Перейти до вмісту

Нижні води

Матеріал з Хабадпедії
Вода

Другого дня створення світу Святий, благословенний Він, створив небозвід[1] і відокремив вищі води від нижніх вод[2].

Їхнє походження

Другого дня створення світу було відокремлено нижні води. Небозвід був призначений для того, щоб відокремити води, які залишилися над небозводом, і тому вони називаються вищими водами, від вод, які залишилися під небозводом, що називаються: нижні води. Після створення небозводу Святий, благословенний Він, назвав його «небеса». Раші[3] пише, що небеса були створені першого дня і лише зміцніли другого дня: «Хоча небеса були створені першого дня, вони ще були рідкими і затверділи другого дня від грізного окрику Святого, благословенний Він, коли Він сказав: хай буде небозвід, і це те, що написано[4] «Стовпи небес хитаються» — увесь перший день, а другого — «жахаються від Його окрику». Як людина, що ціпеніє і стоїть від окрику того, хто їй погрожує». Тобто до другого дня були води й небозвід, але тільки другого дня небеса зміцніли, щоб відокремлювати нижні води від вищих.

Прагнення вод до заповіді

Перш ніж Святий, благословенний Він, відокремив води й розділив їх надвоє, усі води були — духовними. Вищі води є духовними водами (аспект Хохма), і до відокремлення вод — нижні води були включені у вищі води, а отже, усе було аспектом духовних вод, бо «перш ніж було відокремлення між водами і водами, нижні води були змішані з вищими водами, і тоді через змішування духовності вод та їхню перевагу над нижніми водами все було духовністю»[5].

У «Тікуней Зогар»[6] сказано про нижні води: «Маїм тахтонім інун бахін ве-амрін: анан баїн ле-мегеве кодам малка». (=Нижні води плачуть і кажуть: ми хочемо бути перед Царем, Святим, благословенний Він).

Бааль-Шем-Тов пояснює вислів, наведений у «Тікуней Зогар», так:

Усі джерела, ось, від того дня, як Святий, благословенний Він, розділив між водами і водами, ось нижні води плачуть: ми хочемо бути перед святим Царем, (тобто:) щоб робили з ними і через них річ святості, як-от миття рук перед молитвою, занурення заради заповіді, занурення заради чистоти для молитви і для Тори, нетилат ядаїм з благословенням зі згадкою Імені Небес, вода для пиття, і промовляють над нею благословення перед нею і після неї.

Відтоді як Святий, благословенний Він, створив води й розділив між водами і водами, нижні води плачуть: ми хочемо бути перед святим Царем, бути предметами заповіді та предметами святості й чистоти, і цей їхній плач джерел може тривати сотні й тисячі років, доки хтось із євреїв не пройде повз них, не омиє свої руки й не промовить благословення «Аль нетилат ядаїм», або не нап'ється від спраги й не промовить благословення на початку і в кінці.

— «Лікутей дібурім», т. 4 (видання мовою лашон га-кодеш), с. 786-785

Спосіб сходження вод

У ученні хасидуту наводиться[7] машаль про бочку, в якій був осад, змішаний з вином. Коли вино змішане з осадом — осад не стоїть сам по собі, і тому вино не таке прозоре, але водночас, оскільки осад змішаний з вином, він не такий грубий, адже він частина вина; але коли відокремлюють осад від вина, вино стає прозорішим, а осад стає грубішим.

Німшаль полягає у відокремленні вищих вод від нижніх: коли води були змішані, нижні води спричиняли певне сходження у вищих водах, але й нижні води не так огрубіли; але після відокремлення вищі води стали «тоншими» й «ніжнішими», а нижні води зійшли донизу й огрубіли, і перетворилися на реальність матеріальних вод, аж до того, що можуть вирощувати матеріальну насолоду[8].

У Храмі

Сіль

У Храмі робили дві речі через плач вод:

  • На кожну жертву сипали сіль, як написано: «На жертву твою принеси сіль».

Ребе пояснює («Торат Менахем», т. 15, с. 63), чому під час черпання води була більша радість, ніж під час посипання жертв сіллю:

Бо в солі є лише початок виправлення, адже це лише похідні вод, а не самі води. А завершення й досконалість виправлення — в узливанні вод такими, якими вони є, без зміни. І влаштовують радість при завершенні виправлення, як зрозуміло.

Тобто з цих 2 заповідей посипання сіллю здійснюється не в самих водах, а в речі, яка виходить з вод, і тому не так радіють, адже це не завершення біруру вод, а лише річ, що походить від вод. Але на Сукот, коли здійснюють узливання самих вод, завершується бірур у самих водах, а отже, води радіють, що повернулися перед Святого, благословенний Він, і цим ми радіємо разом з ними.

Спосіб виконання заповіді

Воду черпали з джерела[10].

І виходить, що узливання води вказує на дарування сили згори скасувати розділення між нижніми і вищими водами, між матеріальністю і духовністю, і це тому, що відразу, коли було зроблено це розділення — під час створення світу — було поняття «(Я вразив і) Я зцілю», тобто було дано й зцілення для цього ще раніше за це — адже Тора передувала світові, і ще до того, як було створено світ, була ця заповідь, яка дає силу, щоб могли з'єднати нижніх і вищих (матеріальність і духовність), аж до того, що «нижні води» зможуть досягти вище, ніж були самі по собі на початку творіння, до розділення»[11].

Виконання заповідей

Нижні води називаються кінцем діяння, тобто вони є аспектом виконання заповідей у матеріальності, у дійсності. І про них сказано: «Царство Твоє — царство всіх світів».

І хоча вони зійшли донизу у світ, усе ж сказано у вірші «Царство Твоє», тобто царство Твоє, що вони все ще пов'язані зі своїм вищим джерелом, яким є Малхут де-Ейн Соф, що притягується донизу, щоб бути царством усіх світів, і аспектом нижніх вод.

А досконалості притягнення досягають через заповіді, які підносять матеріальну річ, тобто зійшлі води, і підіймають її до святості, і тим самим перетворюють її на посудину для розкриття Малхут де-Ейн Соф.

Літери мовлення

Як води розкривають своє джерело, тобто криницю, так літери розкривають розум, який є їхнім джерелом. І в цьому є 2 види: вищі води, які є літерами думки; і нижні води, які є літерами мовлення.

І оскільки літери — води зійшли донизу, то можна говорити ними буденні речі, і коли говорять буденні речі, тоді нижні води плачуть, чому їм треба сходити в таке низьке місце (через буденні розмови[12]), і їхній плач — що вони хочуть, щоб людина говорила слова Тори та святості, і завдяки цьому вони піднімуться «камей малка» (перед Царем), щоб повернулися й включилися у святість.

У порядку сходження світів

Море є місцем, де творіння повністю скасоване у своєму існуванні щодо свого джерела, оскільки воно його відчуває. Але на суходолі творіння не скасоване, оскільки не відчуває свого джерела.

Вищі води називаються алма де-іткасья, оскільки вони як у морі, де все вкрите й скасоване. Але нижні води, які зійшли донизу на рівень суходолу — алма де-ітгалья, тоді вони плачуть, що не хочуть отримувати життєвість у вигляді єшут та існування, що протилежне їхньому справжньому існуванню.

Див. також

Примітки

  1. ^ «Утвердив його на його місці» — Раші, Берешит 1, 7.
  2. ^ Берешит 1, вірші 6, 7, 8.
  3. ^ Там само, вірш 6, що починається словами «Єгі ракія».
  4. ^ Йов 26, 11.
  5. ^ «Ор га-Тора», Бемідбар, т. 2, тижнева глава «Шлах», с. 533-4.
  6. ^ Тікун 5 (19б).
  7. ^ «Лікутей Тора», «Шлах», аркуш 42, сторінка 2.
  8. ^ «Бо води вирощують усякі види насолоди» — розділ 1 у «Танії»
  9. ^ Джерело цих слів виводиться в Гемарі із зайвих літер у розділі про жертвоприношення.
  10. ^ Саме джерело, як пояснюється в хасидуті перевага джерела, згідно з тим, що наводиться в Гемарі, що води джерела походять з вод, які піднімаються в хмарах, що сходять донизу у вигляді дощових вод і просочуються в товщу землі. Після того як вони досягли глибини безодні, вони піднімаються з «жил землі» (тобто через різні шари ґрунту) знизу вгору, і під час проходження крізь «тісняву» жил землі води очищаються й набувають переваг, які є у водах джерела, — «жива вода».
  11. ^ «Торат Менахем», т. 15, с. 68.
  12. ^ Див. «Танія», розділи 7-9 — що воно походить від кліпот тощо.

Повідомити про помилку на цій сторінці