Перейти до вмісту

Рабі Мана

Матеріал з Хабадпедії
Рабі Мана
Його епоха Епоха амораїв
Місце діяльності Ерец-Ісраель
Покоління П'яте
Його вчителі Рабі Йона (його батько), рабі Йосе бар Звіда, рабі Іцхак бен Еляшів
Його товариші Рабі Хананья де-Ципорін, рабі Йосе бе-рабі Бон

Рабі Мана, син рабі Йони, був амораєм і згадується переважно в Єрусалимському Талмуді, але й у Вавилонському Талмуді він іноді згадується. Він був учителем рабі Ханіни. Слід відрізняти його від таная рабі Мани, якого згадує Тосефта.

Біографія

Рабі Мана був сином і учнем рабі Йони, який був одним із видатних мудреців Тори попереднього покоління — четвертого покоління. Так, багато разів, коли він викладав галаху, він передавав слова від імені свого батька; коли він чув їх від свого батька вдома, він казав: «Так сказав мені батько», а коли чув їх від свого батька в бейт мідраші, він казав: «Так сказав рабі Йона»[1]. Так само він навчався в рабі Йосе бар Звіди, який був товаришем його батька — рабі Йони, і прислуговував йому[2]. Одного разу він пішов до міста Кісрін (Кейсарія), де навчався в амораїв рабі Хізкії, рабі Ошаї бар Шамі, рабі Агави, рабі Зеїри і рабі Зрікана[3].

Його товаришем-учнем був рабі Йосе бе-рабі Бон[4], а товаришем його, якого згадують особливо, був рабі Хананья де-Ципорін, розбіжності з яким згадуються багаторазово, у формулюванні «рабі Хананья і рабі Мана: один сказав... а другий сказав...»[5]. Після їхнього знайомства рабі Хананья визнав, з великою скромністю, що рабі Мана перевершує його величчю в Торі, і передав йому посаду голови єшиви в Ципорі, і мало того — він навіть сів навчатися в нього, як один з учнів[6].

Його особистість

Рабі Мана виявляв відразу до людей, які здобували почесне рабинське звання — «рабі» — через подарунки насі[7], і, можливо, внаслідок цього в Талмуді згадується, що його переслідували люди дому насі. Так розповідається, що одного разу, коли його переслідували ці люди, він пішов на могилу свого батька і сказав: «Батьку, батьку, сини дому насі завдають мені страждань». Так само розповідається, що одного разу, коли люди дому насі проходили біля могили його батька, рабі Йони, копита їхніх коней застрягли, і вони не могли зрушити з місця, доки не зобов'язалися більше не завдавати йому страждань[8].

Його вчення

Про одне з обговорень між ними наводиться в Єрусалимському Талмуді[9] щодо питання, яке ставиться в Мішні, що кліщі робляться лише іншими кліщами. Перші кліщі — хто їх зробив? І відповіли на це, що вони з речей, створених у переддень Шабату у сутінках. Запитав рабі Ханіна свого вчителя р. Ману: як ти пов'язав це з законами, що в мішні? І той відповів йому: від одних кліщів навчилися кількох кліщів, а тут — від однієї швіти навчилися кількох швітот.

Пояснення вислову

У «Пней Моше» пояснюється стосунок цього вислову до даного місця: що це відповідь натяком на ібаю в Гемарі там перед цим, у зв'язку зі словами мішни про закон винесення шереца, знайденого в Храмі — «Рабі Аківа каже: з місця, за навмисне осквернення якого зобов'язані каретом, а за ненавмисне — жертвою за гріх, звідти виносять його», і сказали про це в Гемарі: «Виніс з місця, за яке зобов'язані каретом, і він упав у місце, за яке не зобов'язані каретом, — уже було визнано таким, що підлягає винесенню», тобто вже належало винести його від початку, і само собою зрозуміло, що виносить його і звідти; але ось що нам незрозуміло: якщо знайшов іншого поруч, у місці, куди впав.. за яке не зобов'язані каретом, — чи виносить він обох, оскільки раз було дозволено для цього, дозволено і для того, чи ж виносить лише того, який був визнаний таким, що підлягає винесенню від початку»?

І у відповідь на цю ібаю відповів рабі Мана «шляхом натяку і притчі... що подібно до того, як від одних кліщів навчилися робити кілька кліщів, так і тут: від однієї швіти навчилися кількох швітот, бо раз було дозволено йому один швут у Храмі — переносити і виносити того, який був визнаний таким, що підлягає винесенню, — він виносить разом із ним, у місці, куди той упав, і другого разом із ним, бо яка різниця: раз було дозволено — дозволені й кілька швітот» (оскільки вони одночасно).

Запитання Ребе

Але це тлумачення потребує великого розгляду, бо, на перший погляд, це лише вельми віддалений натяк, адже немає жодного зв'язку між доводом, що дозволяє другий швут, — «раз було дозволено одну швіту, дозволені й кілька швітот», підстава дозволу в якому — «оскільки вони одночасно», — і притчею «кліщі кліщами зроблені» (що з одних кліщів зробили кілька кліщів).

І до того ж це тлумачення не в'яжеться з мовою Єрусалимського Талмуду «від однієї швіти навчилися кількох швітот» — адже тут немає предмета навчання, а лише загальний дозвіл: «раз було дозволено для цього, дозволено і для того».

І ще: згідно з цим тлумаченням, до чого стосується обговорення про те, як виникли перші кліщі? Адже щоб пояснити, що від однієї швіти навчилися кількох швітот, досить сказати, що «кліщі кліщами зроблені»?

Тим паче що є думки, що немає потреби казати, що перші кліщі були творінням рук Небес, бо «можливо, зробить їх у формі тощо», і навіщо Єрусалимському Талмуду входити тут в обговорення і робити висновок, що перші кліщі були творінням рук Небес [адже навіть якщо вони були зроблені руками людини, з них зробили кілька кліщів].

Пояснення Ребе

Пояснює Ребе[10]: джерело цього вислову[11] — у Тосефті тут, і ось мова Тосефти: закони Шабату... як гори, що висять на волосині: писання мало, а законів багато, і нема на що їм спертися; звідси сказав рабі Єгошуа: кліщі кліщами робляться; перші кліщі — чим вони були? Адже чи не творінням вони були.

Отже, ясно сказано, що подібність «кліщі кліщами робляться» до предмета «швіти» полягає в тому, що, хоча в Торі є лише «мало писання» щодо швіти Шабату, проте з цього «малого писання» виходять «численні закони»[12] — подібно до безлічі кліщів, які всі є наслідком перших кліщів, створених у шість днів творіння.

І цим добре зрозуміла причина того, що в Тосефті наведено спосіб створення перших кліщів, що він — руками Небес: бо в цьому подібність до швіти Шабату, що джерело і головне «численних законів» Шабату — це «писання»[13], Письмова Тора, яка «руками Небес»; а з цього розгалузилися потім «численні закони», аж до безлічі швутін, постанов і огорож від мудреців — подібно до безлічі кліщів, зроблених руками людини, силою перших кліщів.

І без цього пояснює Ребе, що і в Єрусалимському Талмуді тут (де також наведено обговорення про створення перших кліщів) зміст такий самий, як у Тосефті[14], і сказане «від однієї швіти навчилися» тощо стосується не до швуту мудреців[15], а до предмета швіти, викладеного в Торі, який є «мало писання»[16], від якого навчилися «численних швітот» — безлічі заборон швут від мудреців.


Примітки

  1. ^ Єрусалимський Талмуд, трактат «Мегіла», 4, 10, і в коментарі «Корбан га-еда».
  2. ^ Єрусалимський Талмуд, трактат «Шкалім», 7, 2.
  3. ^ Єрусалимський Талмуд, трактат «Дмай», 1, 3; трактат «Кілаїм», 6, 3; трактат «Хала», 1, 1; трактат «Шабат», 7, 2.
  4. ^ Єрусалимський Талмуд, трактат «Швіїт», 6, 2.
  5. ^ Єрусалимський Талмуд, трактат «Хала», 2, 2; трактат «Псахім», 3, 1, і в інших місцях.
  6. ^ Єрусалимський Талмуд, трактат «Псахім», 6, 1.
  7. ^ Єрусалимський Талмуд, трактат «Бікурім», 3, 3.
  8. ^ Вавилонський Талмуд, трактат «Тааніт», аркуш 23, 2]].
  9. ^ Кінець «Ерувін».
  10. ^ «Лікутей сіхот», т. 31, тижнева глава «Їтро», сіха 3.
  11. ^ Як написав у «Пней Моше».
  12. ^ Аж до того, що вони як «гори, що висять на волосині», і більше того — «нема на що їм спертися».
  13. ^ Мало.
  14. ^ А питання рабі Ханіни «і що ти скажеш на це» — тому що він не чув цієї Тосефти. І р. Мана відповів йому змістом слів Тосефти.
  15. ^ Згідно з тлумаченням «Пней Моше».
  16. ^ «Одна швіта».

Повідомити про помилку на цій сторінці