Перейти до вмісту

Гафтара до тижневої глави «Мікец»

Матеріал з Хабадпедії

Гафтару до тижневої глави «Мікец» наведено в книзі Мелахім I, глава 3, від вірша 15 і до глави 4, вірш 1. Зміст гафтари — розповідь про прихід двох жінок до царя Шломо, щоб розсудити, чиїм сином є немовля, що народилося.

Ця гафтара вкрай рідкісна, оскільки за більшості типів року тижнева глава «Мікец» випадає на дні Хануки, і цю гафтару відсуває ханукальна гафтара.

Зміст гафтари

Гафтара розповідає про прихід двох жінок до царя Шломо, після того як обидві народили в одному домі, і на третій день після пологів одне з немовлят померло — те, яке спало в ліжку разом зі своєю матір'ю. За твердженням однієї жінки, помер син другої жінки, і та переклала його в її ліжко, а її живого сина взяла у своє ліжко, і, вставши вранці, вона помітила підміну немовлят.

Оскільки з ними в домі не було нікого, а немовля не хворіло перед своєю смертю[1], не було розпізнавальних ознак, щоб дізнатися, чиїм сином є живе немовля і чий син помер. Хоча Шломо в мудрості своїй розпізнав з їхніх слів, хто справжня мати, він діяв так, щоб і всі присутні на суді знали, на чиєму боці правда.

Він звелів принести меч, щоб розсікти живу дитину й розділити її між жінками. Тієї ж миті мати живого немовляти вигукнула, щоб віддали її сина другій жінці, аби лише не вбивали його, тоді як мати померлого немовляти погодилася з розсіченням немовляти, сказавши: «Ні мені, ні тобі хай не буде»[2]. Тоді сказав Шломо, що немовля — син першої матері, і звелів віддати його їй.

Цей суд прославився по всьому Ізраїлю, і сини Ізраїлю побачили, що мудрість Б-жа в Шломо, щоб чинити суд, як і завершується гафтара: «І був цар Шломо царем над усім Ізраїлем».

Зв'язок із тижневою главою

У тижневій главі описано розповідь про сни Фараона та їх розгадку, і сказано: «І прокинувся Фараон, і ось — сон»[3], і такий самий початок у гафтарі: «І прокинувся Шломо, і ось — сон»[4]. Далі в тижневій главі описано Йосефа-праведника як мудру людину, що з великою мудрістю керує Єгиптом у роки достатку й голоду. А Шломо просить і отримує від Святого, благословенний Він, щоб Той дав йому серце мудре й розумне, щоб судити народ.

Йосеф у тижневій главі випробовує в мудрості своїй братів і діє своїми шляхами, щоб упевнитися в їхньому зв'язку з Біньяміном і привести його до Єгипту. А цар Шломо діє мудрістю, щоб розпізнати справжню матір немовляти, звелівши розсікти немовля, і тим самим стане відомо, хто справді пов'язана з ним душею.

У вченні Ребе

Ребе на єхідуті раву Товії Плесу[5] поставився до цього суду як до виховного підходу: неможливо, щоб цар Шломо справді розсік немовля через суперечку між матерями. Але мається на увазі виховний сенс у становищі розсічення — виховувати дитину у двох підходах разом: кдуша і Леумат зе. І таке поєднання протилежностей тяжче, ніж виховання лише до «Леумат зе», як написано в гафтарі: «Ні мені, ні тобі хай не буде»[2] — таке поєднання призводить до втрати всього.

Примітки

  1. ^ «Мецудат Давид» на вірш 19
  2. ^ 1 2 Мелахім I 3, 26
  3. ^ Берешит 41, 7
  4. ^ Мелахім I 3, 15
  5. ^ «Кунтрес Ве-лешімха тен кавод» — тшура за редакцією рава Зуші Вольфа, сторінка 38

Повідомити про помилку на цій сторінці