Перейти до вмісту

Король у полі

Матеріал з Хабадпедії
Малюнок, що ілюструє прихід короля в поле

Король у полі — поширений вислів, узятий із притчі, якої навчав Алтер Ребе, що каже, що в місяці елулі Святий, благословенний Він, уподібнюється королеві в полі, який виходить з королівського палацу, з усмішкою приймає кожного єврея, де б той не перебував, і вислуховує його прохання, — як король, що виходить до мешканців свого міста, коли вони в полі, і вислуховує їхні прохання.

Притча

В ученні хасидуту наводиться притча, яка пояснює суть місяця елула та його зв'язок зі святами місяця тішрея. Притча розповідає про короля, який приходить у поле до народу, що зустрічає його. Ця притча вперше з'являється в книзі Алтер Ребе «Лікутей Тора», і ось її слова: «Ось, відомо, що в елулі — час розкриття 13 атрибутів милосердя, і треба зрозуміти це: чому ж це будні дні, а не свято... І, звісно ж, є велика різниця між Йом Кіпуром та елулом. Але це буде зрозуміло на прикладі притчі про короля: перш ніж він приходить до міста, мешканці міста виходять йому назустріч і зустрічають його в полі, і тоді має право кожен, хто хоче, вийти зустріти його, він приймає всіх з привітним обличчям і всім показує усміхнене обличчя. А коли він іде до міста, вони йдуть за ним. А потім, коли він приходить до свого королівського чертогу, туди входять тільки з дозволу, і то лише обрані з народу та особливо видатні. І так само є, у вигляді притчі, у місяці елулі: виходять зустрічати світло лиця Його, благословенного, у поле[1].

Ребе висловився, що не знайшов давнього джерела цієї притчі[2]; у збірнику «Гаарот у-біурім — Огалей Тора» написано, що основа притчі та її зв'язок з місяцем елулом наводяться вже в книзі «Тур барекет»[3][4].

У багатьох маамарах і сіхот адморів Хабаду роз'яснюються глибина і точність притчі, яка пояснює й підкреслює характер і рівень цих днів.

Тонкощі притчі та її змісту

Тонкощів у цій притчі багато. І через неї роз'яснюються численні глибини й подробиці суті Б-жественного розкриття місяця елула. Притча визначає щабель розкриття, його характер і форму. Крім того, притча пояснює і визначає тих, хто отримує розкриття, — народ Ізраїлю: який щабель у народі Ізраїлю причетний до цього розкриття, який вплив Б-жественного розкриття на них у їхньому служінні та який вид служіння вимагається від них унаслідок цього.

Щабель розкриття

Частина притчі, що говорить про сходження короля в поле, ілюструє розкриття Б-жественного світла в місяці елулі, у якому три аспекти:

  • Б-жественне розкриття з боку часу. На це натякає сам факт того, що король у полі: «зустрічають його в полі» — розкриття лиця короля в полі з боку часу (місяць елул), а не внаслідок служіння євреїв.
  • Б-жественне розкриття з боку насолоди, що виникла внаслідок служіння тшуви в місяці елулі. На це натякається в притчі словами: «приймає всіх з привітним обличчям» — Б-жественна насолода («привітне обличчя»), що прийшла внаслідок прийняття ярма Небесного царства народом і бажання євреїв здійснити тшуву (і тому сказано «приймає» — адже слово «приймає» застосовується до речі, яка існує ще до того, як він її прийняв (і це служіння євреїв), і він приймає цю річ)
  • Б-жественне розкриття з боку насолоди, яку має Святий, благословенний Він, від душ євреїв самих по собі (без зв'язку з їхнім служінням, а в самому їхньому існуванні). І на це натякається словами: «і всім показує усміхнене обличчя» — це насолода від душ самих по собі (тому сказано «показує»: вона розкривається з боку Вищого, бо насолода не створена служінням нижчих)[5].

Тоді як мета першого розкриття короля (з боку часу) — дати силу «до» служіння творінь і заради нього, розкриття насолоди (від служіння тшуви та від душ євреїв) — це результат, і воно розкривається саме через служіння творінь[5].

Спосіб розкриття

Ще одна деталь, якої стосується притча, — визначення того, у який спосіб розкривається Б-жественне світло. Передмова: характер служіння Всевишньому, якого вимагають у місяці елулі, — це головно служіння шляхом ітарута ді-лтата, зміст якого — вимога до творінь здійснити тшуву і прийняти ярмо Небесного царства внаслідок особистого пробудження, що не приходить у результаті пробуджувального розкриття згори[6]. Тому неминуче, що розкриття, які світять у місяці елулі, не «пробуджувальні». Ця деталь роз'яснюється в притчі тим, що розкриття «короля» відбувається «в полі», а такий спосіб розкриття не пробуджує. Саме коли король у своєму королівському чертогу, у королівських шатах і королівській короні, коли «Царя в красі Його побачать очі наші», тоді він «наводить» страх і трепет, а також пробуджує палке бажання і спрагу побачити його. Натомість під час його сходження в поле, коли він вдягнений у польовий одяг, він не наводить страху й трепету (особливо на людей поля, які не здатні збагнути велич короля). Ба більше, його присутність у полі не «пробуджує» палкого бажання побачити його. І прагнення зустріти його в полі — лише з боку бажання, постійно закладеного в серці народу, і лише їхнього власного пробудження. І тому Алтер Ребе точно висловлюється в притчі: «кожен, хто хоче вийти й зустріти», — його вихід виключно з його власного бажання[5].

Якщо глибше:

Правду кажучи, у розкритті є й певне пробудження, навіть на першому щаблі: хоча воно не «пробуджувальне», сам факт сходження короля в поле і знання народу про те, що король зійшов до них спеціально, пробуджує їх зустріти його. Ба більше, як роз'яснюється (нижче), два інші щаблі (два щаблі в насолоді: від заповідей і від душ євреїв) є «пробуджувальними» (вони дають силу євреям, що перебувають у пустелі, як буде сказано нижче).

І в цьому точність вислову в маамарі, у притчі про «короля»: бажання народу щодо короля — це бажання, закладене в самій їхній суті, бо «король — серце народу». І тому, хоча, коли вони далеко від короля, це бажання не світить у них і приховане в їхній душі через їхню віддаленість, усе ж під час їхнього наближення до короля, коли знову пробуджується бажання короля, це не означає, що пробуджується нове бажання, зовнішнє щодо їхньої суті, а пробуджується «їхнє власне»[7] бажання короля. І тому, хоча є розкриття згори, яке «пробуджує», воно лише «причина», через яку пробуджується «бажання людини»[5].

У служінні Всевишньому

Етапи притчі символізують етапи єврея в служінні Всевишньому: людина, яка йде зустрічати короля, робить це через нижній трепет, що гніздиться в ній, — простий страх перед королем, який є в кожного; коли король приходить у поле і показує їй «усміхнене обличчя», у людини виникає «ахава зута» — любов, що приходить від того, що людина осягає своїм розумом велич короля; а коли король робить «усміхнене обличчя», у серці людини вже гніздиться велика любов до короля — любов, змісту якої вона не розуміє і якій немає меж; і тоді, коли людина «приходить до королівського чертогу» короля, у ній гніздиться вищий трепет. І так само в порядку служіння Всевишньому: насамперед єврей повинен пробудити у своєму серці нижній трепет, після нього за порядком у його серці виникає «ахава зута» і велика любов, а коли він досягає щабля великої любові, у його серці гніздиться вищий трепет[8].

Щабель тих, хто приймає, — євреїв

Новизна розкриття місяця елула — у розкритті народові, що перебуває в полі, а мовою притчі: коли король у королівському чертогу, дозволено ввійти лише «обраним з народу та особливо видатним», тоді як під час його сходження в поле всі мешканці міста й поля можуть і мають право прийти зустріти його.[потрібне уточнення]

Ба більше,

оскільки головне розкриття в місяці елулі — це дарування сили здійснити тшуву[9], а тшува в простому значенні — це за провини, тому розкриття короля — заради всіх євреїв, також і тих, хто перебуває в пустелі (суть якої — існування кліпот, що протистоять Б-жественності, тобто «земля незасіяна, тобто вчинки, слова і думки, які не для Всевишнього»[10]). І хоча в притчі точно сказано, що він перебуває в «полі», це тому, що король ніколи не сходить, щоб бути в самій пустелі, яка протистоїть королеві. Однак душам євреїв, що перебувають у пустелі, він світить (адже знання про те, що король зійшов у поле, пробуджує їх вийти з пустелі та зустріти його)[11].

І на додачу до цього

«бажання» людей пустелі здійснити тшуву (навіть коли їм це фактично не вдається) приймається королем — у цьому точність вислову притчі «приймає всіх» (а не написано «приймає їх»): маються на увазі також ті, хто фактично не зустрів короля (кому не вдається прийняти на себе ярмо царства), а лише бажає прийняти і все ще перебуває в пустелі, бо лихе начало примушує їх і заважає їм розкрити й здійснити своє бажання. І ось, завдяки тому що король розкриває свою насолоду від їхнього доброго бажання («приймає.. з привітним обличчям» — другий щабель), і особливо насолоду від самої їхньої душі («і показує усміхнене обличчя» — третій щабель), це допомагає їм подолати своє лихе начало, вийти з пустелі та зустріти його[5].

Стан тих, хто приймає

Розкриття, що світить у місяці елулі, сходить до рівня тих, хто приймає, такими, якими вони є, і відповідно до їхнього стану — у цьому сенс того, що розкриття світить у полі, на їхньому місці, і їм не потрібно «виходити» з поля, щоб отримати розкриття. На відміну від розкриття Б-жественності в інші часи і свята року, коли для отримання розкриття потрібно «вийти» з буденного стану, тому у свята заборонена робота, і це тому, що розкриття, яке світить у них, вище за зодягання у світ[12].

Цим Алтер Ребе в «Лікутей Тора» пояснює відмінність між днями місяця елула, у які не заборонена робота, хоча в них світять 13 атрибутів милосердя, і Йом Кіпуром, у який робота заборонена.

Служіння тих, хто приймає

На відміну від служіння в Рош га-Шана і Йом Кіпур, коли отримання розкриття досягається піднесеним служінням («обрані з народу та особливо видатні»), подібно до входу в чертог короля, що вимагає найвищого служіння. Інша річ — служіння людини в місяці елулі, зміст якого — лише вийти зустріти короля. Суть його — прийняття ярма Небесного царства, і воно як у людей поля (суть якого — мирські справи загалом, які не протистоять святості.[потрібне джерело]), так і в людей пустелі (які протистоять святості): від них вимагається прийняти на себе ярмо царства, вийти з пустелі та зустріти короля[13][5][14].

Крім того:

Після зустрічі короля в тих, хто зустрічає, у їхньому служінні виникає також служіння любові до Всевишнього, бо в розкритті лиця короля підкреслюється головно наближення Святого, благословенного Він, до синів Ізраїлю, і це пробуджує наближення з боку служіння єврея до Святого, благословенного Він[15]. І в цьому самому — два щаблі: «ахава зута», яку пробуджує перше наближення — «приймає всіх з привітним обличчям», а після цього «велика любов», яку пробуджує другий щабель — «і всім показує усміхнене обличчя» (і все це — передмова й підготовка до служіння Рош га-Шана, яке в Його королівському чертогу і суть якого — «вищий трепет», бо до цього служіння мають бути всі щаблі, і в такому порядку: нижній трепет — ахава зута — велика любов — а після цього вищий трепет.[потрібне джерело: важливо навести першоджерело цього.])[16]

Доповнення Ребе Раяца

Коли Ребе Раяц переписував цю притчу, він додав до неї кілька слів; наочний приклад доповнень — фраза «і тоді має право кожен, хто хоче, вийти зустріти його», де Ребе Раяц додав «мають право і можуть», або в кінці притчі, де Алтер Ребе написав «вони йдуть за ним», а Ребе Раяц написав «усі йдуть за ним».

Натяк на причину цього можна знайти в перший раз, коли Ребе пояснював цей маамар Алтер Ребе[17]; ось слова сіхи, яку Ребе виголосив з великим плачем:

«І можна сказати, що причина змін — відповідно до зміни становища і стану від покоління Алтер Ребе до нашого покоління: за часів Алтер Ребе не було потреби роз'яснювати («баворенен») так докладно, чого не можна сказати про наше покоління.

– Один із хасидів, що жив за часів Алтер Ребе, а потім за часів Мітлер Ребе і Цемах Цедека, сказав, що колись казали «курце тойрес» [адже й довгі маамари Алтер Ребе «короткі» порівняно з розлогістю маамарів у наступних поколіннях], які справляли свою дію («ес от дернумен»), чого не можна сказати про нинішній час... І якщо це сказано про той час, то про наші дні — тим паче!

І пояснення цього:

Щодо першої зміни: у поколінні Алтер Ребе було досить сказати, що «має право кожен, хто хоче, вийти й зустріти його», і не було потреби додавати більше, тоді як у нашому поколінні треба явно додати, що «мають право і можуть тощо зустріти його».

І подібно щодо другої зміни: у поколінні Алтер Ребе досить сказати, що «коли він іде до міста, вони йдуть за ним», і само собою зрозуміло, що «вони» стосується тих, про кого говорилося раніше; тоді як для нашого покоління — покоління, у якому жив («гелебт ун лебт») мій тесть, Адмор, — він додав у маамарі, який розіслав по всьому світу, що «усі йдуть за ним», щоб ясно роз'яснити (щоб не було місця помилці), що маються на увазі справді всі, також і ті, кому король показав усміхнене обличчя і це їм не допомогло, — і вони теж — усі — йдуть за ним.»

Усміхнене обличчя

Багато разів, коли чули, як Ребе повторює притчу, Ребе вимовляв слова «паним сохакот» з російсько-литовською вимовою, так що звучало, ніби літера шин у слові «сохакот» — це шин із крапкою праворуч, а не шин із крапкою ліворуч («паним שׁוֹחֲקוֹת»), і багато хасидів ретельно вимовляють притчу так, як її вимовляє Ребе, і навіть давали цьому різні пояснення[18].

Висловлювання Ребе про «Короля в полі»

  • У місяці елулі 5733 року (1972/1973) Ребе закликав збирати єврейських дітей усюди на зібрання Тори, молитви і цдаки, і особливо біля Західної стіни, «і пояснити їм притчу, наведену в „Лікутей Тора“, що в місяці елулі Святий, благословенний Він, — як у притчі про короля: перш ніж він приходить, мешканці міста виходять йому назустріч і зустрічають його в полі... І цим вони досягнуть „З уст немовлят і грудних дітей Ти утвердив силу тощо, щоб знищити ворога і месника“». Через кілька тижнів, у самий Йом Кіпур 5734 року (6 жовтня 1973), спалахнула Війна Судного дня.
  • 1 елула 5742 року (20 серпня 1982) Ребе висловив протест проти того, як у місяці елулі виголошують проповіді в гнівній манері, і сказав: король стоїть у полі, показує кожному євреєві усміхнене обличчя, а ця людина стоїть, кричить і ганьбить королівського сина, — жахніться, небеса! А виправдання — що він не знає притчі Алтер Ребе, але навіть якби знав, хто знає, чи не сказав би він, що логічніше навпаки..[19].
  • У сісі Шабату тижневої глави «Ваера» 5751 року (1990/1991) Ребе висловився:

..тим паче в самому нашому поколінні.. І ясно, що Святий, благословенний Він, перебуває зараз (подібно до притчі, наведеної щодо місяця елула порівняно з іншими місяцями) як «король у полі», і приймає всіх з привітним обличчям, і всім показує усміхнене обличчя, і кожен єврей може підійти до Святого, благословенного Він, і звернутися до Нього зі своїми проханнями, і Святий, благословенний Він, неодмінно виконає їх.

  • Яаков-Цві Герцог розповів про слова Ребе, звернені до нього, коли він увійшов з батьком на єхідут у віці 12 років. «Ти вивчав притчу про короля в полі?» — запитав Ребе. «Так», — відповів я. Ребе продовжив і захотів дізнатися: «Ти коли-небудь зустрічав короля в полі?» Я був дещо приголомшений запитанням і не відповів. Натомість Ребе продовжив і сам дав відповідь. «Щоразу, коли ти вимовляєш слова „Благословенний Ти, Г-споди» – початкові слова кожного благословення – «ти зустрічаєш короля в полі»[20]. .

Див. також

Додаткова література

  • «Сефер га-маамарім» 5740 — маамар «Ані ле-доді».
  • Маамар «Ані ле-доді», Шабат мевархім місяця елула 5726 (серпень–вересень 1966).

Зовнішні посилання

Книги хасидуту

Мультимедіа

Публіцистичні статті

Різне

  • Яаков-Цві Герцог, Я зустрів короля в полі, листок «Га-сіпур шелі» № 532, переддень Шабату тижневої глави «Ре'е», 28 ава, 5785 (22 серпня 2025)

Примітки

  1. ^ «Лікутей Тора», глава Ре'е, 32б
  2. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ре'е» 5745, «Торат Менахем — Гітваадуйот», частина 5, с. 2805 на сайті HebrewBooks.
  3. ^ Рав Менахем-Мендл Вільгельм, Джерело притчі про короля в полі, випуск 1296, тижнева глава «Кі теце» 5786, сторінка 29.
  4. ^ «„І візьміть собі першого дня“ — хіба він перший, адже він 15-й, але перший для рахунку гріхів. Притча про країну, яка була винна податок королеві й не платила, і він прийшов до неї з військом стягнути його; коли він наблизився до неї на десять парсаот, вийшли назустріч йому великі люди країни і сказали йому: нічого нам тобі дати, — він залишив їм третину; коли він наблизився ще, вийшли йому назустріч середні люди міста, — він залишив їм другу третину; коли він наблизився ще, вийшли йому назустріч усі мешканці міста, і він залишив їм усе. Так і король — це Святий, благословенний Він, мешканці країни — це Ізраїль, які накопичують гріхи весь рік; напередодні Рош га-Шана великі постять, і їм прощається третина їхніх гріхів; у 10 днів середні постять, і їм прощаються 2 третини; у Йом Кіпур усі постять, і їм прощається все; на виході Йом Кіпуру займаються заповідями суки та лулава і не чинять гріхів, тому перший день свята називається першим для рахунку гріхів, і миються, і стрижуться». «Тур», «Орах хаїм», розділ 581.
  5. ^ 1 2 3 4 5 6 Маамар, що починається словами «Ані ле-доді», 5726 — «Сефер га-маамарім — Мелукат» [потрібне джерело].
  6. ^ «Лікутей Тора», початок маамару, що починається словами «Ані ле-доді» (першого) — Ре'е, 32а.
  7. ^ Див. «Лікутей сіхот», частина 4, сторінка 1343, що в цьому точність вислову «мешканці міста виходять зустріти його в полі»: зустріч короля в людей поля — з боку того, що за самою своєю суттю вони мешканці міста (і згідно з цим, ця точність стосується не лише людей, що перебувають у пустелі, а й людей поля!).
  8. ^ «Торат Менахем», т. 4, с. 226, «Торат Менахем», т. 29, с. 205, та ін.
  9. ^ «Лікутей Тора», Ре'е, 33, кінець сторони в.
  10. ^ «Лікутей Тора», Ре'е, 32б.
  11. ^ Див. у маамарі «Ані ле-доді» 5726, у примітці 16, цитату з «Маамарей Алтер Ребе» («Паршийот», маамар, що починається словами «Іньян Елул», сторінка 825) «як король, що подорожує пустелею», і пояснює це, як в основному тексті: розкриття не в самій пустелі, не дай Б-г, а для євреїв, що перебувають там.
  12. ^ «Лікутей сіхот», частина 4, сторінка 1343, «Сефер га-сіхот» 5748, том 2, сторінка 612 і далі.
  13. ^ Маамар, що починається словами «Леха амар лібі», 5700, наприкінці, «Сефер га-маамарім» 5700, сторінка 167.
  14. ^ У «Лікутей Тора» там: «щоб світило розкриття волі Його, благословенного.. щоб головною його волею було до Нього..із самопожертвою..щоб не було жодної іншої волі взагалі». І, можливо, це служіння — після зустрічі короля, як буде сказано нижче, і, можливо, це й мається на увазі в маамарі «Ані ле-доді» 5746, пункт 2. «Бо аспект світіння 13 атрибутів милосердя — це аспект „нехай осяє Г-сподь лице Своє тобі“, і можна сказати, що це аспект того, що король приймає всіх з привітним обличчям і показує усміхнене обличчя»
  15. ^ Однак головне служіння — служіння «трепету» — зустрічі короля, яке стосується саме служіння «Ані» ле-доді. (Маамар «Ані ле-доді» 5732, там само).
  16. ^ Маамар, що починається словами «Ані ле-доді», 5732 — «Сефер га-маамарім — Мелукат», частина 3 [потрібне джерело].
  17. ^ У Шабат тижневої глави «Ніцавім» 5710.
  18. ^ Див., наприклад: Так, є альтернатива мусару-мусару-мусару ● рав Давид-Меїр Друкман.
  19. ^ Гнівні проповіді в місяці елулі?
  20. ^ Яаков-Цві Герцог, Я зустрів короля в полі, листок «Га-сіпур шелі» № 532, переддень Шабату тижневої глави «Ре'е», 28 ава, 5785 (22 серпня 2025)
  21. ^ Схожу узагальнювальну статтю було опубліковано в тижневику «Кфар-Хабад» 1921, сторінка 22.

Повідомити про помилку на цій сторінці