Йосеф Шейнбергер
| Йосеф Шейнбергер | |
|---|---|
Письменник | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5679 |
| Місце народження | Єрусалим |
| Дата смерті | 12 швата 5767 (31 січня 2007) |
| Місце поховання | Оливкова гора |
| Країна | Ізраїль[В] |
| Рід діяльності | письменник, редактор |
| Посада | секретар «Еда гаредіт», редактор газети «Га-Еда» |
| Сім'я | |
| Батько | Давид Шейнбергер |
| Дружина | Алта-Ціпора-Рахель, дочка р. Цві Блоя |
Рав Йосеф Шейнбергер (5679 — 12 швата 5767 (31 січня 2007)) був письменником і секретарем «Еда гаредіт».
Біографія
Народився в 5679 році (1918/1919) у Давида Шейнбергера в Єрусалимі. У юності публікував статті в газеті «Коль Ісраель». Був діячем в «Еда гаредіт» і редагував газету «Га-Еда», крім того служив також секретарем громади. Помер 12 швата 5767 року (31 січня 2007) і був похований на Оливковій горі в Єрусалимі.
Узяв за дружину Алту-Ципору-Рахель, нащадка хабадських хасидів. Її батько р. Цві Блой (брат р. Моше Блоя з «Агудат Ісраель» і р. Амрама Блоя з «Нетурей карта») — правнук р. Урі Орнштейна, який був хасидом Цемах Цедека, а її мати пані Сара-Зісл — правнучка р. Еліягу-Йосефа Рівліна[1].
Зв'язки з Ребе
Рав Шейнбергер зустрічався з Ребе кілька разів упродовж років[2]. А також листувався з Ребе[3].
Перший раз, коли він зустрівся з Ребе на єхідуті, був у 5718 році (1957/1958); на ньому йшлося про важливість вивчення вчення хасидуту — тема, про яку обидва говорили і в інші рази.
Одного разу він запитав Ребе про його слова, що неможливо без вивчення хасидуту: адже чимало великих і гаонів Ізраїлю, шліта, у нашому поколінні не вивчають хасидут. І відповів йому Ребе: «Безсумнівно, що радість заповіді неможлива без хасидуту»[4].
Рав Шейнбергер кілька разів запитував Ребе про причину того, що він наближає Шазара; Ребе відповів йому на це в один із разів, що «я прошу вас, не ставте важких запитань». Іншого разу, коли рав Шейнбергер заперечив на те, що Ребе висловився про Шазара[5], що «прощені йому всі його гріхи», оскільки він піднісся, — а втім, він, як видається, епікорес, — відповів Ребе: «Я його знаю, він вірить простою вірою»[6]. Хасидові Клаузенбурга, який запитав Ребе, чому він говорить це саме про нього, а не про Бен-Гуріона, відповів Ребе: «Що тобі за діло, якщо ще одному євреєві простять його гріхи?»[7].
Кілька разів приїжджав на фарбрейнгени у Ребе в Шабат.
Його книги
- «Амуд еш» — історія життя рава Єгошуа-Лейба Діскіна
- «Оламот ше-харву» — розповіді з подій життя Адмора Йоеля Тейтельбойма із Сатмара
- «Гінзей Йосеф» — торанічні статті
- «Гвурот Рамхаль» — про трактат «Авот»
Додаткова література
- «Бе-сод сіах», с. 361 — 364.
Примітки
- ^ «Сефер га-яхас ле-мішпахат Рівлін»
- ^ Див. щоденник 9 адара I 5725 (11 лютого 1965). У кн. «Лав кі-пшуто» рава Зуші Пойзнера, с. 34, наводиться історія з його єхідуту в 5729 році (1968/1969).
- ^ Лист Ребе до нього від 17 сівана 5716 (27 травня 1956) надруковано силами «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш» у кунтресі до Шабату тижневої глави «Рее» 5782
- ^ «Мікдаш мелех», ч. 4, сторінка 417
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Насо», 9 сівана 5723 (1 червня 1963). «Торат Менахем», ч. 37, с. 57-8.
- ^ «Мі-шівхей Рабі», с. 128-9.
- ^ «Насі ве-хасид», с. 201
Код особи: № 5295846200