Еліягу Соркін
| Еліягу Соркін | |
|---|---|
Завідувач відділення інтенсивної терапії в лікарні «Мааяней га-єшуа» в Бней-Браку | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5708 (1947/1948) |
| Місце народження | Париж |
| Країна | Ізраїль[В] |
| Місце проживання | Раанана |
| Рід діяльності | лікар[В] |
| Посада | завідувач відділення інтенсивної терапії лікарні «Мааяней га-єшуа» в Бней-Браку, завідувач відділення інтенсивної терапії в «Іхілові» (у минулому), старший лікар у медичному центрі «Рамбам» у Хайфі (у минулому) |
| Учителі | Реувен Дунін |
| Нагороди | |
| «Людина року» сайту «Хабад Інфо» (5781) | |
Професор Еліягу Соркін (народився 5708 року (1947/1948)) — завідувач відділення інтенсивної терапії у лікарні «Мааяней га-єшуа» в Бней-Браку, а в минулому — в «Іхілові» в Тель-Авіві.
Біографія

Народився в Парижі 5708 року (1947/1948).
У дитячі роки він не знав про те, що він єврей, до такої міри, що, досягнувши віку заповідей, попросив батьків влаштувати йому церемонію в церкві; коли батьки відмовили в його проханні, він був тяжко розчарований; батькам не залишалося нічого іншого, як відкрити йому, що він єврей, що виражає його відмінність від інших народів, але вони не вміли пояснити, у чому особливість єврейського народу.
Відтоді як він дізнався про те, що він єврей, почав довгий шлях пошуку своїх єврейських коренів, унаслідок якого почав відчувати зв'язок із Землею Ізраїлю. І 5727 року (1966/1967), під час Шестиденної війни, звернувся до відділення Єврейського агентства у Франції й запропонував себе добровольцем; зіткнувшись із байдужістю, самостійно поїхав до Ізраїлю й відчував піднесене почуття під час перебування в Країні. Після закінчення війни повернувся до Франції, відчуваючи свою належність до єврейського народу, але це ще не мало практичного значення. І почав вивчати медицину, а потім працювати лікарем, час від часу просуваючись у своєму медичному становищі.
У Землі Ізраїлю
Згодом здійснив свою мрію й репатріювався до Святої Землі, працював старшим лікарем у медичному центрі «Рамбам» у Хайфі й належав до громади репатріантів із Франції; потім переїхав жити до Раанани, де віддав своїх дітей учитися в мережу «Мізрахі», але все ще відчував брак.
Коли він переїхав жити до Раанани, зустрівся з шаліахом Ребе в місті — равом Еліягу Шадмі, і внаслідок бесід із ним записав своїх дітей до навчальних закладів Хабаду, а також почав брати участь в уроках «Танії» та фарбрейнгенах із равом Реувеном Дуніним, і в результаті в нього сформувалося рішення приєднатися до хасидизму Хабад.
Після тяжкого переживання через відхід з життя (у місяці ав 5762 року (липень–серпень 2002)) рава Дуніна (який був його машпіа). Удостоївся побачити уві сні Ребе і внаслідок цього вперше поїхав до 770.

З початком поширення коронавірусу став значущою постаттю серед тих, хто закликав хасидів Хабаду поводитися відповідально й підкорятися вказівкам міністерства охорони здоров'я, а також, у ширшому плані, серед усієї ізраїльської громадськості, причому своє центральне становище багаторазово використовував, щоб доносити голос Ребе та «Бсорат га-Геула». За цю діяльність його було обрано 5781 року (2020/2021) сайтом «Хабад Інфо» однією з «людей року»[1].
5784 року (2023/2024) провів друкування книжки «Танія» в медичному центрі «Мааяней га-єшуа» спільно з Бейт Хабадом у Шикун Гей у Бней-Браку[2].
Зовнішні посилання
- Хабадник з «Іхілова» з журналу «Шаа това».
(посилання не працює) - Шнеур-Залман Левін, «Інтенсивна (хасидська) терапія» — профільна стаття в журналі «Оламот» тижневика «Бейт Мошіах»
15 іяра 5774 (15.05.2014) - На його зміні: професор, який не соромиться своєї віри, зі статті в газеті «Макор рішон», 8 іяра 5778 (23 квітня 2018)

Примітки
Код особи: № 1625694800