Шнеур-Залман Бронштейн
| Шнеур-Залман Бронштейн | |
|---|---|
Хазан | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 25 нісана 5671 (23 квітня 1911) |
| Місце народження | Черкаси |
| Дата смерті | 16 тамуза 5764 (5 липня 2004) |
| Місце поховання | Оливкова гора |
| Місце проживання | Кфар-Хабад |
| Рід діяльності | хазан, знавець нігунів |
| Освіта | єшива «Томхей Тмімім» у Кременчуці, єшива в Невелі, єшива у Вітебську |
| Учителі | р. Єхезкель Гімельштейн, р. Ісраель-Ноах Беліницький, р. Єгуда Ебер та інші |
| Сім'я | |
| Батько | рав Хаїм-Езра Бронштейн |
| Дід (по батькові) | Зеєв-Вольф Бронштейн (Черкаси) |
| Дружина | Хая Бронштейн |
| Діти | р. Цві-Гірш Бронштейн, р. Йосеф-Іцхак Бронштейн, Лея (Ліза), Сара, Стерна, Муся |
| Родовід | |
Р. Шнеур-Залман Бронштейн (25 нісана 5671 (23 квітня 1911) — 16 тамуза 5764 (5 липня 2004)) був хазаном і знавцем нігунів у Кфар-Хабаді.
Біографія
Дитинство
Народився 25 нісана 5671 року (23 квітня 1911) у рава Хаїма-Езри Бронштейна, прозваного «Езра-книжник», у місті Черкаси.
Дитячі роки провів у місті Черкаси, куди його батька було послано за дорученням Ребе Рашаба, щоб поширювати там учення хасидуту.
У родині було четверо дітей: р. Залман, Міхаель, Еті та Блума. Діти ніколи не ходили до державних шкіл, і це було величезною самопожертвою з боку р. Хаїма-Езри. Влада чинила йому незліченні перешкоди. Тривалий час він давав великі хабарі сторожеві будинку, щоб той не доносив про те, що його діти не ходять до школи. І навіть коли це стало відомо і влада почала чинити перешкоди, р. Хаїм-Езра стояв на своєму.
Деякий час р. Залман навчався в місті, але коли йому виповнилося 11 років, а його братові Міхаелю було лише 9, вони поїхали до єшиви «Томхей Тмімім» у Кременчуці. Частину шляху туди вони подолали пароплавом. Р. Хаїм-Езра дуже зрадів, коли приїхав до єшиви і зустрів там своїх друзів-хасидів, з якими сидів на одній лаві в Любавичах; серед них були р. Єхезкель Гімельштейн, р. Ісраель-Ноах Беліницький та інші, які там викладали.
Заняття проходили підпільно, у постійному страху. Умови навчання там були дуже тяжкими, але скаржитися не було кому.
Р. Залман їв «тег» («дні») у хасидських господарів. Але бідність у ті дні була така велика, що бували дні, коли він просто нічого не їв...
Після того як єшиву в Кременчуці було закрито, «тмімім» поїхали до Полоцька, де опинилися на роздоріжжі: одні залишилися в місті, а інші вирушили до Невеля. Р. Залман продовжив навчання в єшиві в Невелі, а його брат Міхаель залишився в Полоцьку.
У Невелі він пробув лише один рік, 5687. Там навчалося близько п'ятнадцяти учнів — у жіночому відділенні однієї із синагог, у хасида р. Єгуди Ебера.
На Йом Кіпур він разом з іншими «тмімім» поїхав, щоб бути з Ребе Раяцем у Ленінграді, а також щоб попрощатися з ним, перш ніж той покинув Росію.
Після Невеля навчався у Вітебську, а звідти продовжував утікати з місця на місце, оскільки єшиви відкривалися і закривалися в порівняно швидкому темпі.
У 20 років у нього не було вибору, і р. Залман залишив єшиву й почав працювати. Р. Залман був у Миколаєві і працював на трикотажному виробництві.
У Москві одружився з дочкою свого дядька р. Гершла Бронштейна. Після того як вона осиротіла, один з її дядьків узяв її до себе додому в Москві. Весілля відбулося підпільно в домі р. Шломо-Хаїма Кесельмана. У весіллі брали участь великі хасиди, як-от р. Піня Ракішкер, і багато інших.
Коли спалахнула Друга світова війна, їм довелося тікати з міста, і після довгих поневірянь вони дісталися до Чимкента в Казахстані, неподалік від кордону з Узбекистаном. Одразу після цього вони перебралися до села Мункент, також у Казахстані. За кілька днів до них приєдналися й батьки р. Залмана.
Призов до Червоної армії
Небагатьох з анаш і тмімім було призвано до армії. Небезпека була велика, і кожен, хто міг утекти і врятуватися від жаху призову, — рятувався втечею. Р. Залмана призвали проти його волі, і близько чотирьох років поспіль він служив у російській армії у тяжких боях проти німців.
Одразу після призову його направили служити до полку 123. Цей полк перебував у готовності як резерв.
Єврею було нелегко в армії, оскільки антисемітизм був великий.
У перший період його перебування в армії він мав із собою пару тфілін, але накладати їх було непросто. Попри страх і небезпеку, пов'язані з накладанням тфілін, р. Залман не відступав. Щоранку, коли всі ще міцно спали в бункері, він накривався ковдрою і накладав тфілін.
У періоди, коли вони перебували в лісі, він вставав рано і швидко накладав тфілін серед дерев. Так він чинив щоранку, поки не загубив тфілін.
За всі 4 роки служби в армії р. Залман жодного разу не їв вареної їжі і задовольнявся лише хлібом та овочами.
Після багатьох перипетій р. Залмана взяли до «військового хору» завдяки його рідкісному голосу, і цим було врятовано його життя.
У Землі Ізраїлю
Після демобілізації він із самопожертвою організував два «ешелони» (товарні потяги), у кожному з яких було близько сімдесяти родин; серед них були р. Шломо-Хаїм Кесельман з родиною, р. Ісраель-Ноах Беліницький з родиною і багато інших великих людей. У другому «ешелоні» був і він сам зі своєю родиною.
Вони перетнули кордон з Польщею, а звідти перебралися до Австрії. В Австрії вони пробули близько року і жили в спеціальному таборі для біженців, створеному американцями. Пізніше він прибув до Франції, де пробув ще близько року.
Перебуваючи у Франції, він написав Ребе Раяцу, що йому набридли поневіряння у вигнанні і він хоче переїхати до Землі Ізраїлю. Через деякий час він отримав лист від Ребе Раяца, у якому Ребе написав: «Справа правильна і справа добра».
У 5709 році (1948/1949) він репатріювався до Країни на кораблі «Кедма» і прибув до її берегів за кілька днів до свята Песах. Їх одразу доставили до табору репатріантів у Пардес-Хані, і там було створено раду, до якої увійшли р. Залман Фельдман, р. Айзик Красик, р. Залман Бронштейн та інші; разом з «Агудат хасидей Хабад» вони почали шукати відповідне місце для проживання хасидів, які щойно прибули до Країни, у співпраці з Єврейським агентством та урядовими міністерствами. Потім вони знайшли руїни арабського поселення Сафрія і заснували на його місці Кфар-Хабад.
Помер 16 тамуза 5764 року (5 липня 2004) і похований на кладовищі Оливкової гори.
Родина
Його дружина Хая Бронштейн — померла 3 адара 5756 року (23 лютого 1996).
Його сини:
- Р. Цві-Гірш Бронштейн — помер 23 сівана 5763 року (23 червня 2003) — Краун-Гайтс.
- Р. Йосеф-Іцхак Бронштейн, Маямі.
Його доньки:
- Пані Лея (Ліза), дружина рава Мордехая Гурарі — рабина синагоги «Хевра Шас», Краун-Гайтс.
- Пані Сара, дружина р. Меїра Фрідмана, Кфар-Хабад.
- Пані Стерна, дружина рава Давида-Меїра Друкмана, рабина міста Кір'ят-Моцкін.
- Пані Муся, дружина р. Гершона Кука, Кфар-Хабад.
Зовнішні посилання
- Менахем Зігельбойм, «Життя, сповнене негараздів і небесних чудес», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 468, с. 24 і далі.
- Давид Закліковський, «Історія життя р. Залмана», у тшурі з весілля його нащадків, елул 5781 (серпень–вересень 2021) (англійською)
- Тека на Drive з кількома нігунами в його виконанні

- Розкрито: рідкісна збірка нігунів знавця нігунів р. Залмана Бронштейна


- Ностальгічний запис: хабадський нігун з Полтави у зворушливому і душевному виконанні р. Залмана Бронштейна, на сайті «Хабад Лайв»
Код особи: № 8477215300
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Знавці нігунів
- Хасиди, які залишили Росію під час Великої втечі
- Особистості, що померли в 5764 році (2003/2004)
- Особистості, що народилися 5671 року (1910/1911)
- Засновники Кфар-Хабада
- Члени ради засновників Кфар-Хабада
- Родина Бронштейн
- Хазани
- Особистості, поховані на Оливковій горі