Перейти до вмісту

Літери (слово Всевишнього)

Матеріал з Хабадпедії

Літери слова Всевишнього — подібно до літер, якими людина користується, щоб висловити приховане в її серці, так і в тому, що ілюструє притча, — літери слова Всевишнього — це розкриття світла вищих сфірот через сфіру Малхут із поділом на двадцять два види Б-жественних світел, призначення яких подвійне:

1) Створити творіння. 2) Світити в них.

Тобто в притчі йдеться про «літери» і розкриття сил душі, а в тому, що ілюструє притча, йдеться про «літери» і розкриття Б-жественних сфірот, і тому літери теж є Б-жественними світлами.

Із поєднання і сплетіння кількох видів «літер» (світел) постає «мовлення Всюдисущого» за допомогою «Б-жественного світла, що перевершує їх усіх», яке вбирає в себе світло літер. І ця Б-жественна сила створює відповідне їй творіння. Тобто різні поєднання літер будують «доми» — це речення, якими були створені творіння.

Ці літери — 22 Б-жественні світла, що виходять зі сфіри Малхут, різні поєднання яких дають змогу творити й оживляти творіння із нічого в щось — творіння обмежені, які «зовсім неспівмірні зі світлом Всевишнього, яке безмежне», і не можуть отримувати свою життєвість інакше як від аспекту слова Всевишнього, яке ніби є аспектом «неживого» щодо світла Ейн Соф, благословенний Він (згідно з поясненим у «Танії», частина 2, і в «Сефер Єціра», розділ 4, мішна 12: «Два камені будують два доми, три камені будують шість домів тощо»).

У цьому літери «слова Гаває», що створюють творіння, подібні до літер Тори: літери Тори також є сходженнями від аспекту Вищої Хохми через вищі мідот, доки не приходять зодягнутися в розум творінь під час вивчення Тори.

В обох цих видах літер — «слово Гаває — це галаха» (літери Тори) і «словом Гаває небеса створені» (сила, що діє в творіннях) — мовлення Всевишнього не відокремлене від Нього, благословенного, хай збереже Б-г, — навіть після того як воно сходить і зодягається в творіння. Адже оскільки Його сутність, благословенна, безмежна й істинно безкрая, немає нічого поза Ним, і «лейт атар пануй мінеі».

Виходить, що Його мовлення і думка ніби єдині з Ним — навіть після того як розкрилися в творінні — в абсолютній єдності, у вигляді притчі — як мовлення і думка людини, доки вони ще в потенціалі — всередині неї — перш ніж розкрилися в думці чи в мовленні. «І Його мовлення, благословенний Він, називається мовленням лише у вигляді притчі: як нижнє мовлення в людині розкриває слухачам те, що було приховане й сховане в її думці, так і нагорі, в Ейн Соф, благословенний Він, вихід світла і життєвості від Нього, благословенного, з прихованості в розкриття, щоб створити світи й оживляти їх, називається мовленням, і це ті самі десять речень, якими був створений світ, а також уся решта Тори, Пророків і Писань, які збагнули пророки у своєму пророчому баченні».

Тобто сходження і конкретизація Б-жественної сили — зі стану безмежності й абсолютної абстрактності в певну й обмежену силу, що зодягається в творіння, щоб оживляти його, — називається у вигляді притчі; «мовленням Всюдисущого», подібно до нижнього мовлення, яке виходить за рамки духовної думки і втілюється у звуковому мовленні, що сприймається чуттям слуху.

Але, як сказано вище, притча не повністю подібна до того, що вона ілюструє: нижнє мовлення з того моменту, як вийшло за рамки духовності й стало матеріальним, перестало бути духовним, яким було до свого розкриття, тоді як слово Всевишнього — навіть коли сходить, щоб зодягнутися в обмежене й матеріальне творіння, — залишається безмежним, яким було до свого сходження і зодягання в творіння.

Виходить, що Б-жественне світло і сила, від якої походить буття самої сутності кожного творіння, є частиною Його сутності, в аспекті «Гаває — це Елокім», і отже, немає жодного існування крім Нього. І так само Тора — з усіма її частинами й шарами — навіть у її відкритій формі, в аспекті Хохми і певного розуму, а також її літери тощо, єдина з Його сутністю, благословенною, в аспекті «Орайта ве-Кудша бріх Гу кула хад». Тобто у своїй внутрішній суті вона безмежна, вища за будь-який розум і визначення.

У цьому різниця між «літерами висікання» і «літерами письма» в Торі. При висіканні — попри те що це певні літери (певний Б-жественний розум), Ейн Соф, благословенний Він, у них розкритий, тоді як у письмі Ейн Соф у літерах перебуває в прихованості, і літери (розум Тори) є ніби самостійною сутністю, так що, попри те що це літери Тори тощо, у них не так відчувається світло Ейн Соф, благословенний Він.

Джерела для вивчення:

(Частину матеріалу статті взято з книжки «Ерхім бе-хасидут»)

Повідомити про помилку на цій сторінці