Кармеліт

Кармеліт — одне з галахічних визначень різних видів «володінь», наявних у законах Шабату.
Визначення
Визначення «кармеліта» — це місце, яке за Торою не є ні приватним володінням, ні громадським володінням, тобто його не можна визначити як громадське володіння, оскільки ділянка не завширшки 16 ліктів, або через те, що це місце не призначене для громадського користування (як-от пустеля), або оскільки немає шестисот тисяч осіб, які постійно нею проходять (згідно з думкою тих рішонім, які вважають, що ця умова входить до визначення громадського володіння).
Назва «кармеліт»
Назву «кармеліт» дехто тлумачить як вислів «ке-армеліт» (як вдова): кармеліт не є ні приватним володінням, ні громадським володінням, а подібний до вдови, яка ні дівчина, ні заміжня[1]; а інші тлумачать його від слова «кармель»[2], яке витлумачили способом нотарикону: м'яке і повне, тобто врожай, який ні вологий, ні сухий, а середній, і так само це місце — ні приватне володіння, ні громадське володіння, а кармеліт[3].
У Галахі
Галаха проголошує, що кармеліт вважається окремим володінням сам по собі, і заборонено переносити з нього до приватного володіння чи до громадського володіння, і так само навпаки. Ця заборона — від мудреців, оскільки кармеліт почасти подібний до громадського володіння (тим, що в ньому немає трьох повних перегородок), а почасти — до приватного володіння (тим, що це не ділянка, віддана громаді), і тому мудреці постановили ставитися до нього як до окремого володіння, з якого і до якого заборонено переносити.
Виходить, що не лише пустеля чи ліс вважаються «кармелітом», а й усяка ділянка, яка не є ні приватним володінням, ні громадським володінням, визначається як «кармеліт». Виходить, що згідно з думками багатьох із рішонім, що громадське володіння — лише таке, у якому є шістсот тисяч, виходить, що і вулиці міста, у якому немає шестисот тисяч, вважаються кармелітом.
Приведення кармеліта у стан, придатний для перенесення в Шабат
Оскільки це так, мудреці встановили, що слід об'єднати ерувом усі вулиці міста через спільне володіння, тобто давання хліба, спільного для всіх, — а саме, кожен із них дає хліб рабинові, який влаштовує ерув, і той передає у володіння всім свій хліб, і оскільки всі стають співвласниками цього хліба, усі вважаються такими, що живуть в одному юридичному володінні, і тим самим із суто галахічного погляду це ніби в місті живе лише одна родина, і тоді все місто вважається приватним володінням.
Сьогодні загальноприйняте в галасі положення, відповідно до якого вкоренився і поширений галахічний звичай, полягає в тому, що до всякої громадської ділянки слід ставитися як до кармеліта, оскільки в наші дні немає у світі жодного місця, яке відповідало б усім правилам «громадського володіння», бо не існує ділянки, постійно відданої в користування шістьомстам тисячам осіб, зовсім не оточеної перегородками і завширшки 16 ліктів; і оскільки це так, її можна об'єднати ерувом через «ерув хацерот» і «шитуфей мевоот». У випадку, коли ділянка не оточена трьома перегородками, слід також поставити «лехі» (вертикальну жердину) або «кора» (горизонтальну жердину чи шнур, подібний до невеликого перекриття) біля входу в «кармеліт».
Так само постановляє Алтер Ребе в «Шулхан арусі»[4], що, хоча мудреці заборонили виходити в громадське володіння напередодні Шабату близько до заходу сонця з предметом чи одягом у руці через побоювання, що сонце зайде і він продовжить переносити його в громадському володінні, — сьогодні ця постанова до галахи не стосується, оскільки сьогодні за галахою немає громадського володіння; і ось його слова: «У нинішній час, коли поширився звичай згідно з тими, хто каже, що тепер у нас немає повного громадського володіння, а лише кармеліт... немає жодної заборони виходити близько до настання темряви навіть із предметом у руці, бо заборона виносу в кармеліті — лише постанова з їхніх слів, а постанови на постанову не виносять».
У вченні хасидизму
У вченні хасидуту кармеліт служить прикладом галахічних правил, які неможливо зрозуміти за допомогою розуму, і вони — вираз тієї частини Тори, яка вища за розум. Так, наприклад, пише Ребе Цемах Цедек[5]: «Ось, ми бачимо, що й аспект Хохми, який у відкритій нам Торі — у матеріальних речах, вищий за людський розум... як-от закони кармеліта, громадського володіння і приватного володіння... бо людський розум не осягає, чому вид громадського володіння і кармеліта зобов'язує до того-то, і громадське володіння поширюється лише до десяти тефахів, а приватне володіння — до небозводу, а в кармеліті є від полегшень обох і т. д.».
І питання встановлення «кори», щоб зробити ділянку придатною для перенесення, теж згадується у вченні хасидуту. У «Кетер Шем Тов» наведено, що сенс цього — згідно з тим, що написано в «Прі ец хаїм» від імені р. Гдальї від імені Арізаля: спочатку в сфірот був аспект трепету, тому причина (той, хто дає) не бажала спускатися зі свого рівня, щоб впливати на наслідок (того, хто отримує), щоб не зазнала шкоди її святість, і так само нижній наслідок не бажав підніматися до вищого, щоб не втратити свого існування. І це — аспект «зійшло в думку створити мірою суду», тобто мірою трепету, а після виправлення стало так, що були створені мірою любові: причина спуститься і впливатиме, а наслідок підніметься й отримає.
Це ж — пояснення того, що написано: «У день, коли створив (натяк на любов і трепет) Г-сподь Б-г землю і небо» — приєднав міру милосердя, тобто аспект любові, і поставив її перед мірою суду, яка є аспектом трепету, бо разом із мірою любові потрібен і аспект трепету, щоб наслідок не піднявся вище свого рівня, і так само щоб вище не спустилося нижче, ніж належить; і це — через Ім'я Мем-Бет та Ім'я АБ, щоб ніхто з них не піднімався і не спускався за межі своєї області, а лише до області, яка йому належить.
З цієї причини «кора провулка, що вища за двадцять ліктів, — нехай зменшить», і так само «нижче десяти тефахів» кора непридатна, — щоб указати на те, що потрібна і міра трепету, щоб наслідок (кора) не піднявся вище свого рівня; а про кору чи лехі сказали, що їхня висота не менша ніж 10 тефахів, — щоб указати на те, що потрібна і міра трепету, щоб причина (кора) не спустилася нижче свого рівня. І так само, згідно з наведеним вище поясненням, що потрібен аспект любові — щоб причина спустилася, а наслідок піднявся, — кажемо: «край перекриття спускається і загороджує» і «протягни й підніми перегородку»[6].
Примітки
- ^ Рамбам у «Перуш га-Мішна», Шабат 1, 1.
- ^ Ваїкра 23, 14.
- ^ Єрусалимський Талмуд, Шабат, гл. 1, галаха 1; наведено в «Арусі», стаття «кармеліт», і в Тосафот, Шабат, 6а, починаючи зі слова «кармеліт».
- ^ «Орах хаїм», розділ 252, роботи дозволені й заборонені
- ^ «Ор га-Тора» до свята Шавуот, друш «Бе-шаа ше-гікдіму», 147
- ^ «Кетер Шем Тов», частина 2, 349б