Заснування громади Хабаду в Ерец-Ісраель
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
| ||
| Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань. | |
Хасиди Хабаду в Цфаті
Заснування хабадського поселення в Хевроні
У 5581 році (1820/1821) було вирішено перенести хабадське поселення з Цфата і заснувати його в Хевроні. До того часу, від великої алії хасидів до Святої Землі з равом Менахемом-Мендлом з Вітебська в місяці адар 5537, велика громада Хабаду жила в місті Цфаті. У 5540 році (1779/1780) почалося велике переселення до Тверії на березі Кінерету. Одиниці, і серед них кілька хасидів Хабаду, залишилися в Цфаті. У 5540 році (1779/1780) хасиди Хабаду, які переселилися до Тверії, повернулися й об'єдналися зі своїми братами в Цфаті — до 5581 року (1820/1821), коли відбулося велике переселення, що привело до створення хабадського поселення в Хевроні.
Можна сказати, що в 5581–5583 роках (1820–1823) поселення Хабаду почало зміцнюватися в Хевроні. У ці роки було послано двох шадарів із жителів Хеврона, щоб зібрати гроші для поселення. Один із шадарів, рав Шимон Шмерлінг, застосовував цікавий метод збирання коштів: він об'їжджав єврейські поселення за кордоном і оголошував, що той, хто хоче купити чотири ами земельного володіння в Хевроні, нехай пожертвує солідну суму. Його метод мав успіх і досяг своєї вершини, коли Мітлер Ребе порадив хасидам Хабаду купити володіння в Хевроні й пообіцяв, що той, хто купить чотири ами в Хевроні, буде позбавлений хібут га-кевер.
Ребецн Менуха-Рахель здійснила алію в 5605 році (1844/1845) до Хеврона разом зі своїми синами, що багато дало єврейському поселенню в Хевроні й особливо громаді Хабаду.
Ці слова було написано в спеціальному листку, надрукованому рабином ашкеназької громади в Хевроні, равом Шимоном-Менаше Хайкіним у 5648 році (1887/1888) [1].
Угода між громадою хасидів і громадою сефардів
Починаючи з літа 5585 громада хасидів Хабаду почала обговорювати з громадою сефардів спільне партнерство в купівлі ділянок у Хевроні.
У місяці тамуз 5585 (червень–липень 1825) між ними було підписано першу угоду.
У 5590 році (1829/1830) в рош ходеш елул було підписано другу угоду між Хабадом і сефардами про партнерство.
У 5602 році (1841/1842) між ними було підписано третю угоду.
У 5666 році (1905/1906) було написано четверту й останню угоду[2]
Ця угода включала також спільну шадарут упродовж років: влітку 5587 хасида рабі Іцхака Ашкеназі було послано як спільного шадара обох громад.
Погроми 5594 року (1833/1834)
У 5594 році (1833/1834) почалося повстання серед правителів Галілеї, що призвело до численних погромів у євреїв, а також у громади Хабаду, а також після цього стався й землетрус, що зруйнував Цфат; унаслідок цього громада Хабаду звернулася з проханням до Ребе Цемах Цедека, щоб він допоміг їм і пожертвував їм гроші.
Голова громади хасидів написав лист Ребе Цемах Цедеку внаслідок цього[3]
Унаслідок цього було послано шадара рабі Натана Амрама, щоб зібрати гроші; у роки 5594 — 5601 рабі Натан Амрам працював шадаром, доки не припинив.
Підтримка Ребе Цемах Цедеком єврейського поселення в Хевроні
Ще за днів проводу Мітлер Ребе Ребе Цемах Цедек діяв заради євреїв Хеврона, а з його призначенням на провід почав діяти з усією силою.
Час від часу до Ребе Цемах Цедека приїжджали сини ребецн Менухи-Рахель, рабі Єгуда-Лейб Слонім, рабі Леві-Іцхак і рабі Мордехай-Дов-Бер Слонім, щоб зібрати гроші заради євреїв Хеврона.
Підтримка Моше Монтефіоре
У місяці тамуз 5599 (червень–липень 1839) сер Моше Монтефіоре прибув з візитом до Святої Землі; під час візиту до нього прийшли представники хабадської громади в Хевроні й попросили його допомоги заради громади.
Сер Монтефіоре попросив провести перепис населення — скільки є в хабадській громаді і скільки в сефардській, — і зрештою пожертвував потрібні гроші.
Під час його візиту в 5609 році (1848/1849) хабадська громада попросила, щоб він привіз лікаря для єврейського поселення в Хевроні; насправді лікаря було привезено туди лише в 5666 році (1905/1906)[4].
І після відходу з життя сера Моше Монтефіоре його довірені особи продовжували посилати гроші хабадській громаді в Хевроні.
Переселення до Єрусалима
У 5594 році (1833/1834) над Хевроном установив владу правитель Абдул-Рахман, відомий під прізвиськом «Чорний рав; цей правитель знущався з євреїв з великою жорстокістю і вимагав багато грошей від єврейської громади.
Лише в 5618 році (1857/1858) цього правителя було заарештовано й відправлено на страту; у Хевроні стало трохи спокійніше, але недостатньо задовільно.
У газеті «Га-Хавацелет» за 5660 рік автор описує становище в Хевроні:
Доля міста Хеврона, у хмарах якого лише темрява й тінь смертна, немає в ньому ні осель для бідних, ні притулку для пригноблених хворих, ні опори для старих, ні підтримки для юних знавців Тори, як старий, так і повний юності просять хліба, і немає, залишилося в місті спустошення, і руїнами розбиті його ворота, містом хаосу назветься і покинутим містом назвуть його. Чи ж дивно тому, якщо число наших братів, мешканців Хеврона, убуватиме й зменшуватиметься з дня на день, після того як перші загинули цілком, з них ті, що відійшли на спочинок, і з них -хай будуть вони відокремлені для життя- ті, що блукають, щоб шукати прожиток, щоб угамувати свій голод і голод своїх немовлят, де знайдуть, а нових мешканців не додасться жодного, і за такого становища дивуюся я, чи буде через малий час -бачу його й близько- ще поселення для наших братів у цьому святому місті, потроєному в трьох святостях для Святого, і чи можливо це?
Унаслідок цього багато членів єврейської громади, а також хабадської, перебралися з Хеврона до Єрусалима.
Підтримка керівниками Хабаду єврейського поселення в Хевроні
Двір Романо
У 5638 році (1877/1878) вперше за мурами Хеврона було збудовано першу будівлю, яка називалася «Бейт Романо»; у ті дні в цій будівлі в той час жив автор «Сдей хемед».
У 5664 році (1903/1904) власники будівлі вирішили продати цей будинок, і автор «Сдей хемед» запропонував багачеві рабі Єгошуа Берліну купити цю будівлю для громади хасидів Хабаду.
У місяці тішрей 5666 (вересень–жовтень 1905) рабі Шломо-Єгуда-Лейб Еліезеров прибув до багача Єгошуа Берліна з метою переконати його купити «Бейт Романо»; багач погодився заплатити половину суми, а решта грошей надійшла від інших багачів.
Влітку 5667 почалася купівля, а в 5668 році (1907/1908) будівлю було повністю куплено.
Єшива «Маген авот»
Основна стаття – «Маген авот» Хеврон
Єшиву «Маген авот» було засновано в 5649 році (1888/1889) в місті Хевроні, у Святій Землі, але проіснувала вона недовго і через кілька років розпалася.
У 5663 році (1902/1903) Ребе Рашаб заснував єшиву заново і через кілька років навіть зробив її відділенням «Томхей Тмімім». Однак Ребе Рашаб не був нею задоволений, оскільки в ній не вивчали хасидут так, як він хотів, і тому було вирішено відкрити єшиву «Торат емет» у Хевроні.
«Торат емет» у Хевроні
Основна стаття – «Торат емет» Хеврон
У 5671 році (1910/1911) Ребе Рашаб послав групу бахурім до Хеврона з метою заснувати там єшиву; бахурім прибули в місяці хешван 5672 (жовтень–листопад 1911),
Спочатку бахурім жили в будівлі, в якій у минулому була єшива «Маген авот», однак потім вони перейшли до «Бейт Романо»; у 5674 році (1913/1914) бахурім повернулися до Росії внаслідок Першої світової війни.
Двір Романо після Першої світової війни
Після відходу з життя Ребе Рашаба в 5680 році (1919/1920) Ребе Раяца було призначено спадкоємцем будівлі; у 5682 році (1921/1922) Ребе Раяц хотів відродити в ній єшиву, однак насправді цього не сталося, тим часом уряд заволодів будівлею і розпоряджався нею на власний розсуд.
Становище громади Хабаду в Хевроні після війни
Під час Першої світової війни хасидів Хабаду було вигнано з Ерец-Ісраель.
Після війни туди повернулися рабі Шломо-Єгуда-Лейб Еліезеров, рабі Шломо-Залман Гавлін і рабі Мордехай-Дов-Бер Слонім, щоб подивитися, чи можна відродити єшиву, однак, побачивши, що сталося, зрозуміли, що це неможливо; з часом хабадське поселення в Хевроні збідніло, тож у 5684 році (1923/1924) там було всього лише чотири хабадські родини.
Візит Ребе Раяца
Основна стаття – Візит Ребе Раяца до Святої Землі
У 5689 році (1928/1929) Ребе Раяц відвідав Святу Землю, а також Хеврон; цей візит вселив надію в євреїв Хеврона і загалом у Країні.
Погроми 5689 року (1928/1929)
Основна стаття – Погроми 5689 року (1928/1929)
Невдовзі після візиту Ребе Раяца в місяці ав сталися погроми в єврейських поселеннях; після цих погромів хасиди Хабаду зовсім залишили Хеврон.
Хабадське поселення в Єрусалимі
Через утиски з боку правителя Хеврона Абдул-Рахмана багато хабадських родин перебралися з Хеврона до Єрусалима; у 5607 році (1846/1847) їхня кількість становила близько 16 родин.
Ще однією причиною переселення хасидів Хабаду до Єрусалима стала вказівка Мітлер Ребе[5], який сказав:««Настала година, щоб коло анаш розширилося і в Єрусалимі, святому місті нашому, щоб приготувалися почути зблизька шофар Мошіаха, в який засурмить пророк Еліягу на Оливковій горі».
Коли прибув сер Моше Монтефіоре, громада хасидів Хабаду попросила його допомоги в будівництві хабадської синагоги в Єрусалимі, і справді сер Монтефіоре пожертвував їм гроші, на які вони в 5618 році (1857/1858) заснували синагогу «Бейт Менахем» імені Ребе Цемах Цедека.
Хабадська громада в Єрусалимі зростала й зростала[6], аж до того, що в 5633 році (1872/1873) було вже 103 хабадські родини в Єрусалимі.
Єшива «Торат емет» у Єрусалимі
Основна стаття – Єшива гдола «Торат емет»
Після того як єшиву «Торат емет» у Хевроні було закрито в 5674 році (1913/1914), єшиву було відкрито заново в 5682 році (1921/1922) зусиллями машпіа рава Шломо-Залмана Гавліна за дорученням Ребе Раяца.
Первісний план полягав у тому, щоб знову відкрити єшиву в Хевроні, однак це виявилося неможливим через зміни, що сталися в цьому місті, і тому зрештою було вирішено розмістити єшиву в Єрусалимі.
Через матеріальні труднощі, що спіткали єшиву внаслідок хиткого фінансового становища після закінчення Першої світової війни, єшиву для збирання коштів було об'єднано з єшивою «Торат хаїм» гаона рабі Іцхака Винограда, і вона стала називатися «Торат емет га-Клаліт»; так вона називалася до 5724 року (1963/1964), коли їй було повернуто первісну назву[7].
Спочатку єшива розташовувалася в кварталі Бейт-Ісраель, а потім перейшла звідти до кварталу Гіват-Шауль, де навіть було куплено ділянки для будівництва нового будинку єшиви, але зрештою цей план не було здійснено.
Єшива залишалася в Гіват-Шаулі до 5696 року (1935/1936), коли перейшла до Бухарського кварталу, а в наступні роки єшива перейшла до кварталу Меа-Шеарім.
Хабадське поселення в Цфаті й Тверії
Спочатку з великою алією до Святої Землі в 5537 році (1776/1777) більшість хасидів Хабаду оселилися в Цфаті і Тверії, однак із вказівкою Мітлер Ребе оселитися в Хевроні більшість хасидів виїхали і залишилися лише одиниці.
Через великий землетрус, що стався в Цфаті в 5597 році (1836/1837), і внаслідок погромів, що були в Галілеї, починаючи з 5600 року (1839/1840) до 5630 року (1869/1870) взагалі не було хасидів у містах Цфат і Тверія.
У 5630 році (1869/1870) до Цфата прибули хасид Ісраель-Дов-Бер Яффе і його тесть Ашер-Єхезкель Гурвіц; з часом хабадська громада розширилася, у 5653 році (1892/1893) в Цфаті було близько 38 душ із громади Хабаду, а в Тверії 22 душі.
У 5664 році (1903/1904) навіть планувалося заснувати хабадську єшиву, однак зрештою цього не сталося.
Рабі Єшая га-Леві Гурвіц був рабином громади Хабаду в Цфаті в період з 5669 до 5684 року (1923/1924).
Хабадське поселення в Тель-Авіві — Яффо
Хабадське поселення в Тель-Авіві-Яффо почалося з переселення рава Хаїма-Шмуеля Шмерлінга з Хеврона до Яффо; відтоді громада примножилася, у 5663 році (1902/1903) вже було 15 хабадських родин, а в 5684 році (1923/1924) було 65 родин.
У 5660 році (1899/1900) громада запросила рава Шнеура-Залмана Слоніма, який служив рабином громади, а в 5663 році (1902/1903) заснувала хабадську синагогу.
У 5695 — 5697 роках (1934–1937) безліч хасидів, які здійснили алію з Росії, прибули до Тель-Авіва; відтоді Тель-Авів був центром Хабаду для вихідців з Росії, на відміну від Єрусалима, який був центром для старожилів Країни.
Єшива «Ахей Тмімім»
Основна стаття – «Ахей Тмімім» Тель-Авів
«Ахей Тмімім» Тель-Авів — хабадська єшива, заснована в 5698 році (1937/1938) з юнаків із хабадських родин, які здійснили алію з Радянського Союзу до Ерец-Ісраель у 5695-5696 роках (1934–1936), та з учнів хедера «Бней Тмімім».
Упродовж зимових місяців 5698 тривали марафонські обговорення за участю очільників Хабаду в Тель-Авіві та Рамат-Гані, і зрештою було вирішено запитати Ребе Раяца, чи варто засновувати єшиву. Спеціальний лист із цього питання було надіслано Ребе Раяцу, і він відповів на це, що слід заснувати єшиву в Тель-Авіві, а його представником для «хедера» і для єшиви буде рав Еліезер Красик, який служив рабином громади Хабаду в Тель-Авіві.
Починаючи з 5706 року (1945/1946) у місті Тель-Авіві відкрилося також відділення для старших учнів під назвою «Томхей Тмімім». Навчання відбувалося в будівлі єшиви на вулиці Рав Кук, а ночували учні у своїх приватних квартирах, розкиданих містом.
Улітку 5711 року (1950/1951) єшива «Ахей Тмімім» у Тель-Авіві в повному складі — з персоналом, учнями і вихователями — перейшла до єшиви в Пардесі в Лоді.
Колель Хабад
Основна стаття – Колель Хабад у Святій Землі
Здавна керівництво «Колелю» було поділене надвоє: 1) керівництво та габайство колелю в діаспорі. 2) опікуни й наглядачі колелю у Святій Землі.
Так було за днів Алтер Ребе, який був керівником пожертв для Святої Землі в діаспорі. Головним габаєм був р. Яаков зі Смілян. А у Святій Землі опікуном спочатку був святий рав р. Менахем-Мендл з Вітебська, а після його відходу — святий рав р. Аврагам з Каліська. Ці останні отримували гроші від керівника пожертв для Святої Землі в діаспорі й розподіляли їх серед громади хасидів у Святій Землі та на громадські потреби, згідно з їхнім святим розумінням.
Після заснування окремої каси для людей Хабаду у Святій Землі — в 5565 році (1804/1805), а також упродовж періоду Адмора Мітлер Ребе, гроші посилали з особливим списком, який готував Адмор, і в ньому було записано, скільки отримає кожен із людей Хабаду у Святій Землі. Сьогодні невідомо, чи був і хто був опікуном каси пожертв Хабаду у Святій Землі в ті дні.
Також невідомо, чи був у той час у діаспорі той, кого можна назвати «загальним габаєм», на зразок р. Яакова зі Смілян, — у період до 5565 року (1804/1805).
Імена цих опікунів відомі нам із формулювання їхнього підпису «опікуни святої громади ашкеназів, що називаються Хабад, тут у святому місті Хевроні, хай буде воно відбудоване й утверджене», або з титулу, який кожен із них додавав до свого підпису.
До 5648 року (1887/1888) центр Колель Хабад був у Хевроні, і навіть у зібраннях колелю брали участь лише мешканці Хеврона, лише зрідка брали участь також представники з Єрусалима.
Починаючи з 5648 року (1887/1888) центр колелю перейшов до Єрусалима; члени хабадської громади навіть намагалися зовсім скинути з себе представників Колель Хабад у Хевроні й оголосили, що вони є опікунами колелю і що гроші слід посилати їм.
Унаслідок цього представники Колель Хабад у Хевроні випустили лист-відповідь на слова представників Колель Хабад в Єрусалимі: [8]
Унаслідок цього почало погіршуватися і становище громади в Хевроні; Ребе Рашаб намагався якомога більше підтримувати поселення, вони навіть заснували в 5665 році (1904/1905) комітет, який дбав би про мешканців Хеврона, а також написали кунтрес на тему прав мешканців Хеврона: [9]
Угоди з іншими колелями
- 19 тамуза 5628 (9 липня 1868) було підписано першу угоду між Колель Хабад і Колель Ашкеназ про співпрацю між ними[10]
- У 5632 році (1871/1872) було підписано угоду з рештою колелів у Святій Землі[11]
- У 5666 році (1905/1906) угоди було скасовано внаслідок того, що громада Хабаду не отримувала належних їй грошей; у листі Ребе Рашабу вони пишуть:«До 5666 року (1905/1906) Хабад був у партнерстві з Ваад га-клалі в Єрусалимі згідно з компромісом, укладеним давно, і порядок був такий: з надходжень міст Росії та Сибіру [крім 4 або 5 містечок, перелічених вище] зараховувалося на частку Хабаду 20 і вісімдесят відсотків на Ваад га-клалі, крім надходжень трьох містечок Петербург Харків Москва — зараховувалося Хабаду 30 і Ваад га-клалі 70. А з 5666 року (1905/1906) і далі партнерство розпалося, і Хабаду не дали нічого з усіх грошей, що потрапили до їхніх рук, і в Хабаду залишилося лише те, що надійшло прямо до наших рук, з містечок, які вже кілька років мали звичку посилати Хабаду (тільки Хабад розраховувався з Ваад га-клалі щороку згідно з вищезгаданим компромісом), і кількох міст, які почали посилати Хабаду відтоді, як розпалося партнерство, тобто з 5666 року (1905/1906).»
Особливий Колель Хабад
Особливий Колель Хабад відокремився від Колель Хабад у 5672 році (1911/1912) через розбіжності в питанні передачі грошей. На чолі колелю стояв адмор рабі Шмар'я-Ноах Шнеєрсон з Бобруйська. Головою колелю був р. Хаїм-Еліезер Биховський, а директорами були рабини Гершон Ліпшиц і Моше Казарновський.
Керівництво Ребе Раяца
Невдовзі після візиту Ребе Раяца до Країни в місяці ав 5689 (серпень–вересень 1929) було вирішено призначити Ребе Раяца керівником Колель Хабад.
Агудат хасидей Хабад
Основна стаття – «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі
Влітку 5701 Ребе Раяц заснував «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі; у листі, який він їм надіслав, він пояснив, яка мета об'єднання [12]
Далі в листі Ребе Раяц пише, що мета об'єднання також у тому, щоб наближати євреїв до Тори та заповідей
У моєму листі членам установчого комітету від 19 тамуза 5701 (14 липня 1941) я написав особливий пункт, що кожне об'єднання має намагатися включити у своє об'єднання весь рід хасидів Хабаду тощо, і в цьому пункті моїм наміром і бажанням було знайти справу та зміст для кожного, хто походить із роду Хабаду, хоча він дуже віддалився, хай врятує нас Милосердний, не лише від справ Хабаду, але, хай боронить Б-г, від справ виконання практичних заповідей. «Агудат хасидей Хабад» у будь-якому місці, де вона перебуває, — місто, село чи мошава — має розшукувати рід Хабаду, не зважаючи на їхнє моральне становище в теперішньому, як той, хто шукає скарб, і коли їй вдасться знайти когось — чи то чоловіка, чи то жінку, — чиї батьки були з роду Хабаду, він має бути дорогим і любим у них, як той, хто знайшов велику здобич. Комітет об'єднання має обміркувати багато думок різними способами, як наблизити рід анаш, підбадьорити їх і оживити їх росою воскресіння виконання практичних заповідей, і поступово вони наблизяться внутрішнім наближенням, бо серце Ізраїлю відкрите для кожного, хто стукає в нього в дусі чистоти й словами, що йдуть від серця, бо сутнісна точка чиста завжди і завжди готова пробудитися до добра.
Далі Ребе Раяц навіть пояснив, що «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі є парасольковою організацією Хабаду[13].
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Свідчу про те, що бачив на власні очі святий рукописний лист, який написав Мітлер Ребе, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, анашу тут у святому місті в 5583 році (1822/1823), коли було засновано поселення анашу в Хевроні, хай буде воно відбудоване й утверджене. І написав так: Я знайшов написаним від імені Радбаза, що кожен, хто має земельне володіння в святому місті Хевроні, хай буде воно відбудоване й утверджене, буде врятований від хібут га-кевер, і Адмор сам купив тут, у святому місті, малу синагогу (яку всі називають синагогою праотця Аврагама, як наводиться історія про це в книзі «Емек га-мелех» у її передмові, розділ десятий, див. там чудеса) на своє ім'я, щоб у нього було земельне володіння в святому місті Хевроні, хай буде воно відбудоване й утверджене.
- ^ Відомо це по всій землі, що вже роки, як прийшли шановні мудреці, рабини та імениті люди ашкеназів святої громади Хабад оселитися з честю в нашій країні, у спадщині наших батьків, Кір'ят-Арбі, вона ж Хеврон, хай буде воно відбудоване й утверджене; водночас ми домовилися разом — мудреці, рабини та керівники ко[лелю] святої громади сефардів, хай береже їх Б-г і дарує їм життя, — згідно з умовами, укладеними між нами, і було написано й підписано документ про компроміс, складений з усією силою та міцністю, як належить, і згідно з умовами, роз'ясненими у вищезгаданому документі, ми оселилися на добрій землі.
- ^ Хай будуть утішені наші пани звісткою про наше благополуччя і мир усіх анаш, хай живуть вони, усіх записаних до життя, після безлічі бід і злигоднів, які пройшли над нами, над нашими головами бурхливі води цього літа, як ми повідомили його святості, але є побоювання, що, можливо, це не дійшло до рук його святості, і на нас покладено обов'язок повідомити про горе багатьох багатьом. Ось у неділю 9 іяра минулого повстали неєвреї, мешканці цього міста, з усіма селами, що навколо нас, проти намісника, воєначальника Єгипту, хай піднесеться його велич, який тут як справжній цар, і вбили кількох із АНАХ, які стояли тут, а решта, близько чотирьохсот осіб, замкнулися у фортеці, що називається їхньою мовою кала, доки через кілька тижнів, через те що в них закінчилися їжа й питво, вони були змушені здатися в їхні руки. Також вони хвалилися перед нами піддати нас жорстоким і дивним смертям, лише з милості Всевишнього до нас і завдяки численним витратам, які ми були змушені віддати правителям, мешканцям святого міста, які щодня кричали: дай, дай — без ліку, і благословенний Всевишній, що рука правителів була, щоб урятувати нас МАТІ. Також АНАХ, які всередині фортеці, хвалилися перед нами, що за допомогою пороху, якого в них дуже багато, вони підпалять і спалять усе місто, і щодня ми були в небезпеці з обох боків, і жахи смерті напали на нас.. І щодня ми чекали прибуття правителя з його військом, але горе й лихо, той день, на який ми сподівалися, ми знайшли, ми побачили зло. У понеділок 28 тамуза прибув сюди намісник зі своїм військом і захопив місто, і обернулися на нас жахи, сподівалися ми на світло, а воно стало тінню смертною, бо зійшла смерть у наші вікна. Горе нам, бо ми згрішили, і було дано дозвіл губителеві грабувати й розкрадати нас, і наші доми спалили вогнем і зруйнували, шукали скарби і все, що всередині них, забрали, тож не залишили нам залишку, оливкову олію розлили й посуд розбили, і не залишилося черепка, щоб узяти вогонь з вогнища й зачерпнути води з водойми. Багатьох жінок збезчестили й осквернили сувої Тори, відраду наших очей, деякі з них спалили, деякі розірвали, розгорнули, порізали на шматки й розкидали їх по землі, і ґвалтували, кладучи на них сувої Тори, вимазані кров'ю вбитих двох жінок і однієї дитини, пролитою в нашій синагозі. Також мудреців сефардів було вбито в їхньому домі, нутро моє, нутро моє за їхніми вбитими, очі мої, очі мої за їхніми вбитими, Г-сподь помститься за кров рабів Своїх і віддасть помсту ворогам Своїм. І святе начиння забрали до своїх рук, і не залишилося в синагозі ні парохета, ні скатертини, щоб покрити нею стіл, ні рушника, щоб витерти ним руки, і вони залишилися нагими й позбавленими всього.
- ^ Оскільки тоді в Хевроні було мало євреїв для того, щоб у них був свій особливий лікар
- ^ Зі слів р. Шмуеля Машйофа
- ^ На відміну від громади в Хевроні, яка зменшилася
- ^ За припущенням р. Товії Блоя, «Лекет у-фрат», частина п'ята, пункт 74.
- ^ Відозва: голос зойку я почув і побачив те, що оголосили деякі люди з тих, хто прибув до Країни в ці роки, які називають себе головами Колель Хабад.. щоб порушити думку КАДУА та його повеління, що через РАДАТ спрямовуватимуть свої пожертви на святе.. щоб жертводавці в народі посилали гроші свого приношення до їхніх рук, щоб владарювати силою над святою отарою, а ми, мешканці юдолі плачу, долини Хеврона, близько чотирьохсот душ, проситимемо свій хліб з їхніх рук.
- ^ У колишні роки, за днів наших святих батьків, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа їхня в раю, Хеврон був головним, і всі святі гроші надходили до Хеврона, а звідти йшов потік благ до Єрусалима, хай буде він відбудований і утверджений.. І ось святе місто Хеврон, хай буде воно відбудоване й утверджене, яке ще кілька років тому було чисте й вільне від усякої домішки непотребу. В останні роки знайшлися й у ньому шлаки та непотріб, хоча досі, дяка Б-гу, вдавалося богобоязливим, і на чолі їх раву та опікунам, не допустити схилити серце юнаків і відвести їх, хай боронить Б-г, зі шляху Тори та заповіді, і допоможе їм Всевишній, благословенний Він, і надалі, щоб не прийшло мерзенне до їхнього святого табору завдяки заслузі святих праотців, похованих у ньому.. І ми можемо сказати, що хоча Єрусалим святіший, проте зараз святість місця більша в Хевроні, ніж в Єрусалимі, бо грішники й злочинці в ньому оскверняють землю .. І ж наші батьки, наші святі вчителі, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа їхня в раю, знали краще за нас перевагу святості Єрусалима, а ж справа відома й загальновідома всім, що його святість Мітлер Ребе, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його в раю, а також мій пан, дід, учитель і наставник, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його в раю, обрали саме Хеврон, і як є лист Мітлер Ребе, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його в раю, про поселення в Хевроні словами хасидуту, що говорить про перевагу Хеврона, і його святість мій пан, дід, учитель і наставник, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його в раю, послав членів нашої родини саме до Хеврона.. І я кажу, моя думка відкрита всім, що знавці Тори повинні мати своє місцеперебування саме в Хевроні, і цим можна сподіватися, що їхня Тора відповідатиме їхній богобоязливості й разом буде цілісною внизу і нагорі.. Халука [у Хевроні] недостатня для її отримувачів, і вони змушені знайти щось, чим заробляти на життя, а в Єрусалимі є кілька єшив, які дають пристойну суму тим, хто в них навчається, і аврехи, що вивчають Тору, з наших колелів навчаються в усіх єшивах і отримують за це винагороду, також є в ньому багато домів благодійників, які дають житло безкоштовно, чого всього цього немає в Хевроні. І це одна зі справ, про які я думав, і моя надія, якщо побажає Б-г, що це здійсниться з плином часу, — підтримати єшиву Хеврона й розширити її, щоб дати змогу аврехам наших колелів бути в Хевроні, займатися Торою і цілісним служінням. І ми вже вирішили минулого року заснувати особливе товариство, яке називатиметься «Хевроним», щоб дбати про благо Хеврона, підняти його з Його, благословенного, допомогою заради вищезгаданого доброго наміру, але через заворушення цього року справа ще не здійснилася. І Всевишній, що бажає звеличення та зміцнення Тори й богобоязливості, буде нам на допомогу, якщо побажає Б-г, і ми прийдемо, якщо побажає Б-г, до істини нашого наміру
- ^ Текст угоди «З допомогою Всевишнього модаа раба [..]ем ми, що нижче підписалися, голови, керівники та обранці всіх колелів прушім і хасидім Волинь і Хабад, що живуть у чотирьох святих містах Єрусалимі й Хевроні, Цфаті, Тверії, хай будуть вони відбудовані й утверджені, [силою], яка в наших руках від усіх громад вищезгаданих колелів, вести всі справи надходжень і пожертв наших братів, синів Ізраїлю, що в країнах Росії та Сибіру, і як роз'яснено в листах про об'єднання, написаних і надрукованих, що право, дане здавна Колель Райсин прушім, що тут, у святому місті Єрусалимі, хай буде він відбудований і утверджений незабаром, у наші дні, амінь, на надходження п'яти міст у країнах Сибіру, чотири з них за річкою Забінкал, а саме Чита, Верхньоудинськ, Петровський Завод, Баргузин, і місто Ачинськ, близьке до Томська, що вже було написано й підписано кілька разів, щоб їхні надходження, які для Святої [Зем]лі, були для вищезгаданого Колель Райсин самого, — ось це право стоїть твердо у своїй силі, могутності та міцності, і ще з більшою твердістю, більшою величчю і більшою силою, тобто що згідно з вищезгаданими першими компромісами посланці решти колелів мали право входити до вищезгаданих міст, коли вони були в Сибіру з дорученням усіх колелів, і проводити новий збір пожертв на місці для всіх колелів, бо лише постійні скарбнички або просто пожертви не під час перебування там посланця від колелів належать Колель Райсин самому, але тепер ми всі зібралися й вирішили в угоді ГУШ [повній і досконалій] без будь-якого примусу й насильства взагалі, з бажання ГУШ усіх нас, без будь-кого, хто претендує й оскаржує, взагалі, збільшити силу й право Колель Райсин у вищезгаданих містах і усунути п[раво] всіх колелів повністю від усіх надходжень вищезгаданих міст, які для Святої Землі, хай буде вона відбудована й утверджена! — як із того, що даватимуть на стам Ерец-Ісраель імені рабі Меїра Бааль га-Нес, так і для бідних, щоб роздавати на розсуд [..], усе буде для членів вищезгаданого Колель Райсин, для них самих, і жоден інший колель не має жодної частки й права в них, і не зможуть колелі, крім Райсин, ні всі вони, ні більшість їх, ні частина їх, здійснити жодної дії та хитрощів, щоб отримати будь-яке надходження з будь-якого з вищезгаданих міст, ні через посланця, ні через лист, ні зі святого міста, ні з-за кордону, зовсім і зовсім, і ми зобов'язані застерегти наших посланців, що [ро]з'їжджають країною Сибір, щоб не входили зовсім до вищезгаданих міст, бо їм там нічого робити, після того як і нових пожертв вони не зможуть збирати для нас. А якщо хтось із них здійснить будь-яку дію й отримає будь-які гроші з вищезгаданих міст, вони зобов'язані повернути ці гроші до рук опікунів вищезгаданого Колель Райсин. [І я]к закон вищезгаданих п'яти міст, так і закон міста Смоленська та всіх міст його округи, що в країнах Росії, що лише Колель Райсин, а не іншим належать надходження [..] назавжди. [А крім] вищезгаданих міст частка членів Колель Райсин рівна в надходженнях решти міст Сибіру, Росії та Кавказу з їхніми братами, усіма колелями прушім, без будь-якої різниці взагалі, бо перевагу, яку вони мали також у вищезгаданих надходженнях згідно з колишніми компромісами, скасовано, і коли посланець від Колель Райсин поїде до їхніх вищезгаданих міст через міста країн Росії та Сибіру, він не торкнеться жодної скарбнички, яка для Ерец-Ісраель, і не проситиме жодної пожертви для вищезгаданого Колель Райсин в усіх країнах, що належать усім колелям разом, а якщо візьме будь-яку пожертву для Колель Райсин із тих країн, опікуни Колель Райсин зобов'язані повернути гроші негайно після його прибуття до каси всіх колелів. І звідси модаа раба нашим братам, мешканцям вищезгаданих п'яти міст у Сибіру, які вважатимуться такими, що належать Колель Райсин, що вони не прийматимуть жодного посланця і жодного листа від жодного іншого колелю, крім як від Колель Райсин, і не від усіх колелів разом, ні зі Святої Землі, ні з будь-якого міста й країни за кордоном, і лише посланця або лист, який вони отримають із рук опікунів Колель Райсин прушім, що тут, у святому місті Єрусалимі, хай буде він відбудований і утверджений, — його вони слухатимуть. І їм слід знати, [що] надходження міст і сіл навколо них належать усім колелям разом, і, посилаючи гроші своїх братів з решти тих міст і сіл, хай чітко повідомлять у своєму листі [опі]кунам Колель Райсин, і вони передадуть ці гроші до каси всіх колелів. Також якщо для товариства «Бікур холім» і подібного пошлють будь-які гроші, хай також повідомлять у своєму листі, [що] в грошах, які для «Бікур холім», беруть участь усі колелі (бо так і те, що надходить зі Шклова та з Могильова для «Бікур холім», опікуни Колель Райсин приносять гроші до каси «Бікур холім» від усіх колелів). І мешканці вищезгаданих п'яти міст не повинні посилати свої гроші через Могильов і Шклов через скарбників Колель Райсин прушім, що там, лише [..] з'ясувати, чи є там будь-які гроші, [що належать] усім колелям, як сказано вище! І велика заповідь нашим братам, мешканцям вищезгаданих міст, пробудитися великим милосердям до цих своїх пригноблених братів, оголосити пожертви й установити скарбнички, щоб примножити надходження, щоб оживити численні душі членів вищезгаданого Колель Райсин, гідних допомоги в їхній біді, в лещатах їхньої бідності та їхнього тяжкого гноблення, і за їхнє милосердя будуть помилувані з Не[бес] і удостояться побачити втіху Єрусалима незабаром, у наші дні, амінь. Усе вищезгадане зроблено й вирішено всіма нами, головами колелів, що нижче підписалися, за згодою всіх, і щоб ця постанова була постійною та існувала навіки [..], що нижче підписалися в четвер 19 тамуза 5628 року (9 липня 1868) л. тут в Єрусалимі, хай буде він відбудований і утверджений незабаром, у наші дні, амінь»
- ^ Текст початку угоди«В ім'я Всевишнього, що благословляє Свій народ миром, за згодою разом голів і керівників колелів прушім з усіх округ і Колель хасидім Волинь, що в Єрусалимі, Цфаті й Тверії, з головами й керівниками Колель Хабад, хай береже їх Б-г і дарує їм життя, об'єднатися разом усім вищезгаданим колелям із колелем Хабад у надходженнях країн Росії та Сибіру, щоб вони більше не розділялися в проханні пожертв від наших братів, мешканців вищезгаданих країн, і щоб усунути ХІАШ, що виростає з цього, і заради любові до миру, бажання Г-спода вдалося в наших руках об'єднатися разом у повній єдності без будь-якого розділення зовсім і зовсім. І ось подробиці, згідно з якими завершилася справа миру, і ці подробиці не зрушать зі свого місця й стоятимуть та існуватимуть, доки не прийде Шило.»
- ^ Конче необхідно організувати «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі, хай буде вона відбудована й утверджена, з головною метою пробудити наших друзів анаш і учнів-тмімім та єшив «Цемах Цедек» і «Торат емет» у кожному місті, мошаві та кібуці, організувати публічне вивчення хасидуту в кожному місці відповідно до рівня тих, хто приходить брати участь у вивченні, і встановити часи для фарбрейнгенів, щоб бесідувати між собою про справи хасидуту та любові до ближнього. У кожному місті, мошаві та кібуці, де перебувають наші вищезгадані друзі, потрібно заснувати «Агудат хасидей Хабад», і члени об'єднання оберуть зі свого середовища придатних, щоб бути керівниками об'єднання, а у великих містах, таких як Єрусалим, Тель-Авів, Хайфа і подібні, створять кілька відділень і об'єднаються між собою в міський центр. Міські центри у великих містах та об'єднання в малих містах і поселеннях звертатимуться в усіх своїх справах і вимогах до установчого комітету «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі, хай буде вона відбудована й утверджена незабаром, у наші дні, амінь, який — тимчасово — є також загальним центром для всіх об'єднань Хабаду у Святій Землі, хай буде вона відбудована й утверджена незабаром, у наші дні, амінь. І я звертаюся цим до наших друзів анаш, учнів «Томхей Тмімім», єшив «Цемах Цедек» і «Торат емет», хай буде над ними Всевишній, хай живуть вони, із сердечним закликом зосередитися, кожен із них у місці свого проживання, в об'єднаннях Хабаду, прийти до чистого столу, встановити урок публічного вивчення хасидуту та фарбрейнгени анаш, хай живуть вони, з читанням сіхот і з пробудженням до тшуви та зміцненням поводитися шляхами хасидів і хасидуту. І цим я уповноважую моїх близьких друзів: рава, ветерана й хасида, богобоязливу людину, нашого вчителя рава Шауля-Дова, хай живе він, Зісліна; ветерана й хасида, богобоязливу людину, нашого вчителя рава Моше, хай живе він, Гурарі; ветерана й хасида, богобоязливу людину, нашого вчителя рава Хаїма-Йосефа, хай живе він, Розенблюма, — і покладаю на них бути членами установчого комітету «Агудат хасидей Хабад» у кожному місті, мошаві та кібуці у Святій Землі, хай буде вона відбудована й утверджена, заради згаданої мети.
- ^ А не Колель Хабад, як було до того часу