Перейти до вмісту

Бейт га-шлахін

Матеріал з Хабадпедії

Бейт га-шлахін — сільськогосподарське поняття, що позначає вид поля, на якому для вирощування рослин і ведення господарства застосовують методи штучного зрошення. Ідеться про поля або сади, які мають залежати не лише від дощу — небесного дощу, а передусім від води, що підводиться до них працею людей.

Бейт га-шлахін і бейт га-бааль

Бейт га-бааль, навпаки, позначає поле, на якому сходи й ріст ґрунтуються на дощах, що приходять прямо з неба, без потреби у штучному зрошенні.

Бейт га-шлахін позначає сільськогосподарське поле, якому для росту потрібне зовнішнє зрошення. Це поле, на якому ріст і сходи залежать від води, яку людина посилає йому (води, що постачається із зовнішнього джерела). У цьому сенсі поле потребує зовнішнього зусилля, щоб процвітати і приносити плоди. З іншого боку, у бейт га-шлахін є перевага: воно постійно приносить плоди.

У Гемарі пояснюється, що «бейт га-шлахін» — від вислову «і посилає (шолеах) води на поля», що стосується діаспори, яку зрошують через посланця. І подібним чином можна витлумачити бейт га-шлахін: окрім дощу, його треба поливати і посилати на нього ще воду через посланця з плоті й крові.

Земля Ізраїлю і діаспора

І в цьому ж полягає відмінність між Землею Ізраїлю і діаспорою (Єгиптом):

Про Землю Ізраїлю сказано, що вона не як земля Єгипетська, яку зрошують водою ногами своїми, а Земля Ізраїлю п'є воду від небесного дощу.

Це символізує, що менше місця для помилкової думки «моя сила і міць моєї руки здобули мені це багатство», як у Єгипті, де, коли потребували дощу, не дивилися вгору і не молилися Святому, благословенний Він, бо в них була своя вода — це був Ніл, який вони зробили руками людини, і це було їхнє ідолопоклонство.

Але в Землі Ізраїлю, оскільки вона п'є від небесного дощу, єврей пам'ятає, що треба молитися Святому, благословенний Він; «якщо за законами Моїми будете ходити» — Святий, благословенний Він, обіцяє: «то дам вам дощі ваші в свій час».

У хасидуті

Значення поняття «бейт га-шлахін» пов'язане зі стосунками Кнесет Ісраель зі Святим, благословенний Він, і представляє період, коли народ Ізраїлю перебуває у вигнанні, коли Шхіна Всевишнього перебуває далеко від народу. Поняття описує зрошуваний спосіб землеробства бейт га-шлахін, за якого вода, яку дають рослинам, — не лише «небесний дощ», але потрібне і джерело, що символізує заповіді зі слів мудреців (заповіді де-рабанан), щоб напоїти «бейт».

Внутрішній сенс «бейт га-шлахін» описує час, коли Кнесет Ісраель перебуває у вигнанні. Коли Кнесет Ісраель і Святий, благословенний Він, перебувають не у зв'язку «лицем до лиця», тобто не в пристрасті й любові в насолодах, а у зв'язку «спиною до спини», тоді потрібне штучне зрошення, яке допоможе сходам і росту «бейт». Це час, коли дощу — який символізує Тору — недостатньо, і потрібне «запечатане джерело», що представляє заповіді де-рабанан.

Коли Кнесет Ісраель ставиться до Святого, благословенний Він, у стосунку «лицем до лиця», тоді й Святий, благословенний Він, поводиться із синами Ізраїлю також у дусі «нехай осяє Г-сподь лице Своє до тебе», і тоді стан Кнесет Ісраель подібний до поля «бейт га-бааль» — Святий, благословенний Він, дає достаток від небесного дощу.

Але під час вигнання, коли Кнесет Ісраель перебуває у стані «спиною до спини» зі Святим, благословенний Він (коли служіння синів Ізраїлю не в любові, а в дусі «іткафья», тоді немає «маїн дихрін» — небесного дощу), потрібне зовнішнє джерело води — «запечатане джерело», — щоб напоїти поле[1].

Додаткова література

Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці