Руйнування Любавичів

Руйнування Любавичів — назва періоду в одинадцять років між відходом з життя Ребе Магараша і прийняттям проводу його сином Ребе Рашабом (13 тішрея 5643 (26 вересня 1882) — Рош га-Шана 5654 (11 вересня 1893)), протягом яких два сини Ребе Магараша, Ребе Рашаб і його старший брат Раза, відмовлялися прийняти провід, і хасидизм Хабад залишився без офіційного провідника[1]. Цей період називають руйнуванням, оскільки в ньому значно скоротилися масштаби і сила хасидизму Хабад у тіні відсутності офіційного провідника.
Опис періоду
13 тішрея 5643 року (26 вересня 1882) вночі відійшов Ребе Магараш після тяжкої хвороби, у віці 48 років.
Природно, хасиди звернулися до його старшого сина, рава Шнеура-Залмана-Агарона — Рази, щоб він посів його місце в проводі хасидизмом Хабад, але він відмовився взяти на себе провід.
На другий день свята Сукот Ребе Рашаб почав і проголосив публічно хасидський маамар, що починається словами «Кетер їтну леха». Його старший брат, Раза, теж почав говорити хасидут публічно — звичай, який був закріплений за провідниками Любавичів в усіх поколіннях. Відтоді брати почали проголошувати маамари перед хасидами і в наступні Шабати.
Брати погодилися проголошувати хасидські маамари перед хасидами, але, крім цього, відмовлялися займатися всім, що пов'язане зі справами проводу, наприклад прийманням підйонот нефеш чи відповідями на запитання хасидів у матеріальних або духовних справах.
З часом окремі хасиди удостоювалися отримувати відповіді від Рази та від Ребе Рашаба з важливих і нагальних питань.
Після закінчення «шлошім» після відходу з життя Ребе Магараша старійшини хасидів вирішили провести зібрання. Перед цим хасиди пішли припасти до ціону Ребе Магараша, а потім присутні прийшли до дому ребецн Рівки. Попри вмовляння і прохання хасидів, Раза і Ребе Рашаб не погодилися прийняти провід, а лише продовжувати проголошувати хасидські маамари.
Після закінчення «року» Раза звернувся до торгівлі, щоб утримувати членів родини. Для цього він відкрив фабрику в Любавичах і перестав проголошувати хасидські маамари. Погляди звернулися до другого сина, Рашаба, але він волів замкнутися у своїй кімнаті у внутрішній усамітненості й займатися вивченням Тори і молитвою.
У місяці шват 5643 року (січень–лютий 1883) Рашаб захворів від душевних страждань і був змушений поїхати до Петербурга, щоб порадитися з лікарями і лікуватися. Так багато місяців він не був у Любавичах[2].
Про той період, коли здавалося, що хасидизм Хабад залишився без провідника, розповідають: одного разу до Любавичів приїхав хасид рабі Гершон-Дов-Бер з Невеля і з болем вигукнув у вуха Рашаба: «Алтер Ребе запалив свічу хасидизму, а ви хочете її погасити!» Рашаб, почувши це, розридався...
У той період співали нігун «Єдіді рої мекімі», і коли доходили до слів «на кого ти залишив мале стадо», з очей Рази і Ребе Рашаба текли сльози[3][4].
У Шабат «Ваєра» 5743 року (1982/1983) Ребе досліджував, чи почався провід Ребе Рашаба вже в 5643 році (1882/1883), чи лише в 5654 році (1893/1894), коли він офіційно прийняв провід; після пілпулю щодо теми загалом і щодо методу Рамбама в законах помазання царя Ребе дійшов висновку, що Ребе Рашаб прийняв провід уже в 5643 році (1882/1883)[5].
Прийняття проводу
У 5649 році (1888/1889) сотні хасидів почали організовуватися в різних містечках, щоб діяти задля відновлення Любавичів. Того самого року відбулися три великі зібрання в хасидських містах — Кременчуці, Чернігові і Полоцьку, на яких обговорювали становище і шляхи до фактичного відновлення проводу. На чолі цих зібрань стояли великі хасиди. Одним із рішень, ухвалених на цих зібраннях, було почати регулярно їздити до Любавичів, особливо в найближчий місяць тішрей (5650 року (1889/1890)).
До Рош га-Шана 5650 року (26 вересня 1889) до Любавичів прибули великі групи хасидів Хабаду з усіх міст і містечок, з близьких і далеких сіл. Близько шестисот[6] хасидів заповнили в місяці тішрей двір у Любавичах.
До Рош га-Шана 5653 року (22 вересня 1892) до Любавичів прибуло безліч людей. Це був перший раз, коли Ребе Рашаб проголосив хасидут публічно у великому бейт мідраші, що доти зазвичай робилося в його кімнаті.
Від початку 5654 року (1893/1894) у Ребе Рашаба почався новий порядок проводу. Вирішальний крок прийняття проводу відбувся в ніч Рош га-Шана 5654 року (10 вересня 1893), коли на вечірній молитві Ребе Рашаб погодився встановити місце своєї молитви в синагозі, на тому самому місці, де молився його батько.
Додаткова література
- «Кетер їтну леха», розділ «Руйнування Любавичів» у тижневику «Кфар-Хабад», випуск 11851, сторінка 70

- Менахем Зігельбойм, «Руйнування Любавичів та їхнє відродження», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 595, сторінки 22 — 28 (4 нісана 5767 (23 березня 2007))

Зовнішні посилання
Примітки
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 3, с. 388.
- ^ Ребе Рашаб багато разів їздив за станом здоров'я на курорти і в місця відпочинку з теплішим кліматом, ніж у Любавичах у Білорусі, і тому протягом тривалих періодів свого життя не перебував у містечку Любавичі
- ^ Зі слів Яакова-Айзіка Блантера
- ^ Ребе Раяц сказав (на трапезі Шміні Ацерет 5703), що цей нігун прийшов із Землі Ізраїлю до хасидів Хабаду» через р. Шнеура-Залмана Слоніма, на початку проводу Ребе Рашаба
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ваєра» 5743, «Гітваадуйот», том 1, розділ 21, с. 469
- ^ Багато з описів тут наводяться з розповідей, записаних равом Шмуелем Мазінкером, про якого Ребе Рашаб свідчив: «Він людина вірна, точний у висловах, і про те, у чому мав якийсь сумнів, не писав». Свої книги він передав Ребе Раяцу, який переписав це до своїх спогадів. Див. «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 3, лист 779, с. 385 і далі.