Мукце

Мукце — загальна назва частини заборон робіт у Шабат.
Заборона
За днів пророка Нехемьї бен Хахальї народ Ізраїлю зневажливо ставився до заборон Шабату; пророк Нехемья описує становище такими словами:
Тими днями бачив я в Юдеї: топчуть у виноробнях у Шабат і привозять снопи на ослах...і продають у Шабат...і сказав я їм: що це за лиха справа, яку ви чините, оскверняючи день Шабату
.
Частиною зневаги до Шабату було й виконання роботи «перенесення з володіння у володіння», і через це мудреці постановили, що в Шабат не можна переносити жодного предмета, крім предметів, потрібних для суботньої трапези; унаслідок цього народ виправив свою поведінку і почав дотримуватися Шабату; унаслідок цього мудреці скасували частину постанов і дозволили переносити решту предметів, проте лишилася одна деталь постанови, що забороняє переносити речі без потреби; ця заборона називається мукце. Тобто це «відсторонене» і виведене зі свідомості людини щодо використання в Шабат. Ця заборона поділяється на кілька видів. А загалом вона поділяється на два загальні види: легке мукце і тяжке мукце.
Причина заборони
Рамбам пояснює причину заборони перенесення: «Щоб це не було в його очах як будній день і щоб він не взявся піднімати й переставляти предмети з кутка в куток чи з дому в дім, або прибирати каміння тощо: адже він без діла сидить у себе вдома і шукає, чим би зайнятися; і вийде, що він не відпочивав, і знехтував причину, сказану в Торі: „щоб відпочив“ (Шмот 23, 12; Дварим 5, 13)». І додав ще: « Оскільки частина народу — не ремісники, а неробітні всі свої дні, як-от гультяї та ті, що сидять по кутках, які всі свої дні не зайняті роботою; і якби було дозволено ходити, говорити й переносити, як в інші дні, то вийшло б, що він не відпочивав помітним відпочинком; тому відпочинок від цих речей — це відпочинок, рівний для кожної людини. І через ці речі торкнулися заборони перенесення і заборонили переносити будь-що, крім потрібних предметів» Ще одна причина, яку пише Рамбам і яка стосується лише заборони перенесення предмета, призначеного для забороненої роботи, — побоювання, що через заняття з предметом дійдуть до використання його для роботи, забороненої Торою[1].
Раавад не погоджується з цим поясненням Рамбама і вважає, що постанова про «мукце» мала вберегти людей від порушення заборони роботи «перенесення з володіння у володіння»[2].
Закони мукце
- Предмет[3], яким користуються для виконання роботи, забороненої в Шабат[4], дозволено переносити лише заради використання самого предмета — щоб зробити ним щось дозволене в Шабат, — або заради місця, де лежить заборонена річ.
- Речі, дуже дорогі для людини, псування і пошкодження яких вона побоюється[5], заборонено переносити — ні заради їх використання, ні заради їхнього місця.
- Їжа і напої, а також книжки, які дозволено читати в Шабат, — зовсім не мукце, і їх дозволено переносити в Шабат навіть без жодної потреби[6].
- Кожна річ, яка не має статусу предмета вжитку і не є ні їжею людини, ні кормом тварини[7], а також їжа людини, яка не приготована і яку неможливо їсти сирою, наприклад види кітніот, непридатні до вживання в сирому вигляді, — це повне мукце, і їх заборонено переносити навіть заради їх використання[8] чи заради їхнього місця[9].
- Предмет, призначений для дозволеної роботи, тобто звичайне постійне використання якого — справа, дозволена в Шабат, і навіть якщо основна його дія — те, що заборонено робити в Шабат, але він спеціально і постійно призначений і для справи, дозволеної в Шабат, — дозволено переносити заради його використання і його місця, а також заради самого предмета.
- Мудреці заборонили переносити предмети, не призначені для дозволеного в Шабат використання, і в цьому є відмінності в законах. Навіть у предметів, призначених для дозволеного в Шабат використання, є певна категорія мукце, але їжа, дозволена в Шабат, а також книжки, які дозволено читати в Шабат, — зовсім не мукце.
- Будь-яка їжа, придатна до вживання, — зовсім не мукце, і її дозволено переносити навіть без потреби. Але те, що непридатне до вживання[10], — мукце, доки воно не приготоване. Плід або овоч, що не виріс повністю і цілком непридатний до вживання, — мукце, а якщо він придатний до вживання — не мукце.
- Будь-яка їжа, цілком непридатна для людини, але придатна для тварин, вважається предметом, призначеним для дозволеної роботи, який дозволено переносити лише за потреби і заборонено переносити без потреби. А якщо таку їжу не заведено давати тваринам — це повне мукце.
- Дозволено сказати неєвреєві перенести будь-яке мукце заради потреби єврея, або заради його місця, або заради його використання[потрібне джерело: сказати прямо чи є умови?]. Але заради самого мукце, наприклад щоб його не вкрали, заборонено казати неєвреєві переносити його.
- Мудреці заборонили користуватися твариною в Шабат, наприклад бавитися з нею, потираючи нею немовля чи дорослого, або піднімати тварину, а також їздити чи сидіти на ній.
Гра в м'яч
Алтер Ребе постановляє в «Шулхан арусі», що заборонено грати в м'яч у Шабат через перенесення, оскільки його не беруть до уваги, а деякі дозволяють переносити його і грати ним у громадському володінні.
У книзі «Мареї мекомот ве-ціюнім ле-Шулхан арух Адмор га-Закен», торкаючись теми мукце, рав Мордехай-Шмуель Ашкеназі вказав версію «Шулхан аруха» Алтер Ребе, виправлену в житомирському виданні, а також виправлення Аврагама-Хаїма Нае в «Кунтрес га-шулхан», не віддаючи переваги жодному з них.
У 5735 році (1974/1975) рав р. Аврагам Шотланд з Єрусалима, хай буде він відбудований і утверджений, звернувся з листом до Ребе: «Нехай навчить нас наш учитель шліта слів найсвятішого Алтер Ребе, хай перебуває душа його у вищих скарбницях... де написано про гру в м'яч у Шабат: „А деякі дозволяють переносити його і грати ним у громадському володінні“, і з цього випливає, що навіть у Шабат дозволено грати ним у громадському володінні... І я майже певен, що тут бракує слів „у свято“, але я побоявся виправляти, перш ніж почую це від найсвятішого нашого вчителя шліта». На це Ребе відповів йому 25 тевета 5735 року (8 січня 1975)[11]:
«Мир і благословення!
У відповідь на його зауваження до ШуА [«Шулхан аруха»] Адаза [Алтер Ребе], р[озділ] 308, п[ункт] 83 —
див. к[нигу] «Мм ве-ціюнім ле-ШуА Адаза» рава Ашкеназі, хай живе він, — там, і ще потр. вивч. [і це ще потребує вивчення].
Напевно знає про три уроки, рівні для кожної душі, — з Хумаша, Тегілім і «Танії», і дотримується їх, а в усяк. раз. [а в усякому разі] хай робить так надалі.
Підйон нефеш у його лис. [у його листі] буде прочитаний у сприятливий час на святій могилі найсвятішого мого тестя, Адмора, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга».
У сіхі Ребе висловився: «Є такі, хто не знає, що таке „футбол“. Є закон у „Шулхан арусі“, що „заборонено грати в м'яч у Шабат“, з повною шакла ве-тарья про це. І богобоязні євреї теж знають шакла ве-тарья цього питання, і попри це вони кажуть розділ Тегілім замість того, щоб робити це[12].».
Коли один шаліах звернувся до Ребе з питанням, чи організовувати гру в м'яч у Шабат, щоб діти з нерелігійних родин приходили на урок Тори, Ребе відповів: «Пінг-понг у Шабат — узагалі недоречний»[13].
Прикраси суки
У «Сефер хасидім» рабі Єгуди Хасида[14] сказано: «Сказали одному: ось багато хто вішає прикраси суки, а ти не вішаєш. Сказав (той, хто не вішав): яка користь, діти обірвуть плоди й нитки в Шабат, краще хай не грішать через мене».
Коли рав Аврагам-Агарон Прайс перевидав цю книгу зі своїм коментарем «Мішнат Аврагам», він здивувався: «І потребує вивчення, яке тут осквернення Шабату, адже тут немає жодного зривання з прикріпленого до землі», і рав Прайс докладно виклав різні пояснення. Але Ребе у своєму листі від 29 тамуза 5715 року (19 липня 1955)[15] пояснив просто: «гріх у цьому — можна сказати просто, що це перенесення мукце, і його поїдання, і розв'язування вузла...».
Ребе зазначає: «Потім я побачив у примітках до „При мегадім“ там „Мішнат хасидім“, де вказано на „Маген Аврагам“, розділ 638, і „При мегадім“ там. Див. також „Шулхан арух“ Алтер Ребе там, пункт 18.».
Додаткова література
Зовнішні посилання
- Чи є долар Ребе мукце в Шабат? на сайті

Роз'яснення: інформація в Хабадпедії призначена лише для ознайомлення, і її не слід розглядати як галахічну постанову.
Примітки
- ^ «Мішне Тора» Рамбама, «Закони Шабату», розділ 24, 12–13.
- ^ «Гасагот» Раавада на «Мішне Тора» Рамбама, «Закони Шабату», розділ 24, 13.
- ^ Більшість законів наведено в «Шулхан арусі», «Орах хаїм», розділ 308.
- ^ Наприклад, голка, свічки, молоток, гумка, письмове приладдя, помада, печатка, сірники, степлер, парасолька, мангал, батарейка, тфілін, ліхтарик і праска.
- ^ Наприклад, мобільний телефон, музичний інструмент, фотоапарат, гаманець із грошима, предмети в крамниці, виставлені на продаж, посвідчення особи, пульт і комп'ютер.
- ^ Зокрема й ліки, призначені для використання в Шабат; і навіть якщо він не звик ними користуватися, їх дозволено використовувати людині, яка їх потребує.
- ^ Наприклад, каміння, гроші, деревинки, очерет, колоди, земля, пісок і борошно
- ^ Наприклад, узяти камінь, щоб колоти ним горіхи, або підперти ним предмет тощо
- ^ Наприклад, прибрати його зі столу, щоб можна було покласти на нього їжу, а також види жорсткого м'яса, які неможливо їсти сирими, або риба, не приготована і не солона
- ^ Наприклад, кітніот, які треба варити
- ^ Питання і лист Ребе — в «Ігрот кодеш», том 30, с. 87
- ^ Вихід Шабату тижневої глави «Шміні» 5739 року (1978/1979), надруковано в «Сіхот кодеш» 5739, том 2, с. 2–591, невідредаговано
- ^ У листі до рава Агарона-Мордехая Зільберштрома
- ^ Розділ 600
- ^ «Ігрот кодеш», том 11, с. 295