Перейти до вмісту

Набуття

Матеріал з Хабадпедії

Закон зхії — це закон, подібний до закону шліхуту, згідно з яким людина може призначити посланця для кідушин, розлучення, труми чи для будь-якої справи на світі, і він діє лише тоді, коли є призначення на ділі, у дійсності, але згідно із законом, відомим під назвою «зікуй», людина може здійснити для іншої людини дію, суть якої — вигода для її ближнього, і без явного призначення.

Дослідження ахаронім

Ахаронім досліджували, яке його визначення: чи йдеться про додатковий вид шліхуту, тобто в такому випадку, коли справа — вигода й благо для його ближнього і ясно, що він цього хоче, саме це бажання вважається призначенням, тобто немає потреби в новому призначенні на ділі, а досить «анан сагадей де-ніха лей» і його бажання, і якщо так, то розділ про зхію — відгалуження розділу про шліхут, чи ж ідеться про нове визначення, згідно з яким, хоча зазвичай дії людини стосуються лише її самої, і так само навпаки — лише те, що вона сама робить своїми руками, вважається ділом її рук, у такому випадку, коли справа — вигода для неї, Тора вводить новизну, що можна здійснити дію і через іншого, без того щоб вона дала свій дозвіл.

1) Практична галахічна відмінність між цими двома шляхами:

а) Якщо сказати, що зхія — із розділу про шліхут, то, на перший погляд, неможливо здійснити зхію для малолітнього, адже малолітній не може призначити посланця, і мимоволі нам доведеться сказати одне з двох
  • Або що існує особливий вірш, який вводить новизну, що у випадку, коли дія вважається «зхією», і малолітній може призначити посланця, а логіка в цьому в тому, що недолік, через який він не може призначити посланця, — у його розумі, а тут не потрібне тверде рішення.
  • Або що закон шліхуту — лише постанова мудреців.
б) Якщо сказати, що зхія діє не в силу шліхуту, можна сказати, що існує і зхія для малолітнього, адже при зхії не потрібне призначення (адже в цьому головна відмінність між шліхутом і призначенням).

2) Ще одна практична відмінність: якщо сказати, що зхія діє в силу шліхуту, виходить, що існує можливість, що й без жодного висловлювання чи повеління людина може бути посланцем свого ближнього, коли вже справа йому вигідна.

Рішення Цемах Цедека

Але Ребе Цемах Цедек[1]. встановлює, що ця друга відмінність неточна: суть зхії докорінно відрізняється від суті шліхуту. Тоді як перший, шліхут, здійснюється з відома і за призначенням, зхія діє через саме діяння, яке каже, що оскільки діяння за самою своєю суттю є вигодою для такої-то людини, виходить, що дія за самою своєю суттю стосується цієї людини, для потреби якої здійснюється дія, бо саме діяння «кричить», що воно належить такій-то людині, для потреби якої здійснюється.

І якщо так, виходить, що розділ про зхію застосовний саме лише тоді, коли діяння за самою своєю суттю — повна вигода, наприклад піднімання знахідки для іншої людини, про що сказано в Гемарі: «Хто підняв знахідку для свого ближнього — його ближній набув», але коли діяння саме по собі не є повною вигодою, хоча поза всяким сумнівом на світі воно вигідне цій людині, наприклад купівля-продаж у крамниці, коли без сумніву продавець заробляє на кожній речі, яку він продає дорожче за її вартість, проте діяння саме по собі не є повною вигодою (і доказ цьому — що іноді від продажу речі може статися шкода, наприклад якщо її вартість підніметься), і тому неможливо в такий спосіб здійснити зхію для свого ближнього без повного призначення, адже тоді дія набуде чинності в силу «шліхуту».

«Галаха ле-маасе»

Із цього випливає, що якщо людина вкладає гроші в компанію, що працює в Шабат, і купує акції цієї компанії, хоча це заборонено через «зміцнення рук тих, хто чинить провину», людина не порушує заборону осквернення Шабату, оскільки продаж речей не є повною вигодою і тому не діє в силу зхії, а за відсутності висловлювання не діє і в силу шліхуту.

І все це в компанії євреїв, але в компанії, працівники якої неєвреї, немає й закону «зміцнення рук тих, хто чинить провину», а лише заборона аміра ле-акум, яка, на думку кількох законовчителів, і серед них «Шулхан арух га-Рав»[2], що постановляє так на практиці, — це закон шліхуту в бік суворості, тобто хоча за Торою в неєврея немає закону шліхуту, мудреці посилили суворість і ставляться до нього щодо законів Шабату так, ніби в нього є шліхут, і якщо так, оскільки в такому випадку він не вказує неєвреям працювати в Шабат, а компанія працює через неєврейських директорів, які й наказують, а він лише законний власник компанії, це дозволено.

Примітки

  1. ^ Респонси «Цемах Цедек» Орах хаїм, сіман 29-30
  2. ^ Сім. 242

Повідомити про помилку на цій сторінці