Еліягу-Еліезер Деслер
| Еліягу-Еліезер Деслер | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5652 |
| Дата смерті | 24 тевета 5714 (30 грудня 1953) |
| Країна | Латвія[В] |
| Місце проживання | Гомель, Англія, Бней-Брак |
| Рід діяльності | філософ, учитель, рабин[В] |
| Освіта | єшива Кельме |
| Посада | рабин в Іст-Енді та Далстоні, керівник колелю для рабинів у Гейтсгеді, машгіах єшиви «Поневеж» у Бней-Браку |
| Сім'я | |
| Батько | Реувен-Дов Деслер |
| Мати | Хана-Фрейдл |
| Дружина | Блюма |
| Діти | Нахум-Зеєв Деслер, Хене-Фрейдл Гельдцалер |
| Родовід | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Рав Еліягу-Еліезер Деслер (5652 — 24 тевета 5714 (30 грудня 1953)) був машгіахом литовської єшиви «Понєвеж», вважався одним із найвидатніших учителів мусару останнього покоління і відомий передусім серією своїх книжок «Міхтав ме-Еліягу». Підтримував тісні зв'язки з хасидами Хабаду, перебував під глибоким впливом думки хасидуту і навіть часто згадував і цитував ідеї з книжок хасидуту, на які спирався у своїх проповідях.
Біографія
Народився 5652 року (1891/1892) у містечку в Латвії в родині рава Реувена-Дова Деслера, який був видатним учнем рабі Сімхи-Зісла Зіва, «Саби з Кельма», і Хани-Фрейдл, онуки засновника руху мусар рабі Ісраеля Салантера, і з раннього дитинства виховувався в цьому методі.
У дитинстві навчався в приватних учителів, і в цей період його батько протягом кількох років жив у хасидському місті Гомелі, а він за вказівкою батька оселився в хабадському бейт-мідраші[1]. У Гомелі він уперше зустрів хасидів Хабаду, наблизився до їхнього шляху й думки та вивчав хасидут за словами наших Ребе, провідників поколінь[2]. Досягнувши віку єшиви, був відправлений навчатися до єшиви Кельма.
Невдовзі після закінчення Першої світової війни, у двадцятип'ятирічному віці, вирушив до Ростова-на-Дону, щоб зустрітися з Ребе Рашабом і запитати його про різні питання, складні для нього у вивченні хасидуту[3].
5680 року (1919/1920), у двадцятивосьмирічному віці, одружився з Блюмою, онукою Саби з Кельма. Хоча йому запропонували служити даяном у рабинському суді Вільни, він відмовився від пропозиції й зайнявся комерцією разом із братом.
5688 року (1927/1928) супроводжував батька на лікування до Англії і залишився там на прохання місцевих мешканців, щоб служити в них рабином. У роки життя в Англії в нього гостював відомий хасид, шадар р. Іче дер Масмід, і весь час його перебування там вони разом поглиблено вивчали хасидут, і між ними виник зв'язок, що зберігався потім через листування[4]. Імовірно, один із його знайомих навіть порушував його питання у своєму листуванні з Ребе, який докладно на них відповів[5]. Згодом цей хасидський вплив виявиться в його статтях і бесідах (у своїй книжці «Міхтав ме-Еліягу» він багато разів цитує книжку «Танія». І навіть там, де він не наводить джерела, багато бесід ґрунтуються на словах учителів хасидуту загалом і Алтер Ребе зокрема).
Через три роки до нього приєдналися й члени його родини, і він служив рабином в Іст-Енді та в Далстоні і заснував там єшиву. Близько 5701 року (1940/1941) був призначений керівником колелю для рабинів у Гейтсгеді, і його ім'я стало відоме далеко. У період свого керівництва колелем запровадив публічний урок із вивчення книжки «Танія» з учнями колелю.
Окрім зв'язків із великими хасидами, він був пов'язаний і з Ребе Раяцем і навіть підписав один зі своїх листів до нього: «той, хто зараховує себе до численних шанувальників величі його святості».
5707 року (1946/1947) голова литовської єшиви «Понєвеж» у Бней-Браку попросив його приїхати й служити машгіахом в єшиві, і він відгукнувся на це прохання.
Свою першу бесіду з мусару він розпочав цитатою з учення Бааль-Шем-Това[6], що вразило всіх учнів єшиви, і справа навіть дійшла до того, що його колеги по штату, а також інші рабини зі школи мусару почали дорікати йому за те, що він цитує учення хасидуту і включає вислови адморів хасидизму різних поколінь як частину методу мусару.
Першого свята Шавуот у «Понєвежі» рав виголосив бесіду про вислів наших мудреців, благословенна їхня пам'ять: «Ніколи Шхіна не сходила нижче десяти, і ніколи Моше не підіймався вище десяти» («Сука», 5а), і роз'яснив суть десяти сфірот[потрібне уточнення]. У продовження цієї бесіди він роз'яснив вислів мудреців згідно зі словами рабі Менахема-Мендла з Вітебська, автора «Прі га-арец», учителя Алтер Ребе, і сказав перед учнями: «Я, литвак, кажу вам, що р. Мендл мав руах га-кодеш, бо без руах га-кодеш неможливо сказати таких речей!»[7].
Одного разу, по завершенні однієї з бесід із мусару, які він проводив у себе вдома для учнів, він раптом підвівся і сказав: «Сьогодні 24 тевета — день йорцайту автора „Танії“, скажімо „лехаїм“». І дістав із буфета у своєму домі пляшку «машке», налив присутнім і побажав учасникам «лехаїм»[8].
Рав Деслер раптово помер від серцевого нападу 24 тевета 5714 року (30 грудня 1953).
Його думку зібрали учні після його відходу з життя в серії книжок «Міхтав ме-Еліягу» та «Хідушей га-Граа Деслер аль га-Шас».
У листі до рава Нахума-Зеєва Деслера, сина рава Еліягу Деслера, Ребе пише, що рав Деслер поглиблено вивчав учення Хабаду і навіть поширював його серед своїх учнів[9].
Родина
- Його син, рав Нахум-Зеєв Деслер — засновник Єврейської академії в Клівленді
- Його дочка, ребецн Гене-Фрейдл Гельдцалер, заміжня за равом Еліягу-Єгошуа Гельдцалером, автором книжок «Емунат Єгошуа» (на розділ «Зраїм») і «Кодшей Єгошуа» (на розділ «Кодашим»)
- Його онук рав Еліезер Гельдцалер, голова єшиви «Ор Ісраель» у Нью-Йорку (був поранений в автомобільній аварії на зворотному шляху з могили Рашбі в Мероні й помер у місяці адарі 5765 2005)
Додаткова література
- Рав Вольпо, «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 1, сторінка 134
- «Марбіцей Тора у-мусар», частина 3, сторінка 53
- «Ор ве-гают», третій випуск, 24 тевета 5776 (5 січня 2016), сторінка 35 і далі
- "הגרא"א דסלר ותורת הצמצום" גיליון 'דרך תמים' ג'
- Інститут «Бе-огалей цадікім», книжка «Бе-сод сіах», с. 113
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ «Марбіцей Тора у-мусар», частина 3, с. 53. Його зять, рав Еліезер Гельдцалер, переказує, що батько рабі Еліягу-Еліезера письмово поставив умову меламеду свого сина, щоб той стежив, аби він молився тільки в бейт-мідраші хасидів Хабаду, бо в інших бейт-мідрашах міста мав вплив рух «Бунд», і тільки до хабадського бейт-мідрашу їм не вдалося проникнути («Шемен сасон ме-хаверейха», частина 1, с. 134).
- ^ Із надгробної промови з нагоди сповнення 12 місяців від дня його відходу з життя, виголошеної рабином Пардес-Хани равом Єгошуа-Зелігом Діскіним («Сефер га-зікарон ле-Бааль га-Міхтав ме-Еліягу», частина 2, с. 299).
- ^ «Марбіцей Тора у-мусар» (т. 3, с. 55): «Також одного разу поїхав, щоб постати перед Адмором Шолом-Бером Шнеєрсоном (Рашабом) у його резиденції в Ростові-на-Дону, і бесідував із ним про глибокі питання».
- ^ Надруковані у збірнику «Ягділь Тора», випуск 61, розділ 110.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 1, с. 19
- ^ «Бо там, де людина думає думкою, там вона вся» [«Кетер Шем Тов» (56, 208, 230, 275). «Бааль-Шем-Тов аль га-Тора» («Ноах» 56, «Бехукотай» 2).
- ^ «Сефер га-зікарон ле-Бааль га-Міхтав ме-Еліягу», частина 2, с. 406
- ^ Зі слів рава Баруха-Шмуеля Гейшріка, учня «Понєвежа» в той період
- ^ «Із великим запізненням я отримав його листа з додатком копії листів рава-хасида, що зробив багато і мав добрі якості, нашого вчителя рава Іцхака га-Леві, мир праху його, і велике, велике спасибі за те, що він потурбувався мені їх надіслати, і вже проголосили наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: „одягли це в пошану“. І цим ще більше підтвердилося для мене те, що я давно чув і від кількох людей, що його батько, рав гаон, ветеран і хасид, богобоязна людина, що зробив багато і мав добрі якості тощо, мир праху його, не лише вивчав учення Хабаду, і до того ж поглиблено, а й поширював його серед своїх учнів (і в усякому разі кілька разів також із зазначенням джерела). І дивно, що деякі з учнів і тих, хто перебував під його впливом, намагаються це приховати, і не варто поширюватися про цю дивну й прикру справу. Згідно зі словами мудреців у їхній Мішні, що батько удостоює сина мудрістю, і за здоровим глуздом тощо, я твердо сподіваюся, що і його високошановна Тора чинить, як згадано вище, — я маю на увазі, вивчає вчення хасидуту поглиблено і поширює його всюди, куди сягає його рука. Адже якщо десятки років тому бачили в цьому необхідність, то тим паче в нашому поколінні, поколінні сирітському, коли темрява велика й подвоїлася, аж до висловлювання, „доказу“ і дії, що називає темряву світлом, а світло темрявою, — вимога й необхідність часу в цьому, і щаслива доля кожного, хто поширює ці джерела, доки вони не досягнуть і зовнішніх меж». «Ігрот кодеш», частина 22, лист 8539.
Код особи: № 1625289100