Перейти до вмісту

Солення жертв

Матеріал з Хабадпедії

Заповідь «з кожною твоєю жертвою приноси сіль»[1] зобов'язує того, хто приносить, додавати сіль до кожної жертви — як до м'ясних жертв, так і до борошняних приношень. Сенс у тому, що всяка жертва, яку приносять на жертовнику, має містити сіль, оскільки сіль має духовну роль і внутрішній зміст у дії жертвоприношення.

Джерело заповіді

Тора заповідає про борошняне приношення, що приношення треба приносити із сіллю і заборонено приносити без солі, а потім Тора додає, що сіль треба приносити й з усіма жертвами:

І всяке твоє борошняне приношення соли сіллю, і не скасовуй солі союзу твого Б-га від твого приношення; з кожною твоєю жертвою приноси сіль

— Ваікра 2, 13

Зі змістів заповіді

Заповідь приносити сіль із жертвами випливає з глибокої мети жертвоприношень — не лише виправити матеріальну дію, а й підготувати та очистити душу того, хто приносить. Жертвоприношення — це духовний процес, у якому той, хто приносить, приводить себе до духовного зв'язку зі Всевишнім, і тому до нього потрібно додати те, що для нього найкраще й найприємніше. Сіль, яка надає смаку всякій їжі, символізує духовний вплив, що приводить до цілісного й повного процесу. Коли людина приносить жертву із сіллю, це дає їй відчуття, що духовну дію жертвоприношення здійснено найдосконалішим чином, адже як не можна їсти м'ясо чи хліб без солі, так і духовні діяння неповні без правильного та приємного зв'язку.

Крім того, сіль натякає також на збереження, адже сіль зберігає їжу й не дає їй гнити. Так і жертвоприношення — воно приводить до виправлення та збереження душі людини й не дає їй духовно «згнити». Сіль рятує того, хто приносить, від духовної втрати й приносить надію, що він і далі служитиме Всевишньому досконалими шляхами.

Із законів заповіді

Галаха встановлює, що всі жертви, за винятком возливань, крові та дров, солять перед тим, як покласти їх на жертовник. Ідеться про постанову, передану мудрецями[2], яка натякає на необхідність додавати сіль до жертв як знак доповнення духовної повноти жертвоприношення. Якщо людина принесла жертву або борошняне приношення, не додавши солі, жертва все ж придатна й прийнята, і лише в борошняному приношенні сіль є неодмінною умовою його принесення, як сказано прямо про борошняне приношення: «і не скасовуй солі союзу твого Б-га від твого приношення»[1].

Заповідь діє за часів існування Храму і стосується когенів чоловічої статі, а той, хто її порушує, тобто приносить борошняне приношення або жертву без солі, порушує повелівальну заповідь і переступає заборону, як сказано: «І не скасовуй солі союзу твого Б-га»[3].

У хасидуті

Сіль надає смаку такій їжі, як м'ясо. Без солі їжа буде несмачною[4], і при цьому сама сіль, у якій немає смаку, саме вона і створює смак у всякій їжі.

Внутрішня частина Тори уподібнена до солі, бо вона не осягається на смак, подібно до відкритої Тори, але вона надає смаку. Відкрита Тора (подібно до хліба чи м'яса) ясна, помітна й має безпосередній «смак», тоді як внутрішня Тора (подібно до солі) прихована. Навіть коли не можна вловити внутрішню частину Тори в прямих смаках, вона підносить усе наше духовне розуміння — вона не піддається повному осягненню, але вона та сила, що надає смаку м'ясу — відкритій частині Тори.

Сіль як засіб скасування «я»

У хасидуті роз'яснюється, що жертвоприношення вважаються не лише матеріальною дією покладання тварин на жертовник, а символізують очищення тваринної душі та її піднесення до високої духовності. Сіль, яка присутня в усіх жертвах, символізує зв'язок тваринної душі з Б-жественною душею. Сіль допомагає перетворювати матеріальне на піднесене, і при цьому від того, хто приносить, вимагається ступінь скасування «я» (етап, на якому тваринна душа підкоряється Б-жественній душі).

Хасидське розуміння роз'яснює, що сіль, яку потрібно приносити разом з усіма жертвами, натякає також на те, що тваринна душа, яка береться з розкритих світів (звісно, порівняно з Б-жественною душею, яка береться з внутрішнього), має пройти через внутрішню частину Тори, подібну до солі, щоб вона могла піднестися й досягти ступеня скасування «я». Сіль, як символ внутрішньої частини Тори, дозволяє тваринній душі досягти своєї досконалості й виконання союзу з Б-гом — союзу, що укладається за допомогою світла мудрості Кабали, яка є суттю внутрішньої частини Тори[5].

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ 1 2 Ваікра 2, 13.
  2. ^ Менахот, 20а.
  3. ^ «Сефер га-хінух», повелівальна заповідь 119.
  4. ^ Брахот, 5а, і Менахот, 21а.
  5. ^ «Лікутей Тора», маамар, що починається словами «Біур ве-ло ташбіт».

Повідомити про помилку на цій сторінці