові), Гад (по батькові), Дан (по батькові), Звулун, Єгуда, Нафталі (по батькові), Реувен
Родовід

יִשָּׂשכָר (вимовляється יִשָּׂכָר) — дев'ятий син праотця Яакова, від його матері, праматері Леї.

Народження та ім'я

У тижневій главі «Ваєце» Тора розповідає про Лею, яка народила чотирьох синів, а потім перестала народжувати. Потім Лея віддала свою служницю Зілпу Яакову, і від неї народилися Гад і Ашер. Після цього Реувен знаходить у полі дудаїм, які слугують ліками від безпліддя, і приносить їх своїй матері Леї. З їхньою допомогою Лея наймає в Рахель право, щоб Яаков ліг з нею тієї ночі[1]. Всевишній побачив, що Лея бажає і прагне примножити коліна, і так Лея вагітніє, і народився її п'ятий син Іссахар:

І пішов Реувен у дні жнив пшениці, і знайшов дудаїм у полі, і приніс їх Леї, матері своїй. І сказала Рахель Леї: дай мені з дудаїм сина твого. І сказала та їй: мало тобі, що ти взяла чоловіка мого, то ще й береш дудаїм сина мого? І сказала Рахель: тому хай ляже він із тобою цієї ночі за дудаїм сина твого. І прийшов Яаков з поля ввечері, і вийшла Лея назустріч йому, і сказала: до мене ввійди, бо найняти я найняла тебе за дудаїм сина мого. І ліг він з нею тієї ночі. І почув Б-г Лею, і вона зачала і народила Яакову п'ятого сина. І сказала Лея: дав Б-г нагороду мою за те, що я віддала служницю мою чоловікові моєму, і назвала його ім'ям Іссахар

— Берешит, 30, 14–18.

Біографія

Сини Іссахара згадуються в тижневій главі «Ваїгаш» серед тих, хто зійшов до Єгипту: «І сини Іссахара: Тола, і Пува, і Йов, і Шімрон»[2].

У тижневій главі «Ваєхі», у благословенні Яакова своїм синам перед відходом з життя, він уподібнює Іссахара ослові, що несе ярмо, і так ученість коліна Іссахара буде великою, як у того, хто несе ярмо Тори:

Іссахар — осел міцний, що лежить між межами. І побачив він спокій, що добрий, і землю, що приємна, і схилив плече своє для ноші, і став робітником підневільним

— Берешит, 49, 14–15.

Як міцний осел із сильними кістками, на якого накладають важку ношу і який іде вдень і вночі, і немає в нього ночівлі в домі, а коли він хоче відпочити, лягає між межами містечок, куди віз товар, — так сини Іссахара візьмуть на себе ярмо вивчення Тори днями й ночами з самовідданістю.

Учення коліна Іссахара принесе користь усьому Ізраїлю, бо вони виноситимуть для них постанови Тори і порядок високосних років, як написано: «І з синів Іссахара — ті, що тямлять у часах, щоб знати, що робити Ізраїлю, голів їхніх двісті[3], і всі брати їхні — за словом їхнім»[4].

Згідно з іншим поясненням, ідеться про благословення Яакова щодо частки коліна Іссахара в Землі: його наділ буде благословенний і добрий для родіння плодів. Його наділ буде біля кордону, і він вестиме війни й завойовуватиме області, і ворог буде підкорений під ним, ставши робітником підневільним[5].

У «Ялкут Шимоні» наводиться на вірш «І помер Йосеф, і всі брати його»[6], що Іссахар народився 10 ава і помер у віці ста двадцяти двох років у Єгипті. Під час виходу з Єгипту сини Ізраїлю взяли всіх синів Яакова, щоб поховати їх у Землі Ізраїлю[7].

Коліно Іссахара стояло табором за повелінням Всевишнього під прапором табору Єгуди на схід від Мішкану і було з колін, що вирушали першими в переходах пустелею[8]. Причина того, що вони стояли табором перед Мішканом, — гідність їхнього вивчення Тори. Прапор табору Єгуди, і серед них коліно Іссахара, стояли табором по сусідству з Моше, Агароном і його синами когенами, і так здійснилося «добре праведникові й добре його сусідові», бо, будучи сусідами Моше, який займався Торою, вони стали великими в Торі[9]. А в Мідраші «Естер раба» (глава 4, пункт 1) сказали про мудрість коліна Іссахара: «І сказав цар мудрецям, що знають часи, тощо» — хто вони були? Сказав рабі Сімон: це коліно Іссахара, як написано: І з синів Іссахара — ті, що тямлять у часах, щоб знати, що робити Ізраїлю, тощо (Діврей га-ямім I, 12): рабі Танхума сказав — у «курсин», а рабі Йосе бар Кцарат сказав — у високосних роках; «щоб знати, що робити Ізраїлю» — бо вони вміли лікувати «кірус» (пояснення: кірка, що утворюється від рани); «голів їхніх двісті» — це двісті голів синедріонів, яких ставило коліно Іссахара; «і всі брати їхні — за словом їхнім» — і всі погоджувалися з галахою за їхньою думкою, як із галахою, даною Моше на Синаї.

Угода Іссахара і Звулуна

У благословенні Моше Рабейну колінам у тижневій главі «Везот га-Браха» він поєднує коліно Іссахара і Звулуна разом:

А про Звулуна сказав: радій, Звулуне, у виходах твоїх, і Іссахаре — у наметах твоїх. Народи на гору скличуть, там принесуть жертви праведні, бо достаток морів ссатимуть і приховане, сховане в піску

— Дварім, 33, 18–19.

Мідраш[10] пояснює причину того, що Моше поєднує у своєму благословенні Звулуна та Іссахара і навіть ставить молодшого Звулуна перед Іссахаром. Тому що Звулун та Іссахар уклали товариство: Звулун живе на березі морів і виходить торгувати на кораблях, заробляє вдосталь і дає в уста Іссахара, а ті сидять і займаються Торою. Тому поставив Звулуна перед Іссахаром, бо вивчення Тори Іссахаром було завдяки Звулуну; про нього сказав вірш: «Дерево життя вона для тих, хто тримається її»[11].

У Мідраші наводиться, що Іссахар збирав природні скарби, яких було вдосталь у наділі Іссахара і Звулуна (у морі був равлик хілазон, з якого добували тхелет, а з піску добували біле скло[12]). А Звулун приводить кораблі, продає і доставляє йому все необхідне. Іссахар привозить на ослі — «осел міцний», а Звулун привозить на кораблях — «і він біля пристані кораблів».

Моше благословив Іссахара успіхом у сидінні в його наметах над Торою — сидіти, встановлювати високосні роки і визначати місяці. Як сказано: І з синів Іссахара — ті, що тямлять у часах, голів їхніх двісті, — голови Синедріону займалися цим, і згідно з установленням їхніх часів і високосних років зібрання колін Ізраїлю збиратиметься на гору Морія і там приноситиме у свята жертви праведні.

У вченні хасидизму

Ребе Магараш пояснює, чому Яаков у своїх благословеннях уподібнює кілька колін нечистим тваринам, а Іссахар уподібнений ослові міцному, і в чому перевага цього — невже він не знайшов іншого порівняння, ніж уподібнити Іссахара, що схилив плече, щоб нести ярмо Тори, ослові, який несе і терпить свою ношу. І пояснює, що духовний корінь нечистих звірів і тварин дуже високий і піднесений, і це і є причиною того, що вони зійшли і впали дуже низько. Бо в благословеннях Яакова маються на увазі не матеріальні вовк і осел, як вони зійшли й опустилися донизу, а їхній корінь і джерело у святості, місце, звідки впали іскри[13].


Примітки

  1. ^ Раші наводить із Мідрашу на слова «тієї ночі», що Святий, благословенний Він, допоміг йому, щоб звідти вийшов Іссахар («Берешит раба»).
  2. ^ Берешит, 46, 13.
  3. ^ Двісті голів синедріонів він поставив. Раші.
  4. ^ Діврей га-ямім I, 12, 33.
  5. ^ «Таргум Онкелос».
  6. ^ Ялкут Шимоні, Шмот 1, 6-7.
  7. ^ Єрусалимський Талмуд, Сота, розділ 1, галаха 10.
  8. ^ Бемідбар, 2.
  9. ^ Раші, Бемідбар, 3, 38.
  10. ^ «Берешит раба», глава 99, 8.
  11. ^ Мішлей, 3, 18.
  12. ^ «бо достаток морів ссатимуть і приховане, сховане в піску ».
  13. ^ «Торат Шмуель» 5640, частина 1, маамар, що починається словами «Гур ар'є».
Іссахар згадується ще в 13 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5368100000

Повідомити про помилку на цій сторінці