Перейти до вмісту

Робота «фарбування»

Матеріал з Хабадпедії
Фарбування

Робота «фарбування» — одна з 39 робіт Шабату, оскільки в Мішкані фарбували вовняні нитки в кольори тхелет, аргаман і толаат шані (червоний).

У Галахі

Для їжі немає фарбування, тому дозволено додавати до їжі шафран, хоча їжа забарвлюється[1].

Поским розійшлися в думках, чи дозволено торкатися забарвленими руками — навіть від фруктів, наприклад полуниць, — одягу не того кольору, що в їжі, оскільки це спосіб забруднення, чи це заборонено через заборону фарбування; рішення Алтер Ребе — слід бути в цьому суворим, і тим паче щодо одягу того ж кольору, що й їжа (наприклад, полуничний колір на червоному одязі)[2].

У «Кунтрес ахарон»[3] Алтер Ребе наводить думку «Маген Аврагама», що на предмет, який зазвичай узагалі не фарбують (наприклад, носові хустки), заборона фарбування не поширюється навіть спочатку.

Той, хто ріже худобу, — за фарбування

У Гемарі наводяться дві думки: «Той, хто ріже худобу, — за що він винен?» Одна думка (Рава) зобов'язує його за «відібрання душі», а інша (Шмуеля) — також за фарбування.

У хасидуті

У книзі автора «Толдот Яаков-Йосеф» наводиться: «Я чув від мого вчителя тлумачення Шасу (Шабат, 75а): „Той, хто ріже худобу, — за що він винен? — за фарбування, а інший сказав — за відібрання душі“, і заперечує: „за фарбування тощо, але й за відібрання душі“, бо лихе начало буде суджене в прийдешньому (Сука, 52а), і важко: адже воно для цього створене; і слід сказати, що воно карається за те, що видає себе за добре начало тощо. І цим буде зрозуміло: той, хто ріже світ, винен, і важко: адже він для цього створений; і відповідає: за фарбування — що він фарбує себе в образ доброго начала і через це відбирає душу; і заперечує тощо, і відповідає: також за відібрання душі. І слова вуст мудреця — милість»[4].

Тобто: ці слова про лихе начало, яке заколює душі й оскверняє їх, — за що воно підлягає відповідальності? Чому воно буде покаране в прийдешньому? Адже йому це було наказано? І відповідь — за «фарбування», оскільки воно називає заповідь гріхом, а гріх — заповіддю, а на це йому не було наказано.

Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці