Йосеф-Єгуда Мартон
| Йосеф-Єгуда Мартон | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 20 сівана 5693 (14 червня 1933) |
| Дата смерті | 29 кислева 5774 (2 грудня 2013) |
| Місце поховання | Гар-га-Менухот[В] |
| Країна | Ізраїль[В] |
| Місце проживання | Баїт ва-Ган, Єрусалим |
| Рід діяльності | музикант, композитор, хоровий диригент, директор школи, учитель музики, аранжувальник[В] |
| Освіта | єшива Кфар-Гароє, Техніон у Хайфі (інженерний факультет), єшива «Томхей Тмімім» Лод |
| Посада | перший директор школи мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» у Лоді, директор школи в маабарі Ір-Ганім |
| Учителі | Моше-Цві Нерія, рав Цукерман, Шломо-Хаїм Кесельман та інші |
| Сім'я | |
| Батько | рав Яаков |
| Мати | Бейла-Малка |
| Дружина | Хана-Гітл, дочка р. Єхіеля Гольдберга, Шейндл |
| Діти | Урі Мартон, Іцхак-Хаїм Мартон, Яаков Мартон, Пінхас Мартон та інші |
| Родовід | |
Рав Йосеф-Єгуда Мартон (20 сівана 5693 (14 червня 1933) — 29 кислева 5774 (2 грудня 2013)) — знавець нігунів з хасидів Хабаду, що жив у кварталі Баїт ва-Ган в Єрусалимі, один із засновників хору Хабаду і один із керівників видання платівок товариства «Ніхоах».
Біографія



Народився в містечку Шесбург (Сігішоара) в області Трансильванія в Румунії у рава Яакова і Бейли-Малки. Обоє його батьків походили з рабинських родин. Його дід і бабуся обоє були онуками гаона рабі Зеєва-Вольфа га-Леві Розенбла, що прославився своєю книжкою «Хідушей га-Разе». Його мати — онука гаона рабі Моше-Гірша Фукса, автора «Яд рама», рабина Гросвардейна, а по материнській лінії вона онука автора «Маре Єхезкель» (рабі Єхезкеля Панета, одного з видатних рабинів Європи).
Його дід, рав Цві Мартон, і його дружина ребецн Ідл були центральними постатями в єврейській громаді Сігішоари. З початком Другої світової війни сусіди-антисеміти розграбували майно родини. Бабуся Ідл удостоїлася здійснити алію до Країни, а після відходу з життя її поховали на «ділянці рабинів» на Гар-га-Менухот у Гіват-Шаулі, Єрусалим.
У літні місяці 5707 року (1946/1947) Йосефа-Єгуду було включено до групи дітей, яку переправляли до Ерец-Ісраель на борту нелегального судна репатріантів «Пан-Йорк» (одного з трьох знаменитих «Панів»). Британський військово-морський флот затримав судно й ув'язнив усіх його пасажирів на Кіпрі. Після тримісячного перебування на Кіпрі він прибув до Країни і попросив прийняти його до єшиви; так він потрапив до Кфар-га-Рое й удостоївся батьківського ставлення та наближеності від голів єшиви рава Нерії і рава Цукермана.
Закінчивши навчання в єшиві та в середній школі, призвався до ЦАХАЛ і служив в інженерних військах; після демобілізації продовжив навчання в Техніоні в Хайфі на інженерному факультеті.
Упродовж усієї юності він цікавився музикою і виявив у цій галузі видатний талант. Зокрема, вивчав диригування і поряд із викладанням (математики та інших основних теоретичних предметів) займався організацією хорів. Прибувши до Хайфи, брав участь у діяльності «Камеріт» у Хайфі й диригував молодіжним хором «Бней Аківа» і хором Реальної школи в Хайфі. Серед іншого брав активну участь у вражаючих музичних виставах, поставлених у Хайфі з нагоди святкування десятиріччя Держави Ізраїль.
Його наближення до Хабаду
У 5717 році (1956/1957) познайомився в Хайфі з равом Реувеном Дуніним, який залучив його до вивчення хасидуту і вплинув на нього, щоб він наблизився до Хабаду. За підтримки і під впливом р. Реувена вирішив вирушити з візитом до єшиви «Томхей Тмімім» Лод — і навіть удостоївся отримати на це тепле благословення від Ребе. Він був зачарований єшивою і чистою та особливою атмосферою, що підкорила його серце, залишив усі свої заняття в Хайфі і залишився вивчати хасидут у машпіа рава Шломо-Хаїма Кесельмана, де також набув багатьох друзів, серед них брати з родини Ліпскер[потрібне уточнення], рав Іцхак-Цві Айзенбах, рав Іцхак-Єгуда Ярославський, рав Еліягу Ланда, рав Меїр-Цві Грузман і рав Моше Непрастек, брати Мізрахі[потрібне уточнення] та інші[1]. За вказівкою і з благословення Ребе почав використовувати свої музичні знання і здібності у винограднику Хабаду — відновлювати старовинні нігуни і поширювати їх серед хасидів, записувати нігуни з вуст найстаріших хасидів і всіляко допомагати діяльності товариства «Ніхоах», на чолі якого було поставлено його друга рава Шмуеля Залманова.
У 5718 році (1957/1958) поєднав слова «У-фарацта яма ва-негба» з дубровенським наспівом, який доти не був відомий серед хасидів. Нігун прийняв Ребе, і він став майже офіційним гімном усієї громадської діяльності хасидів Хабаду з поширення джерел у всьому світі.
У період навчання в єшиві час від часу їздив проводити Шабат у різних населених пунктах разом із кількома товаришами й залучав людей до хасидизму Хабад[2].
У 5719 році (1958/1959) керівництво мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» попросило його взятися за освітню місію — і він став першим директором школи мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» у Лоді. З прибуттям репатріантів із Румунії та Північної Африки його попросили заснувати й очолити школу в маабарі Ір-Ганім — навчальний заклад, що прикрашає донині квартал «Ір-Ганім» на заході Єрусалима.
Одружився з Ханою-Гітл, донькою р. Єхіеля Гольдберга (померла в розквіті років 2 тевета 5731 (30 грудня 1970)), і приєднався до ядра засновників хабадської громади в кварталі ПАГІ Сангедрія (на чолі з його другом равом Товією Блоєм). На великий жаль, через кілька років його дружина захворіла й померла в розквіті років. Через кілька років він вступив у другий шлюб із Шейндл і переїхав до кварталу «Баїт ва-Ган», де заснував разом зі своїми товаришами равом Ар'є-Шломо Єкунтом, равом Калманом Шмуелевичем, равом Аврагамом-Залманом Вайнером, равом Аврагамом-Шломо Певзнером та іншими хасидами хабадську синагогу, у якій наблизилися багато десятків учнів єшив у Баїт ва-Гані.
У 5726 році (1965/1966) на прохання рава Моше Сегаля і з благословення Ребе заснував перший хабадський хор, який складався з хасидів Хабаду з Кфар-Хабада і з Єрусалима (серед них: р. Залман Бронштейн, р. Аврагам Лісон та інші) і мав великий успіх у своїх виступах у Кейсарії та в інших місцях.
Упродовж багатьох років займався виданням платівок «Ніхоах» і нотним записом хабадських нігунів, а також був постійним кореспондентом розділу нігунів у «Бітаон Хабад».
У 5748 році (1987/1988), з нагоди року Гакгель, склав нігун на слова віршів, що говорять про заповідь «Гакгель», із книги Дварім: «Після закінчення семи років, під час року відпущення, у свято Сукот, коли прийде весь Ізраїль з'явитися перед Б-гом на місці, яке Він обере. Збери народ, чоловіків, і жінок, і дітей.. щоб вони слухали і щоб навчалися, і боялися Б-га, Всевишнього вашого, і старалися виконувати всі слова цього вчення». Нігун тоді не здобув великої відомості, а в рік Гакгель 5776 його було заново записано, і він набув широкої відомості.
Помер 29 кислева 5774 (2 грудня 2013), у п'яту свічку Хануки, після тяжкої хвороби.
Його праці
- «Анім змірот» — видання «Цеірей Агудат Хабад» у Святій Землі.
- «Сефер га-нігуним» — Хабад, 3 томи. Під редакцією Шмуеля Залманова, 5744.
Дискографія
- «Нігуней хасидей Хабад Любавич», «Ніхоах», 16 касет, 170 нігунів.
- «Ерев Хабад Любавич», концертні альбоми, хор «Ніхоах», 2 частини.
- Відеоуроки та різні окремі записи. Теамім, хазанут, нігуни, концерти та інше.
Родина
- Його шурин (від першого шлюбу, з уродженою Гольдберг, що померла в розквіті років) — рав Агарон Гальперін.
- Його син, рав Уріель-Біньямін Мартон — педагог, хазан і музикант, Цфат
- Його син, рав Іцхак-Хаїм Мартон — голова відділу «Хесед Менахем-Мендл» у Колель Хабад, Бейтар-Іліт
- Його син, рав Яаков Мартон — педагог, бааль тфіла і бааль коре, Лод
- Його син, рав Пінхас Мартон — рабин і шаліах Ребе у Гіват-га-Ракафот, Кір'ят-Бялік
- Його зять, рав Ноам Декель — рабин і шаліах Ребе, Йокнеам-Іліт
- Його зять рав Гілель Гінзбург — з аврехів колелю «Мір», Єрусалим
- Його зять, рав Цві-Ар'є Бір — шаліах Ребе у кварталі Рамот, Єрусалим
- Його зять, рав Давид Гурвіц — Єрусалим
- Його зять рав Шмуель Мендельзон — вихователь у хабадському хедері, Бейтар-Іліт
- Його зять, рав Даніель Маковецький — рам в єшиві «Томхей Тмімім» Ельад
Додаткова література
- «Сіпур іші» — Фреді Брод, с. 260, інтерв'ю з його донькою Дворою Маковецькою.
- Тижневик «Кфар-Хабад» — випуск до свята Песах 5767 (3 квітня 2007), рав Мартон розповідає синові історію свого життя.
Зовнішні посилання
- Життєпис рава Йосефа Мартона у «Тшурі» Маковецький — Вольф, адар 5783 (лютий–березень 2023)
- Уміти читати Тору — відеоурок із равом Мартоном.
- Були часи: хор хасидів Хабаду під керуванням рава Йосефа Мартона

- Рав Мартон співає свій нігун про рік Гакгель —

- Сімха Фрідман і Амі Коген із нігуном, який чекав 28 років, – «Гакгель»! —

- Хор талмуд-тори Хеврона співає нігун хабадського композитора на «Гакгель» —

- Рав Моше Мариновський, Історія диригента ● Старе добре вино — на сайті «Штурем»
Примітки
- ^ Його фотографія в Лоді.
- ^ Серед результатів їхньої діяльності можна назвати візит до кібуцу Машуот-Іцхак, який привів до наближення рава Хаїма Біньяміні, голови єшиви Хабаду в Петрополісі в Бразилії.
Код особи: № 5295614900
- Хабадпедія: статті, що потребують пояснення
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Знавці нігунів
- Персоналії Єрусалима
- Випускники єшиви Кфар-га-Рое
- Особистості, що народилися в 5693 році (1932/1933)
- Хасиди Хабаду, що служили в ЦАХАЛі
- Родина Мартонів
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Особистості, що померли в 5774 році (2013/2014)