Агарон Закан
| Агарон Закан | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 29 кислева 5690 (31 грудня 1929) |
| Дата смерті | 23 хешвана 5763 (29 жовтня 2002) |
| Місце діяльності | Філадельфія, Цинциннаті |
| Рід діяльності | шаліах, меламед, вихователь |
| Освіта | «Томхей Тмімім» у Ташкенті, заклад р. Шнеур-Залман Шнеєрсон в Парижі, центральна єшива «Томхей Тмімім» |
| Посада | меламед у «Бейт Яаков» у Цинциннаті, викладач у школі «Бейт Яаков» у Філадельфії, засновник об'єднання вихователів |
| Сім'я | |
| Батько | Іцхак Закан |
| Мати | Брейна Закан |
| Дружина | Сіма, донька рава Єшая Матлін |
| Діти | Йосеф, Аврагам, Шмар'ягу, Брейна та інші |
הרב אהרון זאקאן (כ"ט כסלו תר"צ – כ"ג חשוון תשס"ג) היה משלוחי הרבי בפילדלפיה שעסק בחינוך והוראה במשך עשרות שנים. במסגרת פעילותו הקים את אגודת המחנכים, לצד פעילות בהפצת יהדות וחסידות ברחבי פילדלפיה.
Біографія

Народився на п'яту свічку свята Ханука 29 кислева 5690 (31 грудня 1929) у місті Пиків в Україні, у родині макарівських хасидів р. Іцхака і Брейни Закан, які були з роду адморів Чорнобиля.
Коли йому було два з половиною роки, його батька заарештували співробітники ДПУ, і після того, як йому вдалося втекти з в'язниці, відвернувши увагу одного з охоронців, він утік до Києва, який був великим містом з меншою небезпекою знову потрапити до таємної поліції, і там возз'єднався з родиною і жив у домі своєї тітки.
У 5698 році (1937/1938) його батьки переїхали до Москви, і його батько займався незаконною торгівлею золотими прикрасами разом із кількома хасидами Хабаду, які жили в місті, і серед них із р. Дов-Бером Левертовим, а він сам мимоволі навчався в державній школі («шкале»), а в пообідні години допомагав батькові в перевезенні золотих прикрас з місця на місце, з розрахунку на те, що російські поліцейські не запідозрять маленьку дитину.
Коли вибухнула Друга світова війна, вони, як і багато євреїв, утекли вглиб території Росії і переїхали жити до села Карасу, що розташоване поблизу міста Ташкент, а в 5702 році (1941/1942) переїхали жити до самого Ташкента.
Його наближення до хасидизму Хабад
Зближення його родини з хасидами Хабаду, що почалося ще в Москві, дістало значне підкріплення під час їхнього перебування в Ташкенті, де була кипуча хабадська громада, і коли там було засновано відділення єшиви «Томхей Тмімім», батько віддав його вчитися до єшиви, і так він став повноправним тамімом[1].
У 5705 році (1944/1945) війна закінчилася, і його батьки повернулися жити до Москви, але він незабаром повернувся до Ташкента, щоб продовжити навчання в єшиві, а після весілля його сестри в 5706 році (1945/1946) з тамімом Йосефом-Хаїмом Славіним його батьки стали цікавитися нелегальним переходом кордону до Польщі через Львів, як це зробили багато інших хасидів, і після свята Шавуот їм вдалося здобути підроблені польські документи, і вони вирушили в дорогу товарним потягом («ешелоном»), причому дорогою на них чатувала зграя грабіжників, яка пострілами й погрозами пістолетом змусила машиніста відвести потяг у глухе місце, де вони провели ретельний обшук на тілах людей, що перебували в потязі, і конфіскували більшу частину майна, а завдяки винахідливості членів родини Закан більша частина цінностей залишилася в них після того, як їм вдалося різноманітними способами перехитрити поліцейських.
Шлях утечі, що пролягав через Лодзь у Польщі і Прагу в Чехословаччині, завершився до Рош га-Шана 5707 року (26 вересня 1946) у Парижі, у Франції, і батько віддав його вчитися до закладу, заснованого р. Залманом Шнеєрсоном, де він навчався дев'ять місяців, і за цей час удостоївся отримати свій перший лист від Ребе Раяца. Коли р. Бенціон Шемтов прибув до Парижа, він заснував там групу юнаків, які сиділи й вивчали хасидут[2], причому р. Агарон був серед членів групи.
Під час візиту рава Шмар'ягу Гурарі, зятя Ребе Раяца, який приїхав відвідати анаш, що виїхали з Росії і зосередилися в Парижі, Рашагу вдалося влаштувати візи до Сполучених Штатів для п'ятьох юнаків, причому р. Агарон удостоївся опинитися серед них[3], і в місяці аві того ж року він прибув до Нью-Йорка і вступив на навчання до центральної єшиви «Томхей Тмімім», яка в той час містилася в будівлі на вулиці Бедфорд, за чверть години ходьби від 770.
Його навчання в 770 тривало близько п'яти років, протягом яких він займався вивченням шхіти й отримав дозвіл на шхіту від хабадських шохетів р. Аврагама Гордона, р. Єрахміеля Беньямінсона і р. Ісраеля Пікарського. У 5713 році (1952/1953) рав Еліезер Сільвер попросив керівництво єшиви прислати йому меламеда для закладу, який він заснував у Цинциннаті, і після отримання благословення Ребе він поїхав туди й допомагав у діяльності рава Сільвера (хоча той був із кіл міснагдім), а в 5714 навчальному році служив меламедом у «Бейт Яаков», що перебував під його керівництвом, причому по суботах столувався за столом р. Йосефа Гольдштейна.
Шліхут у Філадельфії
По закінченні навчального року вирішив повернутися вчитися до 770, причому його місце зайняв р. Азріель-Зеліг Шарфштейн, але його навчання тривало недовго внаслідок прохання рава Агарона Попака, щоб він приїхав викладати в школі «Бейт Яаков» у Філадельфії, і справді, р. Агарон почав займатися викладанням у школі у Філадельфії, причому кожного Шабату він повертався до 770, щоб перебувати поруч із Ребе, а в будні діяв з євреями Філадельфії в поширенні юдаїзму та хасидуту.
Улітку 5716 року (1955/1956) був заручений із Сімою, дочкою рава Єшаї Матліна, і весілля відбулося 5 елула, причому сам Ребе був мсадер кідушин на весіллі. Оскільки весілля було з дочкою когена, Ребе велів йому на додачу до інших приготувань до весілля вивчити сорок разів трактат «Кала».
Після весілля продовжував займатися викладанням у Філадельфії разом зі своєю дружиною і навіть заснував об'єднання вихователів, за допомогою якого діяв по всьому Нью-Йорку в мівцоїм Ребе.
Коли Ребе проводив збір коштів на будівництво кварталу в Кфар-Хабаді на фарбрейнгені 19 кислева 5718 року (12 грудня 1957), Ребе звернувся до нього і звелів збільшити суму, яку той зобов'язався пожертвувати, уп'ятеро[4].
Помер 23 хешвана 5763 (29 жовтня 2002).
Родина
- Його зять (чоловік сестри), Йосеф-Хаїм Славін, директор відділення «Бейт Рівка» у Монреалі до свого відходу з життя 22 кислева 5732 (10 грудня 1971).
- Його син, р. Йосеф Закан, власник компанії kesser wine
- Його син, р. Аврагам Закан, — помер 7 нісана 5780 (1 квітня 2020) від коронавірусу.
- Його син, хлопчик Шмар'ягу Закан, помер у юності під час навчання в єшиві «Огалей Тора» — 26 сівана 5730 (30 червня 1970).
- Його дочка, Брейна (Брейнді) — померла 17 менахем-ава 5784 (21 серпня 2024) дружина р. Баруха Непрастека.
Додаткова література
В останній рік свого життя він розповів свої спогади членам родини. Ці спогади були записані й опубліковані у двох частинах у тшурот до весіль його онуків:
- Частина 1 — урочистість шлюбу Іцхака і Нехами-Діни Непрастек, 14 адара I 5765 (23 лютого 2005).
- Частина 2 — урочистість шлюбу Менахема-Мендла та Айди Непрастек, 1 хешвана 5767 (23 жовтня 2006).
Примітки
- ^ Цей факт доводить, наскільки хасиди Хабаду в місті довіряли його батькові, оскільки існування єшиви трималося в таємниці й було відоме лише батькам учнів, на яких хасиди покладалися, що вони не розкриють таємниці існування єшиви, навіть якщо їх схопить таємна поліція і вони зазнають жорстоких тортур.
- ^ Але це ще не було в офіційних рамках єшиви, яка почала діяти лише в 5708 році (1947/1948).
- ^ Іншими юнаками, які отримали візу, були р. Гіршл Хітрик, р. Азріель Хайкін і р. Хаїм-Ашер Каганов.
- ^ Прослухати на сайті «Ашрейну». Після того як присутні на фарбрейнгені зобов'язалися пожертвувати певну суму в записках, які вони подали Ребе, Ребе звернувся до них і звелів подвоїти пожертву. (Кожному жертводавцеві Ребе назвав іншу суму подвоєння.) Опис збору коштів — у «Торат Менахем — Гітваадуйот» пункт 43 (текстова версія на сайті Chabad.org).
Код особи: № 1517397301
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Хасиди, які залишили Росію під час Великої втечі
- Особистості, яким Ребе проводив кідушин
- Особистості, що народилися в 5690 році (1929/1930)
- Особистості, що померли в 5763 році (2002/2003)
- Родина Діскінів
- Особистості у Філадельфії
- Випускники «Томхей Тмімім» у Бедфорді