«Лехем мішне»
Лехем мішне — усталена галаха в нігле і в ністар, згідно з якою людина має розламувати хліб на всіх суботніх трапезах саме над двома хлібинами щонайменше, на пам'ять про ман, який випадав у п'ятницю «лехем мішне», тобто в подвійній порції, на честь Шабату, і як пояснюється в Мідраші, він відрізнявся своїм запахом і смаком від усіх днів тижня.
Спосіб тримання лехем мішне
Галаха й кабала розходяться щодо способу тримання лехем мішне. Згідно з відкритою Торою їх слід тримати так, щоб одна хала лежала на іншій, тоді як згідно з ученням кабали їх слід тримати так, щоб дві хлібини лежали одна біля одної рівно. Алтер Ребе пояснює причину цього: оскільки суть відкритої Тори — ор яшар, що вказує на світло, як воно сходить у порядку сходження світів, у якому є рівні того, хто дає, і того, хто отримує, і Зеїр Анпін впливає на Малхут, тоді як таємне вчення Тори стосується хліба Шабату в аспекті ор хозер вищого макіфа, що оточує весь світ рівно, тобто світу Акудім, яким він є у своєму джерелі, бо суботні наїдки — у світі Тогу, який передував світові Тікун, і в ньому були відсутні ці аспекти того, хто дає, і того, хто отримує[1].
Треба з'єднати дві хлібини їхніми задніми боками досередини одна до одної, а лицьовими назовні, щоб усе було лицем, оскільки вони відповідають лехем мішне, і вони — таємниця 2 хлібин, які є їхуда ілаа та їхуда таата, хліб із небес і хліб із землі, що з'єднуються воєдино, бо навіть згідно з кабалою Арізаля щодо 12 хал, що відповідають хлібам показним, усе ж головне — це 2 хали, над якими промовляють благословення «Га-моці», які кладуть одну поруч з одною так, щоб їхні лиця були звернені назовні[2].
Розрізаний хліб
Якщо в людини є 2 половини хлібини і немає в неї цілої хлібини для лехем мішне в Шабат, нехай з'єднає їх разом шматком дерева, що має статус начиння, або чимось, що не є мукце, і нехай їхнє з'єднання не буде помітним, і закон її — як цілої щодо лехем мішне, так само як закон її — як цілої щодо ерув хацерот, але якщо в нього є ціла хлібина, не слід на це покладатися[3].
Лехем мішне на третій трапезі
Є такі, що кажуть, що й на третій трапезі треба розламувати хліб над двома цілими короваями, як на перших трапезах, і навіть якщо їсть багато разів у Шабат, для кожної трапези потрібен лехем мішне, а є такі, що кажуть, що навіть для 3-ї трапези достатньо одного цілого короваю, оскільки в 6-й день ман випав кожному по два омери, і з кожного омера робили два короваї, разом 4 короваї на 2 омери, один із них з'їдали в 6-й день, один у ніч Шабату й один уранці, залишався 1 цілий коровай для 3-ї трапези, і так поширився звичай полегшувати в цих країнах, розламуючи на 3-й трапезі над одним цілим короваєм, але слід суворішати й брати два згідно з першою думкою, яка є основною, хіба що в нього немає двох, тоді нехай буде не менше одного цілого короваю[4] усе це згідно з думкою, що треба омивати руки на третій трапезі. Проте хасиди Хабаду покладаються з кількох причин на полегшувальну думку, що можна виконати обов'язок фруктами й борошняними виробами[5].
Алтер Ребе постановляє в «Шулхан арухі», що будь-яка трапеза, окрім трьох суботніх трапез, зовсім не потребує лехем мішне. Проте слід відзначити звичай гаона рабі Дов-Бера Гарфінкеля, який мав звичку суворішати й дотримуватися лехем мішне на кожній трапезі і навіть на трапезі мезонот, яку їв перед молитвою, стверджуючи, що поняття лехем мішне стосується всіх справ Шабату.