Перейти до вмісту

Робота, не потрібна сама по собі

Матеріал з Хабадпедії
Гасіння свічки в Шабат не заради ґнота вважається роботою, не потрібною самою по собі

Робота, не потрібна сама по собі, — це виконання однієї з суботніх робіт з наміром заради іншої мети, а не заради тієї мети, для якої призначена ця робота. Танаї розійшлися в думках, а слідом за ними — і законовчителі, чи винна людина за виконання такої роботи, чи звільнена. Прийняте рішення — що за основним законом вона звільнена, і тому така робота заборонена лише постановою мудреців.

Визначення

Робота, не потрібна сама по собі, — це виконання роботи заради іншої мети, ніж та, заради якої вона призначена. Наприклад: суть роботи «гасіння» — гасіння заради отримання вугілля. Коли людина гасить свічку не тому, що потребує вугілля, а щоб зробити місце темним, вона робить це заради мети, яка не є суттю роботи[1]. І рішонім розійшлися у визначенні «роботи, не потрібної самої по собі»:

На думку Раші, робота, не потрібна сама по собі, — це коли людина не потребує самої роботи і не хотіла робити її від початку, але їй знадобилося усунути щось, і якби не виникла ця потреба і їй не потрібна була б ця робота, їй було б зручніше. Наприклад: коли вона гасить свічку, бо хоче темряви, — якби свічка від початку не горіла, їй було б зручніше[2].

На думку Рі в Тосафот, робота, не потрібна сама по собі, — це коли вона виконується заради мети, відмінної від тієї мети, заради якої ця робота виконувалася в Мішкані. Наприклад: коли людина гасить свічку, бо хоче темряви, це не подібне до гасіння в Мішкані, вся мета якого була виготовлення вугілля[3].

Алтер Ребе визначає роботу, не потрібну саму по собі, так: «коли йому потрібна сама річ, над якою виконується сама робота»[4]. Наприклад: коли людина гасить свічку, бо хоче темряви, робота виконується над самим ґнотом, тоді як її потреба перебуває не в ґноті, а у світлі, що виходить від свічки[5].

Відмінність між роботою, не потрібною самою по собі, і «псік рейша»

Визначення роботи, не потрібної самої по собі, відрізняється від визначення «псік рейша ве-ло ямут» (і тому навіть рабі Шимон, що звільняє за роботу, не потрібну саму по собі, зобов'язує за «псік рейша»): при «псік рейша» людина зовсім не має наміру виконати роботу, але вона виконується мимоволі, а при роботі, не потрібній самій по собі, людина має намір виконати роботу, але не заради її мети, а заради іншої мети[6].

Дехто пояснював цю відмінність на прикладі виконання заповіді: коли людина виконує її, не маючи наміру виконати заповідь, дехто каже, що вона виконала свій обов'язок; але коли вона має намір не виконувати її, на думку всіх, вона не виконала. І те саме у виконанні роботи: при «псік рейша» людина не має наміру виконати роботу, але вона неминуче виконується, і тому вважається, що людина виконала роботу; але при роботі, не потрібній самій по собі, людина має намір не виконувати роботу, а явно має намір заради іншої мети, і тому не вважається, що вона виконала роботу[7].

Закон

Тнаїм

Танаї рабі Єгуда і рабі Шимон розійшлися в думках про те, який закон щодо роботи, не потрібної самої по собі: рабі Єгуда зобов'язує, а рабі Шимон звільняє[8].

Причина думки рабі Шимона, що звільняє, у тому, що робота, не потрібна сама по собі, не називається навмисною роботою, а саме вона заборонена в Шабат[9].

Ребе пояснює, що основа цієї суперечки — у загальних підходах рабі Єгуди і рабі Шимона в усіх темах Шасу до того, яке визначення «припинення»[10], — і з цього випливає суперечка також щодо суботнього спокою: на думку рабі Єгуди, припинення — це повне скасування сутності. Тому спокій у Шабат — саме тоді, коли сутність роботи зовсім не виконується, навіть заради іншої мети. На думку рабі Шимона, припинення — це скасування форми і якості. І тому спокій у Шабат — коли не виконується форма роботи, а робота, не потрібна сама по собі, у якій немає форми роботи, не применшує спокою[11].

Законовчителі

Більшість законовчителів постановили галаху за думкою рабі Шимона, який звільняє[12]. Рішонім обговорювали думку Ріфа — чи постановляє він за рабі Єгудою, чи за рабі Шимоном[13]. А Рамбам постановив за думкою рабі Єгуди, який зобов'язує[14].

Навіть на думку рабі Шимона, який звільняє, звільнення — лише від заборони Тори, але й ця робота заборонена постановою мудреців. І ця заборона суворіша за інші заборони мудреців у Шабат, бо суть роботи — від Тори[15].

З думки «Шулхан аруху» випливає, що він постановляє за рабі Шимоном, який звільняє[16]; однак в одному місці випливає, що він постановляє за рабі Єгудою[17], і ахаронім обговорювали його слова[18].

Алтер Ребе постановляє, що за основним законом галаха — за рабі Шимоном, який звільняє, і тому за основним законом дозволено ловити плазунів, які зазвичай завдають шкоди (навіть коли вони зазвичай не вбивають і в цьому немає небезпеки для життя), оскільки в цій ловлі людина не потребує її самої, і заборона — лише постановою мудреців, а у випадку страждання мудреці не постановляли заборони[19]; і так само дозволено гасити металеву жарину, яка може завдати шкоди, з тієї ж причини[20]. Однак людина, що дбає про свою душу, буде суворою до себе за думкою тих, хто забороняє, там, де це можливо, і тому, якщо вона може остерігатися шкідника і застерегти інших, краще не ловити[21].

У того, хто збирав дрова

Думка тих, хто звільняє за роботу, не потрібну саму по собі, наводиться як пояснення історії про того, хто збирав дрова, який порушив Шабат і був побитий камінням. Мідраш каже, що намір того, хто збирав, був заради Небес: після того як було постановлено, що Ізраїль не ввійде до Країни, він побоювався, щоб не подумали, що тепер вони звільнені від заповідей, і тому порушив Шабат, щоб його стратили й інші побачили[22]. Причина того, що він міг це зробити (і це не вважалося порушенням Шабату, а також не вважалося самогубством), — у тому, що в нього не було наміру заради дров, а лише щоб його стратили й Ізраїль побачив, і, отже, це вважається роботою, не потрібною самою по собі, і він звільнений. Але коли його привели до суду, його не могли судити за його наміром, бо в судді є лише те, що бачать його очі, а на вигляд він виконав роботу, і його засудили до смерті[23].

Роз'яснення: інформація в Хабадпедії призначена лише для ознайомлення, і її не слід розглядати як галахічну постанову.

Примітки

  1. ^ Див. Шабат 30а; 31б.
  2. ^ Шабат 31б, що починається словами «Афілу бе-птіла»; 93б, що починається словами «Ве-рабі Шимон».
  3. ^ Шабат 94а, що починається словами «Рабі Шимон».
  4. ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, «Орах хаїм», розділ 278, параграф 2. І там само 316, параграф 16. Обговорювали джерело Алтер Ребе; у «Марей мекомот ве-ціюнім» (рава Ашкеназі) вказано на вищезгадані Тосафот, а також на «Сефер єреїм», розділ 274: «Пояснення: робота, не потрібна сама по собі . . не потребує і не має наміру заради самої тієї речі, яка робить це роботою . . і навіть якщо він мав намір заради речі, що називається роботою, якщо він не потребує самої тієї речі, над якою виконує роботу, рабі Шимон звільняє». І див. у словах рава Ар'є-Лейба Каплана, «Підхід нашого Ребе до роботи, не потрібної самої по собі» (с. 11 і далі), який навів джерело цього зі слів Єрусалимського Талмуду (Шабат, розд. 2, закон 5, і в інших місцях), що визначає «потрібна сама по собі» як «доки в нього не буде потреби в самій речі».
  5. ^ Розділ 278, там само.
  6. ^ Рабі Аврагам бен га-Рамбам від імені свого батька, наводиться в «Кесеф мішне», Закони Шабату, розділ 1, закон 7.
  7. ^ «Арух га-шулхан» 242, 34. І див. у «Хідушей га-Цемах Цедек», Шабат, розділ 12, мішна 2, що починається словами «Гіне».
  8. ^ Їхня суперечка наводиться в кількох місцях: Шабат 29, кінець сторони б, у Мішні, і там само 30, початок сторони а, і 31б; 93б у Мішні і там само 94а і далі. І див. також 42а; 73б, і в інших місцях.
  9. ^ Раші, 93б, там само. І див. Хагіга 10, кінець сторони а і далі.
  10. ^ Як їхня суперечка щодо усунення хамецу (Псахім, початок розділу 2) і щодо усунення диких звірів у прийдешньому майбутньому («Торат коганім», Бехукотай 26, 6); згідно з поясненням Рогачовського гаона, «Цафнат паанеах» на Тору, Бехукотай, там само.
  11. ^ «Лікутей сіхот», т. 7, с. 190.
  12. ^ Рабейну Хананель, Шабат 142а. Раавад, Закони Шабату, розділ 1, закон 7 (і «Магід мішне» там само від імені ахаронім). Рамбан, Шабат 121б.
  13. ^ Див. «Магід мішне» там само. «Бейт Йосеф», «Орах хаїм», розділ 278, що починається словами «Га-мехабе».
  14. ^ Закони Шабату, розділ 1, закон 7.
  15. ^ «Шулхан арух» Алтер Ребе, «Кунтрес ахарон» до розділу 266, підпункт 2 і до розділу 275, підпункт 2. Розділ 311, параграф 5. Розділ 316, параграф 19. І в інших місцях. І див. також «Біур галаха», розділ 278, параграф 1.
  16. ^ Розділ 316, параграф 8. Розділ 334, параграф 27.
  17. ^ Розділ 340, параграф 1.
  18. ^ Див. «Мішна брура» 316, 34; 334, 85. «Біур галаха» 340, 1. І в інших місцях.
  19. ^ Розділ 316, параграф 17.
  20. ^ Розділ 334, параграф 29.
  21. ^ Розділ 316, параграф 22, і розділ 334, там само.
  22. ^ Наводиться в Тосафот, Бава батра 119б, що починається словами «Афілу».
  23. ^ «Хідушей агадот» Магарша, там само. Докладно роз'яснюється в «Лікутей сіхот», т. 28, с. 93 і далі.

Повідомити про помилку на цій сторінці