Перейти до вмісту

Агарон-Мордехай Зільберштром

Матеріал з Хабадпедії
Агарон-Мордехай Зільберштром
Основна інформація
Дата народження27 іяра 5683 (13 травня 1923)
Дата смерті17 тамуза 5772 (7 липня 2012)
Місце похованняділянка Хабаду на Оливковій горі
КраїнаФранція[В]
Місце проживанняЄрусалим
Місце діяльностіФранція, Єрусалим
Рід діяльностірабин[В]
Освітамісцеві єшиви; єшива в «Гейде» поблизу Антверпена
Посадаодин з керівників установ Хабаду у Франції, директор талмуд-тори «Шило» в Єрусалимі, член правління мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич», викладач семінару «Бейт Хана» в Єрусалимі
УчителіМар Шушані, рабі Ельханан Вассерман
Учнірабі Яаков Алтер та інші
Сім'я
Батькорав Біньямін-Нахум Зільберштром
МатиПрадл (Коген) Зільберштром
ДружинаМір'ям, уроджена Шпігель
ДітиХана, Естер, Біньямін-Нахум Зільберштром, Тувія Зільберштром, Йосеф-Іцхак Зільберштром (Лод), Ханох-Геніх Зільберштром, Давид
Родовід

Рав-хасид р. Агарон-Мордехай Зільберштром (27 іяра 5683 (13 травня 1923) — 17 тамуза 5772 (7 липня 2012)) був одним із засновників мережі «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич» і директором талмуд-тори «Шіло» в Єрусалимі, одним із визначних хасидів Хабаду у Святій Землі.

Біографія

Отримує леках від Ребе

Народився 27 іяра 5683 (13 травня 1923) у Лейпцигу, у Німеччині, у родині рава Біньяміна-Нахума і Прадл (Коген) Зільберштром.

У юності навчався в Мар Шушані і в місцевих єшивах, а згодом навіть поїхав до знаменитої єшиви в «Гейде» поблизу міста Антверпен у Бельгії, де ще чув урок гаона рабі Ельханана Вассермана і де познайомився зі своїм майбутнім другом, рабином Антверпена, гаоном равом Давидом-Моше Ліберманом. (Основу єшиви Гейде заклали двоє євреїв, які приїхали з Аргентини і шукали тора-освіти. Єшива привабила багатьох учнів із Голландії, Франції, Швейцарії та Німеччини. Порядки навчання і виховання були дуже суворими, і, серед іншого, навчали також ремесла. Її випускники їхали продовжувати навчання в єшивах Тельза і Міра. Єшива проіснувала 21 рік, доки її не спіткала загибель у Голокості).

У період Другої світової війни приєднався до групи тмімім, які жили і навчалися в лісах Франції (свого роду єврейські партизани), під матеріальною і духовною опікою двоюрідного брата Ребе рава Шнеура-Залмана Шнеєрсона.

У Франції

Після того як війна закінчилася, рав Шнеур-Залман Шнеєрсон із самопожертвою створив мережу шкіл для всіх сиріт і сиріток, що залишилися без нічого, на французькій землі. На чолі управління цими закладами стояла та сама група тмімім, які залишалися справжніми братами впродовж усього свого життя.

Рав Зільберштром удостоївся стояти на чолі цих закладів і бути одним із їхніх керівників. Особливо він удостоївся того, що Ребе, коли приїхав провести зі своєю матір'ю близько трьох місяців 5707 року (1946/1947) у Парижі, відвідав ці заклади. У ті місяці Ребе кілька разів запрошував рава Зільберштрома до своєї кімнати в готелі і там розмовляв із ним про питання керування вихованням у мережі закладів. Після того як Ребе повернувся до Сполучених Штатів, Ребе надіслав особистий подарунок кожному хлопчикові і кожній дівчинці, яких він пізнав під час свого відвідування навчальних закладів Хабаду у Франції.

На знаменитому фарбрейнгені «Ідіть із миром», перед тим як Ребе востаннє залишив європейську землю, на фарбрейнгені, що тривав 11 годин поспіль без перерви, Ребе говорив з усіма до одного без винятку. Він згадував особисте ім'я людини і пояснював його за Каббалою і хасидутом, нігле і прихованим ученням, особливим і дивовижним чином, що вразило всіх слухачів — хасидів Хабаду, а також тих, хто ними не був.

Першим за чергою був рав Агарон-Мордехай Зільберштром; Ребе пояснив його ім'я за висловом мудреців (Хулін, 139б): «Звідки Мордехай із Тори? Бо сказано „мор дрор“», і ми перекладаємо «міра дахья». І Ребе навіть додав і сказав йому про місію і мету його життя за таємницею його імені: давати уроки з нігле і хасидуту і писати книжки, також (і особливо?) французькою мовою, якою рав Зільберштром оволодів якнайпрофесійніше. І керувати навчальними закладами для хлопчиків і дівчаток.

Ще на тому самому зібранні Ребе небесним пророцтвом призначив його для проєкту, який Ребе поклав на хасидів Хабаду відразу ж після свого сходження на престол проводу 11 швата 5711 року (18 січня 1951), — створення мережі шкіл «Огалей Йосеф-Іцхак Любавич»[1].

У Святій Землі

Після того як він завершив своє служіння у Франції, він отримав дозвіл від Ребе повернутися на лоно своєї родини, яка тим часом здійснила алію до Країни, і тут узяв шлюб зі своєю судженою Мір'ям[2], у дівоцтві Шпігель, з поважних і родовитих родин молодого в ті дні Бней-Брака, з наближених автора «Хазон Іш». Особливою телеграмою з 3 лічених слів від Ребе Раяца вони отримали благословення на укладення шідуху. Дату весілля було призначено на 13 швата 5710 року (31 січня 1950), однак за лічені дні до того наречений і наречена отримали зі Сполучених Штатів звістку про відхід з життя Ребе, до якого вони були прив'язані всіма фібрами своєї душі.

На телеграму, яку вони надіслали Ребе із запитанням, як учинити, надійшла відповідь телеграмою, щоб вони зачекали до закінчення «шлошім», і справді весілля було відкладено (попри те, що батьки обох сторін не були хасидами Хабаду) за вказівкою Ребе на 18 адара того самого року.

Одразу після свого весілля став до управління відомою талмуд-торою «Шіло», випускники якої служать сьогодні поважними рабинами в Країні та у світі; особливий учень, який навчався там у рава Зільберштрома, — це рабі Яаков Альтер, який сьогодні служить Адмором із Гура.

Коли Ребе виступив із закликом заснувати «мережу», рав Зільберштром залишив почесну професію і прибутковий заробіток і зголосився добровольцем на нове завдання як справжній солдат Ребе. Служив членом правління мережі, і в силу цієї своєї посади разом із равом Давидом Ханзіним, равом Зушею Вілімовським та іншими із самопожертвою відкривали школи по всій країні. Посилали вчителів або вчительок у кожне місце, влаштовували для них дні підвищення кваліфікації, дні поглибленого вивчення, допомагали зміцнювати громади і створювати їх навколо тих шкіл, які врятували десятки тисяч єврейських дітей від духовного відступництва, — тих дітей, які приїхали з простодушними батьками з різних хвиль алії після створення держави.

Коли Ребе виступив із постановою про вивчення Рамбама, він установив щоденну хевруту у вивченні уроку зі своїм другом равом Шимоном Якубовичем і тримався її до самого свого відходу з життя. Крім того, кілька разів на тиждень давав урок у синагозі в Шикун Хабад у Єрусалимі і на ньому розповідав слухачам про нові тлумачення, що відкривалися під час навчання в хевруті.

Постійно писав Ребе і отримував безліч відповідей. Послання і листи, святі відповіді та вказівки, частину яких опубліковано в серії «Ігрот кодеш», а інша частина зберігається в його нащадків. Після його відходу з життя частину їх опублікували в «тшурот» до їхніх весіль.

Після того як він офіційно залишив управлінські посади в школах мережі, він продовжував за вказівкою Ребе, даною йому на «роздаванні доларів», служіння в поширенні джерел і передаванні уроків Тори найрізноманітнішим колам і вікам: у ранкові години — як учитель і вихователь у семінарі «Бейт Хана» для дівчат Хабад-Любавич у місті свого проживання Єрусалимі. А по обіді давав уроки з нігле і хасидуту, з Каббали і мідрашу, у найрізноманітніших закладах: студентам у «Махон Лев», єрусалимській харедимній і релігійній публіці — у бібліотеці хасидуту «Гейхал Менахем», анаш по всій країні, і серед них хабадській громаді в Тель-Ціоні.

Зв'язки з домом Бриська

Оскільки корінь його родини — з містечка Бриськ, він був дуже близький із членами знаменитої родини гаонів, династії Бриська — родини Соловейчик, і за даною йому вказівкою Ребе продовжував підтримувати цей зв'язок. Упродовж років він мав відкриті й приховані зв'язки з цими великими знавцями Тори, у домі яких постійно бував, а також з іншими великими головами єшив литовського світу Тори.

У ніч на святий Шабат, тижнева глава «Балак», 17 тамуза (піст Сімнадцятого тамуза було перенесено) 5772 року (2011/2012), помер у лікарні «Бікур холім» в Єрусалимі, неподалік від свого дому. Похоронна процесія відбулася за участі членів родини і тисяч його учнів за всі роки, вирушила з похоронного дому «Шамгар» на ділянку Хабаду на Оливковій горі. Коли ноші проходили повз хабадську синагогу на вулиці Бааль га-Танія в кварталі Меа-Шеарім, прийшов рабі Меїр Соловейчик і промовив кадиш услід за ношами свого друга.

5777 року (2016/2017), до п'ятої річниці йорцайту, побачила світ книжка «Іш га-хінух» у виданні членів родини. У книжці викладено історію його бурхливого і захопливого життя, історії та перлини, його метод і виховну діяльність упродовж покоління. До книжки додано також том новел Тори з-під його пера «Мін га-маайан», що містить глибокі новели і пояснення до трактатів Шасу, до 14 книг «Хазака» Рамбама і до вчення Ребе.

Родина

Додаткова література

  • «Іш га-хінух», Кфар-Хабад, 5776, на сайті «Оцар га-хохма»
  • І не вирушав народ, доки не повернулася Мір'ям, риси образу його дружини, ребецн Мір'ям, додаток «Неші» до тижневика «Кфар-Хабад», випуск 1840, сторінка 8
Зі слів його Тори:
  • «Мін га-маайан» 1, Єрусалим, 5755

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Для додаткового читання про цей фарбрейнген — «Гіткашрут» 1256 про пояснення імен та їхнє значення
  2. ^ Померла в середу 18 тевета 5780 (15 січня 2020) і похована на ділянці Хабаду на Оливковій горі
Агарон-Мордехай Зільберштром згадується ще в 36 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1517402200

Повідомити про помилку на цій сторінці