Точка
Точка у внутрішньому аспекті Тори виражає поняття, загальне якого розкрилося лише частковим розкриттям, але подробиці якого ще не розкрилися, і тому воно вважається точкою — як людина, що бачить річ здалеку, яка не бачить подробиць, а лише «точку», саму дійсність предмета.
Хохма і Малхут
Основна стаття – Хохма
З цієї причини на Хохму натякає літера йуд Імені Гаває, форма якої — точка, що ще не поширилася в довжину (як літера вав) і в ширину (як літера гей, яка є Біною, тобто розумним осягненням, що поширилося й розкрилося в довжину і в ширину.
Відмінність між сфірою Хохма і сфірою Малхут у тому, що точка Хохми — це «точка, в якій є образ», а точка Малхут — «точка, в якій немає образу».
Причина того, що Хохма — це точка, — з двох причин, і з обох причин вона є точкою, в якій є образ.
Перша причина в тому, що Хохма приходить як точка від щаблів, які вищі за Хохму, тобто Хохма — нижчий щабель розкриттів, які вищі за неї, і тому вона вважається точкою від предметів, які вищі за неї. І з цього зрозуміло, що Хохма — точка, в якій є образ, адже зміст цієї точки — це закінчення щаблів, вищих щодо неї, тобто в ній є предмети, які вищі за неї, тільки вони у вигляді точки, а якщо так — то це точка, в якій є образ.
А друга причина в тому, що Хохма — початок розкриття, а всякий початок розкриття приходить саме як точка. І з цього теж зрозуміло, що Хохма — точка, в якій є образ, адже оскільки вона — початок розкриття, в ній є ті предмети, які розкриються потім, тільки вони у вигляді точки, а якщо так — то це точка, в якій є образ. Але сфіра Малхут — сутнісна точка, в якій немає образу, бо вона в аспекті відсутності буття й поширення та в аспекті досконалого бітуля. І хоча сфіра Малхут — джерело й початок для БЕА, а якщо так, то в ній є образ, все ж це саме в аспекті Малхут, що в Малхут, а сама Малхут, як вона в Ацилуті, не є джерелом для БЕА і перебуває в аспекті точки, в якій немає образу, бо сфіра Малхут — точка під Єсодом, і вона в піднесенні та в бітулі до предметів, які вищі за неї[1].
Тобто: оскільки буття сфіри Малхут — лише розкрити світла вищих сфірот, виходить, що сама по собі вона не має власного світла й розкриття, адже весь її зміст — показати, як буття вищих сфірот світить також і в БЕА, в аспекті дзеркала, яке лише розкриває вже наявне світло (аспаклярія де-лейт ла мі-гарма клум), і є в цьому дві частини: 1. частина прийняття ярма, за допомогою якої розкривається буття світла в БЕА, і вона — точка, в якій немає образу. 2. частина розкриття світла в БЕА, яка і є образом. Виходить, що перша частина, тобто сутність Малхут, а саме корінь прийняття ярма Царства Небес у місці темряви, не має образу.
У цьому сфіра Малхут подібна до сфіри Кетер, яка теж точка, в якій немає образу, і вся її суть — досконалий бітуль, і вона не є джерелом для сфірот, які після неї (адже образ починається лише у сфірі Хохма)[2].
Світ Некудім
Один зі світів у порядку сходження світів — світ Тогу, який називають також світом Некудім, у якому десять сфірот з'явилися лише в зовнішньому аспекті, що його мовою Каббали називають аспектом нефеш, і тому сфірот у цьому світі уподібнено десяти точкам, що стоять одна над одною. Це розкриття відбулося за допомогою аспекту очей, форма яких — як точка.
Це ж — і причина розбиття цих сфірот: оскільки вони з'явилися лише зовнішньо, а це аспект нефеш, що відповідає сфірі Малхут, вони не могли прийняти внутрішнє світло, яке можна прийняти лише тоді, коли посудини в аспекті парцуфа, — подібно до малої дитини, посудини розуму якої не досконалі, і тому вона не може осягнути світло Б-жественності, що приходить шляхом Хохми й осягнення.
Точка завжди має форму кола, і з цієї причини десять сфірот, доки вони в потенції, а не в дії, називаються у вигляді кіл; цей аспект — нефеш кожного світу й початок його розкриття, тоді як аспект розкриття світу називається прямою, що вказує на цілісний парцуф, у якому є три частини, що притягують світло Б-жественності одна до одної і називаються ХаБаД ХаГаТ НеГІМ. У книгах хасидизму Хабад пояснюється, що служіння кіл — це служіння у справах цього світу.