Шалом-Дов-Бер Фрідман (ШАМІР)
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
| ||
| Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань. | |
| Шалом-Дов-Бер Фрідман | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5681 (1920/1921) |
| Країна | Радянський Союз, Свята земля |
| Місце проживання | Ростов-на-Дону, Рига, Єрусалим |
| Рід діяльності | офіцер Червоної армії, електрик, громадський діяч |
| Освіта | підпільні єшиви «Томхей Тмімім» у Бердичеві, Курську, Житомирі та Клинцях |
| Посада | командир батареї зенітних ракет, старший електрик у лікарні «Гадаса Ейн-Керем», один із засновників та активістів організації «Шамір» |
| Учителі | Еліезер Пінський, Йосеф Гольдберг та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Мордехай-Агарон Фрідман |
| Мати | Естер |
| Дружина | Гінда, уроджена Песвекова |
| Діти | Шнеур-Залман Фрідман, Йосеф-Іцхак Фрідман, Шейна Атія |
| Родовід | |
Рав Шалом-Бер Фрідман (5681 — 14 тевета 5766 (14 січня 2006)) був одним із засновників і активістів організації «Шамір». Навчався в єшивах «Томхей Тмімім» у Бердичеві, Житомирі та Клинцях.
Біографія
Дитинство
Народився в 5681 році (1920/1921) у Кременчуці, що в Україні, у рава Мордехая-Агарона і Естер Фрідман.
Коли йому було близько трьох років, його родина переїхала жити до Ростова-на-Дону. Батько виховував його на шляхах Тори й хасидуту, і замість того щоб бути відправленим навчатися до державної школи, він вивчав Тору вдома, а потім у підпільних єшивах.
Його батько, один із визначних хасидів Хабаду в Ростові-на-Дону, був заарештований у ніч Рош га-Шана 5696 (27 вересня 1935) таємною поліцією. Тієї ж ночі були заарештовані також хасиди: р. Давид Лабак, його шурин, міський рабин рав Моше Медальє, р. Шмуель-Мендл Гальперін і ще двоє[1].
Приблизно після двох років страждань його батько, р. Мордехай-Агарон Фрідман, був звільнений із радянської в'язниці.
Його мандри єшивами «Томхей Тмімім»
Приблизно з 5695 року (1934/1935)[2] він і його брат р. Аврагам-Йосеф навчалися в підпільній єшиві в місті Бердичів.
Згодом, коли єшива переїжджала з місця на місце, юний Шалом-Дов-Бер теж переїжджав разом зі своїми товаришами і перейшов навчатися до єшиви, що відкрилася в місті Курськ.
У 5696 році (1935/1936) навчався в підпільній єшиві «Томхей Тмімім» у місті Житомир. Спочатку в єшиві було лише чотири учні: він, р. Моше Морозов, р. Єшая Гопін і р. Нісан Пінсон. Магідом шіуром був р. Еліезер Пінський, який навчав учнів, попри пов'язану з цим небезпеку. Заняття відбувалися в синагозі, що містилася на краю міста. Синагога мала кілька входів на випадок небезпеки.
У зимові місяці 5697 року (1936/1937) було вирішено, що в Житомирі навчатимуться старші учні, а молодших учнів, і серед них р. Шалом-Дов-Бера Фрідмана, було відправлено до єшив в інших містах.
Після свята Песах 5697 року (27 березня 1937) р. Шалом-Дов-Бер прибув навчатися до єшиви, що відкрилася в місті Клинці, у якій викладав рав Йосеф Гольдберг, який розповів про історію єшиви:
«Після Песаху я прибув до Клинців, відкрив там відділення, і туди прийшли учні рав Шалом-Мендл Калменсон, рав Геніх Рапопорт, рав Шалом-Бер Фрідман, рав Цві-Гірш Браслевер та інші. У Клинцях ми навчалися до 24 кислева 5698 (28 листопада 1937), коли прийшли нас заарештувати. Мене в той момент не було в синагозі, і так я врятувався. І ми всі звідти втекли».
Офіцер Червоної армії
Під час Другої світової війни в Радянському Союзі було оголошено надзвичайну мобілізацію. Кожного чоловіка призовного віку мобілізували проти його волі. Усі «звільнення» всіх видів було скасовано, і кожного молодого чоловіка, який ходив вулицею, негайно забирала армія і відправляла просто на кривавий фронт. Були такі, кому вдалося сховатися або видати себе за небезпечно хворих, але багатьох мобілізували проти їхньої волі. Також багатьох хасидів Хабаду мобілізували проти їхньої волі, і вони потрапили в біду, оскільки, крім тяжких трагедій, які були долею всіх солдатів у цій війні, вони страждали від відсутності кошерної їжі, неможливості накладати тфілін, а можливості дотримання заповідей були важкими й небезпечними.
Але Шалом-Дов-Бер служив під час війни у відносно добрих умовах, як командир батареї зенітних ракет; цієї посади він досяг завдяки тому, що закінчив навчання до війни, і завдяки своїм благословенним здібностям і знанням був одразу скерований на курси офіцерів ППО, а звідти — командувати ракетною батареєю. Він виконував свої завдання самовіддано й ефективно. Ближче до кінця війни був серед визволителів міста Рига.
Після війни одружився з пані Гіндою, уродженою Песвековою (з роду хасидів Александер), і вони оселилися в Ризі. До цього міста він привіз також своїх батьків, р. Мордехая-Агарона і Естер. Водночас він продовжував військову службу на базі поблизу Риги. Він виконував низку секретних і делікатних завдань, тож і після його демобілізації його час від часу призивали на резервну службу.
Завдяки своєму високому званню він міг дотримуватися кашруту і молитися як належить навіть у буремні дні війни, як розповів його син, машпіа рав Йосеф-Іцхак Фрідман:
«Таліт і тфілін тато постійно ховав у печі, що стояла в його кабінеті. Щодня він знаходив час зачинитися у своєму кабінеті — кабінеті офіцера Червоної армії, всередині секретного табору, — загорнутися в таліт, накласти тфілін і зануритися в молитву. Також кашрут їжі не був такою вже великою проблемою, оскільки, будучи офіцером, він міг вільно заходити на кухню і брати овочі, фрукти та інші продукти, у яких немає проблем із кашрутом».
Після демобілізації
Після демобілізації він влаштувався на роботу на підприємство, що займалося системами пастеризації молока. У межах своєї посади він мав їздити по всій Латвії і ремонтувати системи такого типу. Свою роботу він виконував відрядно, тож міг не працювати в Шабат. Усі дні тижня він вставав рано-вранці і закінчував роботу лише в пізні години, щоб встигнути виконати покладений на нього тижневий план до п'ятниці.
Щосуботи він молився в хабадській синагозі Риги, в якій молилися близько двох міньянів хасидів Хабаду, що жили в місті. У свята і Грізні дні міньяни організовували в домівках хасидів, і іноді р. Шалом-Дов-Бер навіть приймав хабадський міньян у себе вдома.
Серед хасидів, що жили в місті в ті роки, були: рав Аврагам Годін, рав Нахум-Іцхак Лерман, рав Нахум Бесер, рав Нотке Берхен, рав Залман Левін, рав Шломо Фейгін, рав Ісраель Консон, рав Муля Прус, мир праху їхньому. І хай будуть відокремлені для довгих і добрих днів, амен: рав Зуша та інші.
На фарбрейнгенах, які відбувалися в домівках хасидів, р. Шалом-Бер був живою душею. Фарбрейнгени він відкривав вивченням сіхи Ребе Раяца, яка потрапляла до нього незбагненними шляхами. Потім роздавав учасникам «машке», водночас керуючи хасидським співом, що лився приємно, іноді й до пізньої ночі.
Виховання його дітей
Своїх дітей він був змушений відправляти навчатися до «школи», однак паралельно наймав їм меламедів, які навчали їх Тори.
Його дружина, пані Гінда, казала цікавим сусідам, що меламед — учитель англійської.
Свого старшого сина Шнеура-Залмана він відправив до Самарканда, коли тому було сімнадцять років, на «хасидське підвищення кваліфікації». Він навчався там кілька місяців нігле і хасидуту, а як легенду розповідали, що він поїхав до свого дядька в Саратов відпочити на березі річки Волги. Атмосфера в домі була настільки секретною, що навіть його брат і молодша сестра щиро думали, що їхній брат поїхав відпочивати до Саратова. Батьки навіть подбали про те, щоб до них додому приходили листи від брата, який перебував у Саратові. Р. Шнеур-Залман розповідав, що й учні, які навчалися з ним у Самарканді, не знали правди. Вони думали, що він приїхав із Саратова.
Під час навчання в єшиві Шнеур-Залман жив у домі машпіа рава Міхаеля Мішуловіна. Заняття відбувалися з ранку до вечора в нього вдома і в магідей шіур рава Моше Ніселевича і рава Яакова Нотіка».
Дозвіл на виїзд
У 5723 році (1962/1963) родина вирішила спробувати виїхати з Радянського Союзу. Вони раз у раз подавали заяви до «ОВІР», але отримували відмову під приводом, що голова родини служив в армії на секретних посадах і може розкрити таємниці іноземним державам.
Знову і знову вони намагалися отримати дозвіл, доки в 5731 році (1970/1971) не отримали дозволу і не здійснили алію до Святої Землі.
У Святій Землі
Після короткого періоду проживання в Кфар-Хабаді і в центрі абсорбції в Сдероті родина Фрідман оселилася в кварталі Сангедрія-га-Мурхевет у Єрусалимі, який у ті дні щойно був збудований.
Щоб заробляти на життя, р. Шалом-Дов-Бер працював старшим електриком у лікарні «Гадаса Ейн-Керем». Коли йому запропонували посаду електрика в єшиві в Єрусалимі, він одразу ж надіслав лист Ребе, у якому просив благословення перейти на роботу в єшиву, бо сподівався працювати в оточенні тих, хто вивчає Тору. Однак Ребе відповів навпаки: «Дуже важливо, щоб хасид Хабаду залишився на такій важливій посаді, з якої він зможе впливати в дусі юдаїзму на багатьох працівників».
У дні «створення» кварталу р. Шалом-Дов-Бер багато допомагав усім мешканцям електромонтажними роботами в їхніх нових квартирах, хоча від своєї роботи в «Гадасі» отримував гідний заробіток і не потребував подібних дрібниць.
Один із засновників організації «Шамір»
Р. Шалом-Дов-Бер Фрідман був також серед засновників організації «Шамір» і був одним із її визначних активістів. Протягом багатьох років він їздив читати лекції новим репатріантам, які прибули до країни з хвилею алії початку 5730-х років, щоб прищепити їм юдаїзм і хасидут.
Коли організація «Шамір» створила «колель» для нових репатріантів, які наближаються до юдаїзму, він почав давати там уроки Тори, і завдяки йому багато хто наблизився до юдаїзму й хасидуту. Паралельно зі своєю духовною роботою він самовіддано вів фінансові рахунки організації «Шамір».
Відхід з життя
В останнє десятиліття життя він хворів і тяжко страждав. Помер у Шабат тижневої глави «Ваєхі», 14 тевета 5766 (14 січня 2006), а його похорон відбувся наступного дня, у неділю, і в ньому взяли участь багато хасидів Хабаду.
Родина
- Його син, р. Шнеур-Залман Фрідман — Реховот
- Його син, р. Йосеф-Іцхак Фрідман — Нахалат-Гар-Хабад
- Його дочка, пані Шейна Атія — Бейтар-Іліт
Примітки
- ^ Деяких із заарештованих було заслано до Сибіру, частина з них повернулася додому після закінчення заслання, тоді як міський рабин рав Медальє більше так і не повернувся. Його сліди зникли, і лише згодом стало відомо, що його було страчено.
- ^ В Ісру хаг Шавуот 5695 (9 червня 1935) р. Яаков Шац написав Ребе Раяцу: «Нещодавно прийшли ще 2 працівники (учні), хай живуть вони, сини рава Мордехая-Агарона (Фрідмана) з Ростова-на-Дону».
Код особи: № 8432734401