Перейти до вмісту

Хаїм Біньяміні

Матеріал з Хабадпедії
Хаїм Біньяміні
Основна інформація
Дата народження3 тевета 5683 (22 грудня 1922)
Дата смерті28 хешвана 5782 (3 листопада 2021)
Місце похованняГар-га-Менухот[В]
КраїнаІзраїль[В]
Місце проживанняБудапешт, кібуц Явне, Єрусалим, Ріо-де-Жанейро, Петрополіс, Кфар-Хабад
Рід діяльностірабин, шаліах, голова єшиви
Освітаєшива в Табі, єшива в Пакші
Посадарабин ортодоксальної громади Карцага, представник торанічного відділу Єврейського агентства в Бразилії, керівник єшиви «Ор Еціон», шаліах Ребе в Петрополісі, засновник і голова єшиви «Махане Ісраель»
Учителір. Йосеф Франкфуртер, р. Шимшон Альтман, р. Іцхак-Цві Пант
УчніШамай Енде, рав Яаков Швейка, Іцхак Машан, рав Шнеур-Залман Блюменфельд, Йосеф-Ар'є Шимонович, Сімха-Іцхак Заянц (Мігдаль-га-Емек), рав Яаков Гранштадт, Дісраелі Загурі, та інші
Сім'я
Батькорав Біньямін-Зеев Фішер
МатиХая-Лея
ДружинаРівка, уроджена Штейнберг
ДітиАврагам-Давид Біньяміні, та інші
Родовід

Рав Хаїм га-Леві Біньяміні (3 тевета 5683 (22 грудня 1922) – 28 хешвана 5782 (3 листопада 2021)) обіймав різноманітні рабинські та громадські посади, служив шаліахом Ребе в Петрополісі, Бразилія, заснував і очолив єшиву «Махане Ісраель» — першу єшиву, засновану в Бразилії.

Біографія

Народився в Будапешті в Угорщині 3 тевета 5683 року (22 грудня 1922) у батька, рава Біньяміна-Зеєва Фішера, і матері, пані Хаї-Леї.

У дитинстві навчався в єврейській школі в рідному місті, а у віці 14 років був посланий батьком до єшиви в місті Таб, де вивчав Тору в голови єшиви р. Йосефа Франкфуртера до початку Другої світової війни в 5699 році (1938/1939); тоді батько послав його до єшиви в місті Пакш під керівництвом р. Шимшона Альтмана.

Із закриттям єшив через страх війни продовжив навчання у свого дядька, р. Іцхака-Цві Панта, рабина міста Кунсентміклош, і навіть отримав від нього сміху на рабинство.

У 5703 році (1942/1943) був призваний на цивільну службу (замість військової служби в угорській армії) і за допомогою різних хитрощів зумів залишитися поблизу дому своїх батьків. На якомусь етапі відчув, що земля горить у нього під ногами, і спробував ухилитися від цивільної служби.

Він скористався угорським законом, за яким рабини звільнені від цивільної служби, і висунув себе кандидатом на посаду рабина ортодоксальної єврейської громади міста Карцаг, а після того як йому влаштували вступний іспит, був обраний на рабинську посаду з-поміж 43 кандидатів.

У трудових таборах

З вторгненням німців до Угорщини був призваний до трудових таборів, і коли з'явилася можливість виїхати за межі Угорщини з «поїздом тисячі» Кастнера, він наполіг, щоб його батьки покинули Угорщину, тоді як сам залишився працювати на німецькій службі.

Взимку 5705 року (1944/1945) втік із трудового табору разом зі своїм родичем, зумів отримати дві візи у швейцарському консульстві й намагався дістатися до табору Червоної армії, що стояв у полях за Будапештом, але дорогою був схоплений німцями і відправлений поїздом до табору Берген-Бельзен.

Коли сили американської армії почали займати територію, що перебувала під контролем німців, його разом з іще 2500 євреями посадили в поїзд, що прямував углиб Німеччини, і в рош ходеш іяра людей із цього поїзда поставили біля річки «Ельба», щоб убити їх із кулеметів, але в останню мить на місце прибули американські танки, і він урятувався.

Поїздка до Країни

За сприяння Червоного Хреста прибув до Парижа разом із групою ще 100 юнаків, а звідти продовжив шлях кораблем до Землі Ізраїлю, куди прибув 7 менахем-ава 5705 року (17 липня 1945).

Коли прибув до Країни, на власне прохання був направлений до кібуцу Явне, де приєднався до організацій «Мізрахі» і вступив до лав «Хагани». Унаслідок своєї діяльності з допомоги суднам нелегальних репатріантів був висланий на Кіпр, де залишався до створення Держави Ізраїль у 5708 році (1947/1948), і займався підготовкою молодих репатріантів, висланих на суднах на острів Кіпр.

Коли це знову стало для нього можливим, повернувся жити до кібуцу Явне, і 5 кислева 5711 року (14 листопада 1950) одружився зі своєю дружиною Рівкою, уродженою Штейнберг. У 5712 році (1951/1952), який був роком шміти, у кібуці виникла суперечка щодо ставлення до законів року шміти, і він покинув кібуц і переїхав жити до Єрусалима поруч зі своїми батьками. В Єрусалимі він почав займатися виховною роботою як сільськогосподарсько-торанічний інструктор у талмуд-торі «Мізрахі».

Шліхут у Бразилії та зближення з Ребе

У 5715 році (1954/1955) був посланий представником торанічного відділу Єврейського агентства до Ріо-де-Жанейро в Бразилії, три роки займався освітою і створив розгалужену систему торанічної діяльності, як-от школа «Бар-Ілан».

Після завершення свого шліхуту повернувся до Країни й оселився в поселенні «Мешуот-Іцхак», де почався його перший зв'язок із хасидизмом Хабад — унаслідок особливого Шабату, який кілька молодих юнаків з єшиви в Кфар-Хабаді провели в кібуці (серед них: Цві Айзенбах Товія Блой і Йосеф Мартон).

Рав Біньяміні був захоплений фарбрейнгенами, нігунами і словами Тори, які почув від молодих юнаків, і після цього Шабату в кібуці було засновано щотижневий урок з книги «Танія», у якому він почав регулярно брати участь, і з часом його зв'язок із хасидизмом Хабад дедалі поглиблювався.

Влітку 5719 року (1958/1959) написав свого першого листа Ребе, і відтоді почав радитися з Ребе щодо кожної подробиці свого життя.

У 5722 році (1961/1962) удостоївся вперше поїхати до Ребе і взяти участь у фарбрейнгені свята Геули 12 тамуза, на якому Ребе докладно роз'яснив знаменитий вислів Ребе Рашаба «хасид — це пенсай». Згодом він розповідав, що це було одним із того, що його «захопило», — як Ребе бере начебто просту історію і розкриває глибину в кожній її подробиці. У 5721 році (1960/1961) був призначений керувати єшивою «Ор-Еціон», а в 5723 році (1962/1963) був змушений залишити керівництво єшивою і вдруге був посланий до Бразилії Єврейським агентством як посланець торанічного відділу.

Протягом усього свого шліхуту в Бразилії він писав Ребе і радився з ним, і удостоївся отримати десятки листів з докладними вказівками й настановами, як чинити, а також безліч підбадьорливих слів від Ребе, які спрямовували його продовжувати свою діяльність, попри всі труднощі, що громадилися на його шляху.

У Бразилії зміцнився його внутрішній зв'язок із хасидами Хабаду загалом і з Ребе та вченням хасидуту зокрема, і він установив уроки хасидуту з хабадськими хасидами в Бразилії — равом Моше Блумінфелем, равом Цві-Єхіелем Грунблатом, р. Фейвлом Грінером і равом Шабтаєм Альперіном.

Єшива в Петрополісі

У 5726 році (1965/1966) заснував єшиву в Петрополісі.

Його родина залишилася в Ріо-де-Жанейро через контракт його дружини, що зобов'язував її продовжувати працювати вчителькою в місцевій середній школі до кінця року, і лише на пізнішому етапі родина возз'єдналася і переїхала жити до Петрополіса.

Єшива «Махане Ісраель» була першою єшивою в Бразилії, і більшість рабинів Бразилії виховувалися в цьому важливому закладі.

У 5768 році (2007/2008) передав керівництво єшивою своєму синові, Аврагамові-Давиду, і переїхав жити до Кфар-Хабада.

Помер у віці 98 років 28 хешвана 5782 року (3 листопада 2021).

Родина

Деякі з його учнів

Додаткова література

Зовнішні посилання

Хаїм Біньяміні згадується ще в 30 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 4440207200

Повідомити про помилку на цій сторінці