Зіва Пеш
| Зіва Пеш | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | Посланниця Ребе в кібуці Ейн-га-Наців |
| Країна | Ізраїль |
| Місце проживання | кібуц Ейн-га-Наців |
| Рід діяльності | шаліах |
| Освіта | релігійний інтернат у кібуці Беерот-Іцхак |
| Посада | посланниця Ребе в кібуці Ейн-га-Наців |
| Учителі | Аврагам Дунін та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Хай Рацабі |
| Чоловік | Іссер Пеш |
| Діти | Мордехай Пеш, Дорон Пеш, Шалом Пеш, Менахем-Мендл Пеш, Йосеф-Іцхак Пеш та інші |
| Родовід | |
Пані Зіва Пеш — посланниця Ребе в кібуці Ейн-га-Наців, яка отримувала від Ребе особливе ставлення й численні знаки наближення на всьому шляху свого зближення з Хабадом і у своїй роботі в кібуці.
Біографія
Народилася в батька, пана Хая Рацабі, і матері, яка походила з релігійної родини[1], яка наполягла на тому, щоб віддати її до релігійного дитячого садка, а потім до релігійного інтернату в кібуці Беерот-Іцхак. Батько тиснув на неї, щоб вона пішла до армії, однак після короткого періоду служби їй вдалося перейти на добровольчу службу в релігійному кібуці Ейн-га-Наців.
У кібуці познайомилася зі своїм чоловіком, р. Іссером Пешем, і вони разом створили родину. Через кілька років вони почали зближуватися з хасидизмом Хабад завдяки раву Аврагаму Дуніну та його дружині й почали відвідувати щотижневі уроки хасидуту, які рав Дунін проводив у Бейт Хабаді в Афулі.
У той самий період зближення з Хабадом батьки Зіви переїхали в справах роботи до Сполучених Штатів і оплатили їй квиток на літак, завдяки якому вона удостоїлася вперше приїхати до Ребе. Під час першого візиту вона увійшла до Ребе на єхідут, а за роки удостоїлася ще двох єхідуйот.
Зі зміцненням хабадської ідентичності вона почала вести постійне листування з Ребе й удостоїлася десятків докладних відповідей і вказівок на кожному кроці. Для членів кібуцу дотримання хасидського способу життя й відступ від звичаїв кібуцу — як-от додаткова суворість у кашруті, в одязі тощо — були непростим завданням. Але Ребе супроводжував їх приблизно сімдесятьма докладними листами-настановами. У неї був звичай раз на два тижні садовити дітей писати лист Ребе, і вони справді удостоювалися особливих відповідей.
Коли в 5737 році (1976/1977) подружжя попросило дозволу переїхати до Кфар-Хабада, де вони знайшли відповідну квартиру, постійну роботу і, звісно, хасидське виховання для дітей, Ребе відкинув цю ідею й звелів їм залишитися жити в кібуці, де вони й донині служать шлухім Ребе й займаються поширенням вчення хасидуту серед мешканців[2].
Упродовж років вона удостоїлася від Ребе багатьох знаків наближення; у неї зберігаються різні предмети — пляшки машке, купюри й монети, отримані від Ребе; частину з них вона пожертвувала на діяльність організації Всесвітній «Ігуд талмідей га-єшивот».
Її родина
- Її син, Мордехай Пеш
- Її син, р. Дорон Пеш — Реховот; його син — шаліах р. Натай Пеш з Дімони.
- Її син, рав Шалом Пеш — директор «Бейт Мошіах» Кір'ят-Малахі, Нахалат-Гар-Хабад
- Її син, Менахем-Мендл Пеш
- Її син, р. Йосеф-Іцхак Пеш
- Її зять, рав Нісан-Хасдіель Нахшон — шаліах Ребе в Ефраті
Додаткова література
- «Га-Ребе шелі — наїм месапрот аль га-Ребе мі-Любавич» — Бейт Хабад у кібуці. Видавництво «Маянотеха», Єрусалим.
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Дочка рава Шалома Кейсара, який переселився до Країни з Ємену п'ятирічним, одного із засновників кварталу «Шаарей Хесед» у Єрусалимі.
- ^ Листи підтримки від Ребе її родині надруковано в «Ігрот кодеш», том 29
Код особи: № 3800736000