Перейти до вмісту

Моше Штернбух

Матеріал з Хабадпедії
Моше Штернбух
Голова рабинського суду «Еда гаредіт» в Єрусалимі та один із найбільших законовчителів нашого покоління
Основна інформація
Дата народження24 швата 5686 (8 лютого 1926)
Місце народженняЄрусалим
КраїнаВеликобританія[В]
Місце проживанняЄрусалим, Бней-Брак, Йоганнесбург
Рід діяльностірабин, Рош Єшива, Аб-бет-дин[В]
Освіта«Торат емет» у Лондоні, єшива «Хеврон» в Єрусалимі
Посадаголова рабинського суду «Еда гаредіт» (з 5763 року), голова єшиви в Бейт-Шемеші, голова «Єшиват га-масмідім», рабин громади в Рош-га-Аїні та інші
УчителіІцхак-Зеєв Соловейчик, Дов-Беріш Вайденфельд та інші
Сім'я
БатькоАшер Штернбух
МатиДвора, дочка рава Шломо-Залмана Пінеса
ДружинаЯффе, дочка Яакова Шехтера
ДітиЕфраїм-Залман Штернбух, Ашер Штернбух, Хаїм-Озер Штернбух та інші
Медіафайли у Вікісховищі

Рав Моше Штернбух (народився 24 швата 5686, 8 лютого 1926) — голова рабинського суду Еда гаредіт в Єрусалимі й один із найбільших законовчителів нашого покоління. Також очолює єшиву в Бейт-Шемеші.

Біографія

Народився в Лондоні 24 швата 5686 року (8 лютого 1926) в рава Ашера Штернбуха і матері, пані Двори, дочки рава Шломо-Залмана Пінеса, автора книги «Панас Шломо», нащадка родини Віленського Гаона. У дитинстві перебував під впливом особистості рава Ельханана Вассермана, який гостював у домі його батьків у Лондоні під час поїздок, які він здійснював для збору коштів на свою єшиву в Барановичах.

У дев'ять років утратив батька.

У юності в Лондоні рав Штернбух і рав Аврагам-Іцхак Шем-Тов були друзями дитинства, і згодом[1], через 57 років, протягом яких вони не бачилися, вони зустрілися і згадували (серед іншого) суперечку, яку вели про Любавичі та їхнє майбутнє[2].

У юності навчався в лондонській єшиві «Торат емет» рава Моше Шнайдера та в єшиві «Хеврон» в Єрусалимі. У період навчання в Єрусалимі зблизився з равом Іцхаком-Зеєвом Соловейчиком із Бриська і з равом Дов-Берішем Вайденфельдом із Чебіна[3]. У 27 років засватався зі своєю дружиною, пані Яффе, дочкою промисловця Яакова Шехтера, одного з наближених Хазон Іша, який виступив сватом.

Після одруження жив в Єрусалимі й очолював «Єшиват га-масмідім», а згодом близько двадцяти років жив поруч з єшивою «Понєвеж» у Бней-Браку, трудився над написанням серії книг «Моадім у-зманім» та інших книг, очолював колель і служив рабином громади в Рош-га-Аїні. Потім протягом кількох років служив рабином харедимної громади в Йоганнесбурзі в Південній Африці.

5748 року (1987/1988) оселився в кварталі «Гар-Ноф» в Єрусалимі і заснував там центр Тори імені Гра, що містить бейт мідраш і синагогу.

5749 року (1988/1989), після відходу з життя рабина Еда гаредіт рава Іцхака-Яакова Вайса, рава Штернбуха було призначено заступником голови і членом рабинського суду Еда гаредіт, а з 5763 року (2002/2003) він очолює рабинський суд.

5752 року (1991/1992) почав публікувати свої галахічні відповіді в респонсах «Тшувот ве-ганагот», у серії із 7 томів[4].

З літніх місяців 5773 року (2012/2013) очолює засновану ним єшиву. Єшиву було засновано спершу в єрусалимському кварталі Рамот, а в зимові місяці 5778 року (2017/2018) єшива облаштувалася в Рама Гімель у Бейт-Шемеші. Рав Штернбух регулярно дає в єшиві загальні уроки, а також бесіду про питання мусару і про злободенні теми. Його слова перед учнями редагують і друкують у листку, що поширюється в місцях зосередження харедім в Ізраїлі[5].

У справі про поховання на ділянці Голубенціц у Бейт-Шемеші він вирізнявся серед тих, хто дозволяв розкопки на цьому місці, всупереч думці «Атра кадіша» на чолі з р. Давидом Шмідлем і гаона, голови рабинського суду Еда гаредіт рава Іцхака-Товії Вайса. Розбіжності й ненависть, що виникли до нього після того, як він дозволив розкопки, украй загострилися. Прикладом цього є вчинок групи екстремістів, що напала на онуків рава при виході з талмуд-тори взимку 5782 (2021) року, що призвело до втручання поліції Ізраїлю[6][7].

Зв'язки з Хабадом

З нашими Ребе, провідниками поколінь

Попри те що він належить до кіл канаїм в Єрусалимі й обіймає посаду голови рабинського суду кіл Еда гаредіт, рав Штернбух протягом усіх років підтримував зв'язок з Адморами Хабаду.

Цей зв'язок почався ще тоді, коли він був дорослим юнаком: 5709 року (1948/1949) він звернувся до Ребе Раяца з проханням про розпорядок навчання і удостоївся відповіді, що настановляла його, що навчання має бути заради того, щоб виконувати і дотримуватися, і що виконання має виходити з внутрішнього почуття любові до Всевишнього[8].

Іншого разу, коли він спитав Ребе про сенс формулювання запрошення, яке написав рав Бенціон Шемтов на бар-міцву свого сина, — що він сподівається, що його син «виросте на втіху Ребе», — і стверджував, що слід просити, щоб він виріс на втіху Творця світу[9], Ребе відповів йому рідкісним і особливим листом, у якому роз'яснив, як можливо, що хасиди благословляють себе таким формулюванням, і навіть додав і написав йому, що вагався, чи відповідати на питання, оскільки зазвичай питання такого роду надходять від людей, яких жодне пояснення не задовольнить і які шукають лише приводу для суперечки, але оскільки Ребе його не знає, він виходить із презумпції його доброчесності — що він справді питає, бо бажає зрозуміти[10].

Рав Штернбух цитує постанови наших Ребе, провідників поколінь, у своїх відповідях. В одній зі своїх галахічних відповідей рав Штернбух пише: «...якщо в його владі вибрати день операції, а лікарі, що лікують, — євреї, і їм напевно доведеться заради нього порушувати Шабат, і немає потреби саме в переддень Шабату, хоча є заповідь у лікуванні хворого, — оскільки немає заповіді саме в переддень Шабату і можна це відкласти, ми не дозволяємо доводити себе до порушення Шабату операцією, і про це свого часу вже публічно заявив його святість Адмор з Любавичів[11]. І з цим погодилися великі законовчителі того часу»[12].

Зв'язки з хасидами Хабаду

Коли рабини Хабаду прийшли запросити його на сороковий сіюм вивчення Рамбама, рав розповів їм, що протягом певного часу листувався з Ребе, а потім тепло благословив організаторів і учасників[13].

Рав Штернбух має звичай купувати для себе і своїх домашніх етроги Кфар-Хабада родини Гарелік, з породи калабрійських етрогів[14].

Дав схвалення і благословення книзі, що роз'яснює «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» в «Танії»[15].

Надав написані ним слова Тори на тему «І розкажи синові твоєму» для випуску «Мі-бейт га-гораа» за місяць нісан 5782 року (квітень–травень 2022), що видається бейт гораа Кфар-Хабада, при цьому написавши: «Передаю слова, які я написав на тему заповіді „І розкажи синові твоєму“ і практичні подробиці законів, рабинам-гаонам, суддям суду праведного і бейт гораа Кфар-Хабада, хай буде він відбудований і утверджений незабаром, у наші дні, амен, для публікації для багатьох, і заслуга багатьох хай допоможе їм, і бажання Всевишнього хай здійсниться їхніми руками»[16].

Рав Штернбух регулярно протягом цілого року вивчав книгу «Танія».

Частина учнів його єшиви регулярно вивчає хасидут з учнями єшиви «Тіферет Ісраель» та єшиви гдола Любавич[17].

З його постанов

Рав Штернбух підтримує думку Ребе, який віддає перевагу перуці перед хусткою. І написав: «Той, хто забороняє перуку, не обтяжує, а дуже полегшує».

І так він пише в респонсах «Дат ве-галаха»[18]: «І особливо я хочу підкреслити, що той, хто сьогодні забороняє кожній перуку за законом, не обтяжує, а лише дуже полегшує в цьому, бо жінка сьогодні в хустці не завжди покриває все своє волосся, а це привід побоюватися заборони за законом, навіть із Тори, у громадському місці; і якщо в перуці побоювання, на думку більшості законовчителів, — лише щодо „дат єгудіт“, то в хустці побоювання — щодо відкриття волосся, тобто щодо порушення самого „дат Моше“; і якщо так, той, хто обтяжує, може дійти до полегшення, що спричиняє порушення заборони Тори, бо лише одиниці в сефардів, які знімуть перуку, остерігатимуться, щоб хустка завжди покривала все волосся, як належить; і навіть якщо перука — це зміна шляхів наших батьків, то хустка сама по собі, і особливо для сефардів, — це ще більша зміна, бо в „Шулхан арусі“ ясно сказано, що в громадському місці потрібне ще покривало і недостатньо однієї хустки, і так справді чинили в них із покоління в покоління, доки довкола них не змінився звичай і не почали носити лише хустку. І якщо так, навіть у хустці немає в цьому обтяження, а лише полегшення всупереч постанові та звичаю поколінь, згідно з якими крім хустки потрібне саме покривало».

Запалити свічку святого Шабату

Звичай Хабаду — казати під час запалювання свічок у переддень Шабату «запалити свічку святого Шабату», тобто додавати слово «святого», і були деякі, хто виступав проти цього формулювання, а рав Штернбух написав на обґрунтування звичаю[19]: «Так наводиться в сідурі Рашаза і в сідурі „Корбан мінха“». Рав Штернбух пише, що не знає, на що вони спиралися, і підсумовує там, що все залежить від того, чи приймає жінка Шабат запалюванням чи ні: якщо вона приймає Шабат запалюванням, їй личить додати «святого», бо цим вона натякає на прийняття святості дня, але якщо вона ставить умову не приймати Шабат запалюванням, хай не каже «святого». (Однак за звичаєм Хабаду слід завжди казати «святого», і лише коли вона запалює свічку Шабату і Йом-тову (коли Йом-тов припадає на Шабат і вона запалює свічку в переддень Шабату, який є також переддням Йом-тову), вона благословляє: «запалити свічку Шабату і Йом-тову», без слова «святого»)[20].

Запалити свічку Дня пам'яті

Приписує благословляти під час запалювання свічок Рош га-Шана «запалити свічку свята Дня пам'яті» — за зразком звичаю Хабаду благословляти «запалити свічку Дня пам'яті».

Спершу він написав, що дивується звичаю Хабаду, але через кілька років написав висновок, що, на його думку, звичай Хабаду — правильний звичай.

Родина

  • Його брат, рав Еліягу Штернбух, служив головою рабинських судів «Махзікей га-дат» в Антверпені.
  • Його брат, рав Дов, служив директором семінару для дівчат у Гейтсгеді.
  • Його свояк (чоловік сестри), рав Мешулам-Давид Соловейчик (був одружений з його сестрою).
  • Його свояк (чоловік сестри), рав Ханох Ерентрой — колишній голова рабинських судів у рабинському суді в Лондоні (був одружений з його сестрою).
  • Його свояк (чоловік сестри), рав Хаїм-Яаков Аріелі (був одружений з його сестрою)[21].
  • Його син, рав Ефраїм-Залман Штернбух — рам в очолюваній ним єшиві й автор книг «Авней шоам» та «Іссахар у-Звулун».
  • Його син, рав Ашер Штернбух.
  • Його син, рав Хаїм-Озер Штернбух.
  • Його зять, рав Шломо-Залман Ірам — мешів в єшиві «Понєвеж».
  • Його зять, рав Іссахар Шрайбер — голова колелю, з хасидів «Толдот Агарон».

З його книг

  • «Моадім у-зманім» — дев'ять частин, про закони свят і пам'ятних днів Ізраїлю
  • «Тшувот ве-ганагот» — сім томів галахічних відповідей
  • «Таам ва-даат» — три томи про тижневі глави Тори
  • «Біурім ве-ганагот аль га-Тора» п'ять томів про тижневі глави Тори
  • «Хохма ва-даат» — два томи в додатковій серії про Тору
  • «Пшат ве-іюн» — серія книг про трактати Шасу
  • «Агада шель Песах, Моадім у-зманім» — видана 5722 року (1961/1962), з новими тлумаченнями законів і роз'ясненнями
  • «Агада шель Песах, Таам ва-даат» — видана 5761 року (2000/2001), з галахічними постановами і роз'ясненнями
  • «Агада шель Песах, Ваягед Моше» — видана 5781 року (2020/2021) за редакцією рава Шалома-Меїра Валаха, з перлинами законів, новими тлумаченнями, роз'ясненнями, звичаями та історіями
  • «Діней у-мінгагей Пурим мешулаш ве-Ерев Песах ше-халь бе-Шабат»
  • «Мішнат га-моадім» — про Хануку
  • «Дат ве-галаха» — «Питання галахи з проблем нашого часу», Єрусалим, 5730
  • «Зівхей кодеш» — про трактат «Звахім»
  • «Орхот га-баїт»- закони чистоти й закони єврейського дому
  • «Торат га-мішпаха» — закони чистоти й виховання дітей
  • «Га-галаха ба-мішпаха»
  • «Баайот га-зман» (2 томи)
  • «Міцвот швіїт ке-гілхата»
  • «Стам ке-гілхатан» — закони написання сувоїв Тори і мезуз та виготовлення тфілін
  • «Га-дерех ле-тшува» — коментар і примітки до законів каяття Рамбама
  • «Кіцур діней рібіт га-мецуїм»
  • «Біркат га-хама» — закони, примітки та звичаї, Бней-Брак, 5741
  • «Ерев Песах ше-халь бе-Шабат ве-Пурим мешулаш», Бней-Брак
  • «Гілхот га-Гра у-мінгагав», Єрусалим, 5758
  • «Да ма ше-ташів» — збірник бесід на теми віри, світогляду, мусару, виховання та інші, Єрусалим, 5741
  • «Даат у-махшава» — про закони про риси характеру і закони про ідолопоклонство Рамбама
  • «Решимот бі-шмаатета» — примітки до книги «Шев шмаатета»
  • «Еш кодеш» — за його творами і статтями — факти, шляхи і звичаї його вчителя рава Моше Шнайдера, голови єшиви «Торат емет» у Лондоні', у виданні інституту «Таам ва-даат»
  • «Галіхот ве-ганагот» — кунтресім, укладені з його книг про свята Ізраїлю равом Мордехаєм Голдішем

Додаткова література

  • Яаков Б. Фрідман, «Меонот арайот», біографія і звичаї рава Моше Штернбуха, адар II 5784 (березень–квітень 2024)

Примітки

  1. ^ У тамузі 5768 року (2007/2008)
  2. ^ За словами рава Шемтова на фарбрейнгені з учнями єшиви «Цеірей га-шлухім» у Цфаті
  3. ^ Який згодом дав схвалення його книзі «Моадім у-зманім».
  4. ^ Станом на 5782 рік.
  5. ^ Узимку 5781 року (2020/2021) бесіди вийшли друком у серії книг «Біурім ве-ганагот аль га-Тора».
  6. ^ Шокуючий запис: екстремісти жорстоко нападають на онуків голови рабинських судів Еда гаредіт, на сайті «Бехадрей харедім»
  7. ^ Онуки голови рабинських судів утікають: екстремісти підстерігають дітей і нападають на авреха, на сайті «Бехадрей харедім»
  8. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 9, лист 3299: «Панові Моше, хай живе він
    Мир і благословення
    У відповідь на його листа, у якому він просить написати йому розпорядок вивчення Тори, оскільки весь тиждень він зайнятий і лише кілька годин на тиждень навчається з кількома учнями. Розпорядок роз'яснено в благословенні „Ахават олам“: „вивчати, дотримуватися, виконувати і здійснювати“. І сенс його в тому, що навчання має бути заради того, щоб знати, як дотримуватися того, від чого треба себе оберігати, як у питаннях розуму, так і в питаннях рис характеру, і треба вивчати закони та шляхи поведінки в добрих рисах, щоб виконувати на ділі, і вивчати книги мусару та книги хасидуту, щоб виконання було у внутрішньому здійсненні, тобто щоб не обманювати самого себе, і це — „з любов'ю“, бо любов указує на здійснення, як личить кожному за його суттю, і Благословенний Всевишній хай допоможе йому в матеріальному і в духовному.
    З благословенням доброго запису і печаті
    Від імені Ребе шліта (Адмора шліта)
    Секретар».
  9. ^ Коли він спитав рава Шемтова, той сказав йому, що так заведено в хасидів, а якщо в нього є питання, треба спитати Ребе; і цим він хотів привести до того, щоб той зв'язався з Ребе за допомогою листа до нього.
  10. ^ Лист від 11 нісана 5713 року (27 березня 1953), «Ігрот кодеш», том 7, лист 2076: «Благословенний Всевишній, 11 нісана 5713 (27 березня 1953)
    Бруклін.
    Мир і благословення!
    У відповідь на його листа від 16 адара, у якому він порушує питання про формулювання запрошення, отриманого ним від рава-хасида, ветерана і хасида, богобоязної людини, що веде справи чесно, займається громадськими потребами і т. д., нашого вчителя рава Бенціона, хай живе він, Шемтова, шадара, де згаданий благословляє себе тим, щоб його син був богобоязним, хасидом і знавцем Тори відповідно до мого наміру і бажання. І тому йому важко зрозуміти, який сенс пов'язувати побажання здійснення бажань серця єврея з наміром і бажанням людини з плоті й крові.
    Відомо, що молитва — це служіння серця, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті («Таанит» 2а), і вона має бути вимовлена мовленням, і тому треба, щоб уста і серце були згідні, аби молитва подіяла. Так само зрозуміло з тексту наших молитов, що кожен, хто докладно викладає свою молитву, гідний похвали, і не задовольняється загальною молитвою, тому моляться дванадцятьма середніми благословеннями, а не одним загальним проханням, і також у самих цих благословеннях у кожному з них докладно викладено безліч деталей. І тому той, хто не покладається на себе, що зможе докладно викласти свою молитву як слід, з якої б то не було причини, і, на його думку, серед його друзів є такий, що відчуває до нього прихильність і щиро бажає йому всякого блага та краще розуміє його прохання, докладніше і глибше, — формулює свою молитву і прохання так, що молиться, щоб його прохання було виконане відповідно до наміру і бажання такого-то. І подібне знаходимо й у галасі в багатьох і багатьох питаннях, і серед них у гетер іска, коли в гетер іска пишуть „згідно з установленням наших мудреців, благословенної пам'яті“, і пише це навіть неук, і це діє за законом Тори, оскільки він передає свою думку мудрецям, благословенної пам'яті.
    Б) Крім того, хто знає спонуки серця людини і хитрощі лихого начала, яке — великий майстер і приходить до кожного відповідно до його справи, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті («Шабат» 105б), і тому шукає різні шляхи, щоб збентежити людину, і особливо в сприятливу годину, коли побоюється, що її молитву буде прийнято, є більше підстав побоюватися, що збентежать і домішають певну корисливість до її прохання і молитви; і чим більше прохання віддалене від матеріальних речей, як у проханні згаданого, щоб був богобоязним, — і він цим не задовольняється, а щоб був ще й хасидом, тобто понад вимоги закону навіть для богобоязного, — і цим не задовольняється, а додає ще: знавцем Тори, — тобто щоб користувався силою Тори, щоб бути богобоязним і хасидом, бо Тора — це Тора істини, а Милосердя сказало: „не створювати“, — зрозуміло, що лихе начало шукатиме все, що в його силах, щоб збентежити молитву, і якщо це неможливо в мовленні, то хоча б у серці; і це подібно до того, що написав Рамбам наприкінці законів про заміну: „Тора зійшла до глибини розуму людини і почасти до її лихого начала і т. д., і хоча вона дала обітницю і присвятила, можливо, вона передумала і пошкодувала і т. д.“; і єдина порада для цього — передати свою молитву на думку іншої людини, яка не зацікавлена в справі і шукає її блага, і тоді мовлення і намір підуть разом. І для цього теж є багато прикладів у нігле, і один із них — те, що сказали наші мудреці, благословенної пам'яті («Недарім» 25а): „Сказав їм: знайте, що не за вашим розумінням я заклинаю вас, а за моїм розумінням і за розумінням Всюдисущого“.
    В) Також він питає, що, здавалося б, просто, що молитва має бути в загальному вигляді — бути з тих, хто виконує волю Благословенного Всевишнього, не згадуючи шлях, якого він бажає. І при всій повазі до його вченості — це не так. І, як сказано вище, з усіх текстів молитви, які встановили Мужі Великого зібрання, видно, що прохання і молитви викладаються докладно, наскільки можливо, а те, що не виклали ще докладніше, — це для того, щоб був один текст для всіх синів Ізраїлю; але й цей текст вельми докладний, як сказано вище. — Див. Рамбам, закони молитви, розділ 1 і розділ 6.
    Скажу правду, що в мене був сумнів, чи відповідати на питання, чи ні, оскільки, на наш жаль, в усі часи, і особливо в наш час, знаходяться багато хто, чий намір — сама складність (особливо в шляху, до якого вони не звикли, і коли вони питають себе, чому ухиляються від нього, найлегша відповідь — сказати, що в нього є складнощі з цим шляхом). І тоді немає великої користі у відповіді, оскільки брама питань не зачинилася; але оскільки я його не знаю, я виходжу з презумпції його доброчесності, що, безсумнівно, його намір лише на добро, тобто щоб йому пояснили річ, яка ще не траплялася йому в листах людей, хоча подібне до неї трапляється в багатьох місцях, як сказано вище.
    З благословенням на кошерне і радісне свято Песах.
    P. S.: Зрозуміло, якщо в нього є якісь зауваження до сказаного, мені буде цікаво їх прочитати, і я постараюся також відповісти на них, наскільки зможу.
    Примітка: я навмисно навів два вищезгадані приклади, бо питання клятви — це питання служіння людини, що починається з моменту бар-міцви, коли вона стає зв'язаною клятвою з гори Синай. А натяк у цьому — на рібіт у гетер іска, як роз'яснено в маамарі мого тестя, його святості Адмора, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга, маамарі, що починається словами «Таама кі тов сахра», 5709 року (1948/1949).
    Додаю тут копію мого загального листа до прийдешнього на добро свята Песах, який, безсумнівно, зацікавить його честь, хай живе він».
  11. ^ Див.: «Гіткашрут», випуск 1339: медичне лікування напередодні Шабату; і див.: «Шулхан Менахем», Орах хаїм, частина 2, розділ 148, с. 4 і далі.
  12. ^ «Тшувот ве-ганагот», частина 3, розділ 11, с. 12, що починається словами «У-міу». — І див. також: «Тшувот ве-ганагот», частина 1, розділ 441, с. 304, де він наводить від Ребе Раяца про суворість заборони пити молоко нееврея, що це завдає шкоди вірі [див. слова Ребе Раяца на цю тему в статті: «Халав акум»]. І див. також: «Тшувот ве-ганагот», частина 4, розділ 1, у примітці на полях, де він ставить питання про огласовку в хабадських сідурах, і див., що відповів йому рав Барух Оберлендер у «Гаарот у-біурім», «Огалей Тора», випуск 847, с. 85.
  13. ^ Повідомлення на сайті «Кікар га-Шабат».
  14. ^ Повідомлення на сайті «Штурем».
  15. ^ Повідомлення на сайті «Хабад Інфо».
  16. ^ За випуском (с. 6)
  17. ^ Див.: рав Хаїм Мос [chabadg.co.il/yeshivashelahlichus/ «Єшива шель шліхут»] на сайті Бейт Хабаду Рама Гімель Бейт-Шемеш.
  18. ^ (розділ 1)
  19. ^ У його книзі «Тшувот ве-ганагот», частина 1, 270
  20. ^ Див. лист Ребе, надрукований в «Ігрот кодеш», том 31, с. 22. «Тшувот у-біурім бе-Шулхан арух» (5747), розділ 77. Див. також: «Шмірат га-Шабат» (Гадасі), с. 44, і в примітці 36.
  21. ^ Їхній син — рав Ашер Аріелі.
Статтю засновано на статті у Вікіпедії, кредит,
список авторів
Моше Штернбух згадується ще в 10 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 6160839701

Повідомити про помилку на цій сторінці