Перейти до вмісту

Еліягу Пеер

Матеріал з Хабадпедії
Еліягу Пеер
Основна інформація
Дата народження5640?
Дата смерті28 кислева 5723 (25 грудня 1962)
КраїнаРадянський Союз, Свята Земля
Місце проживанняВітебськ, передмістя Ленінграда, Тель-Авів, Кфар-Хабад
Рід діяльностігромадський діяч (збір коштів для єшив «Томхей Тмімім»)
Сім'я
Батькорав Моше
ДітиСоня (дружина Барух Шифрін), Тайбл (дружина Міхаель Ліпскер)

Рав Еліягу-Калман Пеер на прізвисько р. Елі (5640? — 28 кислева 5723 (25 грудня 1962)) був одним із громадських діячів єшив «Томхей Тмімім» у Радянському Союзі, який самовіддано збирав кошти на утримання єшив і навіть сидів за це у в'язниці. В останні роки життя жив у Кфар-Хабаді, а після відходу з життя заповів свій дім місцевій талмуд-торі.

Біографія

Народився приблизно в 5640 році (1879/1880) у свого батька рава Моше, який належав до литовської громади. Р. Моше виховував своїх синів на своєму шляху, проте, на його невдоволення, р. Елі в юності наблизився до Хабаду і всім серцем і душею прив'язався до Ребе Рашаба. Четверо його братів навчалися в литовських єшивах, а мати насміхалася з нього: «Елі, Елі, іди до своїх хасидів-ам-гаарців». Р. Елі не відступив перед насмішками і далі тримався шляхів хасидизму.

Особлива ретельність у дотриманні кожного звичаю і кожної прикраси заповіді була для нього способом життя, і так само всі роки він суворо дотримувався занурення в мікву перед ранковою молитвою.

Р. Елі Пеер був хасидом, усім серцем і душею пов'язаним із трьома з наших Ребе, провідників поколінь. Ребе Рашабом, Ребе Раяцем і Ребе. У четверту свічку Хануки, у вівторок 28 кислева 5723 (25 грудня 1962) помер.

Комуністична революція

Після приходу до влади комуністів на директорів єшив «Томхей Тмімім» лягла необхідність дбати про кошти на утримання єшив у найелементарніший спосіб. Були хасиди, які із самопожертвою дбали про збирання коштів для єшив «Томхей Тмімім», хоча це могло закінчитися арештом, засланням і, можливо, навіть розстрілом! Серед цих хасидів був і р. Елі Пеер. Попри те що в нього не було синів, які навчалися в «Томхей Тмімім» (у нього були дві доньки), він узявся до небезпечної роботи: збирання коштів для єшив «Томхей Тмімім». Він розповсюджував і збирав скарбнички для цдаки, до яких хасиди опускали пруту за прутою.

Головною його метою було утримувати єшиву у своєму місті — «Томхей Тмімім» Вітебськ.

Його арешт

Однієї з ночей місяця адара II. Співробітники НКВС (таємної поліції) постукали в двері дому родини Пеер. Вони почали проводити загальний обшук. Нишпорили й шукали скрізь, де тільки могли: перевернули меблі в домі, шафи, ліжка й кухонне начиння — усе було зсунуто й вийнято зі своїх місць. Вони хотіли знайти компрометувальний матеріал, який пов'язав би р. Елі з єшивами «Томхей Тмімім». І справді, вони знайшли серйозний урожай: квитанційні книжки єшиви, скарбнички для цдаки та інше. Того часу ці знахідки становили дуже тяжкий злочин.

Після закінчення обшуку співробітники таємної поліції оголосили, що р. Елі заарештовано. На його руки надягли кайданки. У великому хвилюванні він попрощався зі своєю родиною і був доставлений до міської в'язниці у Вітебську.

Наближався Песах, і дружина р. Елі Пеера хотіла принести йому мацу до в'язниці. Вона прийшла до будівлі, де його було ув'язнено, і, на свій подив, теж була заарештована. Вона перебувала під арештом недовго і була звільнена.

Переддень Песаху. Р. Елі і р. Барух Шифрін перебувають у сусідніх камерах, і обидва ухвалюють ясне і просте рішення, що не їстимуть хамецу на Песах. Вони знали значення такого рішення, пов'язаного з ризиком для їхнього життя. Коли першого дня Песаху принесли хліб, р. Барух Шифрін почув крізь стіну відповідь свого тестя, який відповідав ясним і впевненим голосом: «Мені не потрібен хліб, бо в нас сьогодні Песах!»

Жорстокі слідчі вимагали від р. Елі сказати, в яких домах він поставив скарбнички для цдаки і від яких хасидів отримував поштою пожертви для єшиви, хто був над ним відповідальним, кому він передавав кошти, призначені для єшиви, і хто керував єшивою. Оскільки р. Елі не хотів видати своїх товаришів, навіть ціною тяжких мук, його жорстоко катували.

Через деякий час р. Елі був засуджений до заслання в трудові табори в степах Сибіру.

У ніч сьомого дня Песаху його вивели з камери і з в'язниці доставили до потяга, який повіз його разом із безліччю ув'язнених на заслання в степи Сибіру.

Р. Елі прибув до Сибіру ослабленим і змученим. Його катували і безжально били; за вісім днів Песаху він нічого не їв, а в Сибіру працював у тяжких умовах, коли холод додавав свої біди. За короткий час він захворів на тяжке запалення легень і був переведений до лікарні у Вітебську, де пролежав шість місяців, доки його не відпустили додому хворим, слабким і надломленим.

Через деякий час він переселився до передмістя Ленінграда.

Виїзд із Росії

Р. Елі Пеер жив у нужді, оскільки постійна робота була пов'язана з порушенням Шабату. Р. Елі насилу заробляв на життя лише виготовленням і продажем шкарпеток. Р. Елі було дуже тяжко жити під владою, яка жорстокою рукою топче кожного, хто дотримується заповідей, і особливо хасидів Хабаду, тому він вирішив, що хоче залишити Радянський Союз і дістатися до Святої Землі.

Протягом трьох років він трудився над отриманням візи до Землі Ізраїлю, яка перебувала під британською владою, що дуже ускладнювала євреям в'їзд до Ізраїлю. А з іншого боку, йому треба було отримати дозвіл від влади Радянського Союзу на виїзд із країни.

Попри труднощі, р. Елі докладав великих зусиль, щоб виїхати з Радянського Союзу, щоб мати змогу жити як єврей без страху. З часом він отримав візу, і тепер перед ним постала проблема отримання дозволу на виїзд з Радянського Союзу.

Після того як р. Елі та його дружина отримали візу і проїзні квитки, після того як заплатили в іноземній валюті за паспорти і після того як отримали підтвердження від бюро подорожей, що всі платежі владнано, тільки тоді вони змогли подати заяву на паспорт, що дає право виїхати з Радянського Союзу.

Р. Елі робив усе, щоб зустрітися з президентом Калініним, який час від часу давав громадянам дозволи на виїзд. Нарешті настав довгоочікуваний день — і р. Елі отримав від президента дозвіл на видачу паспорта для виїзду з Радянського Союзу. Його радість була змішана з сумом, оскільки строк дії візи тим часом сплив. Велике побоювання було, що не вдасться продовжити візу, а строк дії паспорта вже спливе.

Після того як він написав Ребе Раяцу, який попросив хасида рава Залмана-Моше га-Іцхакі допомогти р. Елі, зусилля увінчалися успіхом, і р. Елі здійснив алію до Країни й оселився в Тель-Авіві.

З прибуттям до Країни він почав часто писати Ребе Раяцу і навіть удостоївся отримати численні й докладні відповіді.

Особисті труднощі не завадили йому діяти з громадськістю, щоб виконували вказівки Ребе, як-от Хітас тощо. Р. Елі попросив тих, хто молився в синагозі «Кегаль хасидім», де він молився, щоб після ранкової молитви публічно читали Тегілім за щоденною порцією. Проте ті, хто молився, відмовилися, виправдовуючись тим, що щоденну порцію Тегілім вони читають індивідуально протягом дня.

На це відповів йому Ребе Раяц: ось, є велика різниця між читанням Тегілім наодинці та читанням у громаді, і це зовсім інша справа; нехай він постарається приємними шляхами вплинути на них, щоб вони запровадили звичай читання Тегілім щодня, як це поділено за днями місяця, після молитви Шахаріт, саме в громаді.

Як у Радянському Союзі, так і у Святій Землі він діяв з великою самовідданістю заради справ хасидуту. Оскільки сіхот і маамарім було не дістати, він звернувся до Ребе Раяца з проханням отримувати копії сіхот і маамарім, щоб поширювати їх. У Рош ходеш іяр 5700 (травень–червень 1940) з Лейквуда в Сполучених Штатах Ребе Раяц надіслав йому листа, у якому повідомляє, що надалі йому надсилатимуть сіхот і маамарім.

Того самого дня Ребе Раяц написав листа раву Аврагаму Парізу, який займався друкуванням маамарім і сіхот, про те, що відтепер він має надсилати сіхот і маамарім р. Елі Пееру для Тель-Авіва.

Під час візиту художника Марка Шагала до Святої Землі Шагал відвідав Кфар-Хабад і зустрівся зі своїм другом юності р. Елі.

Пов'язаний з Любавицьким Ребе

Коли відійшов Ребе Раяц, він прив'язався міцними узами любові до Любавицького Ребе, якому багато писав і отримував відповіді. У 5712 році (1951/1952) він хотів переїхати і запитав про це Ребе — чи переїжджати до Сафрії, тобто до Кфар-Хабаду, до Єрусалима чи в межах Тель-Авіва. Ребе відповів йому, щоб він переїхав туди, де влаштується із заробітком. А якщо немає різниці, «то, на мою думку, краще в Сафрії». Він так і зробив і разом зі своєю дружиною переїхав у 5715 році (1954/1955) до Кфар-Хабаду, де прожив свої останні роки.

Помер 28 кислева, у четверту свічку Хануки, 5723 (25 грудня 1962) і був похований того самого дня. Свій дім, у якому жив в останні роки, заповів навчальним закладам Кфар-Хабаду.

Родина

Додаткова література

Еліягу Пеер згадується ще в 7 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1625734000

Повідомити про помилку на цій сторінці