Швітат келім

Шевітат келім — спірна заборона, згідно з якою єврею заборонено здавати начиння в оренду неєврею, оскільки людині заповіданий спокій її начиння.
У Барайті
У Гемарі [1] наводиться барайта: «Навчали мудреці: відводять воду в сад у переддень Шабату з настанням темряви, і він наповнюється весь день; і кладуть пахощі[2] під одяг (у переддень Шабату), і вони обкурюються весь день; і кладуть сірку[3] під начиння (у переддень Шабату з настанням темряви), і воно обкурюється сіркою весь Шабат; і кладуть мазь на око і пластир на рану (у переддень Шабату з настанням темряви), і вона зцілюється весь день; але не засипають пшеницю у водяний млин, хіба що стільки, щоб вона змололася завидна».
Щодо причини барайти розійшлися в думках амораї: на думку рава Йосефа, заборона засипати пшеницю в млин, якщо вона не змелеться завидна, зумовлена тим, що в барайті наводиться «„І в усьому, що Я сказав вам, стережіться“ — щоб включити спокій начиння», а причина того, що на думку школи Гілеля дозволено класти сірку під начиння, не в тому, що на їхню думку шевітат келім дозволена, а в тому, що начиння не бере участі в дії обкурювання в Шабат. Натомість на думку рава Ошаї, школа Гілеля взагалі не вважає, що існує заборона шевітат келім за Торою.
У Галахі
У «Шулхан арух» постановляє Алтер Ребе[4]: «Дозволено позичати начиння і здавати його в оренду неєврею, і хоча неєврей виконує ним роботу в Шабат, оскільки нам не заповіданий спокій нашого начиння — щоб неєврей не виконував ним роботу в Шабат або щоб ним не виконувалася робота в Шабат сама собою».
Примітки
- ^ Вавилонський Талмуд, трактат Шабат, 18а
- ^ Коментар Раші: ладан і різні пахощі кладуть на вогонь і обкурюють одяг, щоб від нього йшов аромат
- ^ Коментар Раші: під срібні посудини, на яких гравірують різцем квіти і фігури, і обкурюють їх сіркою, і вони чорніють і стають помітними, і називають це «нейлер»
- ^ «Орах хаїм», розділ 246, пункт 1