«Ешель Аврагам» (Фюрт)

«Ешель Аврагам» — кабалістична книжка, складена рабі Мордехаєм Ашкеназі, одним із кабалістів Італії, у якій він узагальнив теми кабали і тлумачення висловів Зоару так, як отримав їх від свого вчителя, кабаліста рабі Аврагама Ровіго, учня відомого кабаліста рабі Моше Закута.
Книжку вперше надруковано у Фюрті в 5461 році (1701), і внаслідок цього в працях наших Ребе, провідників поколінь, вона називається «Ешель Аврагам (Фюрт)», щоб відрізнити її від галахічних праць, які також мають цю назву[1].
Історія
Одним із найбільших кабалістів Італії в поколінні, що передувало Бааль-Шем-Тову, був рабі Аврагам Ровіго, відомий також своїм багатством, який займався громадськими потребами.
Рабі Аврагам був учнем рабі Моше Закута.
Після одруження він постійно приймав у своєму домі в місті Модена мудреців, кабалістів і посланців Землі Ізраїлю і утримував у своєму домі єшиву мудреців, для яких Тора була постійним заняттям, і серед них був рабі Мордехай, син рабі Єгуди-Лейба Ашкеназі, який виклав на письмі роз'яснення різних тем кабали і тлумачення висловів Зоару, назвавши книжку на ім'я свого вчителя «Ешель Аврагам» і натякаючи цим на різні гілки «дерева» вчення кабали.
У передмові, яку він додав до своєї праці, він прикрасив багатьма похвалами свого вчителя і наставника і, серед іншого, написав, що як праотець Аврагам був «єдиним у своєму поколінні», так і його вчитель, і як Аврагам годував перехожих і давав їм і матеріальну їжу, і духовну їжу, що зміцнювала в них віру, так і його вчитель «годував» його, утримував його і навіть навчав його основ віри й таємниць Тори[2].
У 5460 році (1699/1700) його вчитель рабі Аврагам вирушив до Німеччини для друкування книжки, і в 5461 році (1700/1701) вона була надрукована у Фюрті.
Розділи книги
- Таємниця чотирьох святих ступенів
- Тлумачення сфірот
- Зміст назв десяти сфірот
- Таємниця Дерева пізнання добра і зла
- Брама кліпот
- Загальний вступ до тлумачення висловів Зоару
- Тлумачення вступу до книги Зоар
- Тлумачення на Зогар, Берешит
- Тлумачення на Зогар, Шмот
- Таємниця знаків кантиляції та огласовки
- Таємниця семи днів Творіння
Зовнішні посилання
- «Ешель Аврагам», на сайті HebrewBooks
Примітки
- ^ «Ешель Аврагам» Бучач — коментар до «Шулхан арух», «Орах хаїм», і праця автора «При мегадім», що є коментарем до «Маген Аврагам».
- ^ Поетичною мовою автора: «Мій учитель і наставник, досконалий, хасид і скромний, відомий щедрий благодійник, вельмишановний наш учитель рав рабі Аврагам Ровіго, хай береже його Милосердний і визволить . . не стримував себе від того, щоб робити справи, яких ніхто у світі не зробить подібно до нього, — те, що Аврагам був один у своєму поколінні, таким є і він, тобто „один був Аврагам“ у цьому нашому поколінні . . удостоюється сам і приводить до заслуги багатьох, як відомо біля воріт Бат-Раббім, кличе гучно і каже: „Ідіть, їжте хліб мій“ (Мішлей 9, 5). Це — два хліби: їжа тілесна і їжа духовна. І зі мною сталося це: обставини часу не залишили мене в спокої, штовхали мене, вводили в сум'яття і вигнали мене з дому батька мого, і прийшов я сюди, щоб виконати устави вчення дорогоцінної Тори, і ось, у дорозі, на заїжджому дворі, велике дерево, посаджене біля потоків вод, дерево, добре для їжі й жадане для очей, і плід його солодкий піднебінню моєму, узяло мене у свій дім і нагодувало мене хлібом своїм — царською стравою Царя, Владики світу, і напоїло мене з колодязя свого — колодязя живої води, життя і милість виявляв мені день у день, удень велить мені милість свою, а вночі виконувалося в ньому „і роздумуй про неї вдень і вночі“, і ніч, як день, світить, хай береже його Милосердний і визволить, — свіча заповіді, яку він чинив для багатьох, бо такий його шлях усі дні — давати кожному, хто просить, досить для його потреби, і зі мною вже кілька років, як він витратив на мене, безсумнівно, чималі кошти, і про це сказано: „бо заповідь — свіча, а Тора — світло“, бо світило мені від сяйва Тори: він світить, і інші світять від його світла; без сумніву, із цими правилами, натякнутими тут у сфірот на початку цієї книжки, людина зможе збагнути й зрозуміти в Зоарі та в „Тікуним“ менш ніж за три місяці більше, ніж інші зрозуміли за багато-багато років».