Перейти до вмісту

Мешулам-Зуша з Ганнополя

Матеріал з Хабадпедії
Мешулам-Зуша з Ганнополя
Основна інформація
Дата смерті2 швата 5560 (28 січня 1800)
Місце похованняпоруч зі своїм учителем Магід з Межиріча
КраїнаРіч Посполита, Російська імперія[В]
Місце діяльностіГаннопіль
Рід діяльностірабин[В]
Посадаадмор у містечку Ганнопіль
УчителіМагід з Межиріча
Сім'я
БатькоАврагам-Еліезер-Ліпа
ДітиЦві-Менахем, Ісраель-Аврагам

Рабі Мешулам-Зуша з Ганнополя або Зуся з Ганнополя (помер 2 швата 5560 (28 січня 1800)), брат рабі Елімелеха з Лиженська, дядько рабі Цві-Елімелеха Шапіро з Динова і учень Магіда з Межиріча, один із засновників хасидського руху.

Біографія

Могила р. Зуші з Ганнополя (ав 5771 (серпень 2011))

Його юність

Рабі Мешулам-Зуша народився на початку XVIII століття в рава Аврагама-Еліезера-Ліпи.(а дехто каже — р. Аврагама) Точна дата його народження невідома. Також немає докладних відомостей про його раннє життя. Існують три версії його імені: ім'я, прийняте серед загалу,— Зуша[1], Зуся і Зусман.[2]

Ребе Цемах Цедек називає його в листі ім'ям «Зусман».[3]

У юності займався головним чином вивченням Каббали. Мав звичай вирушати з місця свого проживання зі своїм братом, равом Елімелехом, у мандри («вигнання»). За звичаєм, «вигнанці» вирушали без грошей і без їжі на період, який іноді тривав близько року і навіть більше. Також у них був звичай не ночувати в одному і тому самому місці більше однієї ночі.

Хасидут і період навчання

Його підпис

З Магідом з Межиріча, равом Дов-Бером, він зустрівся під час однієї зі своїх мандрівок із братом. Брати були захоплені равом Магідом і зробили його своїм ребе. Через кілька років обидва брати стали відомі як його видатні учні.

Був відомий особливим шляхом у служінні Всевишньому, що охоплював скромність, бітуль і служіння Всевишньому в простодушності. У заповіті Магіда[4] він звелів учням іти шляхом рабі Зуші в тому, що стосується скромності.

Багато хто приходив просити його поради. Хасиди мали звичай називати його «Ребе реб Зуша». Він жив у великій скруті. Своє навчання провадив, сидячи біля печі на підлозі бейт-мідрашу. Розповідають, що багато хто з людей, які чули його ім'я і приходили здалеку порадитися з ним, бували вражені його зношеним одягом і простим способом життя.

Він мав звичай говорити про себе в третій особі: «Зуша каже». Пояснював це тим, що лише Святий, благословенний Він, може сказати «Я», як сказано в першому реченні з Десяти заповідей: «Я — Г-сподь, Б-г твій».

Шлюб і посада адмора

За переказом, р. Зуша був одружений двічі. Від першого шлюбу народився р. Цві-Менахем, який згодом посів місце свого батька на посаді адмора Ганнополя. Від другого шлюбу народився р. Ісраель-Аврагам, який був рабином Чорного Острова.

Р. Зушу було призначено адмором у містечку Ганнопіль, і довкола нього було багато хасидів.

У хасидських історіях заведено, що рабі Зуша повернув до тшуви тисячі людей тим, що напоумлював їх витонченим способом: він ніби сповідався у своїх гріхах поруч із людиною, яка насправді вчинила ті самі гріхи, і внаслідок цього його співрозмовники чинили тшуву.

Зв'язки з Алтер Ребе

Він прославився своїм двейкутом. Алтер Ребе сказав про нього: «Його служіння було в такому високому трепеті, що навіть у чертозі трепету його трепет був дивом». Розповідають також, що одного разу Алтер Ребе пішов до р. Зусі, і р. Зуся сказав, що він дуже боїться, оскільки до нього йде душа з Ацилуту. Інший переказ говорить, що одного разу р. Зуся захворів, і Алтер Ребе стояв поруч із ним і доглядав його.

Алтер Ребе сказав: «До трьох у мене є любов душі: до р. Зуші, до р. Нохума і до р. Лейба га-Когена[5].

Він був відомий своєю агават Ісраель і багато діяв заради викупу полонених.

Автор «Танії» обрав його одним із двох, хто дає схвалення його книзі (поряд із рабі Єгудою-Лейбом га-Когеном).

Його відомий вислів: «Якщо мене запитають на Небесах, чому я не був Елімелехом [його братом], — я знатиму, що відповісти. Але якщо мене запитають, чому я не був Зусею, — замовкнуть мої доводи».

Арешт Алтер Ребе мав відбутися за багато років до того, але коли про це дізнався р. Зуся з Ганнополя, він сказав: Зуся не хоче. І тому арешт було відкладено до 5559 року (1798/1799)[6].

Про книгу «Танія»

Коли Алтер Ребе друкував книгу «Танія», він послав особливого посланця до р. Зусі, щоб той дав книзі своє схвалення, і справді рабі Зуша написав своє захоплене схвалення до книги «Танія», у якому називає Алтер Ребе титулами «цей рав-гаон, людина Б-жа, святий і чистий, світляна аспаклярія».

За іншою версією: на певному зібранні, що відбулося в рабі Зуші з Ганнополя за участю учнів Магіда, з'явився Алтер Ребе. Рабі Зуша запитав його: що ти приніс із грубої Росії? Алтер Ребе дістав свої кунтреси, і їх принесли рабі Зуші з Ганнополя і рабі Єгуді-Лейбу га-Когену. Уночі учні пішли спати до рабі Лейба, а рабі Зуша і рабі Лейб вивчали записи. Під час вивчення записів обидва вони сильно запалилися книгою, і вранці звеліли Алтер Ребе надрукувати її.

Адмор вибухнув плачем і сказав: великим ця книга не потрібна, а малим не буде від неї користі. Але вони відповіли йому: великі потребують її, і малим теж буде користь![7]

У своєму схваленні він пише: «І добре те, що він зробив, і те, що Всевишній явив дивовижну Свою милість і вклав у його чисте серце — показати народові Всевишнього Його святі шляхи».

«Ктав Хабад»

Основна стаття – Шрифт Алтер Ребе

Одного разу, коли Алтер Ребе відвідав двір свого вчителя і наставника Магіда з Межиріча, рав Магід звелів йому виправити форму письма СТАМ так, щоб вона відповідала і думці пос'кім, і сказаному в книгах Каббали[8]. Згідно з цією вказівкою, Алтер Ребе затримався в Межирічі ще на чотири тижні, протягом яких займався і трудився над виправленням форми літер. Повертаючись додому, він проїхав через Ганнопіль, де почув, що р. Зуша звелів своєму особистому писцеві[9] писати за новим зразком, виправленим Алтер Ребе, оскільки він почув проголошення з Небесного почту, що відтепер і надалі такою буде форма літер[10].

У наших руках сьогодні Мегілат Естер (Сувій Естер) р. Зуші, що перейшов у спадок до р. Моше Шлейфштейна, благословенної пам'яті, з Цфата, і форма письма — точнісінько шрифт Алтер Ребе, за винятком одного слова або 2 слів.

Алтер Ребе про його ступінь

Алтер Ребе свідчив про нього: служіння цього чудотворця було в такому високому трепеті, що і в чертозі трепету його трепет також був дивом із див[11].

Алтер Ребе одного разу нарікав, кажучи: як можливо, що праведник рабі Зуша, коли своїм святим духом осягнув силу Б-жественного діяльного начала лише від однієї зірки, був охоплений таким величезним трепетом, що одразу зліг із проносом, а я, дякувати Всевишньому, сила мого осягнення — в усіх світах, у Мемале коль алмін і Совев коль алмін, і проте я не зрушую зі свого місця і анітрохи не хитаюся. Поки він говорив, його охопили дрож і трепет, пляшечка, яку він тримав у руці, впала, і обличчя його стало як палаючий смолоскип, а очі вийшли з орбіт, як бувало в нього у святості під час відсторонення від цього світу, приблизно на пів години. Коли він опритомнів від свого двейкуту, сказав: без тіла ангела людина не має змоги вмістити такий трепет.[12]

Її вивчення

Алтер Ребе називав його «гаоном». Причину цього він пояснив так: коли йому було важко в навчанні, він молився Всевишньому, щоб Він просвітив його очі в Торі, тож він удостоювався вивчення Тори глибоким і істинним чином.

За іншою версією, Алтер Ребе розповів, що коли святі брати, рабі Шмуель-Шмелке з Нікольсбурга і рабі Пінхас, автор «Га-Гафлаа», відвідали свого вчителя Магіда, вони виклали перед ним величезну складність у словах Рамбама. Коли вони прийшли до нього, застали його зануреним у роздуми; коли вони звернули до нього своє питання, він одразу відповів їм і показав їм, що слова зовсім не викликають утруднень. Алтер Ребе закінчив свої слова, сказавши: судіть самі, хіба він не гідний титулу «князь Тори»?[13]

Дехто стверджує, що рабі Зуша був рабином двадцять один рік у місті Ганнопіль і просив Всевишнього, благословенний Він, щоб це забули, — аби приховати свою велич у Торі.

Відхід з життя

2 швата 5560 (28 січня 1800) р. Зуша помер від хвороби. Його було поховано поруч із його вчителем, р. Дов-Бером з Межиріча. Спочатку на його надгробку було написано: «Тут похований святий... той, хто служить Б-гові в любові, і радіє стражданням, і багатьох відвернув від гріха» згодом надгробок було написано наново, і на ньому написано лише: Ребе реб Зуша.

Його сини

  • Р. Цві-Менахем — адмор із Ганнополя. Помер: 5574 (1814).
  • Р. Ісраель-Аврагам з Чорного Острова. Народився: 1772, помер: 21 тевета 5574 (1814) у віці 42 років. Був зятем і наступником рабі Зеєва-Вольфа з Чорного Острова після того, як той переселився до Землі Ізраїлю. Після його відходу з життя його вдова переселилася до Землі Ізраїлю.

Його праці

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Див. також «Решимот» (щоденник зими 5695, «Кфар-Хабад», вип. 888, с. 14)
  2. ^ Див. у книзі святого рава р. Іссахара-Бера із Золочева «Мевасер цедек» (гл. «Толдот» і гл. «Трума»), і в книзі його зятя, святого рава р. Аврагама-Хаїма із Золочева, «Орах ле-хаїм» (гл. «Бешалах», глава «Ваїкра» і гл. «Бегаалотха»).
  3. ^ Рукописний лист. (рав Єгошуа Мондшайн).
  4. ^ З Херсонської генізи.
  5. ^ З розповідей машпіа р. Ш. Гронема — «Рамах отійот» і «Лемаан єдеу.. баним йіваледу».
  6. ^ Наводиться в книзі «Пада ве-шалом», сторінка 83
  7. ^ Р. Меїр Авцон, чув від хасидів р. Й. Масміда і р. Берла Яффе. Книга «Бен ле-ашрі».
  8. ^ Ребе Раяц підкреслює у святому листі: «Щоб він упорядкував форму літер згідно з методом знавців Каббали на шляху Хабаду».
  9. ^ Святий рав р. Давид-писець із Ганнополя, про якого розповідають, що Магід з Межиріча звелів йому займатися ремеслом писця і навіть звелів своїм учням розкрити йому таємницю літер і каванот Імен.
  10. ^ Див. докладно у збірнику «Яда ам», частина 5, с. 71, подробиці цих подій. Для повноти картини див. «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 9, с. 53, і вказане в примітках там.
  11. ^ «Мецареф га-авода», с. 27.
  12. ^ «Мецареф га-авода», с. 27.
  13. ^ «Мі-дор ель дор» Рамана Тверського, с. 51.
Мешулам-Зуша з Ганнополя згадується ще в 52 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 6171607500

Повідомити про помилку на цій сторінці