«Ор ла-єшарім»
| «Ор ла-єшарім» | ||
|---|---|---|
| Обкладинка книги | ||
| Загальні відомості | ||
| Автор | Шломо-Залман Ландо і Йосеф Рабінович. | |
| Кількість сторінок | 108 | |
Книга «Ор ла-єшарім» — книга, в якій наводиться і роз'яснюється позиція хареді щодо сіонізму. У книзі вміщено лист Ребе Рашаба.
Передісторія
5659 року (1898/1899) рабини харедимної громадськості вирішили написати книгу, яка висловить думку харедимного юдаїзму проти сіонізму. Це сталося після того, як публікацію загальної відозви проти сіонізму, яку мали підписати всі великі рабини, було скасовано.
Ребе Рашаб був серед тих, хто спонукав до видання книги[потрібне джерело]. У відповідь на книгу в газеті «Га-Меліц» було опубліковано заяву від імені рабина міста Вільна рава Сімхи Когена, в якій говорилося: «Тому заборонено кожному синові Ізраїлю тримати згадану книгу „Ор ла-єшарім“ у себе вдома, бо він порушує сказане „хай не перебуває в наметах твоїх неправда“»[1]
Ребе Рашаб у листі до магната Єшаягу Берліна пише Ребе Рашаб про цей лист:«А те, що „Га-Меліц“ роззявив свою пащу, — не слід звертати на це уваги, бо коли я писав цього листа, я знав, що собаки гавкатимуть і гірко кричатимуть, і я погодився на це, оскільки бачив велику необхідність у цьому, що стосується основи та існування релігії, під яку руйнівники ведуть підкоп»[2].
Унаслідок тиску, який чинили рав Хаїм-Озер Гродзенський і рав Меїр-Ноах Левін, рабин міста Вільна скасував свого листа проти книги «Ор ла-єшарім» [1].
Книгу було надруковано 5660 року (1899/1900) у Ковно р. Шломо-Залманом Ландо і р. Йосефом Рабіновичем.
Зміст книги
Книга містить довгі статті авторів — рава Ландо і рава Рабіновича. У них вони викладають свою позицію — позицію харедимного юдаїзму проти сіонізму.
Далі наводиться лист усіх членів редакції до рабі Еліягу-Хаїма Мейзеля, рабина міста Лодзь.
Після цього наводяться листи великих мужів Ізраїлю з питання сіонізму, листи, які вони надіслали членам редакції. Перший лист — від самого рава Мейзеля, другий — від рабина міста Карлін рабі Давида Фрідмана. Який різко написав: «Моя думка в цьому питанні відома: я вважаю цей метод подібним до методу Шац шарі (абревіатура: Шабтай Цві, „ім'я нечестивих згниє“) і топтанням ногами всього святого.». Третій лист — від гаона рабі Хаїма з Бриська. Четвертий — від гаона Рогачовера рабі Йосефа Розіна, який у своєму листі міркував про те, що Ціон зовсім не є назвою Єрусалима, і висловив свій протест проти них. П'ятий було отримано від рабі Ельякіма-Шломо Шапіро з Гродно.
Лист Ребе Рашаба
Шостий і найрізкіший лист у книзі було отримано від Ребе Рашаба.
Ребе Рашаб атакував сіонізм практичними доводами; він заявив, що йдеться про порожню мрію євреїв-сіоністів. Він виклав своє вчення проти будь-якої співпраці з ними, що також призвело до його виходу з «Агудат Ісраель», і заявив, що якщо вони досягнуть успіху у своєму задумі, то від цього станеться лихо для народу Ізраїлю. Через реакцію народів світу і через світськість, характерну для керівників сіонізму: «А якщо, не дай Б-г, їм вдасться заволодіти Країною, як вони уявляють у душі своїй, вони осквернять і зроблять її мерзенною своїми мерзотами й лихими діяннями і продовжать цим тривалість вигнання.» Ребе додав і сказав, що сіонізм небезпечніший за гаскалу й асиміляцію, оскільки сіоністи вважають себе кошерними євреями, хоча «уся їхня релігія — це націоналізм».
Головна причина, як випливає з листа, з якої Ребе Рашаб виступав проти сіонізму, полягає в тому, що цим вони намагаються квапити кінець. У листі вперше згадуються три клятви як довід проти сіонізму. І так він писав: «Навіть ті, хто цілісні з Всевишнім і Його Торою... у цьому вигнанні нашому ми маємо очікувати нашого Визволення і спасіння від Святого, благословенний Він, не за допомогою плоті й крові... і тим більше не матеріальними силами й хитрощами, тобто вийти з вигнання силою руки ми не маємо права.»
Продовження книги
Сьомий лист — лист рабина Англії рабі Нафталі Адлера; поряд із його коротким листом наводиться його проповідь про сіонізм, яку він виголосив в Англії. Восьмий лист — лист рава Елазара Атласа з Білостока. Після цього наводиться стаття рава Атласа під назвою «Га-месапрім ве-га-софрім». І на завершення — остання стаття авторів. Ще одна стаття, підписана Ісраелем-Довом Фрумкіним з Єрусалима. І остання стаття з приводу статті Фрумкіна, підписана «Шломей емуней Ісраель з Двінська».