Перейти до вмісту

Сіль

Матеріал з Хабадпедії
Сіль

Сіль — речовина, джерело якої у воді, і її використовують для приправлення інших страв.

На трапезі

בסעודה יש עניין שיהיה מלח על השולחן כשמברכים המוציא[1] עד אחרי ברכת המזון[2]. בטעם הדבר כתב אדמו"ר הזקן בשולחנו, שהשולחן דומה למזבח והאכילה עליו דומה להקרבת קרבנות, ולכן יש עליו מלח כבמזבח[3]; ועוד, שבשעה שהמסובים ממתינים מנטילת ידיים ועד הברכה על הלחם, ואינם רשאים להפסיק בדיבור ואף לא בדברי תורה, השטן מקטרג עליהם, והמלח שעל השולחן מגן עליהם[4]. בפירוש "שפתי כהן" על התורה נמנו טעמים נוספים: המלח, שבלעדיו אין העולם מתקיים, משמש משל לתורה, ומזכיר לאדם שקיומו תלוי גם בהזנת נשמתו בלימוד התורה ושעליו לאכול לשם שמים; והוא מזכיר גם את עונשם של אנשי סדום, שנענשו בגפרית ומלח על אכזריותם כלפי הנזקקים, כדי שידע לחלוק את סעודתו עם הזולת[5]. על פי הקבלה טובלים את פרוסת המוציא במלח שלוש פעמים[6].

Перед тим як їсти рибу на всіх трапезах Йом-тову, а можливо, і щоразу, коли їсть рибу, Ребе вкриває рибу товстим шаром солі[7].

Коли якось його запитали про сенс такої поведінки, Ребе мав вигляд, ніби ухиляється від відповіді, сказавши: «так смачніше» («с'із гешмакер азой"[8]. Інший переказ розповідає, що якось він пояснив, що під час Другої світової війни він одного разу переховувався на соляному заводі.

А дехто каже, що Ребе почав так поводитися, коли побачив у книзі святого рава р. Шимшона з Острополя, що слід так чинити.

Наприкінці трапези

כתב אדמו"ר הזקן בשולחנו סימן קעט סעיף ח: "אחר כל אכילתך אכול מלח... אכל כל מאכל ולא אכל מלח... ידאג..." ["ועכשיו לא נהגו כלל באכילת מלח אחר הסעודה ואין ניזוקין מפני שנשתנו הטבעים"]. מקור ההנהגה בדברי חז"ל[9]. אכילת המלח בסוף הסעודה הייתה מן הטעמים לתקנת מים אחרונים, כדי שלא ישפשף אדם את עיניו באצבעות שנגעו במלח חריף כ"מלח סדומית" ויבוא לידי עיוורון[10]; ואף שאכילת המלח אחר הסעודה אינה נוהגת עוד, חובת מים אחרונים עומדת בתוקפה[11].

Проте, мабуть, Ребе справді має звичай умочати завжди [на додачу до початку трапези] також наприкінці трапези. І так наводиться в записах про поведінку, записаних у ніч 2-го дня свята Сукот 5711 року (26 вересня 1950)[12]: наприкінці трапези він має звичай умочити три шматки хали в сіль тричі. Так само і в спогадах від тішрея 5721 року (вересень–жовтень 1960)[13]: наприкінці кожної трапези Ребе шліта (Адмор шліта) їсть невелику скибку хліба, умочену в сіль.

У ніч седеру

Ребе пише в «Агаді з „Лікутей теамім у-мінгагім“» щодо вмочання маци в сіль у ніч седеру: «І він не вмочає в сіль через любов до заповіді, щоб не було зовсім домішки іншого смаку (Магаріль, „Шулхан арух“ Рабейну 475, 10), і такий звичай дому Ребе». І Ребе ставить запитання: «І це потребує вивчення, адже писав Шла, що за писаннями Арізаля слід умочати в сіль». І продовжує: «І слід зазначити з „Лікутей Тора“, роз'яснення до маамару, що починається словами „Ве-ло ташбіт“, пункт 8». [Там сказано, серед іншого: «У питанні обов'язку їсти мацу, яка є початком служіння, має бути саме хліб убогості, який є аспектом віри та іткафьї без жодного смаку й розуміння, і тому не слід класти в неї сіль..»].

Усе це — під час їди «кезейтім», але в продовження трапези — «його святість Адмор умочав шматок маци тричі в сіль і їв його... як заведено в нього у святості протягом усього року»[14].

את הכרפס טובלים במי מלח, וטעמם המלוח מזכיר בין השאר את הדמעות ששפכו ישראל בשעבוד מצרים; ויש נוהגים לאכול את הביצה שבקערה כתבשיל ראשון בסעודה, אף היא טבולה במי מלח, זכר לאבל על חורבן בית המקדש והעדר קרבן הפסח[15].

У галахі та звичаї

המלח משמש להכשרת בשר מן הדם: לאחר שטיפת הבשר והשרייתו במים כחצי שעה, מולחים אותו במלח גס מכל צדדיו ומשהים אותו כשעה על גבי כלי מוטה או מחורר, כדי שהדם יזוב, ולאחר מכן מדיחים אותו שלוש פעמים[16]. כל הקרבנות, מן החי ומן המנחות, נמלחים לפני הקרבתם על המזבח[17]. לדברי ספר החינוך, המלח מטעים את הקרבן, וכך מעוררת שריפתו את לב המקריב, ובהיותו חומר משמר הוא רומז שהבאת הקרבן משמרת את נפשו מאבדון[18]. בשבת אסור לכבוש ירקות במלח[19], ובמקרים מסוימים אסור לתת מלח בתבשיל חם[20] או במאכל המוכן לאחר זמן ולא לאכילה מיד[21].

בקהילות ישראל נהגו במלח מנהגים שונים לסימן ברכה ולשמירה. נוהגים להכניס לחם ומלח ראשונים לבית חדש[22]; בקהילות מסוימות זורקים מלח לפני החתן והכלה בדרכם לחופה, כסימן לנצחיות ברית הנישואין, על שם "ברית מלח עולם"[23]; יש הנוהגים לאחוז גביש מלח בשעת ספירת העומר ולשאתו בכיס כל השנה לסגולה[24]; יהודי מרוקו נהגו לתת גרגר מלח בפה לפני היציאה מן הבית בלילה, לשמירה מן המזיקים[25]; ובבגדאד נהגו לשאת מלח בעת בדיקת חמץ[26].

У хасидуті

Корінь солі — від гвурот дАба (адже вона виходить із води, яка вказує на хохму). І пояснено в Каббалі, що гвурот де-Аба, коли входять у НеГІ де-Іма, перетворюються гвурот на хасадім дІма, оскільки щодо Іми вони вважаються хасадім, і тому сіль підсолоджує м'ясо, яке є аспектом Іми.

І в цьому сенс солі: сіль витягає кров (яка є відходами) з м'яса, тобто відокремлює відходи від їжі, оскільки її корінь — від гвурот де-Аба, які відокремлюють зло від добра, як написано в Зогарі: «бе-хохма ітберіру» (що всі бірурім — силою сфіри Хохма), і тому, як у питанні бірурім той, хто відокремлює, не перетворюється на сутність відокремлюваного, так само і в солі: хоча сама по собі вона не має смаку, проте вона надає смаку м'ясу[27].

Корінь солі — аспект кореня гвурот, який є аспектом кав га-міда[28]. А сенс кав га-міда в тому, що він є мірилом для всіх сходжень світел і посудин, як і скільки буде низведено, і тому треба класти сіль на стіл, щоб захиститися від страждань, бо, оскільки він — корінь усіх гвурот, тому він підсолоджує суди, адже гвурот підсолоджуються лише у своєму корені.

У служінні Всевишньому — як сіль викликає спрагу в того, хто її їсть, так духовна сіль, яка є гвурот де-Аба, викликає в тваринній душі спрагу до Б-жественності, і корінь цієї спраги — від хохми[29], і це аспект внутрішньої частини Тори, яка викликає спрагу в тваринної душі й очищає її для Б-жественності; «мелах» — ті самі літери, що й «хелем» (від слова «зцілення»)[30].

Нижні води

Основна стаття – Нижні води

Пояснено в мідраші, що коли Святий, благословенний Він, розділив нижні води і верхні, заплакали нижні води і захотіли бути прилученими до свого вищого кореня, яким є якість хеседу, і тоді було укладено з ними завіт солі, тобто що приноситимуть їх при всіх жертвоприношеннях, як сказано: «при всякій жертві твоїй приноси сіль»[31].

Ходіння по солі

Коли в Нью-Йорку йшов сніг, Ребе просив, щоб сніг на шляху, яким йому треба пройти, не прибирали за допомогою солі, щоб він не ступав на сіль. У 5782 році (2021/2022) було збудовано особливий підземний підігрів на вході до 770 Бейт Мошіах, щоб полегшити прибирання снігу навіть без використання солі. За переказом, це тому, що під час Другої світової війни він одного разу переховувався на соляному заводі, і Ребе настільки вдячний за добро.

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Рама, сімань 167, сеїф 5.
  2. ^ «Каф га-хаїм», сімань 180, пункт 3.
  3. ^ שולחן ערוך אדמו"ר הזקן, אורח חיים, סימן קסז, סעיף ח.
  4. ^ שם. מקור הדברים במדרש המובא בתוספות ברכות מ, א, ד"ה "הבא מלח".
  5. ^ שפתי כהן על התורה, ויקרא ב, יג.
  6. ^ שולחן ערוך אדמו"ר הזקן, שם.
  7. ^ «Оцар мінгагей Хабад» (Мондшайн), нісан, с. 184, пункт 140.
  8. ^ Мікдаш мелех', том 2, с. 438.
  9. ^ Брахот, 40а.
  10. ^ חולין קה, א.
  11. ^ שולחן ערוך ושולחן ערוך אדמו"ר הזקן, אורח חיים, סימן קפא.
  12. ^ «Га-Мелех бі-мсібо», том 2, с. 301.
  13. ^ Там само, с. 308
  14. ^ Оцар мінгагей Хабад', нісан, с. 185, пункт 143. «Га-Мелех бі-мсібо», 2, с. 321
  15. ^ "הגדה של פסח עם לקוטי טעמים ומנהגים", שולחן עורך.
  16. ^ שולחן ערוך, יורה דעה, סימן סט.
  17. ^ ויקרא ב, יג. ראו מליחת קרבנות.
  18. ^ ספר החינוך, מצווה קי"ט.
  19. ^ שולחן ערוך אדמו"ר הזקן, אורח חיים, סימן שכא, סעיף ד.
  20. ^ שם, סימן שיח, סעיפים יז–יח.
  21. ^ שם, סימן שכא, סעיף ה.
  22. ^ מתא דירושלים, עירובין פרק ג, הלכה א; שו"ת משנה שכיר.
  23. ^ במדבר יח, יט; ספר הרוקח, סימן שנג.
  24. ^ נטעי גבריאל, פסח, כרך ג, פרק כט, סעיף ט.
  25. ^ נתיבות המערב, עמ' 300.
  26. ^ בן איש חי, שנה ראשונה, פרשת צו, אות ו. וראו: הרב יהודה אלטיין, 13 דברים מפתיעים (ומלוחים) שיהודים עושים עם מלח, באתר 'בית חב"ד'.
  27. ^ «Лікутей Тора», глава Ваїкра, маамар, що починається словами «Ве-ло ташбіт мелах»
  28. ^ «Буцина де-кардінута», бо «мелах» за гематрією — «мазла», а Аба живиться від мазла, а корінь мазла тягнеться від Моха стімаа, у який вбрана гвура дАтік Йоміна, що називається «Буцина де-кардінута»
  29. ^ «Лікутей Тора», глава Ваїкра, 4а
  30. ^ Там само, доповнення, 51а
  31. ^ בראשית רבה א, ט; רש"י ורבינו בחיי על ויקרא ב, יג.

Повідомити про помилку на цій сторінці